Справа № 727/5956/23

Провадження № 2/727/1174/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М., розглянувши заяву представника позивача за зустрічним позовом Петричук О.О. , в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову , у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебуває зазначена цивільна справа.

08 серпня 2023 року адвокат Петричук О.О. в інтересах ОСОБА_2 спрямувала на адресу суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

-зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкод у необмеженому спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою засобів зв`язку, із урахуванням режиму сну дитини, шляхом надання батьком дитині доступу до мобільного телефону;

-зобов`язати ОСОБА_3 повернути малолітнього ОСОБА_4 до міста Чернівці;

- визначити час спілкування та зустрічей малолітньої дитини - ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_2 , за адресою проживання матері, до винесення судом рішення по справі, а саме: щодня з 16:00год. по 20:00год., у відсутності батька;

- зобов`язати ОСОБА_3 привозити та передавати малолітнього ОСОБА_4 матері, згідно визначеного судом часу спілкування;

- заборонити ОСОБА_3 , до винесення судом рішення по справі, вивозити дитину - ОСОБА_4 за межі міста Чернівці.

В обґрунтування заяви вказала, що 21 травня 2023року о 12:05 год. ОСОБА_2 передала дитину колишньому чоловіку - ОСОБА_3 на виконання рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №25/2 від 24.01.2023 року, згідно якого Батько дитини повинен був повернути сина 21.05.2023 року о 20:00 год. Проте, ОСОБА_3 , станом на сьогоднішній день дитину не повернув, його телефон не відповідає, місцезнаходження ОСОБА_3 та дитини невідоме, проте відомо що, ОСОБА_3 вивіз дитину за межі Чернівецької області, стверджував, що прямує з сином на відпочинок. Однак більше ніж за два місяці так і не повернув дитину після «відпочинку». При цьому, жодного дозволу ні на виїзд дитини за межі області з батьком, ні на ночівлю в нього, ні на відпочинок, ОСОБА_2 не надавала.

Зазначає що, мати, яка проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Та з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, просять суд застосувати заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог чинного законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову та ставлять ставить за необхідність зобов`язати ОСОБА_3 повернути сина ОСОБА_4 у місто Чернівці та зобов`язання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкод у необмеженому спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою засобів зв`язку, із урахуванням режиму сну дитини, шляхом надання батьком дитині доступу до мобільного телефону з метою запобігання батьківського відчуження та втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною,

Згідно з ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві про забезпечення адвокат Петричук О.О. в інтересах ОСОБА_2 просить зобов`язати батька дитини - ОСОБА_3 повернути їй сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проживання у місто Чернівці.

При цьому, як вбачається зі змісту позовних заяв як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 , спір між ними виник з приводу місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_4 .

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно з ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У відповідності до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Тобто, такий вид забезпечення позову як зобов`язання ОСОБА_3 повернути малолітнього ОСОБА_4 до міста Чернівці, що ініційований позивачем фактично є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по справі, а також суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Забезпечення позову шляхом зобов`язання батька дитини ОСОБА_3 повернути сина ОСОБА_4 матері дитини ОСОБА_2 , про яке просить остання, по суті надасть перевагу позиції останньої, ще до моменту вирішення справи по суті.

Щодо інших заходів забезпечення позову, про встановлення яких клопоче представник , таких як:

- зобов`язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 , перешкод у необмеженому спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , за допомогою засобів зв`язку, із урахуванням режиму сну дитини, шляхом надання батьком дитині доступу до мобільного телефону;

- визначення часу спілкування та зустрічей малолітньої дитини - ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_2 , за адресою проживання матері, до винесення судом рішення по справі, а саме: щодня з 16:00год. по 20:00год., у відсутності батька;

- зобов`язання ОСОБА_3 привозити та передавати малолітнього ОСОБА_4 матері, згідно визначеного судом часу спілкування; зобовязання заборонити ОСОБА_3 , до винесення судом рішення по справі, вивозити дитину - ОСОБА_4 за межі міста Чернівці, суд зазначає, що вони є по суті позовними вимогами та не можуть розцінюватися як такі, якими захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

В зв"язку з наведеним, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє сторону на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258- 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача за зустрічним позовом - Петричук О.О. , що діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову, відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Суддя Танасійчук Н.М.