Постанова

Іменем України

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 824/140/22

провадження № 61-2953ав23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

секретаря судового засідання - Себастянського Анатолія Петровича,

представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Найденка Івана Олександровича,

представника MG Klimatechnik GmbH - Муляра Євгенія Григоровича,

учасники справи:

заявник (боржник) - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі»,

стягувач - MG Klimatechnik GmbH (Німеччина),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі судді Музичко С. Г. та на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року у складі судді Музичко С. Г., у справі за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2021 року у справі № 256/2021 за позовом MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію, 3 % річних, витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правничу допомогу та за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) до MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про стягнення штрафних санкцій та витрат пов`язаних із арбітражним розглядом справи,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви та її обґрунтування

У жовтні 2022 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна)) звернулося до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 за позовом MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію, 3 % річних, витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правничу допомогу та за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) до MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про стягнення штрафних санкцій та витрат пов`язаних із арбітражним розглядом справи.

В обґрунтування заяви зазначено, що 01 липня 2019 року між MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) укладено контракт № 53-129-01-19-01907, за умовами якого MG Klimatechnik GmbH(Німеччина) зобов`язалося поставити запасні частини до засувок клинових для потреб ВП «Южно-Українська АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна). Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у контракті, прийняти та оплатити продукцію.

Рішенням МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) 959 000,00 євро - основного боргу, 15 764,38 євро - 3 % річних та 18 027,65 євро - відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 3 500,00 євро - відшкодування витрат на правничу допомогу.

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом у сумі 78,83 євро відмовлено.

Витрати на оплату арбітражного збору у сумі 1,80 євро віднесено на компанію MG Klimatechnik GmbH (Німеччина).

У задоволенні зустрічного позову ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) до компанії MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) відмовлено.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не погодилося із рішенням МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 та вважало, що воно підлягає скасуванню.

При цьому вказувало, що укладений між ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) та MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) контракт містить елементи договору поставки та арбітражної угоди, тому строк його дії, передбачений пунктом 10.1 контракту - до 31 серпня 2021 року застосовується і до арбітражного застереження, як невід`ємного елементу контракту.

На момент арбітражного розгляду дія арбітражної угоди закінчилась, тому МКАС при ТПП України не є компетентним судом та, відповідно, не мав право приймати рішення по суті спору.

Крім того, зазначає, що рішення міжнародного арбітражного суду суперечить публічному порядку України, а його виконання загрожує безпеці й економіці України у зв`язку із тим, що ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; стягнення з підприємства коштів у розмірі 121 807,07 євро матиме наслідком неналежного забезпечення виплати заробітної плати працівникам, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема, в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року заяву ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 залишено без задоволення.

Апеляційний суд виходив із того, що заявник не підтвердив наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», які можуть бути підставами для задоволення заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021.

Під час розгляду справи у МКАС при ТПП України ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не подавало заяв про відсутність у суду компетенції, натомість подавало процесуальні документи по суті арбітражного розгляду, чим фактично визнало чинність арбітражного застереження.

Встановивши, що міжнародний арбітражний суд діяв в межах своїх повноважень, вирішив спір між сторонами в межах своєї компетенції, суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції зробив висновок, що вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про скасування рішення міжнародного арбітражного суду є необґрунтованими.

Оскаржуване рішення МКАС при ТПП України не виходить за межі контракту, не суперечить публічному порядку України, заявником не доведено, що рішення арбітражного суду впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна, чи що вказане рішення завдасть шкоди суверенітету чи безпеці держави Україна.

Короткий зміст додаткової ухвали суду апеляційної інстанції як суду першої інстанції

Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року заяву представника MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) - Муляра Є. Г. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) документально підтверджено понесення під час розгляду справи у Київському апеляційному суді витрат на правничу допомогу, надану АО «Юридична фірма «Копусь і Муляр» на підставі договору про надання правничої допомоги від 25 серпня 2021 року № KMLF52/2021 та додаткової угоди до договору від 23 листопада 2022 року № 2, в розмірі 10 000,00 грн.

Суд із урахуванням критеріїв реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони, дійшов до висновку про часткове задоволення заяви представника MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення із ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія» «Енергоатом» на користь MG KlimatechnikGmbH 10 000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року

Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та постановити ухвалу про задоволення заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) й скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом як судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони контракту уклали змішаний договір, який містить елементи поставки та арбітражної угоди.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що на виконання вимог законодавства сторони погодили строк дії контракту як єдиного цілого, зазначивши виключення, які застосовуються до окремих структурних елементів контракту.

За змістом контракту він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 серпня 2021 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, контракт діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.

Отже, строк дії всіх умов, зафіксованих в контракті, - до 31 серпня 2021 року, за виключенням домовленостей щодо оплати та гарантійних зобов`язань.

Таким чином і арбітражна угода діяла до - до 31 серпня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що арбітражна угода мала обмежений строк дії та на час арбітражного розгляду справи ця угода не була дійсною, тому арбітражний суд не мав права приймати рішення по суті спору. Крім того, рішення МКАС при ТПП України прийняте 19 липня 2022 року, тобто більше ніж через 9 місяців із моменту, коли арбітражна угода припинила дію.

Суд не надав оцінки доводам заявника, що справа розглянута арбітражним судом, який не є компетентним.

Поза увагою суду залишилося також те, що в арбітражній угоді не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. Оскільки спір виник щодо виконання контракту про публічні закупівлі, тому розгляд цієї справи МКАС при ТПП України суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України.

Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), що рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року суперечить публічному порядку України, оскільки загрожує безпеці та економіці України; виконання підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, цього арбітражного рішення та сплати ним коштів у визначеному розмірі, а також призведе до неналежного забезпечення виплати заробітної плати працівникам підприємства, доведення підприємства до банкрутства, вплине на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, в тому числі у зимовий період, а також на постійну готовність України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.

Наявність такої загрози для ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) свідчить про наявність загрози правам та інтересам суспільства і економіки держави в цілому, що завдасть шкоди суверенітету або безпеці України, тому арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Відзив MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду

від 05 грудня 2022 року

У травні 2023 року MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) подало відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, у якому просило апеляційну скаргу заявника залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) зазначало, що подання ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) апеляційної скарги є зловживанням власними процесуальними правами та затягуванням розгляду справи з метою подальшого уникнення виконання рішення МКАС при ТПП України .

Крім того, спір між MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) є цивільно-правовим, оскільки виник із зобов`язання по сплаті за поставлений товар і може бути вирішений арбітражем.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не навело обставин, що арбітражне рішення загрожує основам функціонування держави, тобто порушує публічний порядок України.

Під час розгляду справи арбітражним судом ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не заперечувало компетенцію арбітражу, а дії боржника свідчать, що він був згодний з компетенцією МКАС при ТПП України вирішувати спір.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року

У квітні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) звернулося до Верховного Суду із апеляційною скаргою на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати додаткову ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) зазначало, що MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) не довело наявність права на компенсацію судових витрат, а саме, що такі витрати були фактичними і неминучими, а також не обґрунтувало їх розмір.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), у сумі 10 000,00 грн, апеляційний суд не врахував обставини, які стосуються необхідності MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) залучати адвоката до участі у справі та здійснення витрат на адвокатські послуги, зокрема, що MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) є юридичною особою та у нього є штат працівників (юристів), які могли здійснювати представництво підприємства у суді без залучення адвоката.

Оскільки витрати на професійну правничу допомогу не є обов`язковими тратами MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) під час розгляду цієї справи, тому підлягали покладенню на стягувача.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих адвокатських послуг із огляду на категорію та складність справи.

Суд не звернув увагу, що справа № 824/140/22 є нескладною та такою, що не потребує значних зусиль.

Стягуючи з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) судові витрати, суд не врахував незадовільний фінансовий стан підприємства, що може негативно позначитись на загальному балансі фінансів компанії.

Відзив MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду

від 09 січня 2023 року

У травні 2023 року MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) подало відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, у якому просило апеляційну скаргу заявника залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) вказує, що ним доведено реальність понесених витрат на правничу допомогу, доводи ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про те, що розглядувана справа є простою безпідставні, оскільки договір поставки між сторонами укладено в результаті публічної закупівлі, що вже свідчить про його важливість та факт укладення котрого є загальновідомим для громадськості; також є особливим правовий статус відповідача.Ці обставини свідчать про ймовірний суспільний резонанс цієї справи, про важливість збереження гідної ділової репутації в процесі вирішення спору, а відтак впливають на її складність. Кількість документів, не є індикатором складності справи.

Укладення договору про правничу допомогу між MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) та АО «ЮФ «Копусь і Муляр» є реалізацією права на професійну правничу допомогу, а не просто фінансовою можливістю укладення такого договору, як це стверджує апелянт.

Рух справи у суді

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року та витребувано справу № 824/140/22 із Київського апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 липня 2023 року о 10 год 00 хв за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 28, з повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 01 липня 2019 року між ДП «НАЕК «Енергоатом» та MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) укладено контракт

№ 53-129-01-19-01907, згідно із умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у контракті, поставити запасні частини до засувок клинових для потреб ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом». Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, прийняти і оплатити продукцію.

У пунктах 9.2, 9.4 контракту міститься арбітражне застереження, відповідно до якого усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд МКАС при ТПП України у відповідності до Регламенту вказаного суду із дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами контракту.

У зв`язку із неналежним виконанням контрактних зобов`язань, MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) звернулося до МКАС при ТПП України із позовною заявою про стягнення заборгованості. ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось із зустрічною позовною заявою до MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року стягнено із ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) 959 000,00 євро основного боргу, 15 764,38 євро - 3 % річних, 18 027,65 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 3 500,00 євро - відшкодування витрат на правничу допомогу.

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом у сумі 78,83 євро відмовлено.

Витрати на оплату арбітражного збору у сумі 1,80 євро віднесено на компанію MG Klimatechnik GmbH (Німеччина).

У задоволенні зустрічного позову ДП «НАЕК «Енергоатом» до компанії MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) відмовлено.

ДП «НАЕК «Енергоатом», через свого представника звернулося до суду із заявою про скасування вищевказаного арбітражного рішення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини другої статті 24, частини другої статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо доводів апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року

Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки 1 і 2 до цього Закону).

Частиною першою статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

У частині першій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» зазначено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно із пунктами 2 та 3 цієї статті.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.

Відповідно до частин першої та другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або суд визначить, що: відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; чи арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Аналіз положень статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.

Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України.

Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.

Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Як на підставу скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 за позовом MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію, 3 % річних, витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правничу допомогу, заявник вказував на те, що арбітражний суд розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд, оскільки після закінчення 31 серпня 2021 року строку дії укладеного між сторонами контракту арбітражне застереження також припинило свою дію.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» питання про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у кожній конкретній справі вирішує склад Арбітражного суду, який розглядає спір (The principle of «competence-competence»).

Частиною першою статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Отже, арбітражний суд сам має тлумачити зміст арбітражної угоди з метою визначення наявності чи відсутності у нього (суду) компетенції на розгляд конкретної справи.

У пунктах 9.1-9.4 контракту від 01 липня 2019 року сторони погодили, що усі спори та розбіжності сторони зобов'язуються вирішувати шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегулювані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд МКАС при ТПП України у відповідності до Регламенту вказаного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов'язковим для виконання сторонами контракту.

Отже, сторони однозначно у письмовій формі висловили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, розбіжності або вимога щодо Контракту підлягають розгляду у МКАС при ТПП України відповідно до його Регламенту. Також сторони узгодили місце проведення засідання складу Арбітражного суду та мову арбітражного розгляду.

Пунктом 10.1 контракту від 01 липня 2019 року передбачено, що контракт діє до 31 серпня 2021 року.

Як зазначалося вище, арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до статті ІІ Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.

За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19.

Отже, закінчення строку дії укладеного між сторонами контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України питання про компетенцію МКАС у конкретній справі вирішується складом Арбітражного суду, який розглядає спір. Заява про відсутність у МКАС компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що МКАС перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду. Склад Арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад Арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів.

Суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції правильно зазначив, що протягом усього часу розгляду арбітражним судом справи ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не заперечувало наявність відповідної компетенції у МКАС при ТПП України, а навпаки подавало процесуальні документи по суті арбітражного розгляду, чим фактично визнало чинність арбітражного застереження.

Отже, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд цього спору.

Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що спір не може бути предметом арбітражного розгляду

У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містять прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.

Таким чином, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.

Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) в апеляційній скарзі, в тому числі, посилався на те, що розгляд спору, який виник щодо невиконання боржником умов контракту від 01 липня 2019 року, МКАС при ТПП України суперечить положенням статті 22 ГПК України.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною шостою статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не обґрунтовувало свої вимоги щодо скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 тим, що спір, переданий учасниками в цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, виник з договору про публічні закупівлі та суперечить положенням статті 22 ГПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про суперечність рішення МКАС при ТПП України публічному порядку України

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 за позовом MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення боргу порушить публічний порядок України, так як із державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнені значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, є неспроможними з огляду на таке.

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Згідно із частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено із мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.

Основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн.

Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Рішенням МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 вирішено питання про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) боргу, у зв`язку із невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.

Рішення міжнародного арбітражного суду не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не може здійснювати перегляд рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками Київського апеляційного суду про те, що рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 не суперечить публічному порядку України, оскільки цим рішенням вирішено питання приватних господарських правовідносин, а обставини, встановлені арбітражним рішенням, стосуються порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту.

Щодо доводів апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.

Відповідно до статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).

Ухвалюючи додаткове рішення, суд встановив, що MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) понесло витрати на правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи в Київському апеляційному суді, у розмірі 400,00 євро.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи в Київському апеляційному суді представник MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) надав суду: ордер на надання правничої допомоги MG Klimatechnik GmbH; додаткову угоду від 23 листопада 2022 року № 2 до договору про надання правничої допомоги № KMLF/52/2021, яка укладена між АО «ЮФ «Копусь і Муляр» (Україна) та MG Klimatechnik GmbH (Німеччина). Відповідно до пункту 2 вказаного договору сума гонорару адвокатського об`єднання становить 400,00 євро; рахунок від 30 листопада 2022 року № 52/2021/4 про оплату послуг згідно із пунктом 2 додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги № KMLF/52/2021 у сумі 400,00 євро; виписку із банківського рахунку АО «ЮФ «Копусь і Муляр» на підтвердження зарахування оплати за надані послуги у розмірі 400 євро, що становить 15 394,64 грн.

Врахувавши надані MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 400,00 євро, заперечення ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) щодо стягнення вказаних витрат у заявленому розмірі та клопотання про зменшення їх розміру, суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції зробив висновок, що витрати MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Ураховуючи викладене, суд зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 00,00 грн. Зазначена сума є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є доведеною.

Доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), що у MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) не було потреби залучати до участі у справі адвоката для представництва їх інтересів у суді та, відповідно, здійснювати витрати на адвокатські послуги, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Наведені положення законодавства передбачають, що представництво юридичної особи може здійснювати: або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва, або адвокат як представник юридичної особи.

Таким чином, здійснення представництва MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) адвокатом - Муляром Є. Г. як представником юридичної особи, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а витрати, пов`язані з наданням ним правничої допомоги, підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом», що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, оскільки суд, визначаючи розмір таких витрат, виходить із конкретних обставин справи, загальних засад цивільного законодавства та критеріїв відшкодування витрат, зокрема критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина), суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції присудив MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) не всі заявлені витрати на професійну правничу допомогу, а зменшив заявлений розмір цих витрат до 10 000,00 грн, врахувавши, зокрема, характер правовідносин, обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру.

Крім того, слід зауважити, що незадовільний фінансовий стан підприємства може бути підставою для зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх сплати, з урахуванням всіх обставин справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19)).

Колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції, з огляду на фактичні обставини цієї справи, задовольнив вимоги MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про відшкодування судових витрат частково з дотриманням принципу змагальності та рівності сторін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Враховуючи викладене, аргументи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» зводяться до припущень щодо порушень судом попередньої інстанції норм процесуального права та незгоди з оскаржуваною додатковою ухвалою Київського апеляційного суду

від 09 січня 2023 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Доводи апеляційних скарг та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції як судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року та додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення апеляційного суду як суду першої інстанції підлягають залишенню без змін, то доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення судових витрат на увагу не заслуговують, так як Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у цій частині розподіл судових витрат не здійснює.

Керуючись статтями 24, 351, 376, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» на ухвалу Київського апеляційного суду

від 05 грудня 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду 05 грудня 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2023 року.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко