Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

385/940/23

2/385/346/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Стародуба В.В.,

представника позивача адвоката Ковальової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації.

Позов мотивовано тим, що з 10 серпня 1991 року позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .

На даний час відносини між подружжям погіршились, але шлюб не розірвано.

Перебуваючи у шлюбі, подружжям 27 вересня 2012 року придбано автомобіль марки Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ім`я відповідача.

Наприкінці березня 2023 року позивач звернула увагу на те, що на автомобілі були замінені номерні знаки, а тому звернулась до Головного Сервісного центру МВС України із запитом щодо підстав таких змін.

З листа ГСЦ МВС від 20 квітня 2023 року, позивачеві стало відомо, що 23 березня 2023 року зазначений автомобіль без її відома та згоди було перереєстровано на іншу особу та змінено д.н.з. на НОМЕР_2 .

10 травня 2023 року Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС), ТСЦ МВС 3545 надав на запит позивача копію Договору купівлі-продажу 3545/2023/3721581 транспортного засобу від 23 березня 2023 року, з якої вбачається, що відповідач дійсно продав автомобіль іншій особі ОСОБА_3 . При цьому гроші від продажу автомобіля витрачені відповідачем на власний розсуд без врахування інтересів сім`ї.

Оскільки відповідач здійснив відчуження спільно нажитого у шлюбі майна без згоди позивача, позивач вважає за необхідне звернутись до суду за стягненням з відповідача грошової компенсації за частину вартості такого майна. Визнавати договір купівлі-продажу недійсним, визнавати право власності на автомобіль в натурі, позивач наміру не має, тому що не бажає фактично користуватись автомобілем. Проте вважає належним способом відновлення її права на частку у спільному майні подружжя, стягнення з відповідача грошової компенсації, що відповідає розміру такої частки.

Після відкриття провадження у справі відповідачем надано копію договору купівлі-продажу 3545/2023/3721581 транспортного засобу від 23 березня 2023 року, який містить інформацію про вартість відчуженого майна - 240000 гривень, позивач не заперечує саме таку вартість спільного майна та вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог.

Просить суд, в порядку поділу спільно нажитого майна подружжя, - автомобіля Skoda Superb, 2010 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , що був відчужений без відома та згоди одного зі співвласників, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини його вартості в сyмi 120000 гривень, а також відшкодувати понесені судові витрати і повернути позивачеві надмірно сплачений судовий збір в сумі 809,30 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, також підтримала відповідь на відзив, просила суд задовольнити позов.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача надіслав до суду заяву з клопотанням розглянути справу без його участі та участі відповідача. Позовні вимоги, щодо компенсації вартості спільного сумісного майна - автомобіля, визнають у розмірі визначеному в експертному звіті оцінювача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 10 серпня 1991 року позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Гайворонським відділом ЗАГС Кіровоградської області, актовий запис №88 (а.с. 6).

Перебуваючи у шлюбі, подружжям 27 вересня 2012 року придбано автомобіль марки Skoda Superb, VIN-код НОМЕР_3 , який було зареєстровано на ім`я відповідача. З листа ГСЦ МВС від 20 квітня 2023 року за №31/613АЗ-8215-2023, вбачається, що 23 березня 2023 року зазначений автомобіль було перереєстровано на іншу особу ОСОБА_3 (а.с. 7)

З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС), ТСЦ МВС 3545 від 10 травня 2023 року та копії Договору купівлі-продажу 3545/2023/3721581 транспортного засобу від 23 березня 2023 року, вбачається, що відповідач продав автомобіль ОСОБА_3 (а.с. 8-9).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові пояснення сторін спірних правовідносин, встановлено , що спірний автомобіль придбано у період зареєстрованого шлюбу з позивачем та є спільним майном подружжя, договір укладено без згоди іншого з подружжя, а саме позивача, що не заперечує відповідач.

Оспорюваний правочин щодо відчуження вказаного автомобіля виходить за межі дрібних побутових правочинів, тому такий правочин потребував згоди позивача як другого із співвласників, та неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України, суперечить принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною без визначення часток і є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних автомобілів відповідно до статей 203, 215 ЦК України, що відповідає правовому висновку, наведеному у поставі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 320/1897/14-2 (провадження №61-14353св20)

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам, може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки позивач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Таким чином, заявлений позивачем спосіб захисту прав пов`язаний зі стягненням в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, який був відчужений одним із подружжя після припинення спільного проживання та без відома та згоди іншого з подружжя, є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку.

Визначальним для наявності підстав судового захисту відповідно до заявлених вимог є:

- набуття спірного майна (автомобіля) в період шлюбу;

- відсутність належних, допустимих та достатніх доказів спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.

Можливість задоволення судового захисту пов`язаний зі стягненням в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, який був відчужений одним із подружжя після припинення спільного проживання та без відома та згоди іншого з подружжя, не пов`язана з необхідністю одночасної заяви вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

За приписами 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одночасно, частина друга статті встановлює, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Присуджуючи позивачу грошову компенсацію замість його частки на вказаний автомобіль, суд виходить із того, що набутий сторонами за час шлюбу автомобіль, проте відповідач відчужив його іншій особі без згоди позивача, приходить до висновку щодо наявності права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, вона має право на відповідну компенсацію вартості майна, відчуженого без її згоди та не в інтересах сім`ї. З урахуванням положень ч.1 ст. 69 СК України, частки сторін у зазначеному майні є рівними.

Суд враховує, що відповідачем не доведено факту витрачання отриманих від продажу автомобіля грошових коштів в інтересах сім`ї. Заявляючи про те, що отримані від продажу автомобіля грошові кошти витрачені нібито в інтересах сім`ї, відповідач посилається на придбання ним побутової техніки. Пральна машина марки "LG», придбана 13 березня 2022 року, тобто майже за рік до відчуження автомобіля (а.с. 60а-61). А отже на придбання зазначеної побутової техніки не могли бути витрачені кошти, отримані від продажу автомобіля. Бойлер НОМЕР_5 , придбаний 22 березня 2023 року (а.с. 61а-62), тобто за день до факту продажу автомобіля, що також свідчить про те, що на його придбання не могли бути витрачені кошти, отримані від продажу автомобіля. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу того, що зазначений бойлер встановлено у будинку, де мешкає сім`я, або будь-яких інших доказів того, що зазначена побутова техніка використовується в інтересах сім`ї. Також Відповідач посилається на те, що отримані від продажу автомобіля грошові кошти були витрачені на придбання 10 травня 2023 року кондиціонера марки «СН» (а.с. 59а-60), але відповідачем не надано жодного доказу того, що такий кондиціонер встановлено та використовується в інтересах сім`ї.

Доказів того, що позивач надавала згоду, підписувала або отримала грошові кошти від продажу автомобіля відповідач не надав.

Судом приймається до уваги вартість спірного транспортного засобу автомобіля Skoda Superb, 2010 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , згідно копії договору купівлі-продажу 3545/2023/3721581 транспортного засобу від 23 березня 2023 року і становить 240000 грн. Автотоварознавча експертиза з оцінки транспортного засобу (а.с. 42-53) була проведена 10.07.2023 року вже після купівлі-продажу, тому судом не береться до уваги, в частині останньої вартості автомобіля.

Докази проведення альтернативних оцінок майна, на момент його продажу, матеріали справи не містять та сторонами до суду не подавались.

Враховуючи вище наведене, керуючись чинними положеннями процесуального законодавства, з метою встановлення балансу та ефективного захисту прав та інтересів сторін, в контексті встановлених обставин справи спірний автомобіль проданий відповідачем в період шлюбу; приймаючи до уваги неспростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, натомість спростування презумпції вчинення угоди в інтересах сім`ї, презумпції згоди одного із подружжя на укладення угоди другим з подружжя (ст.ст. 60, 65 СК України), зважаючи на те, що позивачу належить компенсація за відчужений автомобіль в розмірі, який дорівнює 1/2 частці автомобіля, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 182, 183 Сімейного кодексу України, ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації задовольнити.

В порядку поділу спільно нажитого майна подружжя, - автомобіля Skoda Superb, 2010 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , що був відчужений без відома та згоди одного зі співвласників, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини його вартості в сyмi 120000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1200 грн. понесених судових витрат.

Головному Управлінню державної казначейської служби України у Кіровоградській області повернути ОСОБА_1 згідно квитанції № 92 від 26.05.2023 року отримувач ГУК у Кіровоградській області, код отримувача 37918230, банк отримувача Казначейство України., суму сплаченого судового збору в розмірі 809,30 грн.

Роз`яснити заявнику, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Панасюк

Дата документу 14.08.2023