Справа № 931/530/20 Провадження №11-кп/802/539/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 15 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садівські Дубини Локачинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не судимого,

засуджено за ч.2 ст.263 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Вироком також вирішено питання речового доказу та процесуальних витрат на проведення експертизи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він на початку травня 2020 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на пункті прийому металобрухту, що в м. Володимир-Волинський по вул. Олександра Олеся Волинської області, діючи умисно, придбав у невстановленої особи ніж, який зберігав на зазначеній території. 16.05.2020 з метою подальшого носіння ножа, без передбаченого законом дозволу, незаконно перевіз його до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 (далі - Інструкція).

В подальшому, 17.05.2020 орієнтовно о 12 год. ОСОБА_7 , діючи в порушення вимог п. 12 Інструкції, умисно, з метою незаконного носіння холодної зброї, на своєму велосипеді, перевіз придбаний ніж до місцевої водойми, що в с. Затурці Локачинського району, з метою використання у власних потребах. Після чого ОСОБА_7 залишив ніж в багажному відділенні автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Затурці Локачинського району.

В ході патрулювання поліцейськими СРПП Локачинського ВП було виявлено та зупинено по вул. Липинського в с. Затурці вищевказаний автомобіль марки «Wartburg» під керуванням ОСОБА_11 , який перебував з ознаками алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з цим, інспектором СРПП було запропоновано ОСОБА_11 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Оскільки останній відмовився проходити тест на стан алкогольного сп`яніння на місці, то його було доставлено до КНП «Локачинська ЦРЛ», а автомобіль поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП. Під час проведення огляду транспортного засобу, працівниками СРПП в присутності користувача ОСОБА_11 та двох понятих було виявлено та вилучено ніж в багажному відділенні, який зовні був схожий на мисливський.

Згідно з висновком експерта № 178 від 26.05.2020 наданий на дослідження ніж, який був вилучений 17.05.2020 в ході проведення огляду місця події на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського відділення поліції з автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , належить до клинкової холодної зброї, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення.

У поданій апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Вказує про те, що призначаючи обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 263 КК України у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень, що є максимально наближеним до мінімального визначеного в санкції цієї статті, місцевий суд не врахував особу ОСОБА_7 , його особисте ставлення до вчиненого та суспільної небезпеки даного кримінального правопорушення, а також те, що воно належить до категорії злочинів проти громадської безпеки. Крім того, ОСОБА_7 , як під час досудового розслідування так і в суді першої інстанції, своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, та жодним чином не розкаявся у вчиненому. Більше того, обвинувачений знаючи про те, що в місцевому суді розглядається провадження за його обвинуваченням за ч.2 ст. 263 КК України, виїхав до Республіки Польща та до ухвалення вироку в Україну так і не повернувся, мотивуючи неможливістю повернення внаслідок введення в дію на території України військового стану. Разом з тим, звертає увагу суду, що ОСОБА_7 будучи особою молодого віку та працездатним на час події даного кримінального правопорушення та під час розгляду справи у суді офіційно ніде не працював, суспільно - корисною працею не займався. А тому, вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання з урахуванням особи останнього та вчиненого ним кримінального правопорушення, є явно м`яким, оскільки не зможе забезпечити досягнення мети, передбаченої у ч.2 ст.50 КК України.

Водночас, прокурором 08.08.2023 року до Волинського апеляційного суду було подано доповнення до апеляційної скарги, в яких останній вказує про те, що згідно із ч.2 ст. 4 КК України злочинність і караність діяння визначається законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Відповідно до ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Так, на момент вчинення 17.05.2020 року ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №5064-VI від 05.07.2012), санкція останньої передбачала покарання у виді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арешту на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років. На час ухвалення вироку судом першої інстанції законом України від 22.11.2018 за №2617- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 01.07.2020 року, до санкції ч.2 ст. 263 КК України, внесено зміни, а саме, передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Таким чином санкція ч.2 ст. 263 КК України в редакції Закону №2617- VIII є такою, що погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки передбачає більший розмір штрафу, та не має зворотної дії у часі. Проте, судом у порушення вищевказаних вимог закону ОСОБА_7 призначено покарання за ч.2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №2617- VIII) у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень. З огляду на вищевикладене просить вирок суду скасувати, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №5064-VI від 05.07.2012), та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Разом з тим, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 у поданій ним апеляційній скарзі, просить вирок суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий, яким закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпанням можливості їх отримання. Вказує, що місцевий суд у оскаржуваному судовому рішенні за результатами судового розгляду протиправно не визнав не підписану постанову про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи від 18.05.2020 року недопустимим доказом внаслідок очевидної недопустимості та як наслідок усіх інших доказів у зв`язку з відсутністю повноважень прокурора. Натомість суд першої інстанції вишукуючи докази винуватості проти обвинуваченого та в порушення вимог ч.ч.11 і 12 ст. 290 КПК України долучив підписану постанову про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у даному кримінальному провадженні, якою нібито було призначено групу прокурорів Локачинського відділу місцевої прокуратури ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та старшого групи прокурорів, які здійснювали повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні. Проте надання стороною обвинувачення в суді матеріалів, до яких не було надано доступу стороні захисту і доручення їх як доказів на стадії судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від нових доказів без надання можливості і часу для їх спростування. Факт ознайомлення з матеріалами провадження після закінчення досудового розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції в кримінально процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, то порушує баланс інтересів у кримінальному провадженні. Вказує на те, що в суду першої інстанції відповідно до вимог ч.12 ст. 290 КПК України не було правових підстав долучати до матеріалів кримінального провадження саме підписану постанову прокурора від 18.05.2020 року, так як така не відкривалась під час відкриття матеріалів стороні захисту стороною обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України. В оригіналі протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів досудового розслідування від 20.07.2020 року є запис ОСОБА_7 про те, що постанова від 18.05.2020 року не підписана заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_14 і у зв`язку із цим вона не є процесуальним рішенням прокурора у відповідності до ст. 110 КПК України. Разом з тим, зазначає, що суд безпідставно відмовив у відводі прокурора ОСОБА_12 , який не мав повноважень процесуального керівництва у кримінальному провадженні, що призвело на думку сторони захисту до порушення права на захист обвинуваченого та істотного порушення процесу. Крім того, місцевий суд не визнав протокол огляду події від 17.05.2020 року недопустимим доказом та усі інші докази недопустимими, які є «похідними» від базового, з огляду на те, що в матеріалах кримінального провадження немає ухвали слідчого судді про обшук транспортного засобу «Wartburg» в якому працівниками поліції і було знайдено ніж. Водночас, суд першої інстанції не повернув обвинувальний акт від 20.07.2020 року з додатками прокурору за обвинуваченням вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки він був затверджений не уповноваженим прокурором, а тому він не відповідав вимогам ст. 291 КПК України. Водночас, вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 263 КК України, так як закон який би передбачав дозвіл на носіння холодної зброї відсутній.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг, прокурора, яка апеляційну скаргу сторони захисту просила відхилити, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення, - задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали і просили їх задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора, - залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.

Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За положеннями ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно зі ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції при ухваленні вироку дотримано.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин вказаних у вироку, стверджуються зібраними в кримінальному провадженні та належним чином перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.263 КК України, як носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Так, суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку показанням самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та відмовився давати показання.

Ухвалюючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_7 суд першої інстанції обґрунтував своє судове рішення наступними доказами:

Показаннями свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні в суді першої інстанції дав показання про те, що був залучений працівниками поліції в якості понятого під час опечатування легкового автомобіля на території Локачинського ВП, марки не пам`ятає, при цьому був присутній ще один понятий - ОСОБА_16 , працівники поліції описували майно, що знаходиться в автомобілі, серед якого він бачив ножа, що знаходився в багажному відділенні автомобіля, його було вилучено працівниками поліції.

Показаннями свідка ОСОБА_17 , який показав, що в той день, точної дати не пам`ятає, вони з компанією, в тому числі обвинувачений, перебували на відпочинку поблизу місцевої водойми, купили продукти та виявили, що в них не має ножа, тоді ОСОБА_7 , маючи велосипед, з`їздив за місцем свого проживання, звідки привіз ножа, який вони використовували в побутових цілях. Ніж трохи відрізнявся від звичайного кухонного, була розмова, що останній придбав його в м. Володимир-Волинському. Після відпочинку він пішов додому, позаяк перебував в стані алкогольного сп`яніння. Всі речі, що вони мали на відпочинку, склали в багажне відділення автомобіля марки «Wartburg», що належить ОСОБА_11 .

Показаннями свідка ОСОБА_18 , який дав суду показання про те, що також відпочивав з ОСОБА_7 на водоймі, коли останній велосипедом привіз ніж, що як він повідомив, був придбаний ним за 120 грн у невідомої йому жінки в м. Володимир-Волинський, ніж не був кухонним, схожий на мисливський, після відпочинку вони поїхали автомобілем марки «Wartburg», належному ОСОБА_11 , всі речі, в тому числі привезений ОСОБА_7 ніж, вони помістили в автомобіль. ОСОБА_11 зупинили працівники поліції, позаяк він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, помістили автомобіль на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, описали майно, що в ньому знаходилось, в тому числі ніж.

Показаннями свідка працівника поліції ОСОБА_19 , який дав показання про те, що в той день в с. Затурці вони з колегою перебували на патрулюванні та були залучені до оформлення матеріалів ДТП. В цей час до них підходили очевидці даного ДТП, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, в тому числі ОСОБА_7 , у якого він помітив предмет, зовні схожий на ніж. Пізніше під час виконання своїх службових обов`язків вони зупиняли автомобіль марки «Wartburg» сірого кольору під керуванням ОСОБА_11 , який спочатку втікав, а коли зупинився, всі хто був в автомобілі, почали втікати, в тому числі водій. Після затримання водія, його було доставлено у відділення поліції, складено протокол на водія, оскільки останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також акт затримання транспортного засобу, було проведено огляд автомобіля, в багажному відділенні якого виявлено ніж, зовні схожий на холодну зброю, що відрізнявся від стандартного побутового ножа рукояткою, товщиною леза та розміром. ОСОБА_11 повідомив, що ніж не його, а знайомого. Пізніше з`ясувалося, що ніж належить ОСОБА_7 . Вони зателефонували на лінію 102 з цього приводу та приїхали слідчі.

Показаннями свідка також працівника поліції ОСОБА_20 , який дав показання про те, що в той день, точної дати не пам`ятає, вони перебували в с. Затурці на патрулюванні та були залучені до оформлення матеріалів ДТП, під час оформлення помітили, що компанія хлопців, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, та відпочивала поблизу місцевої водойми, помістилися в автомобіль марки «Wartburg» та почали рух, вони вирішили їх зупинити, позаяк у водія були явні ознаки алкогольного сп`яніння, однак водій почав втікати. Коли зупинився, всі пасажири та водій втекли з автомобіля, вони наздогнали водія, доставили його до відділу поліції та тимчасово затримали автомобіль. Під час огляду транспортного засобу перед його поміщенням на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, за участю двох понятих та водія, про що було складено акт огляду, у багажному відділенні автомобіля було виявлено ніж, зовні схожий на мисливський ніж, з різбленою рукояткою. У нього виник сумнів, що це холодна зброя, про що було повідомлено на лінію 102, приїхала слідча оперативна група, було проведено огляд місця події, про що складено протокол та вилучено ніж. ОСОБА_11 був присутній при огляді автомобіля при поміщенні на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, а також при проведенні огляду місця події слідчим, не заперечував щодо його проведення, повідомив, що ніж належить не йому, пізніше стало відомо, що він належить ОСОБА_7 .

Показаннями свідка ОСОБА_21 , який дав суду показання про те, що був присутній під час огляду автомобіля, марки не пам`ятає. Також був присутній ще один понятий та користувач автомобіля. В багажному відділення транспортного засобу було виявлено ніж, що не був схожий на кухонний. Користувач автомобіля пояснив, що вказаний ніж належить його другу.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , який дав суду показання про те, що в той день, точної дати не пам`ятає, вони з друзями зібралися на відпочинок біля водойми в с. Затурці, де вживали алкогольні напої. Виявили відсутність ножа для того, щоб нарізати продукти харчування, попросили ОСОБА_7 , щоб він привіз ножа, на що останній погодився, та велосипедом орієнтовно за 20 хвилин привіз ніж, що був в чохлі. На даний час він не пам`ятає особливостей ножа. Після відпочинку вони їхали автомобілем марки «Wartburg» під його керуванням, всі речі поклали в автомобіль, бачили ДТП, їх почали зупиняти працівники поліції, він злякався, почав втікати, працівники поліції наздоганяли їх. Коли зупинився, знову почав втікати, однак працівники поліції наздогнали його. Після цього його було доставлено до Локачинського відділення поліції, автомобіль затримано, поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів. Він був присутній під час огляду автомобіля, а також двоє понятих, в багажному відділенні автомобіля було виявлено ніж, що був вилучений, він повідомив, що вказаний ніж належить його другу ОСОБА_7 . Зазначив, що автомобіль марки «Wartburg» був придбаний ним за техпаспортом і він являється його користувачем.

Показаннями свідка ОСОБА_22 , який показав, що в той день вони з друзями відпочивали в с. Затурці, вживали алкогольні напої, ОСОБА_7 привіз ножа, зовні схожого на мисливський. ОСОБА_7 розказував, що вказаний ніж принесла жінка за місцем його роботи на металобазу, він купив його. Надалі їм стали відомо про ДТП в с. Затурці, а тому вони зібрали речі до багажника автомобіля, поїхали на місце події подивитися, після чого поїхали додому та були зупинені працівниками поліції.

Показаннями експерта ОСОБА_23 , який показав, що він проводив судову експертизу холодної зброї. Зазначив, що ніж, наданий на експертне дослідження, належить до холодної зброї, позаяк містить обов`язкові ознаки холодної зброї - товщина клинка більше 2,6 мм (в даному випадку - 3,6 мм), довжина клинка - більше 90 мм (в даному випадку - 144 мм). Ніж також не містив маркувальних позначень виробника.

Підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а в апеляційній скарзі не вказані ймовірні причини обмови обвинуваченого з боку вказаних свідків.

В основу вироку як на підставу винуватості ОСОБА_7 суд першої інстанції вірно поклав і досліджені письмові докази, а саме:

- витяг з ЄРДР №12020030120000094 від 18.05.2020 року (а.к.п.106 том І);

-рапорт старшого інспектора-чергового Локачинського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області, з якого вбачається, що 17.05.2020 року 19.25 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17.05.2020 року о 19.24 за адресою: смт Локачі, вул. Миру,1 в автомобілі марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , при огляді автомобіля у його багажному відділенні було виявлено ніж, довжиною леза орієнтовно 15 см, автомобіль знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП (а.к.п.107 том І);

- письмову заяву ОСОБА_11 від 17.05.2020 року про те, що він надає добровільну згоду працівникам поліції на огляд автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у його користуванні (а.к.п.110 том І);

- протокол огляду місця події від 17.05.2020 року з фототаблицями, проведений за участю понятих та ОСОБА_11 , відповідно до якого в ході огляду автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , розташованого на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП, в багажному відділенні автомобіля виявлено предмет, зовні схожий на ніж із коричневою ручкою, лезо якого поміщено в чорний шкіряний чохол, що вилучений під час огляду, поміщений в спецпакет та скріплений підписами понятих та слідчого (а.к.п.111-114 том І);

- постанову про визнання та приєднання до справи речових доказів від 27.05.2020 року, згідно з якою ніж, що належить до клинкової холодної зброї, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020030120000094, поміщено в спецпакет №7008480 та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Локачинського ВП ГУНП у Волинській області; квитанцію № 101415 від 24.06.2020 року (а.к.п. 123-124 том І);

- протокол огляду речових доказів від 27.05.2020 року (а.к.п.125-126 том І);

- акт №13 від 17.05.2020 року огляду та тимчасового затримання транспортного засобу марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 (а.к.п.128 том І);

- рапорт ДОПСП Локачинського ВП, відповідно до якого не вдалося встановити за ознаками, вказаними ОСОБА_7 при допиті, із продавців металобази жінку, яка на металобазі в АДРЕСА_2 , продала йому ніж (а.к.п.129 том І);

- протокол проведення слідчого експерименту від 18.06.2020 року з DVD-R диском із відеозаписом його проведення, під час якого ОСОБА_25 в присутності двох понятих розповіла, що проживає разом із сином ОСОБА_7 , який орієнтовно місяць назад влаштувався на роботу на металобазу в м. Володимир-Волинський. На початку травня 2020 року він показав їй ніж, що привіз з собою, що за його словами продала йому невідома жінка, яка прийшла на металобазу. Ножем із членів сім`ї ніхто не користувався, син відніс ножа в приміщення літньої кухні і положив його на поличку шафи кухні. На наступний день син взяв вказаного ножа на відпочинок для нарізки продуктів харчування. Вони не вважали, що вказаний ніж може бути холодною зброєю (а.к.п.132-134 том І);

- протокол проведення слідчого експерименту від 18.06.2020 року з DVD-R диском із відеозаписом його проведення за участю підозрюваного ОСОБА_7 та двох понятих, під час якого останній розповів, що не так давно почав працювати на металобазі в м.Володимир-Волинський. 08.05.2020 року на металобазу прийшла невідома жінка, яка принесла ніж, зовні схожий на мисливський та запропонувала купити його в неї за 120 грн. Йому був необхідний такий ніж для нарізки продуктів харчування, а тому він купив його, після чого положив даний ніж в металевий сейф вагончика, що розташований на території металобази. 17.05.2020 року він привіз вказаний ніж додому, де показав його своїй матері, а тоді відніс до приміщення літньої кухні та положив на верхній тумбочці, ножем ніхто не користувався. На наступний день він із своїми друзями поїхали на відпочинок, де для нарізки продуктів харчування виявився необхідним ніж. Оскільки він приїхав велосипедом, то запропонував поїхати додому та взяти ніж, що і зробив. Вони користувалися даним ножем як кухонним, під час розмови хлопці запитували у нього, де він взяв такий ніж, на що він відповів, що купив його у невідомої жінки на металобазі (а.к.п.135-137 том І);

- висновок судової експертизи холодної зброї №178 від 26.05.2020 року, з якого вбачається, що наданий на дослідження ніж, який був вилучений 17.05.2020 року, в ході проведення огляду місця події, на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП, з автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , належить до клинкової холодної зброї, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення (а.к.п.118-121 том І).

Також у суді першої інстанції був оглянутий безпосередньо речовий доказ - ніж.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав вищевказані документальні та інші докази, які є послідовними та узгоджуються між собою, в основу вироку, як такі, що в своїй сукупності повно відтворюють картину подій, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення, що й відповідно спростовує доводи захисника обвинуваченого про відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Водночас, апеляційний суд критично відноситься до тверджень захисника обвинуваченого в тій частині, що матеріали провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки, вони суперечать дослідженим доказам у справі, не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження, а тому відповідно розцінюються як намагання уникнути чи пом`якшити відповідальності за вчинене.

Проаналізувавши вищевказані докази колегія суддів вважає, що ними доводяться обставини, які підлягають доказуванню в порядку ст.91 КПК України, а саме: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини і мотив вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, тобто - як носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, є повністю доведена в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

Доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції протиправно не визнав не підписану постанову заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_14 про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи від 18.05.2020 року недопустимим доказом та як наслідок усіх інших доказів у зв`язку з відсутністю повноважень прокурора, безпідставно не визнав протокол огляду місця події від 17 травня 2020 року недопустимим доказом та усі інші докази, які є похідними від нього, а також не правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст. 263 КК України, з огляду на те, що спеціальний закон, який би регулював порядок поводження зі зброєю відсутній, є аналогічними тим, які були перевірені судом першої інстанції, який проаналізувавши їх, прийшов до обґрунтованого висновку про їх неспроможність з викладенням мотивів, з чим колегія суддів повністю погоджується.

Поряд із цим, вирішуючи питання про правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до положень ч.2 ст. 4 КК України кримінальна відповідальність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчиненння цього діянння.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Так, на момент вчинення 17.05.2020 року ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №5064-VI від 05.07.2012), санкція останньої передбачала покарання у виді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арешту на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

На час ухвалення вироку судом першої інстанції законом України від 22.11.2018 за №2617- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 01.07.2020 року, до санкції ч.2 ст. 263 КК України, внесено зміни, а саме, передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Таким чином санкція ч.2 ст. 263 КК України в редакції Закону №2617- VIII є такою, що погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки передбачає більший розмір штрафу, та не має зворотної дії у часі. Проте, судом у порушення вищевказаних вимог закону ОСОБА_7 призначено покарання за ч.2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №2617- VIII) у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, є підставою для зміни оскаржуваного вироку.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , апеляційний суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке на цей час відноситься до категорії нетяжких злочинів, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, має позитивну характеристику за місцем проживання, раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, проте працездатний і перебуває на роботі в Республіці Польща, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №5064-VI від 05.07.2012) у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_7 підлягає зміні в частині призначеного покарання.

Разом з тим, прокурор у поданій апеляційній скарзі вказує про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання у виді штрафу тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок м`якості, оскільки вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Проте, такі його твердження до уваги судом не приймаються, так як призначена апеляційним судом вищезазначена міра покарання є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, підстав визнати його надмірно м`яким, як про це зазначено в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не знаходить.

Отже, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку з наведених вище мотивів, задовольнивши частково апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, Волинський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Локачинського районного суду Волинської області від 15 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання змінити.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №5064-VI від 05.07.2012) покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий

Судді