ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року   ЛуцькСправа № 140/9069/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМКО» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРІМКО» (далі – ТзОВ «ДРІМКО», позивач, товариство) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.11.2022 позивачем через декларанта було подано на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці для митного оформлення партію товару «Тканина вибілена (білого кольору), з карбоновою ниткою, полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення та «Тканина вибілена (білого кольору) полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення, що імпортується згідно контракту №03-12/19 від 03.12.2019, укладеного із компанією ZHEJIANG FENGYUAN CHEMICAL FIBRE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) та інвойсу №2022С11 від 07.08.2022.

Для митного оформлення на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці було подано ряд документів. Митну вартість товару, визначено за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару водним, наземним транспортом до кордону України та супутніх витрат на навантажувально/розванатжувальні роботи, а також винагорода експедитора, в порядку, передбаченому статтею 58 Митного кодексу України.

Проте, відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 07.11.2022 винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 та прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325.

Представник позивача зазначає, що товариством подано усі документи, які не містять розбіжностей, а в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених відомостей, а також належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю визначення митної вартості щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість оформлення товарів.

Також представник позивача вказав, що відповідач надав неправдиві відомості про порівнюваний товар, відомості про який приймався за основу для коригування митної вартості товару, що імпортувався позивачем. Так, дослідивши надану Київською митницею митну декларацію у відповідь на адвокатський запит, можна дійти висновку, що митний орган безпідставно застосував для коригування митної вартості товару декларацію № UA100100/2022/39312 від 13.10.2022 року.

По-перше, надана митним органом декларація має номер 22UA10Q100039312U0, що відрізняється від номеру (UA100100/2022/39312), зазначеного у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, що вже дає підстави сумніватись, що саме така декларація була використана для коригування митної вартості товару.

По-друге, згідно наданої МД вбачається, що опис товару (товар № 2 (гр. 32), сторінка 2 МД), його код УКТ ЗЕД і країна його імпорту є тотожними оцінюваному товару, однак інші відомості суттєво відрізняються.

Зокрема, обсяг порівнюваної партії товару згідно із наданою МД № 22UA100100039312UO становив 1781,12 кг нетто, а у випадку з ТзОВ «ДРІМКО» загальний обсяг партій товару становить 14066 кг, що вже не відповідає вищенаведеним принципам ГАТТ, що оцінювані товари мають ввозитись у приблизно однакових кількостях.

Крім того, умови поставки товару із наданою МД № 22UA100100039312U0 є FCA FR Halluin (uh/20 МД), а торгівельна країна та країна відправлення - Франція (гр. 11, 15).

У даному ж випадку умовами поставки є FOB CN Shanghai, а торгівельною країною та країною експорту - Китай. Тобто, відповідач для коригування митної вартості товару взяв за основу ціну товару, який був придбаний у Франції у посередника (чи поточного власника), а не у виробника товару. У випадку з ТзОВ «ДРІМКО» товар куплявся напряму у виробника товару у Китаї. Тому, ціни у посередника є звичайно, що вищі, а тому застосування такої цінової інформації є явно безпідставним та необґрунтованим, а саме головне таким, що не відповідає основним принципам ГАТТ, що оцінювані товари мають ввозитись з однієї і тої ж самої країни експорту.

По суті, незважаючи на те, що позивач з метою економії коштів придбав товар у виробника у Китаї, декілька місяців очікував його поставки, Волинська митниця безпідставно змусила заплати митні платежі за такий товар як ніби його позивач придбав v Франції.

Вважає, що відповідач при коригуванні митної вартості товару грубо порушив вимоги частин 1, 2 статті 64 МК України та статті 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, використавши для такого коригування МД, якаєнедостовірнич джерелом інформації саме щодо оцінюваної партії товару. Тому, з наведених підстав вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2022 №UA205100/2022/000019/2 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та (виклику) повідомлення сторін (а.с.105).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 26.05.2023 позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову (а.с.108-117), мотивуючи тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме встановлено в банківському платіжному документі, що стосується товару від 07.06.2022 №2 зазначена рахунок-фактура від 12.05.22 №FY2022C11, до митного оформлення декларантом надана рахунок-фактура від 07.08.2022 №2022С11. Представник відповідача зазначила, що у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару.

Зауважує, що відповідно до митного законодавства митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару, а саме відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари .

Також, представник відповідача зазначила, що умови поставки FOB передбачають страхування вантажу, декларантом до митного оформлення не надано відповідний документ. Відповідно до умов контракту та інвойсу постачання товару здійснювалось на умовах FOB (Shanghai). Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс FOB (... named port of shipment, англ. Free On Board, або Франко борт (... назва порту відвантаження) — термін інкотермс , який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами термін FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Деякі умови ціни FOB обумовлені розміром (за куб. м), а деякі фіксуються. Умови FOB свідчать, що витрати за експортні митні процедури, транспорт, розвантаження та навантаження товарів на судно лягають на продавця.

Витрати за транспорт у країну призначення, страхування, розвантаження в порту призначення, навантаження для перевезення FOB, транспорт до кінцевого пункту та митне оформлення імпорту лягають на покупця.

У позовній заяві позивач зазначає, що «Якби страхування товару здійснювалося у добровільному порядку, то таке страхування за умовами терміну FOB мав би здійснювати саме покупець товару, оскільки з моменту завантаження товару на судно усі ризики та затрати переходять саме до покупця».

Зауважує, що декларантом не надано доказів та письмового підтвердження чи дійсно був факт відмови покупця від страхування та за яких підстав, покупець відмовився від страхування товару. Разом з тим не можливо упевнитися у достовірності чи усі числові значення включені до складових митної вартості. Однак ні особисто, ні на вимогу митного органу декларант не надав документів для спростування даної розбіжності про, що надіслав заяву про відсутність можливості надання інших додаткових документів від 07.11.2022 року.

Крім того, при перевірці заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці відповідно до п.п. 2.2.13, 2.2.14 п. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, а також з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (МД UA100100/2022/39312 від 13.10.2022), та встановлено рівень митної вартості на такий товар у розмірі 5,54 дол.США/кг.

Вищенаведені обставини слугували беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №22UA205100009516U1 від 07.11.2022 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Представник відповідача вважає, що рішення про коригування митної вартості від 07.11.2022 №UA205100/2022/000019/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Разом з тим, просила зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У відповіді на відзив від 30.05.2023 представник позивача вказав, що відповідач у своєму відзиві на доводи позовної заяви не заявив жодного контраргументу та окрім вищеописаних заперечень та цитування норм митного законодавства України не висловив будь-яких інших конкретних заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог та їх обґрунтувань. Таким чином, відзив відповідача не можна вважати обґрунтованим та таким, що спростовують правильність доводів позовної заяви, а відтак просив позов задовольнити (а.с.141-142).

Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 07 листопада 2022 року ТзОВ «ДРІМКО» через декларанта було подано на митний пост «Володимир - Волинський» Волинської митниці для митного оформлення партію товару:

- тканина вибілена (білого кольору), з карбоновою ниткою, полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення (не виявлено неозброєним оком), ширина з пругами +/-225 см, поверхнева щільність тканини +/-85 г/м2 - 4677 м/п, 10523,25м2, за ціною 0,87 доларів США за 1 м/п (~ 0,387 дол. США за 1 м2), вартістю 4 068,99 доларів США;

- тканина вибілена (білого кольору) полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення (не виявлено неозброєним оком), ширина з пругами +/-225 см, поверхнева щільність тканини +/-85 г/м2 - 68 893 м/п, 155 009,25м2, за ціною 0,52 доларів США за 1 м/п (~ 0,231 дол. США за 1 м2), вартістю 35 824,36 доларів США.

Всього 73 570 м/п, 165 532,5 м2. Загальна вартість товару становить 39 893,35 доларів США, що імпортується згідно Контракту № 03-12/19 від 03.12.2019 року, укладеного із компанією ZHEJIANG FENGYUAN CHEMICAL FIBRE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) та інвойсу № 2022С11 від 07.08.2022 року.

Поставка товару відбувалась на умовах FOB CN SHANGHAI.

Відповідно до сертифікату № 22С3305А1187/00013 товар походить з Китайської Народної Республіки.

Для митного оформлення на митний пост «Володимир - Волинський» було подано ряд документів, перелічених у гр. 44 МД № 22UA205100009494U2, а саме:

- Рахунок № 2022С11 від 07.08.2022 року;

- Коносамент № SLL22090109 від 12.09.2022 року;

- Міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 26102022/1 від 27.10.2022 року;

- Сертифікат про походження товару № 22С3305А1187/00013 від 05.10.2022 року;

- Платіжні документи про оплату товару у кількості 3 шт.;

- Рахунок на оплату транспортних послуг № 2110/4 від 21.10.2022 року;

- Контракт № 03-12/19 від 03.12.2019 року та Додаткові угоди до Контракту від 01.12.2020 року та 04.01.2022 року;

- Лист з відомостями про товар від 24.10.2022 року;

- Транзитну митну декларацію 22PL445010NS5GFYU0 від 27.10.2022 року, та інші документи.

В графах 12, 45 вищезазначеної МД було вказано митну вартість товару в розмірі 1 834 128,96 грн., визначену за ціною контракту (1 458 843,95 грн. - ціна товару) з урахуванням витрат на перевезення товару водним (285 200,00 грн.), наземним (84 485,00 грн.) транспортом до кордону України та супутніх витрат на навантажувально/розванатжувальні роботи (7 600,00 грн.), а також винагорода експедитора (1 000,00 грн.), в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач, отримавши вищезазначену митну декларацію з документами, надіслав декларанту повідомлення, що:

«За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, в поданих до митного оформлення за митною декларацією (далі - МД) від 07.11.2022 №UA205100/2022/009494, виявлено, що документи, подані до митного оформлення не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності:

- в банківському платіжному документі, що стосується товару від 07.06.2022 № 2 зазначена рахунок-фактура від 12.05.22 №FY2022C11, до митного оформлення декларантом надана рахунок- фактура від 07.08.2022 № 2022С11;

- умови поставки FOB передбачають страхування вантажу, декларантом до митного оформлення не надано відповідний документ.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 53 та статті 54 МКУ, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», декларанту пропонуємо надати в 10-денний термін наступні документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, - якщо здійснювалося страхування;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

На таке повідомлення Волинської митниці, декларантом було надано лист, у якому було повідомлено, що ним було надано усі наявні у нього документи, інших документів, що підтверджують митну вартість товару у декларанта немає.

Декларанту було відмовлено у митному оформленні товару за вищезазначеною митною декларацією, шляхом винесення картки відмови №UA205100/2022/000325, з таких причин: відповідно до пункту 6 статті 54 Митного кодексу України – неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у статті 53 Митного кодексу України (а.с.50).

Також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить митне оформлення товару, а саме приведення гр. 12, 45 МД у відповідність до рішення про коригування митної вартості товару №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022.

У гр. 33 рішення митний орган, окрім вищезазначеної інформації вказав, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації, наявної у митного органу товар 1 на рівні 5,54 Дол. США/кг за МД № UA100100/2022/39312 від 13.10.2022. Декларант право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст. 55 МКУ. Декларант вирішив скористатись своїм правом та звернувся до митниці із заявою про випуск товару у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X та ст. 55 МКУ.

Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022, а також карткою відмови №UA205100/2022/000325, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього  Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст. 53 МК України).

Згідно з частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 4 статті 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 статті 55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою  статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою  статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до  розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до  глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2  статті 54 МК України).

Згідно з положеннями статтей 57 та 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 МК України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судв зазначає, що не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних розбіжностей у документах, які подавались позивачем до митного оформлення товару, не встановлено. Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товару. Більше того, дані про ціну імпортованого товару повністю підтверджені митними деклараціями країни-експортера.

Фактично в основу оскаржуваного рішення покладено лише наявність інформації щодо рівнів митної вартості товарів, схожих призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, тобто в основу покладено той факт, що системі ЄАІС ДФС існує інформація про вищу митну вартість подібних товарів.

Разом з тим, інформація щодо вартості аналогічних чи подібних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості товару декларантом подано ряд документів, а саме: рахунок № 2022С11 від 07.08.2022 року; коносамент № SLL22090109 від 12.09.2022 року; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 26102022/1 від 27.10.2022 року; сертифікат про походження товару № 22С3305А1187/00013 від 05.10.2022 року; платіжні документи про оплату товару № 2 від 07.06.2022 року, № 8 від 22.08.2022 року та № 9 від 21.09,2022 року; рахунок на оплату транспортних послуг № 2110/4 від 21.10.2022 року; контракт № 03-12/19 від 03.12.2019 року та Додаткові угоди до контракту від 01.12.2020 року та 04.01.2022 року; лист з відомостями про товар від 24.10.2022 року; транзитну митну декларацію 22PL445010NS5GFYU0 від 27.10.2022 року, та інші документ.

Разом з тим, рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022 митну вартість товару визначено за резервним методом. Відповідачем зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних товарів, що продаються на території України, а також складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни; метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС.

Так судом встановлено, що в банківських платіжних документах від 08.06.2022 року № 8 та від 21.09.2022 року № 9 зазначено, перерахування коштів в сумі 21 240,35 дол. США та 9 103 дол. США відповідно, здійснено згідно контракту від 03.12.2019 № 03-12/19 та рахунку - фактури № 2022С11 від 08.07.2022  року. Проте, надана копія інвойсу № 2022С11 має іншу дату - 07.08.2022 року. У даному випадку дійсно наявна розбіжність, яка полягає у тому, що у призначені платежу платіжних доручень від 08.06.2022 року № 8 та від 21.09.2022 року № 9 було допущено описку у зазначені дати оплачуваного інвойсу, зокрема, позивачем було переплутано місцями дату та місяць інвойсу. Однак, у призначені платежу було зазначено вірний номер рахунку, та як було зазначено вище сума платежів за трьома платіжками повністю відповідає сумі рахунку № 2022С11.

Таким чином, вказане підтверджує наявність описки у призначені платежу у вищезгаданих платіжних документах, що ніяк не можна розцінювати як розбіжність у наданих документах, що можуть викликати сумнів у правильності визначенні позивачем митної вартості товару.

Крім того, у гр.33 оскаржуваного рішення №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022 року відсутня будь-які інформація, що у митного органу наявні сумніви у числовому показнику вартості перевезення товару.

Матеріалами справи стверджується, що поставка партії оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту №03-12/19 від 03.12.2019 року яким передбачено, що продавець поставляє продукцію на умовах FOB, що зазначається в інвойсах згідно з правилами Інкотермс 2020. В інвойсі № 2022С11 від 07.08.2022 року було узгоджено умови поставки товару - FOB Shanghai.

Термін FOB (франко-борт) означає, що продавець здійснює поставку товару покупцю, коли товар поставлений на борт судна наданого покупцем у вказаному порту відвантаження або коли продавець забезпечує надання товару, вже поставленого у такий спосіб.

Згідно з п. А5 та 55 правил терміну FOB у покупця не має обов`язку перед продавцем укладати договір страхування. Таких обов`язків не має й продавець товару. продавець товару має лише обов`язок надати на прохання покупця інформацію, необхідну для отримання страхування.

Тобто, обов`язкове страхування вантажу за умовами поставки FOB не передбачається, але може бути здійснене на добровільних засадах. Якби страхування товару здійснювалось у добровільному порядку, то таке страхування за умовами терміну FOB мав би здійснювати саме покупець товару, оскільки з моменту завантаження товару на судно усі ризики та затрати переходять саме до покупця.

У зв`язку із цим відповідачу було повідомлено, що страхування вантажу під час його транспортування від вродавця до кордону України не здійснювалось, а тому й митному органу не надавались відповідні документи.

Таким чином суд вважає, що відповідач дійшов неправильного висновку, що умови поставки FOB Інкотермс 2020 передбачають обов`язкове страхування вантажу.

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частини 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів, суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. На переконання суду у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Крім того, суд акцентує увагу на те, що відповідач не довів неможливість застосування ним другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, Волинською митницею не надано, а судом таких не здобуто.

Також, мотивувальна частина оскаржуваного рішення митного органу немає жодного обґрунтування чи відомостей про критерії визначення цінової інформації з системи АСАУР.

Крім того, висновки митного органу, що митна вартість товару визначена на основі раніше визначеної митним органом митної вартості за резервним методом за митною декларацією № UA100100/2022/39312 від 13.10.2022 року, суд вважає помилковими, оскільки опис товару, його код УКТ ЗЕД і країна його імпорту є тотожними оцінюваному товару, однак інші відомості суттєво відрізняються. Зокрема, обсяг порівнюваної партії товару згідно із наданою МД № 22UA100100039312UO становив 1781,12 кг нетто, а у випадку з ТзОВ «ДРІМКО» загальний обсяг партій товару становить 14066 кг, що вже не відповідає вищенаведеним принципам ГАТТ, що оцінювані товари мають ввозитись у приблизно однакових кількостях. Крім того, умови поставки товару із наданою МД № 22UA100100039312U0 є FCA FR Halluin, а торгівельна країна та країна відправлення - Франція. У даному ж випадку умовами поставки є FOB CN Shanghai, а торгівельною країною та країною експорту - Китай. Тобто, відповідач для коригування митної вартості товару взяв за основу ціну товару, який був придбаний у Франції у посередника (чи поточного власника), а не у виробника товару. У випадку з ТзОВ «ДРІМКО» товар куплявся напряму у виробника товару у Китаї. Тому, ціни у посередника є звичайно, що вищі, а тому застосування такої цінової інформації є явно безпідставним та необґрунтованим, а саме головне таким, що не відповідає основним принципам ГАТТ, що оцінювані товари мають ввозитись з однієї і тої ж самої країни експорту.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів, не встановлено, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішенні даної справи суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб`єкта владних повноважень. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо розподілу судових витрат, між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду ТзОВ «ДРІМКО» сплатило судовий збір в сумі 5 913,30 грн., що підтверджується платіжним документом від 31.03.2023 №5947 (а.с.13).

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5 913,30 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ВИРІШИВ:

Позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМКО» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити повністю.          

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000019/2 від 07.11.2022.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної  декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000325.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМКО» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, Іваничівське шосе, 3, код ЄДРПОУ 37786070) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) судовий збір у розмірі 5 913,30 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тринадцять гривень тридцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя                                                                                                  В.В. Мачульський