Справа №2 – 442/2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(заочне)

10 квітня 2009 року                                                                                                              м. Одеса.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Позняка В.С.

при секретарі        -   Сідоченко В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні (зал судових засідань №6) у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа перша державна нотаріальна кантора Одеського нотаріального округу про визнання договору дарування не дійсним,

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа перша державна нотаріальна кантора Одеського нотаріального округу про визнання договору дарування не дійсним, посилаючись на те, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 березня 1996 року, належить 1/2 частина 33/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1

          Відповідачка, ОСОБА_2 доводиться їй племінницею. По проханню ОСОБА_2 вона дала згоду на проживання з нею, т.я. за станом здоров’я потребувала догляду. Вона постійно хворіє з діагнозом гострий обширний інфаркт, аневризм серця, ішемія, стенокардія. Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами випискою із історії хвороби.

         В 2006р. вона домовилась з ОСОБА_2 що та буде за нею довічно доглядати, забезпечувати продуктами харчування, давати матеріальну допомогу, займатися домашнім господарством, здійснювати обов’язкові платежі за будинок. У разі виконання цих зобов’язань ОСОБА_2 за її життя набувала права користування і володіння житловим будинком, а після смерті розпоряджатися ним за власним бажанням.

         08 серпня 2006р. вона перебувала в тяжкому стані і ОСОБА_2 скориставшись її недугами, взяла правовстановлюючі документи на домоволодіння і повезла її до першої Одеської державної нотаріальної контори для укладення договору. В кабінет нотаріуса вона не заходила, з нотаріусом один на один не розмовляла, перебувала в коридорі в зв’язку з її тяжким фізичним станом. Коли ОСОБА_2 винесла їй проект договору щоб його підписати, то текст не читала, а погодилась його підписати, вважаючи, що в договорі передбачені права і обов’язки сторін, відповідно до договору довічного утримання. Але в договорі було зазначено що вона подарувала ОСОБА_2 33/100 частин домоволодіння під АДРЕСА_1. Проте виявилось, що договір має інший зміст і не передбачає ніяких зобов’язань по утримуванню, а позбавляє права власності на житловий будинок.

           Після оформлення договору відповідачка змінила ставлення до неї. Повністю ігнорує домовленості. Не забезпечує продуктами харчування, необхідними ліками, грубо поводиться зі нею коли вона хворіє, залишає її без догляду і допомоги. ЇЇ стан здоров’я з кожним днем погіршується.

            01.02.2008 року ОСОБА_2 звернулася до першої державної нотаріальної кантори Одеського нотаріального округу з заявою, про повідомлення її нотканторою про продаж частини будинку згідно ст.362 ЦК України.

            Відповідач при укладені договору дарування від 08.08.2006р. переслідувала корисну мету, заволодіння власністю.

              Відповідно з викладеними обставинами, при укладені договору дарування мало місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення.

           Таким чином, вона вважає, що договір дарування укладений між нею та відповідачем, має незаконний характер та порушує її конституційні права. Відповідач ввела її в оману, завіривши, що договір дарування це договір довічного утримування.

              Відповідач ОСОБА_2 та третя особа у судове засідання не з’явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. На підставі ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

            У зв’язку з викладеним суд вважає можливим розглянути цивільну справу без участі відповідача та третьої особи, на підставі матеріалів та доказів, які є в матеріалах справи.

           В судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні їм правовідносини.

            Позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 березня 1996 року, належить 1/2 частина 33/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1

          Відповідачка, ОСОБА_2 доводиться позивачу племінницею. По проханню ОСОБА_2 позивач дала згоду на проживання з нею, т.я. за станом здоров’я потребувала догляду. Вона постійно хворіє з діагнозом гострий обширний інфаркт, аневризм серця, ішемія, стенокардія. Зазначені обставини підтверджуються випискою із історії хвороби.

         В 2006р. позивач домовилась з ОСОБА_2, що та буде за нею довічно доглядати, забезпечувати продуктами харчування, давати матеріальну допомогу, займатися домашнім господарством, здійснювати обов’язкові платежі за будинок. У разі виконання цих зобов’язань ОСОБА_2 за її життя набувала права користування і володіння житловим будинком, а після смерті розпоряджатися ним за власним бажанням.

         08 серпня 2006р. позивач перебувала в тяжкому стані і ОСОБА_2 скориставшись її недугами, взяла правовстановлюючі документи на домоволодіння і повезла її до першої Одеської державної нотаріальної контори для укладення договору. В кабінет нотаріуса позивач не заходила, з нотаріусом один на один не розмовляла, перебувала в коридорі в зв’язку з її важким фізичним станом. Коли ОСОБА_2 винесла проект договору щоб його підписати, то текст позивач не читала, а погодилась його підписати, вважаючи, що в договорі передбачені права і обов’язки сторін, відповідно до договору довічного утримання. Але в договорі було зазначено що позивач подарувала ОСОБА_2 33/100 частин домоволодіння під АДРЕСА_1. Проте виявилось, що договір має інший зміст і не передбачає ніяких зобов’язань по утримуванню, а позбавляє права власності на житловий будинок.

           Після оформлення договору відповідачка змінила ставлення до позивача. Повністю ігнорує домовленості. Не забезпечує продуктами харчування, необхідними ліками, грубо поводиться зі нею коли позивач хворіє, залишає її без догляду і допомоги. Стан здоров’я позивача з кожним днем погіршується.

            01.02.2008 року ОСОБА_2 звернулася до першої державної нотаріальної кантори Одеського нотаріального округу з заявою, про повідомлення позивача нотканторою про продаж частини будинку згідно ст.362 ЦК України.

            Відповідач при укладені договору дарування від 08.08.2006р. переслідувала корисну мету, заволодіння власністю.

              Відповідно з викладеними обставинами, при укладені договору дарування мало місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення.

          Відповідно до ст.202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.

          Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.  

          Омана має значення, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, якщо вона замовчує їх існування. І саме, дії відповідача мають відповідно винні, передбачені дії, що завірили позивача про такі наслідки договору, які в дійсності настати не могли. Наслідки представляють лише позбавлення позивача майна, 33/100 частин домоволодіння під АДРЕСА_1, яке є її постійним та єдиним місцем проживання.

           На підставі викладеного суд вважає, що договір дарування укладений між позивачем та відповідачем, має незаконний характер та порушує конституційні права позивача, тому має бути визнаний не дійсним. Відповідач ввела позивача в оману, завіривши, що договір дарування це договір довічного утримування.

           Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224 - 226, 233  ЦПК України, ст.ст. 202, 229, 230 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

         Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа перша державна нотаріальна кантора Одеського нотаріального округу про визнання договору дарування не дійсним - задовольнити.

         Визнати договір дарування №8-3391 від 08.08.2006 року, посвідчений державним нотаріусом першої державної нотаріальної кантори Одеського нотаріального округу  33/100 частин домоволодіння під АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не дійсним.

         Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідачів, яка може бути подане до суду на протязі 10 днів з дня отримання його копії. Або оскаржити до Одеського апеляційного суду на протязі 20 днів з дня подачі заяви до Суворовського районного суду м. Одеси про апеляційне оскарження рішення, яка може бути подана на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

        СУДДЯ: