ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 року                                         м.Дніпро                    Справа №  904/2142/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач)                                                                                                

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання: Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуліка А.В., посвідчення №3003  від 03.06.2021,  адвокат;

від відповідача: Якименко О.В., ордер СЕ1067003  від 08.08.2023 ,  адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 (суддя Красота О.І.) у справі №904/2142/23

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто", м. Дніпро

про стягнення 6  015  059,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" на свою користь коштів у розмірі 6  015  059,96 грн, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 31.08.2017 по 31.12.2022, площею 1,8168 га, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38Д, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, комунальної форми власності, яка належить на праві власності Дніпровській міській раді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.11.2007 фактично продовжує користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому на праві власності майно, без правовстановлюючих документів, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у визначеній сумі, які позивач просить стягнути на підставі  ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову від 28.04.2023, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на майно, яке належить на праві власності відповідачу та  розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, а саме:

- об`єкт незавершеного будівництва, III черга, 1,2 % готовності. Літ. А-1 будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією, загальна площа - 106,9 кв.м, літ. а-1 прибудова,  літ. а ґанок,  літ.  Б-1 трансформаторна підстанція, загальна площа - 73,3 кв.м,  літ. В убиральня (тимчасова), літ Г кіоск (тимчасовий), літ Ф-1 корпус 18, загальна площа - 23,7 кв.м, літ. Ч корпус 23, літ. ч тамбур,   № 1,4,13,14,20,28 огорожа, № 2,3,9,32 ворота за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 38д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690243412101;

- об`єкт: загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9 кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирьок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 38д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 326996412101 та заборонити відповідачу, будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього майна;

заборонити відповідачу та будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії, направлені на демонтаж, руйнування, знесення, перебудови, добудови тощо об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, яке належить на праві власності відповідачу, за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 38Д;

вжити заходи забезпечення позову в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 6 015  059,96 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу і розміщені на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову, або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення відповідачем як власником об`єкту незавершеного будівництва дій щодо його подальшого відчуження третім особам. Також позивач вважає, що відповідач може перерахувати кошти на рахунок іншого підприємства, що буде свідчити про намір ухилитись від сплати боргу та унеможливити у майбутньому виконання рішення у випадку задоволення позову. Тому, на думку позивача, є імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/2142/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23 у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що доводи позивача не свідчать про наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, заява позивача за своєю суттю є припущенням можливого невиконання рішення суду відповідачем, тому підтстави для її задоволеня відсутні.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 01.05.2023, Дніпровська міська рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23 скасувати, ухвалити нову, якою задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-           суд першої інстанції не врахував того, що необхідність вжиття заходів до забезпечення позову не потребує доведення заявником обставин можливого ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, оскільки для цього достатньо обгрунтованого припущення, що належне відповідачу майно може зменшитися чи зникнути;

-          відповідач не обмежений у праві розпорядитися на власний розсуд об`єктом незавершеного будівництва, що зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів позивача як розпорядника земельної ділянки;

-          невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна  може призвести до вчинення відповідачем дій щодо подальшого відчуження об`єкту третім особам;

-          відповідач може здійснити дії щодо уникнення сплати боргу та перерахувати кошти на рахунок іншого підприємства, що унеможливіть виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 11.05.2023 для розгляду справи №904/2142/23 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 08.08.2023.

17.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-          позивач не надав доказів того, що відповідач своєю поведінкою намагається чи має намір ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист чи поновлення порушених прав Дніпровської міської ради;

-          позивач не надав належного обґрунтування співмірності заявлених заходів, які фактично не стосуються предмету спору, із заявленими позовними вимогами про стягнення грошових коштів;

-          відповідач неодноразово звертався до позивача стосовно питання оформлення права користування на спірну земельну ділянку, втім не отримував належної відповіді, що свідчить про його недобросовісну та суперечливу поведінку.

У судовому засіданні 08.08.2023 представник позивача  апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні 08.08.2023 представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23 без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п.п. 1, 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Колегія суддів також враховує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4   ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, як у даному випадку, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Втім, позивачем не наведено конкретних обставин та не долучено до заяви про забезпечення позову будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від майбутнього виконання рішення суду, а невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише вказано, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлене необхідністю попередження (недопущення) вчинення дій, які імовірно можуть призвести до позбавлення заявника (позивача) можливості повернення власних коштів; заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду, з метою ефективного захисту прав та інтересів заявника.

Проте, враховуючи те, що вказані обставини не підтверджені належними доказами, вони мають характер необґрунтованого припущення.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів  забезпечення позову.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги, та залишає ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23  без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281 – 284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/2142/23  залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта – Дніпровську міську раду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Право, строк та порядок касаційного оскарження визначені в ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.08.2023.

Головуючий суддя                                                                                      Е.В. Орєшкіна

Суддя                                                                                                             О.В. Чус

Суддя                                                                                                             І.М. Кощеєв