УХВАЛА

09 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 24/142-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Радикал»

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023

у справі №24/142-б

за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Відкритого акціонерного товариства «Радикал»

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду від Відкритого акціонерного товариства «Радикал» (далі в тексті - скаржник) надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №24/142-б повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Фірма «МАГ» (25006, м. Кропивницький, вул. А. Тарковського, 76/3, код ЄДРПОУ 13756745) на користь арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Чехова, 14В, оф. 31, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу при розгляді Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Фірма «МАГ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 24/142-б в загальному розмірі 48 000,00 грн.

В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги ВАТ «Радикал» посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, чим допустив порушення статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що необхідно закрити касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою яка подана на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі № 24/142-б з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч. 1, абз. 2 ч. 2 статті 126 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, ГПК України надає право суду прийняти додаткове рішення для усунення неповноти вирішених питань про розподіл судових витрат у випадку подання заявником доказів на підтвердження заявлених витрат після ухвалення первісного рішення суду, як то передбачено частиною восьмою статті 129 та статті 221 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

Таке рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі та не може змінювати його суті або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені судом під час розгляду справи (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/19565/17, від 15.11.2019 у справі № 910/15814/18, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 17.06.2020 у справі № 904/12170/16, від 23.02.2023 у справі № 3/60"б" (906/1/21)).

Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом.

У випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21, 23.06.2022 у справі № 904/6341/20).

У цій справі №24/142-б, судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ТОВ "Фірма "МАГ" на дії та бездіяльність ліквідатора ВАТ "Радикал" арбітражного керуючого Ткачука О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №24/142-б відмовлено в задоволенні скарги ТОВ «Фірма «МАГ» на дії та бездіяльність ліквідатора ВАТ «Радикал» арбітражного керуючого Ткачука О.В.

Постановою Північним апеляційним господарським судом від 17.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Фірма "МАГ» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №24/142-6 - без змін.

27.04.2023 до суду апеляційної інстанції від ВАТ «Радикал» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

15.05.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову (додаткову) у справі № 24/142-б, якою задовольнив частково заяву ВАТ «Радикал» про ухвалення додаткового рішення у справі №24/142-6 та доповнив резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №24/142-б після першого абзацу абзацами такого змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма "МАГ» (25006, м. Кропивницький, вул. А. Тарковського, 76/3, код ЄДРПОУ 13756745) на користь Відкритого акціонерного товариства «Радикал» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн.

Зобов 'язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ».

Зазначена додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №24/142-б є предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Радикал».

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України).

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства 2597-VIII, а введено його в дію з 21.10.2019.

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 вказала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства (щодо першої групи судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (друга група судових рішень) - статтями 255, 287 ГПК України. Така правова позиція неодноразово висловлювалась у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б/11, від 18.05.2021 у справі № 924/549/19, від 26.05.2022 у справі № 01/5026/333/2011, від 19.10.2022 у справі № 33/29 (914/399/21), постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду 20.05.2021 у справі № 922/3369/19.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 (провадження № 12-10гс20) зазначено, що здійснюючи тлумачення положень Конвенції ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France).

У Рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2021 № 5-р(ІІ)/2021 (справа № 3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що "Із набранням чинності Законом № 1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

Таким чином, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У цій справі первісним судовим рішенням була ухвала (залишена без змін постановою апеляційного господарського суду), прийнята за результатом розгляду скарги на дії та бездіяльність ліквідатора ВАТ "Радикал" арбітражного керуючого Ткачука О.В, можливість оскарження якої, у касаційному порядку не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат на правничу допомогу- є похідним судовим актом та невід`ємною частиною первісного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що, у такому випадку, можливість касаційного оскарження додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухваленого внаслідок прийняття первісного судового рішення, яким розглянуто скаргу на дії та бездіяльність ліквідатора, постановленого у межах справи про банкрутство, не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже є таким судовим рішенням, що не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24 травня 2023 року у справі №910/18250/16.

Верховний Суд зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у цьому випадку, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Радикал» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №24/142-б.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 287, 293, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Радикал» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №24/142-б.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.О. Банасько

К.М. Огороднік