Єдиний унікальний номер судової справи 462/5454/23

Номер провадження 1-кп/462/535/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді                                         ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 ,

прокурора                                                 ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                                         ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141390000399 від 29.04.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , 28.04.2023 року близько 17 год. 11 хв., перебуваючи у приміщенні тролейбуса № 38, бортовий номер НОМЕР_1 , який у той час знаходився на зупинці громадського транспорту «Скнилівок», що за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 105, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, в умовах воєнного стану, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з салону тролейбуса, а саме з переднього сидіння, яке знаходилось справа від входу у тролейбус, рюкзак зеленого кольору вартістю 549 грн., у якому знаходились колонка марки «JBL» чорного кольору, вартістю 300 грн., гаманець зі шкірзамінника чорного кольору, вартістю 127 грн. та сумка тканинна чорного кольору, з маркуванням на замках «GORANGD», вартістю 180 грн. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1 156 грн. 00 коп.

Так, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, зі змінами, внесеними згідно з наказом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 року № 58/2023, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 , після вчинення ним 28.04.2023 року, близько 17 год. 11 хв. по вул. Кульпарківській, 105 у м. Львові, таємного викрадення чужого майна (крадіжка) за вказаних обставин, виявив у викраденому ним рюкзаку зеленого кольору: ідентифікаційний код, паспорт громадянина України, військовий квиток, посвідчення водія, видані на ім`я ОСОБА_5 та маючи умисел на незаконне заволодіння паспортом та іншими важливими для ОСОБА_5 документами, привласнив їх та зберігав у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 .

Правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному заволодінні паспортом та іншими важливими особистими документами, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Показання обвинуваченої у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Отже при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога (а.с. матеріалів кримінального провадження 91) та не перебуває на обліку у лікаря-психіатра (а.с. матеріалів кримінального провадження 92), також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі, так, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого, без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, суд на підставі ст. 75 КК України вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 320 грн. 00 коп., за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 2477/23 від 10.05.2023 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 59, 60-64).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді – 5 (п`ять) років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді – 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп., за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 2477/23 від 10.05.2023 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 59).

Речові докази у кримінальному провадженні:

- рюкзак зеленого кольору (піксельний), у якому є наступні речі: 1) сумка чорного кольору, в якій знаходяться: паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 у зеленій обгортці із надписом «Україна», в якому є вкладена довідка про присвоєння ідентифікаційного номера на ім`я ОСОБА_5 від 20.11.2001 року та грошова одиниця номіналом «1 гривня», серія НОМЕР_3 , військовий квиток, який виданий на ім?я ОСОБА_5 у червоній обгортці, серія НОМЕР_4 від 05.11.1993 року народження; 2) гаманець чорного кольору, в якому є посвідчення водія серія НОМЕР_5 та службова книжка водія тролейбуса серія НОМЕР_6 , видані на ім?я ОСОБА_5 та іконки картонні; 3) колонка чорного кольору марки «JBL»; 4) ключ металевий «Сталь» на «13; 5) ключ металевий накидний на «13»; 6) кабель для зарядки мобільного телефону білого кольору; 7) зв?язка проїзних квитків синього кольору, на яких наявні надписи «м. Львів ЛКП «Львівелектротранс» квиток на проїзд у міському тролейбусі та трамваї, квиток без відмітки компостера недійсний, серія ЛТ28» за порядковим номером від 196701 до 196800, 196811 до 196900 загальною кількістю - 190 штук (а.с. матеріалів кримінального провадження 30-31) – повернути законному власнику;

- відеозаписи із внутрішніх та зовнішніх камер відеоспостереження з тролейбуса № НОМЕР_7 , бортовий номер НОМЕР_1 , який належить ЛКП «Львівелектротранс», яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 2 за 28.04.2023 року, які містяться на DVD-R диску (а.с. матеріалів кримінального провадження 58) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 08.08.2023 року.

Суддя/підпис/                                        

Згідно з оригіналом.

Суддя:                                                         ОСОБА_1