ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа №520/5045/2020

адміністративне провадження № К/9901/26013/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 (головуючий суддя: Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 (головуючий суддя: Сіренко О.І., Кононенко З.О., Калиновський В.А.) у справі № 520/5045/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ПІРОТЕКС» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ в Харківській області або відповідач), третя особа: Приватне акціонерне товариство «ПІРОТЕКС» (далі - ПрАТ «ПІРОТЕКС»), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ України в Харківській області за результатами розгляду його заяви від 20.02.2020, яка полягає у ненадані оцінки наявності або відсутності підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі наданих документів щодо відповідних умов праці за час виконання ОСОБА_1 роботи піротехніка та щодо результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці піротехніка, що призвело до непризначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 26.10.1987 до 01.11.1995;

зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 26.10.1987 до 01.11.1995.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01.06.2020, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020, відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, до якої надав пакет документів згідно переліку.

Листом від 02.03.2020 № 1073/П-200-20 відповідач надав відповідь, за змістом якої вбачається, що для вирішення питання про призначення пенсії по суті, позивач повинен звернутися до пенсійного органу із заявою особисто чи через представника, що діє за довіреністю, або подати пакет документів в електронному вигляді через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що звернувся до відповідача із заявою та повним пакетом документів для вирішення питання щодо призначення пільгової пенсії, проте пенсійний орган ухилився від вирішення питання по суті з формальних підстав. Позивач наполягає, що має достатній трудовий стаж на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджується записами із трудової книжки.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, заява подана до пенсійного органу без дотримання вимог Порядку № 22-1 щодо способу її подання.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов`язок реалізації відповідачем владних управлінських функцій з приводу призначення пенсії виникає виключно у разі подання заявником належного за формою документа, передбаченого Порядком №22-1, або належного звернення через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України. Своєю чергою, подання іншого за формою та змістом письмового документа з приводу призначення пенсії не створює правового наслідку у вигляді обов`язку прийняти письмове рішення стосовно порушеного у зверненні питання. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.04.2018 у справі № 601/198/16.

Зважаючи на те, що позивач у спірних правовідносинах звертався до відповідача з заявою довільної форми та змісту, замість звернення із заявою по формі згідно з Порядком №22-1, з урахуванням Постанови Правління Пенсійного фонду України 14.12.2015 № 25-1, у разі звернення в електронному вигляді, то за висновками судів обох інстанцій, таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про призначення пенсії.

За таких обставин, суди визнали обґрунтованою відповідь пенсійного органу.

Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач вже звертався до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак йому було відмовлено з тих підстав, що поданий неповний пакет документів. За результатами судового оскарження зазначеної відмови, суди відмовили у задоволенні позову (справа № 520/9586/19).

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про додержання ним порядку подання заяви (особисто до пенсійного органу) з тих підстав, що зазначені обставини не спростовують факту подачі позивачем заяви довільної форми без дотримання вимог Порядку №22-1, або звернення через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Скаржник наполягає, що ним не порушено порядку звернення до пенсійного органу, позаяк заява від 20.02.2020 була особисто подана до ГУПФУ в Харківській області, що підтверджується відтиском печатки установи та підписом відповідального працівника на другому примірнику заяви. Також скаржник зазначає, що хоча заява позивача від 20.02.2020 складена не по формі, визначеній Порядком № 22-1, проте така містить необхідну інформацію, яка дає змогу оцінити намір заявника. Проте пенсійний орган допустив надмірний формалізм, наслідком якого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій). Такий правовий підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.11.2019 у справі № 748/696/17.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. цього Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За правилами пункту 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Крім того, Постановою Правління Пенсійного фонду України 14.12.2015 № 25-1 «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» установлено, що Порядок № 22-1 застосовується з урахуванням того, що: із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів; заява та інші подані документи скануються зазначеними органами із використанням технічних засобів, засвідчуються кваліфікованим електронним підписом та зберігаються в електронній пенсійній справі як копії документів, на підставі яких призначено пенсію.

Отже, законодавцем визначені альтернативні способи подачі заяв до органів з питань призначення пенсій.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Зміст положень частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV, пунктів 4.3 та 4.10 Порядку дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що уникаючи формального підходу до оцінки дій суб`єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії в судовій практиці, непоодинокі випадки коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору, проте в цій ситуації спеціальний нормативний акт чітко вимагає прийняття розпорядження, оскільки за його відсутності, у тому числі, неможливо оцінити позицію відповідача.

Суд наголошує, що визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Водночас результат розгляду порушеного позивачем у заяві від 20.02.2020 питання відповідач оформив листом від 02.03.2020 № 1073/П-2000-20.

Цим листом позивачу роз`яснено, що для вирішення питання про призначення пенсії по суті, останній повинен звернутися до пенсійного органу із заявою особисто чи через представника, що діє за довіреністю, або подати пакет документів в електронному вигляді через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Отже, відмова у розгляді звернення по суті фактично обумовлена порушенням порядку звернення (не у спосіб).

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується інформацією, зазначеною у матеріалах справи, заява про призначення пенсії була подана до ГУПФУ в Харківській області позивачем особисто, тобто у спосіб, визначений Порядком № 22-1.

Інших підстав щодо невідповідності поданої позивачем заяви вимогам законодавства лист відповідача від 02.03.2020 № 1073/П-2000-20 не містить.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Колегія суддів зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про незаконність відмови, оформленої листом, пенсійного органу у розгляді заяви позивача про призначення пільгової пенсії.

Своєю чергою, зміст частини другої статті 9 КАС України дає підстави стверджувати, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

В контексті наведеної норми, колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).

Водночас у спірному випадку, суди обох інстанцій вдалися до оцінки форми та змісту поданої позивачем заяви, хоча відповідь пенсійного органу не містить інформації про те, що позивач звернувся до пенсійного органу із порушеного питання у неналежній формі.

Відтак, зважаючи на те, що недодержання форми поданої заяви не було підставою для її нерозгляду пенсійним органом, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для надання правової оцінки цим обставинам. Відповідно, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.04.2018 у справі № 601/198/16, на яку посилалися суди попередніх інстанцій.

Також колегія суддів зазначає, що обставини, встановлені у справі № 520/9586/19 не мають преюдиційного значення при розгляді цієї справи, оскільки попередня відмова пенсійного органу обумовлена іншими підставами (некомплектність документів), аніж ті, що є предметом судового оскарження у справі, що розглядається.

Втім, оскільки заява позивача розглянута не була, наявність необхідних документів, в т.ч. тих, які подаються виключно в оригіналах, не перевірена, тому позовні вимоги в частині зобов?язання відповідача призначити позивачу пенсії задоволенню не підлягають.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання ГУПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2020 про призначення пільгової пенсії.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №520/5045/2020 і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2020 про призначення пільгової пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2020 про призначення пільгової пенсії, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

О. П. Стародуб