Справа № 367/4485/21

                                                       Провадження №1-кп/367/408/2023

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючого судді:                                                         ОСОБА_1 ,

при секретарі:                                                                 ОСОБА_2 ,

за участю прокурора:                                                         ОСОБА_3 ,

захисників:                                                                 ОСОБА_4 ,

        ОСОБА_5 ,

        ОСОБА_6 ,

        ОСОБА_7 ,

обвинувачених:                                                         ОСОБА_8 ,

        ОСОБА_9 ,

        ОСОБА_10 ,

        ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019110000000537 від 25.07.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області з Київської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12019110000000537 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду в відкритому судовому засіданні, зазначив, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання обвинуваченого та свідків. Також, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив суду клопотання про продовження строків запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_8 у виді тримання під вартою та ОСОБА_9 у виді домашнього арешту. Клопотання щодо запобіжного заходу ОСОБА_8 прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, які є особливо тяжкими кримінальними злочинами, передбачені ч. 3 ст. 307 КК України, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою. Клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 , прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, які є особливо тяжкими кримінальними злочинами, передбачені ч. 3 ст. 307 КК України, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю.

Захисник ОСОБА_7 , яку підтримав обвинувачений ОСОБА_8 , в підготовчому судовому засіданні не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Разом із тим, заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наведені прокурором ризики нічим не підтверджені, обвинувачений має на утриманні неповнолітніх дітей та матір. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_5 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_10 , в підготовчому судовому засіданні не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_6 , якого підтримала обвинувачена ОСОБА_11 , в підготовчому судовому засіданні не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_4 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_9 , в підготовчому судовому засіданні не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Разом із тим, просили змінити умови запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з цілодобового на нічний час, оскільки у обвинуваченого на утриманні перебуває мати, яка є пенсіонеркою, а брат проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, в клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 вказано, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, оскільки у разі доведення вини останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обвинувачений з метою уникнення покарання може переховуватись від суду, також про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. Також, прокурор в своєму клопотанні вказує, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може незаконно впливати на свідків, шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, тобто наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, прокурор зазначає, що оскільки обвинувачений ОСОБА_8 не має постійного джерела заробітку, а збут наркотичних засобів, вчинявся з метою неправомірного отримання грошових коштів, то дана обставина вказує на високу вірогідність існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням наявності ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наявні на час розгляду справи судом, що підтверджують самі матеріали кримінального провадження, зокрема судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, обвинувачений офіційно не працевлаштований, після звільнення з ДУ «Київський слідчий ізолятор» до суду не з`явився адресу свого проживання не повідомив, міцних соціальних зв`язків не має, відтак є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, у разі доведеності його вини, незаконно впливати на свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів.

Суд вважає що доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не спростовують доводи прокурора про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України також, суд не знаходить підстав для зменшення розміру застави, оскільки ухвалою суду від 21.06.2023 року обвинуваченому, в якості альтернативного виду запобіжного заходу, було визначено заставу у мінімальному розмірі, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України – вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів.

В клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 вказано, що обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватися від суду, оскільки у разі доведення вини останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обвинувачений з метою уникнення покарання може переховуватись від суду, також про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. Також, прокурор в своєму клопотанні вказує, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може незаконно впливати на свідків, шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, тобто наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, прокурор зазначає, що оскільки обвинувачений ОСОБА_8 не має постійного джерела заробітку, а збут наркотичних засобів, вчинявся з метою неправомірного отримання грошових коштів, то дана обставина вказує на високу вірогідність існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Стаття 181 КПК України передбачає, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, з врахуванням наявності ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наявні на час розгляду справи судом, що підтверджують самі матеріали кримінального провадження, зокрема судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, обвинувачений офіційно не працевлаштований, протягом тривалого проміжку часу, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`являвся, міцних соціальних зв`язків не має, відтак є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, у разі доведеності його вини, незаконно впливати на свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, в тому числі з врахуванням позиції сторони захисту, щодо зміни умов домашнього арешту, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю та покладанням на обвинуваченого обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме такий вид запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Відсутність в обвинувальному акті конкретного та зрозумілого формулювання обвинувачення, чіткого формулювання кваліфікації діяння поставлених у вину обвинуваченим, унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також, суд враховує правову позицію Об`єднаної палати ККС ВС, викладену у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 161/7092/20. У вказаному рішенні Верховний Суд зазначив, що кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, які б обумовлювали його повернення, однак положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсилає до ст. 291 КПК України, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування. До таких порушень належать:

- порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акту (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо);

- порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування;

- недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).

В обвинувальному акті викладаються юридично значимі обставини злочину і надається його юридична кваліфікація. Обвинувальний акт є необхідною умовою для того, щоб обвинувачений міг побудувати свій захист у суді.

Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті. Стаття 291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт та у статті 109 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей які має містити реєстр матеріалів досудового розслідування. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання прокурором чи слідчим будь-якої із вказаних вимог, Законом не передбачено.

Главою 28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики.

Як вбачається з обвинувального акту складеного слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області 16.06.2021 року та затвердженого прокурором – начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю і координації діяльності правоохоронних органів Київської обласної прокуратури 16.06.2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, формулювання обвинувачення та кваліфікація дій обвинувачених містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та містить положення, що суперечать одне одному.

Так, вивчивши обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні судом встановлено, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, та формулюванні обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 інкримінованих їм злочинів в даному обвинувальному акті (епізод за 01.12.2020 року, а.с. 11, 20, 28) слідчим допущено описку при написанні прізвища обвинуваченого – ОСОБА_13 , а саме вказано, що 01.12.2020 року близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_14 зателефонував до ОСОБА_15 та повідомив останнього про те, що він може прийти до його місця утримання в ДУ «Бучанська виправна колонія № 85» та забрати придбаний наркотичний засіб. Таким чином, в обвинувальному акті фактично викладено обставини вчинення правопорушення іншою особою ОСОБА_16 , яка не є обвинуваченим в даному провадженні.

Крім того, в наступному абзаці, на думку суду, допущено помилку в даті вчинення інкримінованих ОСОБА_10 дій.

Так в обвинувальному акті викладено, що 01.12.2020р. близько 17 год. 45 хв, ОСОБА_15 перерахував грошові кошти у сумі 900 гривень для придбання наркотичного засобу обіг якого обмежено метадон у кількості 0,5 гр. на номер мобільного зв`язку, який використовувався ОСОБА_10 і тоді ж повідомив ОСОБА_15 про те, що придбаний наркотичний засіб він зможе забрати пізніше.

Далі викладено, що того ж дня, тобто 01.12.2020р. близько 23 год. 15 хв, ОСОБА_16 зателефонував до ОСОБА_15 та повідомив останнього про те, що він може прийти до його місця утримання та забрати придбаний наркотичний засіб.

Втім, далі викладено, що після цього, 01.02.2020 року близько 23 год. 15 хв., ОСОБА_10 діючи з відома ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , реалізовуючи спільний злочинний умисел направлений на незаконний збут наркотичного засобу, перебуваючи у ДУ «Бучанська виправна колонія № 85», передав ОСОБА_15 , який діяв під контролем правоохоронних органів, паперовий згорток з кристалічною речовиною білого кольору вчинивши таким чином останньому збут кристалічної речовини білого кольору, що відповідно до висновку експерта є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – «метадон (фенадон)».»

Тобто описання подальшого безпосереднього збуду наркотичного засобу має дату 01.02.2020р., що на 10 місяців раніше ніж домовленність про його збут, яка згідно обвинувального акту відбулась 01.12.2020р. Такий виклад обставин вчинення кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_10 та іншим обвинуваченим суперечить загальноприйнятому перебігу часу, та аналізуючи зміст повного викладу даного епізоду, не зрозуміло коли саме були вчинені ОСОБА_10 вищевказані дії, оскільки в попередньому абзаці не вказано навіть приблизні дата й час, коли ОСОБА_15 зможе забрати придбаний ним наркотичний засіб.

Крім того, в даному обвинувальному акті (а.с. 7, 17, 26, 33, 38), зазначено, що 09.11.2020 року, близько 20 год. 48 хв. ОСОБА_11 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, діючи у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , прибула до вул. Дегтярівська у м. Києві, де у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка заздалегідь сховала наркотичний засіб – «метадон» по вул. Дегтярівській у м. Києві, придбала вказаний наркотичний засіб та почала його зберігати при собі. З такого викладу як фактичних обставин так і формулювання обвинувачення не зрозуміло, яка загальна кількість (маса) наркотичного засобу «метадону» була придбана ОСОБА_11 , за спільною домовленістю, яку масу наркотичного засобу «метадону» в подальшому вона зберігала, перевозила, а в подальшому передала ОСОБА_9 , який передав цей наркотичний засіб на територію ДУ «Бучанська виправна колонія № 85». Дана обставина є важливою в даному кримінальному провадженні, оскільки в подальшому, як вбачається зі змісту обвинувального акту, саме цей наркотичний засіб, придбаний ОСОБА_11 09.11.2020 року, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 збували засудженим у ДУ «Бучанська виправна колонія № 85» в декілька етапів, в різних об`ємах. Така неконкретність в обвинувальному акті не дозволяє суду в подальшому встановити, обставини, які підлягають доказуванню, зокрема щодо об`ємів наркотичного засобу, придбаного та збутого, чи це один й той самий наркотичний засіб придбання та збут якого інкримінують обвинуваченим.

Крім того, при викладені в різних частинах обвинувального акту кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 було допущено суттєві суперечності між ними.

Так, згідно обвинувального акту, після викладу фактичних обставин справи встановлених прокурором та при формулюванні обвинувачення кожному з обвинувачених (а.с. 11-12): «Правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність: Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, збут наркотичного засобу, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою; відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання, перевезення, з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене повторно, організованою групою. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання та зберігання з метою збуту, збут наркотичного засобу, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою; відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання та зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене повторно, організованою групою. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_11 відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_17 до ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як пособництво незаконної передачі наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою.»

Крім того, при викладі в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_8 на початку зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується (а.с. 12) у незаконнму придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, збут наркотичного засобу, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. А також зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується у незаконнму придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчиненому повторно, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Разом із тим, як вбачається з подальшого викладу формулювання обвинувачення, викладеного на а.с. 13- 21, ОСОБА_8 по першому обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, збут наркотичного засобу, та передачі наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. В другому, третьому та четвертому епізодах (а.с. 19, 20, 21) ОСОБА_8 обвинувачується у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Таким чином, в даному обвинувальному акті при викладенні кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 було допущено суперечності, оскільки в формулюванні обвинувачення ОСОБА_8 по другому, третьому та четвертому епізодах при викладені кваліфікації дій ОСОБА_8 по кожному епізоду, відсутні такі кваліфікуючі ознаки як придбання, перевезення з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинені повторно, які вказані при написанні кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 та вказані на початку викладу формулювання обвинувачення на а.с. 11-12.

Крім того, при викладені кваліфікації дій та формулюванні обвинувачення ОСОБА_10 на а.с. 21 також зазаначено, що він обвинувачується у незаконнму придбанні та зберіганні з метою збуту, збуті наркотичного засобу та передачі наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. А також у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчиненому повторно, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Разом із тим, при викладені подальшого формулювання обвинувачення ОСОБА_10 по епізодах, по другому епізоду (01.12.2020р.) на а.с. 28 при викладені кваліфікації дій ОСОБА_10 , відсутня така кваліфікуюча ознака як незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі.

Таким чином, в даному обвинувальному акті при викладенні кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 було допущено суперечност.,

Також, при викладі фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення (а.с. 33) вказано: «В подальшому вказаний наркотичний засіб, з відома ОСОБА_11 , відповідно до розробленого єдиного злочинного плану відомого всім учасникам групи, був збутий 13.11.2020 року ОСОБА_8 , 20.11.2020 року ОСОБА_10 , 23.11.2020 року ОСОБА_8 та 01.12.2020 року ОСОБА_10 на території ДУ «Бучанська виправна колонія № 85» ОСОБА_15 , який діяв під контролем правоохоронних органів.»

Разом із тим, в супереч, вказаній в обвинувальному акті ролі ОСОБА_11 в організованій ОСОБА_8 групі, вказаних фактичних обставинах, щодо обізнаності ОСОБА_11 про збут наркотичного засобу та єдиного злочинного плану, кваліфікація дій ОСОБА_11 не містить такої кваліфікації як збут наркотичного засобу.

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 109, 110, 176-178, 181, 183-187, 193-203, 205-206, 290-293, 314-315, 369-372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 обчислювати з 01.08.2023 року до 29.09.2023 року, включно.

Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, строком на 60 (шістдесят) днів за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_9 :

- цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу на це прокурора або суду;

- утримуватись від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області свій паспорт для виїзду за кордон;

- з`являтись до суду, прокурора на першу вимогу;

- носити електронний засіб контролю.

Зобов`язати працівників відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, ОСОБА_9 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , поставити на облік і повідомити про це суд.

Початок строку дії ухвали суду про запобіжний захід у виді домашнього арешту, обчислювати з 01.08.2023 року до 29.09.2023 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12019110000000537 від 25.07.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, повернути прокурору, який направив акт до суду, для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об`єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 07 серпня 2023 року.

Ухвала в частині продовження строків запобіжних заходів підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя:                                                                 ОСОБА_1