ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/8303/21 Номер провадження 22-ц/814/3475/23Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача - Дем`яненко О.М. ,

представника відповідача - адвоката Козирєва А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_2 , адвоката, Дем`яненко О.М., на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з даним позовом, прохаючи стягнути зі ОСОБА_3 на її користь заборгованість у розмірі 268 000 грн, з них 134 000 грн - заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.12.2018 по 15.09.2021 включно, та 134 000 грн - пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 02.10.1999 по 23.02.2017; шлюб було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.02.2017. Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.08.2016 позивач з відповідачем уклали Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місяця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3032. Відповідно до п. 1.3 даного Договору, батьки домовились, що дитина буде проживати разом з матір`ю. Пунктом 3.2.1 Договору закріплено, що батько зобов`язується брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини. Згідно з п. 4.1 Договору за домовленістю батьків даним Договором встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 4 000 гривень на місяць або грошові кошти, що на день сплати аліментів будуть еквівалентно 155 доларів США за курсом НБУ. Відповідно до п. 4.2 Договору, аліменти повинні бути сплачені батьком до 7 числа кожного поточного місяця за наступний місяць.

Відповідач не виконує вищезазначені умови Договору та не сплачує аліменти на утримання дитини з листопада 2018 року.

Донька проживає разом з позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Зараз дочка є студентом Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, форма навчання контракт. Загальна вартість навчання складає 56 040 гривень. Навчання доньки в коледжі і університеті позивач оплачує самостійно.

Крім того, дочка хворіє, всі витрати на обстеження та лікування доньки також несе лише вона. Зазначає, що у них дуже складне матеріальне становище, на сьогоднішній день не працює.

Відповідач зовсім не цікавиться життям доньки, ніякої участі у її вихованні та утриманні не бере. Вказане підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31.08.2021 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Загальна сума заборгованості, яка утворилася внаслідок несплати відповідачем аліментів в період з 01.12.2018 по 15.09.2021 складає 134 000 грн. Розмір пені за прострочення сплати аліментів в період з 01.12.2018 по 31.12.2019 складає 435 600 гривень, та оскільки ч. 1 ст. 196 СК України стягнення пені допускається у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості, то позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 134 000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів - відмовлено.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодилась позивач та оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника (адвоката).

В апеляційній скарзі прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказувала, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, невірно витлумачено зміст ст. 189 СК України в частині, що сторона договору чиє право порушено, зобов`язана звернутись до нотаріуса за виконавчим написом та що це є її обов`язком щодо позасудового врегулювання спору. Не враховано місцевим судом практику Верховного Суду у справах № 127/24670/15, № 640/17649/16, № 645/5783/16, № 456/1836/16- ц, натомість, суд врахував роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.20106 № 3, які прийняті 17 років тому назад та не є актуальними.

Суд позбавив позивача права на справедливий розгляд, яке гарантоване ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод; не з`ясував обставини щодо виконання відповідачем умов укладеного договору про сплату аліментів та належним чином не дослідив докази у справі.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 прохав рішення місцевого суду залишити без змін.

Вказував, що він своєчасно сплачував аліменти, а відповідачка відмовлялася видавати розписки та відкрити грошовий рахунок.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом установлено, що з 02.10.1999 по 2017 позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.02.2017 (а.с. 7).

У період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 (а.с. 6).

25.08.2016 позивач з відповідачем уклали Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місяця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3032.

Відповідно до п. 1.3 даного Договору батьки домовились, що дитина буде проживати разом з матір`ю.

Пунктом 3.2.1 Договору закріплено, що батько зобов`язується брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини.

Згідно з п. 4.1 Договору за домовленістю батьків даним Договором встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 4 000 гривень на місяць або грошові кошти, що на день сплати аліментів будуть еквівалентно 155 доларів США за курсом НБУ.

Згідно з п. 4.6 Договору сторони погодили, що у разі невиконання батьком своїх обов`язків за даним договором аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с. 8-11).

Місцевий суд дійшов висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо аліментних зобов`язань, шляхом укладення договору в добровільному порядку, який посвідчено нотаріально.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати аліментів за договором та просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 268 000 гривень, з них 134 000 гривень - заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини за період з 01.12.2018 по 15.09.2021 включно, та 134 000 гривень - пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 включно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що в разі невиконання відповідачем аліментних зобов`язань, позивач має право звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, який потім подається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання обов`язку по сплаті аліментів.

Стягнення аліментів за укладеним між сторонами договором відбувається у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса.

Стороною позивача не надано суду доказів звернень до нотаріуса за одержанням виконавчого напису, як і не надано доказів відмови нотаріуса у вчиненні виконавчого напису.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача в ході розгляду справи не надано суду доказів звернення до нотаріуса за одержанням виконавчого напису та, відповідно, відмови останнього у його вчиненні, а умовами договору, який є чинним на час розгляду справи в суді, та законом прямо передбачено відповідне стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментам за договором є необґрунтованими, безпідставними та передчасними, в зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам за договором слід відмовити, а позовна вимога про стягнення неустойки (пені) є похідною від первісної, суд вважає, що в задоволенні і даної вимоги слід також відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 2 та ч. 10 ст. 7, ст. 9 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Стаття 189 СК України передбачає, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При розгляді справи місцевий суд невірно витлумачив зміст зазначених норм матеріального права та дійшов помилкового висновку, що у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості по аліментам у судовому порядку. Звернення позивача до нотаріуса для видачі виконавчого напису є лише правом, а не обов`язком. Не звернення позивачки для видачі виконавчого напису до нотаріуса та не пред`явлення його до виконання не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості по аліментам в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.08.2016 між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що батько сплачує аліменти в розмірі 4 000 грн щомісячно.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що аліменти сплачуються батьком не пізніше сьомого числа кожного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім`я матері рахунок, відкритий у будь якому зручному для неї відділенні банку з обов`язковим наданням усіх необхідних даних батьку для здійснення платежів, або передані готівкою безпосередньо матері на підтвердження чого матір`ю видається відповідна розписка про отримання аліментів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано належних доказів щодо виконання ним свого обов`язку по сплаті аліментів в розмірі 4 000 грн щомісячно, зокрема, як визначено умовами договору, розписки про отримання позивачкою аліментів. Доводи відповідача про відмову позивачки надавати йому розписки чи відкрити грошовий рахунок, жодними доказами не підтверджені.

Посилання відповідача на те, що позивачка відмовлялася видавати розписки та що він щомісячно сплачував аліменти належним чином, належними і достатніми доказами у справі не підтверджується.

Як вбачається з розрахунку, наданого до позову, аліменти не сплачені за період з 01 грудня 2018 року по 15 вересня 2021 року у сумі 134 000 грн, які підлягають стягненню на користь позивача.

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені за несплату аліментів становить 435 600 грн, який обмежується граничною сумою - 100% розміру заборгованості, що становить 134 000 грн.

В ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано правильність розрахунку позивача та не доведено його невідповідність вимогам ст. 196 СК України.

Апеляційним судом при перевірці обґрунтованості даного розрахунку враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), правила для обчислення пені за прострочення сплати аліментів, та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), відповідно до яких положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

В ході судового розгляду відповідач не довів відсутність своєї вини у виникненні заборгованості по аліментам.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності з вимогами п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постанова № 10 від 17.10.2014).

Позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 4 020 грн (2 680 (1 % від ціни позову) х 150%).

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_2 , адвоката, Дем`яненко О.М., - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2023 року - скасувати.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 134 000 гривень заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.12.2018 по 15.09.2021 включно та 134 000 гривень пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 включно, а всього 268 000 грн.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 4 020 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 серпня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль