Справа № 727/6313/22

Провадження № 2/727/55/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді: Слободян Г.М.

секретар судових засідань: Чекан Х.

за участю сторін:

відповідача ОСОБА_1 та в його інтересах представника, адвоката Максимчук А.

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позову вказує, що 25 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалено було рішення по справі №727/10515/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1400,00 гривень, щомісячно, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, починаючи з 10 грудня 2020 року; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Зазначає, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2021 року - залишено без змін. Окрім наведеного аргументує підставу позову і тим, що за період із 15.09.2021р., а саме момент набуття чинності рішенням суду у справі №727/10515/20) і до моменту звернення до суду із даним позовом у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 26148 грн. Зазначає, що при її зверненні до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з заявою про примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.06.2021 р. по справі № 727/10515/20 із виконавчим листом від 23.09.2021 p., вона дізналася про заборгованість відповідача по сплаті аліментів. Просить, стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню простроченої суми нарахованої по заборгованості сплати останнім аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за період із 15.09.2021 року по 01.07.2022 року в розмірі 54175,72 грн. Окрім того, також просить стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу в сумі - 10000 грн.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.08.2022 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Відповідачем подано відзив на позов. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнано. Доводи відзиву мотивовані тим, що йому не було відомо рахунок на який потрібно було сплачувати аліменти, оскільки, ні позивачка, ні державний виконавець не повідомили правильний рахунок ОСОБА_2 на який слід було перераховувати аліменти на виконання рішення суду. Вказує, що ним вже була сплачена пеня за невчасну виплату позивачу аліменти через банківську установу Ощадбанку, так як перераховані ним кошти знаходились на транзитному рахунку (справа № 727/8379/19), через те, що позивач надала йому невірні реквізити свого рахунку.

При його звернення до банківської установи з метою здійснити перерахунок аліментів позивачу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, йому відмовляли у прийняті коштів по причині невірно вказаного ідентифікаційного коду позивача.

Стверджує, що на запити його адвоката до Богородчанського ВДВС в Івано - Франківському районі Івано-Франківської та Яримчанського ВДВС у Надвірнянському районі Івано Франківської області, згідно отриманих відповідей встановлено, що при подачі виконачого листа до Богородчанського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Шеленко Н.В. було подано картку реквізитів через установу банку по системі Ощадбанку з вказанням Код клієнта 0000000000, з урахуванням того, що на момент подачі виконавчого листа позивач вже мала присвоєний з 11.11.2021 року реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , який наявний у матеріалах виконавчого провадження, що перебуває у провадженні Яримчанського ВДВС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Посилається на те, що є інвалідом III групи з 01.01.1992 року безстроково, отримує пенсію по інвалідності III групи, інвалідність армії; доглядає хвору матір, яка є пенсіонеркою, а також сплачує аліменти на двох дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Окрім того, 03.03.2023 року відповідачем ОСОБА_1 до суду було скеровано письмові пояснення, в яких вказано, що Яримчанським ВДВС, у Надвірнянському районі Івано-Франківської області стягнення аліментів відбувається з пенсії відповідача, проте при подачі виконавчого листа до Богородчанського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області позивачка не вказала дану інформацію. Стверджує, що коли йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження, та стало відомо ідентифікаційний код позивачки - він сплатив всю заборгованість у повному обсязі. Окрім того зазначив, що ОСОБА_4 закінчив навчання у ДВНЗ «Чернівецький індустріальний фаховий коледж» 29.06.2022 року. Просив також врахувати його матеріальний стан при винесенні рішення.

14.03.2023 року судом було отримано письмові пояснення позивача ОСОБА_2 , в яких позивач зазначила, що ОСОБА_4 навчається у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на денній формі навчання, термін закінчення навчання за ступенем «бакалавр» - 30.06.2024 р.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася повторно, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Просила справу розглядати за її відсутності та відсутності її представника. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , в його інтересах представник адвокат Максимчук А.В. в судовому засіданні позовні вимоги відповідно не визнали, з підстав зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях ОСОБА_1 .. Просили відмовити у задоволенні позову з підтав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, зважає на наступне.

Судом з`ясовані обставини і перевірені доказами, зокрема безпосереднього досліджені докази: Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.06.2021 року (головуюча суддя - Чебан В.М.) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволено частково. Суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1400,00 грн., щомісячно, на утримання сина ОСОБА_4 , до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, починаючи з 10 грудня 2022 року. (а.с.11-13)

Постановою Чернівецького апеляційного суду м. Чернівці від 15.09.2021 року вищевказане рішення залишено без змін. (а.с.7-10)

10.02.2022 року постановою Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання. (а.с.14)

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів, складеного згідно виконавчого листа №727/1051/20 від 23.09.2021 року виданого Богородчанським районним судом, сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01.07.2022 року становила 26148,00 грн. (а.с.15)

Так, 02 лютого 2022 року ОСОБА_2 скерувала до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області заяву про примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.06.2021 року по справі №727/10515/20. (а.с.39-40). В банківських реквізитах доданих до заяви, для зарахування коштів, ОСОБА_2 вказала код клієнта - 0000000000. (а.с.46)

Згідно відповіді на адвокатський запит від 20.09.2022 року, у Яремчанському відділі державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_4, відкрите 13.02.2019 року, згідно виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці за №2/727/1392/18 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 2800 грн, щомісячно, починаючи з 04.07.2018 року і до повноліття дітей. (а.с.68)., стягувачем ОСОБА_6 виконавцю направлено реквізити, в яких код клієнта знову ж таки - 0000000000. В той час, як з 11.11.2021 року ОСОБА_2 мала вже присвоєний реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 . (а.с.69)

Відповідно до Довідки №21.16-27/1974 від 03.05.2022 року, виданої Яремчанським відділом державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), станом на 01.05.2022 р. заборгованість зі сплатів аліментів ОСОБА_1 - відсутня. (а.с .70)

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07.09.2022 року підтверджується, що ОСОБА_7 (мати ОСОБА_1 ) лікується періодично стаціонарно та постійно амбулаторно. (а.с.71)

16.09.2022 року ОСОБА_1 було сплачено аліменти в сумі 20643,60 грн., через філію АТ «Ощадбанк», що підтверджується квитанцією №90 від 16.09.2022 року. (а.с.72)

Головним управлінням пенсійного фонду України було надано відповідь на адвокатський запит Максимчук А., що діє в інтересах ОСОБА_1 (вх. №10884/8 від 29.09.2022 року, в якій вказано, що з пенсії ОСОБА_1 проводиться стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, відповідно до постанови ВП НОМЕР_4 від 06.09.2019 року, на розрахунковий рахунок Ощадбанку НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою від 22.09.2022 №871 про розмір нарахованої пенсії за період з 01.10.2019 року по 30.09.2022 року (в сумі 141584,40 грн.) та довідкою від 27.09.2022 року №55 про розмір відрахувань (аліментів) за даний період (в сумі 68063,8 грн.), відповідно. (а.с.91-96)

Згідно архівної довідки №5101-15/391 від 17.10.2022 року, виданої ДВНЗ «Чернівецький індустріальний фаховий коледж» ОСОБА_4 відрахований з вказаного навчального закладу як такий, що закінчив повний курс навчання 29 червня 2022 року. (а.с.98)

Однак, у відповідності до довідки №11 від 06.03.2023 року, наразі ОСОБА_4 научається у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, термін закінчення навчання за ступенем «бакалавр» 30.06.2024 року. (а.с.175)

Головним центром обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України 12.12.2022 року було надано відповідь на запит Шевченківського районного суду м. Чернівці, а саме витяг з інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у період з 01.01.2022 року по 12:00 год. 21.12.2022 року громадянкою України ОСОБА_2 (а.с.106-107)

Згідно повідомлення Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 22.06.2022 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 10.12.2020 року по 01.06.2022 рік становить 24267 грн. (а.с.128) ОСОБА_1 сплатив аліменти у сумі 48899 грн., через Ощадбанк на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , що підтверджується, платіжними дорученнями №418 та №419 від 15.07.2020 року. (а.с.209). Проте, згідно отриманої інформації від Першого відділу держаної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит від 19.06.2023 №7151/7, банківський рахунок НОМЕР_3 не включений в рахунки, які належать ОСОБА_2 (а.с.210)

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України). Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома-восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Отже, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182, частина перша статті 200 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

За з`ясованих в засіданні обставин та досліджених доказів зокрема, - довідки №21.16-27/1974 від 03.05.2022 року, виданої Яремчанським відділом державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), станом на 01.05.2022 р. заборгованість зі сплатів аліментів ОСОБА_1 - відсутня. (а.с .70)

Судом з досліджених вище квитанцій, вбачається, що ОСОБА_1 сплачував частинами аліменти на утримання повнолітнього сина внаслідок його навчання. Як пояснив відповідач в судовому засіданні, про наявність оргу його ніхто не повідомляв.

З урахуванням зазначеного та наведеного в позові розрахунку пені проведеного позивачем ОСОБА_8 , заборгованість по аліментах станом на 01.07.2022 року відсутня. (а.с.5), в той час як згідно дослідженого розрахунку зі сплати аліментів сукупний розмір боргу по аліментах становив 8400 грн. (а.с.15). Разом з тим, згідно повідомлення Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 22.06.2022 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 10.12.2020 року по 01.06.2022 рік становить 24267 грн. (а.с.128) ОСОБА_1 сплатив аліменти у сумі 48899 грн., через Ощадбанк на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , що підтверджується, платіжними дорученнями №418 та №419 від 15.07.2020 року. (а.с.209). Проте, згідно отриманої інформації від Першого відділу держаної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит від 19.06.2023 №7151/7, банківський рахунок НОМЕР_3 не включений в рахунки, які належать ОСОБА_2 (а.с.210)

У відповідності до вимог ч. 4 ч. 13 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів має бути належним чином оформлена, підписана посадовою особою, скріплена печаткою та дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Статтями 198, 199 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Позивачем у наведеному суду розрахунку неустойки (пені) часткові платежі по сплаті аліментів не було враховано.

Щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. В СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина встановлені статтею 201 СК України, у відповідності до якої до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та вчасно подати докази до суду першої інстанції.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) викладено висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Верховний Суд вказав, що тлумачення ст. 8 СК України та ч. 1 ст. 9 ЦК України озволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Верховний Суд, враховуючи принцип розумності, вважає, що оскільки пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як учасники справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача 10.000 грн. витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

До судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такоє є праввова позиція Верховного Суду (справа № 755/4466/20-ц від 24.12. 2021)

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу на користь позивача, і в наданих поясненнях посилався в цій частині на доводи викладені письмово.

Судом встановлено, що 26.12. 2019 року в м. Івано - Франківськ між ОСОБА_2 і. адвокатом Овченком О.В. було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 32)

Згідно дослідженого акту передачі - приймання надання послуг від 22.07.2022 року, адвокатом зазначені надані позивачу послуги кількість годин і відповідно їх вартість. Як вбачається з зазначених послуг оцінених в 2000 грн., адвокат Овченков О.В. вказав направлення матеріалів справи в суд, сплата судового збору, формування справи та уся технічна робота, на яку він витратив 2 годин (а.с. 33).

Разом з тим, згідно Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення……

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу, що позивачем ОСОБА_2 не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.);

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову позивачу в стягненні витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 196 СК України, ст.ст. 4,5,12, 13, 76-81, 89, 263-265- 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за період з 15.09.2021 року до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені в розмірі 54.175 грн. 72 коп., про стягнення судових витрат і витрат на правничу довопомогу в сумі 10.000 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Чернівці до Чернівецького апеляційного суду, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2023 року.

Суддя Слободян Г.М.