Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 р. Справа №818/2584/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діска А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника позивача - Костенка Д.С.,

представника відповідача - Стебловської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2584/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"

до Відділу Державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, Відділ Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції

про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - позивач, ТОВ "Кей-Колект") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Сумського РУЮ), третя особа - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3), Відділ Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції ( далі - ВДВС Лебединського РУЮ ), в якому просить:

- скасувати постанову, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а АА458607 від 13.11.2009 року, винесену Зарічним ВДВС Сумського РУЮ, в частині накладеного арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.;

- зобов`язати Відділ державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції, винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці ТОВ "Кей Колект", на підставі Іпотечного договору від 23.05.2008 року.;

-присудити Товариству з обеженою відповідальністі "Кей- Колкт" понесені ним судові втрати в сумі 73,08 (сімдесят три гривни вісім копійок) грн. з Державного бюджету України.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що майно, на яке накладено арешт, перебуває в заставі ТОВ "Кей-Колект", у зв'язку з чим позивач не може скористатися своїм правом заставодержателя та отримати задоволення своїх вимог до боржника за кредитним договором за рахунок заставленого майна.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги пітримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, надавши до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що державний виконавець при накладенні арешту на майно боржника діяв в межах чинного законодавства, користуючись Законом України "Про виконавче провадження" (69-70).

Предтсавники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.60,62), про причини неявки суд не повідомили.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.05.2008 року ОСОБА_3 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір про надання споживчого кредиту №11350051000 (далі по тексту - Кредитний договір) (а.с.13-20) та додаткові угоди до нього (а.с.13-30).

В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки №86264 від 23.05.2008 року (надалі - Іпотечний договір) (а.с.31-39).

За умовами договору Іпотекодавець (ОСОБА_3 ) передає в іпотеку Іпотекодержателю (АКІБ «УкрСиббанк») у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11350051000 від 23.05.2008 року наступне нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

11.06.2012 ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ "Кей-Колект" відповідно до Договору факторингу № 4 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору (а.с.35-37). Згідно п.1.4, 1.5 цього договору одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення. Передання прав Клієнта за договорами забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно укладенням цього Договору і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, обтяження згідно договору іпотеки №86264 від 23.05.2008 року відступлено ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору відступлення права вимоги від 11.06.2012 року (а.с.31-24) та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек (а.с.41-43).

09.07.2015 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно ОСОБА_3, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 23.05.2008 року, накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА458607 від 13.11.2009 року, винесеної ВДВС Сумського РУЮ (а.с.71).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Позивач не є стороною зазначених виконавчих проваджень, тому правомірно звернувся з позовом до адміністративного суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а також якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Тобто, положення вказаної статті визначають порядок та допустимість звернення стягнення на заставлене майно боржника в порядку примусового виконання для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями лише у конкретно визначених випадках, та в свою чергу не забороняє здійснювати опис та накладати арешт на майно, що перебуває в заставі, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому, даному зверненню повинно передувати такі обставини, зокрема: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

В даному ж випадку, право на заставлене майно, щодо якого проведено виконавчі дії по накладенню арешту, виникло на підставі кредитного договору від 23.05.2008 року та іпотечного договору від 23.05.2008 року, тобто до внесення запису до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про арешт нерухомого майна (13.11.2009 року 15:02:36 за №9245712) та перейшло до позивача - ТОВ "Кей-Колект" за договором відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11.06.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При цьому суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, державним виконавцем накладено арешт та внесено відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на спірне майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та перебуває в іпотеці ТОВ "Кей-Колект".

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання, кредитор (заставодержатель/іпотекодержатель) має право переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого (переданого в іпотеку) майна.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", вищий пріоритет - це пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки (ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.Таким чином, дії відповідача щодо арешту (накладення обтяження) на майно ОСОБА_3, яке знаходиться в іпотеці ТОВ "Кей-Колект" (зареєстрованої раніше всіх інших заборон) порушують права останнього як іпотекодержателя, який має вищий пріоритет на переважне задоволення своїх вимог до боржника.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить висновку, що накладенням арешту та внесенням записів до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, відповідачем було обмежено реалізацію права позивача, передбаченого ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги про зобов'язання винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА458607 від 13.11.2009 року, винесеної ВДВС Сумського РУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, варто зазначити наступне.

З письмових пояснень відповідача вбачається, що постанову АА458607 було винесено в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-49/09 від 30.06.2009 року, виданого Лебединським районним судом Сумської області. На підставі п.10 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" 25.06.1010 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виконавчі документи разом із матеріалами виконавчого провадження направлено до ВДВС Лебединського РУЮ для подальшого виконання (а.с.69-70).

Згідно листа ВДВС Лебединського МРУЮ за №10856-п від 17.09.2015 року матеріали виконавчого провадження, в межах якого винесено постанову про накладення арешту АА458607 від 13.11.2009 року було знищено відповідно до акта знищення від 06.01.2015 року (а.с.77).

Отже, оригінал чи, навіть належним чином оформлені копії оскаржуваної постанови, сторони суду надати не змогли, оскільки її було втрачено і відомості про наявність цієї постанови містяться лише у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За відсутності виконавчого провадження, та самої постанови про арешт майна, неможливо обговорювати питання щодо протиправності дій державного виконавця, та неможливо встановити викладені в позові обставини щодо процедури накладення арешту.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Зобов'язання ВДВС Сумського РУЮ зняти арешт з нерухомого майна - предмета іпотеки - є достатнім та допустимим для поновлення порушених прав ТОВ "Кей-Колект", а тому, враховуючи викладене вище, вимоги про скасування постанови

не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Відділу Державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції, третіх осіб- ОСОБА_3, Відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: житлового будинку, що знаходиться за адресою: Сумська область, смт.Низи, вул. Саєнко, 93, що перебуває в іпотеці ТОВ «Кей-Колект», на підставі договору іпотеки від 23.05.2008 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) А.Б. Діска

З оригіналом згідно

Суддя А.Б. Діска