Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 516/88/21

провадження № 61-13338св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 15 вересня 2021 року під головуванням судді Мисливої Л. М., додаткове рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року під головуванням судді Мисливої Л. М. та постанови Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог від 22 червня 2021 року, просив:

- вважати способом спростування оспорюваної недостовірної негативної інформації про нього, що порочить та принижує його честь, гідність та ділову репутацію - друкування і публікування відповідачем тексту у групах: - у соціальній мережі Facebook на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_2 », електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_10, - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм», електронна адреса в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_11, такого змісту: «В группе была распространена недостоверная информация и такая, которая унижает честь, достоинство и деловую репутацию ОСОБА_1 , указывая, что он собирает деньги с людей на благотворительность, торгующих на площадке возле дома № 15, не оповещая о правилах торговли, не ознакамливая их с решением исполкома. Данная информация о нем является полностью ложной и не соответствует действительности»;

- зазначений текст розповсюдити: у соціальній мережі Facebook на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_2 », електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 як окрему публікацію, без додавання іншого тексту в неї, одноразово, першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому вступить в законну силу відповідне рішення суду про задоволення позовних вимог; у групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм», електронна адреса в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_11, як окремий пост, без додавання іншого тексту в ньому, дев`ять разів, кожну п`ятницю, починаючи з найближчої п`ятниці, до дня вступу рішення суду про задоволення позовних вимог в законну силу, в проміжок часу з 19.00 до 21.00 години, із забороною видаляти, редагувати, модерувати, приховувати від загального доступу, або будь-яким іншим засобом змінювати зміст, робити невидимим, знищувати дані публікації відповідачу;

- зобов`язати ОСОБА_2 , як власника цих груп, забезпечити збереження цих публікацій у тому вигляді, в якому вони будуть нею розміщені, та загальнодоступність для їх прочитання;

- зобов`язати ОСОБА_2 відшкодувати моральну шкоду, яку завдано позивачу внаслідок порушення особистого немайнового права, а саме - розповсюдженням оспорюваної недостовірної негативної інформації про нього, що полягає у приниженні його честі, гідності та ділової репутації у розмірі 17 931, 37 грн.

Свою позовну заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_2», власником і одним із адміністраторів якої є відповідач, була розміщена провокаційна інформація, змістом якої була брехня про його дії і наклеп на нього, пов`язані з його діяльністю, які не відповідали фактичним обставинам. Також зазначає, що розміщена інформація порочить його честь і гідність та ділову репутацію. Після цього, в період часу з грудня 2020 року до березня 2021 року відповідач ще неодноразово у публічній переписці соціального месенджера для спілкування у додатку «Телеграм» у публічній групі «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій вона є власником та одним із адміністраторів, викладала публікації, писала у діалогах недостовірну інформацію про нього, що порочить та принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Такими діями відповідач спричинила йому і моральну шкоду у зазначеній сумі, оскільки в подальшому він був відсторонений від роботи головного спеціаліста (інспектора з благоустрою) відділу архітектури та містобудування без збереження заробітної плати на період проведення службового розслідування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Теплодарський районний суд Одеської області рішенням від 15 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав недостовірною та такою, що порочить гідність та честь, ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у групах: у соціальній мережі Facebook на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_2 », електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_10, «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм», електронна адреса в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_11, такого змісту: « ОСОБА_1 вплотную взялся за рынок возле 40х домов. Уже собирает деньги на якобы благотворительность, естественно без чеков и прочей документации. Все это тянет на административное и уголовное наказание!».

Зобов`язав ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею ІНФОРМАЦІЯ_4 у групах: у соціальній мережі Facebook на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також « ІНФОРМАЦІЯ_1 » соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм», шляхом опублікування у групах: у соціальній мережі Facebook на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_2 », електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 » соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм», електронна адреса в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_11, наступного тексту: «В групі була розповсюджена недостовірна інформація та така, що порушує гідність та честь, ділову репутацію ОСОБА_1 , зазначаючи, що він збирає гроші з людей на благочинність, які здійснюють торгівлю на майданчику біля будинку АДРЕСА_1 . Така інформація про нього є помилковою та не відповідає дійсності».

Публікацію даного тексту здійснити одноразово в обох вищезазначених групах протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за поширення інформації, що не відповідає дійсності й порочить гідність та честь, ділову репутацію останнього у сумі 500 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 174,95 грн судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Теплодарський міський суд Одеської області додатковим рішенням від 25 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 801,58 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви у іншій частині відмовив.

Одеський апеляційний суд постановами від 19 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 15 вересня 2021 року та додаткове рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року залишив без змін.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд вважає недостовірною розповсюджену інформацію, що ОСОБА_1 збирає гроші нібито на благочинність та все це тягне на адміністративне та кримінальне покарання, оскільки така інформація містить фактичні твердження про вчинення позивачем з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення. Однак, в судовому засіданні встановлено про відсутність відповідного рішення, передбаченого законом, з якого б вбачалося про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного або кримінального правопорушення за викладеними фактами, що в свою чергу призвело до приниження гідності та честі, ділової репутації позивача.

Крім того суди вважали за можливе стягнути на користь позивача 500 грн у відшкодування моральної школи, як компенсації за поширення недостовірної інформації. В іншій частині позову відмовили за недоведеністю.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем, з врахуванням уточнених вимог, були заявлені дві позовні вимоги, з яких обидві були задоволені частково, при цьому, суд, ухвалюючи рішення 15 вересня 2021 року та, вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат, вказав, що за позовною вимогою ОСОБА_1 про зобов`язання спростування недостовірної інформації суд задовольнив її на 50 %, за позовною вимогою ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 17 931,37 грн суд задовольнив її на 2,79%, стягнувши 500 грн. Тому, за вказаною пропорційністю суд також відшкодовує і витрати на правничу допомогу, стягнувши таким чином за додатковим рішенням на користь відповідача 12 801,58 грн, в іншій частині відмовлено в задоволенні за безпідставністю.

Апеляційний суд також додатково вказував, що суд першої інстанції вмотивовано вважав неспроможними доводи ОСОБА_1 про неспівмірність та завищений розмір витрат на правничу допомогу зі сторони відповідача, оскільки це спростовується вищенаведеними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Євценко Р. І. звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 15 вересня 2021 року, додаткове рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в яких просить:

- скасувати рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 15 вересня 2021 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію і відшкодування моральної шкоди;

- скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року;

- ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити;

- скасувати додаткове рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року;

- скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року;

- ухвалити у справі нове додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 24 250 грн.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції, якою вирішувався спір по суті позовних вимог в частині відмови в задоволенні позовних вимог в касаційному порядку не оскаржується.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц; від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц; від 10 квітня 2019 року у справі № 398/1436/15-ц; від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц; від 29 липня 2020 року у справі № 607/2775/17; від 22 липня 2020 року у справі № 638/1098/16-ц; від 23 липня 2020 року у справі № 607/5713/17.

Апеляційний суд не врахував правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, а оскаржені рішення не містять мотивів відхилення аргументів сторін.

Представник заявника також вказує, що суди попередніх інстанції не звернули увагу на те, що жодних належних доказів, на підставі яких суди могли б встановити факт здійснення публікацій саме ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Вона була лише одним із адміністраторів та модераторів групи, кожен з яких міг вільно розміщувати будь-які публікації.

Висновки судів про те, що є підстави для визнання інформації недостовірною є помилковими, адже на думку представника заявника, оприлюднена інформація є оціночним судженням, а діяльність позивача, як представника органу місцевого самоврядування, може піддаватись більш широкій критиці ніж якби це був звичайний громадянин.

Доводом касаційної скарги також є те, що висновки судів про наявність підстав для стягнення із відповідача моральної шкоди в сумі 500 грн є необґрунтованими, оскільки позивач не довів, що відповідач своїми діями завдала йому моральних страждань, а судові рішення в цій частині не є достатньо мотивованими.

Касаційна скарга в частині висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 містить посилання на те, що суди не застосували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та від 29 серпня 2022 року у справі № 161/5317/18.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Теплодарського міського суду Одеської області справу № 516/88/21.

09 лютого 2023 року справа № 591/7571/21 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2023 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У соціальній мережі Facebook у групі на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_10), учасником групи «ІНФОРМАЦІЯ_1» личный блог», власником якої є ОСОБА_4 , 16 грудня 2020 року була розміщена публікація такого змісту: «У нас в городе Теплодар происходит рекет, по другому это не назовешь! Суть в том, что ОСОБА_1 (инспектор по благоустройству) решил себе, что он будет собирать дань с людей, торгующими овощами, фруктами и другими продуктами питания. При этом задача не стоит, что надо поставить продавца в известность и оповестить о правилах торговли о том или ином месте, ознакомить продавца с имеющимся решением выконкома. Также нет и приказа о сборе средств с продавцов и установленных тарифов. ОСОБА_1 вплотную взялся за рынок возле 40х домов. Также собрал деньги на якобы благотворительность, естественно без чеков и прочей документации. Все это тянет на административное и уголовное наказание! Большая просьба к тем, кто платил деньги, написать заявление на имя мэра или обратиться устно в горсовет. Такие действия не допустимы и за это должны быть наказаны.»

Така ж аналогічна за змістом публікація була розміщена 16 грудня 2020 року в 17 годин 34 хвилини учасником «ІНФОРМАЦІЯ_1» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм», електронна адреса в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_11. При цьому, в даних щодо учасників цієї групи «ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначена « ОСОБА_2 », як власник.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 17 годині 11 хвилин « ОСОБА_2 », як адміністратором в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм» розміщена така публікація: «Я понятия не знаю о чем Вы пишите. Но мне недавно звонила женщина и плакалась в трубку, что ОСОБА_1 с нее деньги требует, чтоб она торговала на северном рынке, если это можно назвать рынком. Сейчас ОСОБА_1 отстраняет от своей деятельности. Об этом я знаю точно».

ІНФОРМАЦІЯ_6 в 11 годин 10 хвилин « ОСОБА_2 », як адміністратором в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм» розміщена така публікація: « ОСОБА_9 , спросите пожалуйста ОСОБА_1 , какая польза была от охранного агентства, за которое он топит. Я вам скажу, никакого. И скажу больше, от должности инспектора было толку ноль. За всю деятельность 6 протоколов и все они после выборов. То есть до выборов и во время выборов не было проблем по городу и протоколы не удобно было выписывать? ОСОБА_1 очень тесно сотрудничает с ОСОБА_3 и ему просто выгодно сейчас писать то, чтобы мешать работать. Да, может все хотят сиюминутных изменений, котельную здесь и сейчас, но нужно смотреть трезво. Мы сможем все критиковать или наоборот хвалить руководство и депутатов (нас) только через год.. увы..».

ІНФОРМАЦІЯ_6 в 12 годин 04 хвилини « ОСОБА_2 », як адміністратором в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм» розміщена така публікація: «Да, именно так. До выборов ни одного протокола, куча бесполезных шагов, даже нас с тобой подал в суд, что обратили внимание на то, что он превысил свои полномочия и брал деньги за нарушения, закрывая на это глаза, вместо того, чтобы спокойно выписывать протоколы».

ІНФОРМАЦІЯ_7 в 13 годин 27 хвилин « ОСОБА_2 », як адміністратором, в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм» розміщена така публікація: «Это важно «тот еще источник». Рассказы о том, что он не сбивал с людей деньги и его увольняют просто так, это сила маразма. Это больной человек. Когда он стрелял в другого человека, тоже писал умный вещи, только толку ноль».

ІНФОРМАЦІЯ_8 в 16 годин 56 хвилин « ОСОБА_2 » в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм» розміщена така публікація: «Никого уже не смущают развалины возле школы? А ведь если бы мы тогда не принесли кирпичи на сессию, вы считаете что-то бы изменилось? И никого не удивляет, что новое руководство из старых депутатов, которые в момент этих развалин, эти вопросы игнорировали. Да, я все беру на свой счет, так как трачу свое время, получая только критику, ничего более. И да, все уже забыли, как ОСОБА_1 обдирал продавцов на рынке, именно по этой причине и сократили его должность, так как уволить не имели право. И да, продавцов он запугал, так как на комиссию по расследованию, одна из тех, кто подписывала бумаги, не приходила. Так что пусть ОСОБА_1 смотрит за собой. И то, что он жалуется сейчас, что его должность сократили, у него есть право наводить порядок и писать предписание, инспектор может быть на добровольных началах. Так что в ожидании от него протоколов, которых практически не было вообще».

ІНФОРМАЦІЯ_9 в 11 годин 14 хвилин « ОСОБА_2 », як адміністратором, в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм» розміщена така публікація: « ОСОБА_10 , если ОСОБА_11 не законна, где решение суда? Считаю, что ОСОБА_12 делает свою работу честно, да есть ошибки, но в течении месяца-двух все наладится. За столько лет была в нашем городе красивая елка, и она должна была быть бесплатная? Никто и не вспоминает, когда Жовнир только на гирлянды тратил по 200 тыс. Мафы были установлены за счет бизнеса и любой предприниматель мог его установить. Они очень дополнили праздник и нет ничего плохого в том, что они получили доход. Туалет сделали для людей, чтобы люди не гадили под кусты. Видеонаблюдение это безопасность нашего города и нужно быть очень недалеким, чтобы за это его критиковать. Снег-лед-листья должны убираться, пусть покажет смету, где явно видно и понятно, что на этом украли деньги. О качестве речь здесь не идет, когда дворники метут в сильнейший ветер и мы звоним ОСОБА_13 , чтобы он перенаправил людей на другой объект, например собрать мусор вокруг города (его очень много) он нам отвечает: будет свое предприятие, будете командовать. Здесь другой вопрос к мэру: почему до сих пор договор заключен с «наше місто». По должности инспектора: пусть покажет инспектор, сколько было выписано протоколов за полгода. Учитывая, качество работы «наше місто» их должно быть +-100000000. Про фэйковое расследование это смешно, нужно было работать в рамках закона, а не заниматься вымогательством (количество протоколов этому доказательство). Про 1,6 млн это такой же фейк, как и про 900 тыс на инклюзию. Человек говорит, что он профессионал, а при этом не может разобраться по этим двум вопросам. По всем другим вопросам солидарна, так как считаю, что работа мэра и первого зама провалена, увы..».

Зі змісту постанови Теплодарської міської територіальної виборчої комісії Одеського району Одеської області від 03 листопада 2020 року № 58 встановлено, що ОСОБА_2 обрана депутатом Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що позивач у період здійснення вищезазначених публікацій працював головним спеціалістом - інспектором з благоустрою відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5, 2.1 Посадової інструкції головного спеціаліста - інспектора з благоустрою відділу архітектури та містобудування Теплодарської міської ради, затвердженої 28 травня 2020 року Теплодарським міським головою, з якою був 28 травня 2020 року ознайомлений позивач, головний спеціаліст-інспектор з благоустрою відділу архітектури та містобудування Теплодарської міської ради згідно штатного розпису знаходиться у відділі архітектури та містобудування виконавчого комітету Теплодарської міської ради, підконтрольний та підзвітний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради, Теплодарському міському голові. Інспектор з благоустрою має відповідне службове посвідчення, забезпечується бланками відділу, бланками актів, протоколів встановленого зразка про порушення у сфері благоустрою і правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями в частині, що стосується благоустрою, приписів про порушення у сфері благоустрою, дозволів на порушення об`єктів благоустрою та може мати форму одягу єдиного зразка. Функції, завдання, права і повноваження у сфері благоустрою м. Теплодар передбачені законодавством, рішенням органів місцевого самоврядування міста Теплодар, Положенням і Посадовою інструкцією, міська рада покладає на інспектора з благоустрою. Інспектор з благоустрою призначається і звільняється з посади міським головою згідно чинного законодавства. Основними завданнями у сфері благоустрою м. Теплодар є: організація благоустрою міста Теплодар; сприяння розвитку та поліпшення стану благоустрою міста; здійснення постійного контролю за дотриманням нормативно-правових актів, Правил благоустрою міста Теплодар, рішень міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови, санітарного, природоохоронного та екологічного стану підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами шляхом проведення перевірок території міста; виявлення фактів порушення законодавства, санітарного, природоохоронного та екологічного стану; організація озеленення, охорони зелених насаджень і водойм; організація, координація та контроль охорони і утримання об`єктів благоустрою, дотримання тиші в громадських місцях; забезпечення притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою; профілактика, запобігання правопорушень у сфері благоустрою.

З рішення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 16 вересня 2010 року № 323/В-10 «Про облаштування площадки для торгівлі з автотранспорту та встановлення плати за торгівлю» встановлено, що виконавчий комітет вирішив облаштувати площадку на вулиці Генерала Плієва для торгівлі з автотранспорту сільськогосподарською продукцією рослинництва (відповідальний головний архітектор). Секретарю адміністративної комісії спільно з відділом соціально-економічного розвитку здійснювати моніторинг цін на продукцію рослинництва, та контролювати дотримання правил торгівлі на цьому майданчику. Заборонити на цьому майданчику торгівлю м`ясо-молочною продукцією, рибною продукцією та промисловою продукцією. Суб`єкти господарювання звільняються від сплати ринкового збору за умови реалізації продукції рослинництва за цінами, нижчими ніж на ринку міста.

Із заяв ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 від 17 грудня 2020 року на ім`я Теплодарського міського голови встановлено, що вони скаржилися на дії інспектора з благоустрою ОСОБА_1 в зв`язку зі здійсненням торгівлі на майданчику біля будинків АДРЕСА_2 .

Теплодарський міський голова розпорядженням від 18 грудня 2020 року № 378-Р призначив проведення службового розслідування стосовно головного спеціаліста (інспектора з благоустрою) ОСОБА_1 , для чого створив комісію та затвердив її персональний склад згідно з додатком; відсторонив ОСОБА_1 від здійснення його повноважень на період проведення службового розслідування. Відповідно до додатку до даного розпорядження, до складу комісії з питань службового розслідування стосовно головного спеціаліста ОСОБА_1 входять: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_2 , ОСОБА_22 .

Зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 420/15006/20, ухваленого за результатами розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Теплодарського міського голови Чуйка Олександра Миколайовича, Виконавчого комітету Теплодарської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання протиправними дій, встановлення відсутності компетенції, зобов`язання виплатити середню заробітну плату, суди встановили, що позовна заява ОСОБА_1 задоволена частково.

Суд визнав дії Теплодарського міського голови ОСОБА_24 в частині укладення трудового договору (контракту) з ОСОБА_23 та трудового договору (контракту) з ОСОБА_19 протиправними. Визнав протиправним та скасував розпорядження Теплодарського міського голови від 02 грудня 2020 року № 84-к про прийняття на роботу ОСОБА_23 за контрактом, яким прийнято його для виконання обов`язків першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади.

Визнав протиправним та скасував розпорядження Теплодарського міського голови від 15 грудня 2020 року № 95-к про прийняття на роботу ОСОБА_19 за контрактом, яким прийнято її виконуючою обов`язки керуючої справами виконавчого комітету міської ради.

Визнав протиправним та скасував розпорядження Теплодарського міського голови «Про проведення службового розслідування стосовно головного спеціаліста (інспектора з благоустрою) ОСОБА_1 » від 18 грудня 2020 року № 378-Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року скасував в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Теплодарського міського голови «Про проведення службового розслідування стосовно головного спеціаліста (інспектора з благоустрою) ОСОБА_1 » від 18 грудня 2020 року № 378-Р та прийняв в цій частині нову постанову, якою скасував пункт 2 розпорядження Теплодарського міського голови «Про проведення службового розслідування стосовно головного спеціаліста (інспектора з благоустрою) ОСОБА_1 » від 18 грудня 2020 року № 378-Р в частині включення ОСОБА_23 та ОСОБА_19 до складу комісії з питання службового розслідування стосовно головного спеціаліста (інспектора з благоустрою) ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року залишив без змін.

З акта службового розслідування від 18 лютого 2021 року суди встановили, що комісія, створена відповідно до розпорядження міського голови «Про проведення службового розслідування стосовно головного спеціаліста (інспектора з благоустрою) ОСОБА_1 », вбачає в діях головного спеціаліста - інспектора з благоустрою ОСОБА_1 порушення ним своїх посадових обов`язків, а саме: порушення правил поведінки посадової особи органу місцевого самоврядування та перевищення своїх посадових обов`язків та рекомендує міському голові застосувати до головного спеціаліста - інспектора з благоустрою ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення - догану. Окрім того, комісія вбачає в діях ОСОБА_1 пов`язане з корупцією правопорушення - вимагання неправомірної вигоди, тому надає пропозицію міському голові надіслати акт з службового розслідування до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції та правоохоронних органів.

З повідомлення Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області від 31 грудня 2020 року № 43/748-Кол та від 09 березня 2021 року № 61/3/зі, направлених на адресу Теплодарського міського голови та ОСОБА_1 , суди встановили, що проведеною перевіркою встановлено, що 18 грудня 2020 року до Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області надійшли матеріали з Теплодарської міської ради за фактом скарги мешканців м. Теплодар на незаконні дії інспектора з благоустрою ОСОБА_1 , відомості за вказаним фактом було зареєстровано до ІТС ІПНП (ЄО) № 11199. Встановлено, що у даному випадку наведені відомості вважаються такими, що не мають підстав для внесення відомостей до ЄРДР, а також, що кінцеве рішення буде повідомлено додатково.

З довідки, виданої ОСОБА_1 25 січня 2021 року Виконавчим комітетом Теплодарської міської ради, суди встановили, що сума, яка має бути нарахована ОСОБА_1 за період січень-лютий 2021 року становить 17 931, 37 грн.

Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, направленого 16 серпня 2021 року адвокату ОСОБА_25 , за розпорядженням міського голови від 25 січня 2021 року № 26-Р визнано недійсним розпорядження міського голови від 23 грудня 2020 року № 383-Р та вирішено виплачувати заробітну плату головному спеціалісту (інспектору з благоустрою) ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року. Останньому заробітна плата за період з грудня 2020 року по березень 2021 року виплачена.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) вказано, що суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться в Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

У рішенні від 07 лютого 2012 року у справі «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, не відома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, тоді як публічних осіб така норма не стосується.

Разом з цим в таких справах, як «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

За результатом аналізу вказаних рішень можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій на зазначене вище уваги не звернули та не врахували, що згідно з позицією Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Конвенції, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства і Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені.

Таким чином, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій допустили порушення законодавства, оскільки межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 317/1154/19 (провадження № 61-20923св21) де касаційний суд вказував, що позивач був посадовою особою органу місцевого самоврядування, а отже, межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що поширені ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у групах: у соціальній мережі Facebook на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_2 », електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_10, «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціального месенджера для спілкування в мережі інтернет «Телеграм», електронна адреса в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_11, твердження такого змісту: « ОСОБА_1 вплотную взялся за рынок возле 40х домов. Уже собирает деньги на якобы благотворительность, естественно без чеков и прочей документации. Все это тянет на административное и уголовное наказание!» є фактичними даними, а не оціночними судженнями.

Колегія суддів зазначає, що суди не звернули уваги, що позивач є посадовою особою і межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи, а оспорювана поширена інформація не містить однозначного твердження про факти вчинення позивачем конкретних дій чи правопорушень і, за своїм змістом та з огляду на характер використання мовностилістичних засобів тільки наводить суб`єктивну оцінку (припущення) іншої особи щодо певних подій.

Отже, суди неправильно застосовали вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку відносно того, що поширена ОСОБА_2 інформація є оціночними судженнями підстави для стягнення з неї на користь ОСОБА_1 500 грн у відшкодування моральної шкоди відсутні також, оскільки є похідними від вимог ОСОБА_1 про визнання інформації, розповсюдженої ОСОБА_2 такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

Також з наведених підстав підлягає скасуванню і додаткове рішення місцевого суду від 25 жовтня 2021 року та постанова апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, якою це рішення залишене без змін, оскільки у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати підлягають новому перерозподілу.

Аналіз змісту касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій, ухвалених по суті позовних вимог, свідчить про те, що вони оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині означені судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатила 4 767 грн судового збору (а. с. 235 том 1), а за подачу касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року від сплати судового збору була звільнена.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судовий збір, сплачений ОСОБА_2 в сумі 4 767 грн підлягає стягненню на її користь з позивача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до приписів частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що у поданих 13 вересня 2021 року до місцевого суду поясненнях представник ОСОБА_2 - адвокат Євценко Р. І. вказував, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат, які відповідач понесла та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи нею підлягає сплаті сума у розмірі 20 000 грн.

20 вересня 2021 року адвокат Євценко Р. І., який діяв в інтересах ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 21 486,90 грн.

У договорі про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року № 17/21 зазначено, що він діє до 12 липня 2022 року (пункт 6), а гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням договору та інші умови регулюються додатковою угодою (пункт 7) (а. с. 176 том 1).

У додатковій угоді від 12 липня 2021 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року № 17/21 сторони погодили, що гонорар адвоката встановлюється відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначається за тарифами вказаними у прайс-листі адвоката, який є невід`ємною частиною угоди, та з розрахунку фактично виконаних робіт та наданих послуг, та сплачується протягом 30 днів з дня пред`явлення адвокатом розрахунку. Прайс-лист адвоката є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 17/21 про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року (а. с. 177 том 1).

З додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 12 липня 2021 року до договору № 17/21 про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року вбачається, що вартість послуг адвоката Євценка Р.І., з якою ознайомлена і погоджується ОСОБА_2 , становить: усна консультація - 500 грн; адвокатський запит - 1 000 грн; складання клопотання/заяви - 1 250 - 5 000 грн; - ознайомлення з матеріалами справи - 1 000 грн/год; отримання постанови, рішення, технічного запису судового засідання та ін./подання документів до суду та ін. - 500 грн; заперечення на позовну заяву/відзив/пояснення по справі/заяви про забезпечення позову/доказів - 5 000 грн; участь в судових засіданнях в судах першої інстанції, що передбачають виїзд адвоката за межі м. Одеси - 5 000 грн (а. с. 178 том 1).

З акта приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року № 17/21 вбачається, що адвокат Євценко Р. І. надав ОСОБА_2 послуг на суму 24 250 грн серед яких: усні консультації - 500 грн; складання та направлення адвокатського запиту до Теплодарської міської ради - 1 000 грн; складення та надання клопотання у справі про відкладення судового засідання та надання справи для ознайомлення - 1 250 грн; ознайомлення в Теплодарському міському суді Одеської області з матеріалами справи - 1 000 грн; отримання в Теплодарському міському суді Одеської області копій технічного запису судових засідань - 500 грн; складення та подання пояснень у справі - 5 000 грн; участь у судових засіданнях (2 засідання) - 5 000 грн *2; складення та подання клопотання про стягнення витрат на правничу, правову допомогу у справі - 5 000 грн (а. с. 179 том 1).

20 вересня 2021 року адвокат Євценко Р. І. надав ОСОБА_2 рахунок № 43 на оплату правничої допомоги в сумі 24 250 грн (а. с. 180 том 1).

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в якій просив у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Клопотання мотивував тим, що згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати підлягають до відшкодування у випадку їх фактичного понесення, а саме оплати, доказів чого представник відповідача не надав. Також вказав, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним, завищеним. Крім того, зазначив, що на даний час він є безробітним, тому просив або відмовити в задоволенні заяви адвоката Євценка Р. І., а у випадку, якщо суд прийде до висновку про можливість її задоволення, зменшити їх розмір.

З огляду на наявність клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Євценком Р. І. послуг, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково на суму 15 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 15 вересня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог в касаційному порядку не оскаржуються, тому не переглядаються Верховним Судом.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 15 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у їх задоволенні.

Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 15 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасувати.

Додаткове рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, прийняту за наслідками його перегляду скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 767 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень у відшкодування судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. А. Стрільчук