УХВАЛА

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа №120/12684/21-а

адміністративне провадження № К/990/26671/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Смоковича М.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №120/12684/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Зазначив, що у період з 07 листопада 2015 року по 06 березня 2020 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції України в Житомирській області на посадах оперуповноваженого Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області та оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області.

Як стверджує ОСОБА_1 , під час проходження служби на вищезазначених посадах він постійно мав доступ до матеріальних носіїв секретної інформації, які мали ступінь секретності «Цілком таємно», «Таємно».

Зокрема, відповідно до своїх функціональних (посадових) обов`язків, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про державну таємницю» та інших нормативно-правових документів, що регулюють роботу з секретного діловодства, здійснював провадження по оперативним облікам, а також виготовляв, зберігав та ознайомлювався із вказаною таємною документацією та відомостями, що містять інформацію з обмеженим грифом доступу.

Позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив встановити надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу за час проходження служби на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бердичівського відділу поліції, провести нарахування та виплату коштів.

Проте, листом ГУНП в Житомирській області від 26 березня 2021 року за № Р.43/29/105/04-2021 «Про надання інформації» позивачу було відмовлено у здійсненні нарахування та виплати відповідної доплати до посадових окладів за службу в умовах режимних обмежень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що документів, необхідних для призначення позивачеві такої надбавки та включення її до грошового забезпечення останнього (мотивованого рапорту щодо встановлення надбавки позивачу за роботу в умовах режимних обмежень) від керівництва Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області на адресу ГУНП в Житомирській області не надходило. Згідно грошового атестату № 44 ГУНП в Житомирській області майору ОСОБА_1 надбавка за державну таємність не встановлювалась.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно із статтею 50 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді оперуповноваженого Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області та оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області та мав спеціальне звання - мойор поліції.

Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні Закону № 1700-VII.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №120/12684/21-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ.В. Білак О.А. Губська М.І. Смокович