Справа № 304/1729/22 Провадження № 1-кп/304/92/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2023 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінальних проваджень, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022071130000089 від 12 червня 2022 року та № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року, № 12023071130000016 від 12 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Перечинського районного суду знаходяться кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022071130000089 від 12 червня 2022 року, № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року та № 12023071130000016 від 12 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження обвинуваченому  ОСОБА_4  строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 дібз визначенням розміру застави, посилаючись на те, що 23 червня 2023 року відносно останнього було обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням розміру застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому зазначає, що ризики, які виправдовують тримання під вартою та які існували раніше, на теперішній час не зменшились, а навпаки з`явились нові ризики. Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час в період з 26 лютого по 01 березня 2023 року ОСОБА_4 вчинив новий корисливий злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, за який у встановленому ст. ст. 42, 276, 277, 278, 480, 481 КПК України порядку йому було повідомлено про підозру.

За вказаних обставин, прокурор просить суд продовжити обвинуваченому  ОСОБА_4  строк запобіжного заходу у вигляді тримання на 60 дібз визначенням розміру застави.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою строком на 60 діб з визначення розміру застави, посилаючись на обставини, викладені у такому.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 не заперечувала проти продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою. При цьому просила визначити останньому заставу в меншому розмірі, ніж такий визначений в попередній ухвалі.  

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні стосовно обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням розміру застави заперечив та просив обрати більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, то просив визначити йому заставу в меншому розмірі, ніж такий визначений в попередній ухвалі.

Вислухавши прокурора, думку обвинуваченого та захисника, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України визначає завдання кримінального провадження, одним із яких є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 статті 7 КПК України визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями статті 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищевказаних ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, стан здоров`я підозрюваного, його репутацію та інші обставини.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Крім цього, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Так, ухвалою Перечинського районного суду від 08 грудня 2022 року об`єднано в одне провадження матеріали кримінального провадження (справа № 304/1729/22, провадження № 1-кп/304/227/2022) з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з матеріалами кримінального провадження (справа № 304/1946/22, провадження № 1-кп/304/248/2022) з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, присвоївши об`єднаному провадженню єдиний номер справи 304/1729/22 провадження № 1-кп/304/227/2022.

Ухвалою Перечинського районного суду від 13 червня 2023 року об`єднано в одне провадження матеріали кримінального провадження (справа № 304/1729/22, провадження № 1-кп/304/92/2023) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, з матеріалами кримінального провадження (справа № 304/640/23, провадження № 1-кп/304/151/2023) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, присвоївши об`єднаному провадженню єдиний номер справи 304/1729/22, провадження № 1-кп/304/92/2023.

ОСОБА_4 у встановленому ст. ст. 42, 276, 277, 278, 480, 481 КПК України порядку було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , у зв`язку із чим ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2023 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 серпня 2023 року (включно), з визначенням застави в розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слугувало те, що такий може:

- переховуватися від суду, оскільки обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Разом із цим, суд розуміє, що це не може бути вирішальною і єдиною підставою для визначення тримання під вартою, а тому така обставина розглядається в сукупності з іншими;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, а саме перебуваючи на волі може здійснити підкуп, умовляння чи застосувати насильство до них;

- вчините інше кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що ризик переховуватися від суду не зменшився, так як і ризики впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Крім цього встановлено, що 12 липня 2023 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт від 11 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12023071130000067 від 08 березня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, докази про вчинення яких є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях (виключно позбавлення волі на строк до восьми років), відсутність у нього постійного місця роботи, молодий вік ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), те, що раніше вже був засуджений, зокрема, за вчинення саме корисливого злочину, що підтверджується вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2020 року, а також суд враховує розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 . При цьому, останнім неодноразово було порушено вимоги ухали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (42310/04, від 21 квітня 2011 року, п.219) нагадує,  що питання про те, чи є тривалість тримання під  вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід  оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Тому, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, що вказані у ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, майнового та сімейного стану обвинуваченого, відсутності доказів, що останній має у своїй власності рухоме чи нерухоме майно, суд дійшов висновку про необхідність визначення обвинуваченому застави у розмірі – 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки. Суд вважає, що такий розмір застави не є непомірним для обвинуваченого, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України суд покладає на обвинуваченого обов`язки, визначені цією нормою закону:

-прибувати до прокурора чи суду за кожною вимогою;

-не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора чи суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Наведені судом висновки свідчать, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою в межах кримінальних проваджень, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022071130000089 від 12 червня 2022 року та № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року, № 12023071130000016 від 12 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, – підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 177, 178, 194, 315 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Порошково, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів – до 07 жовтня 2023 року (включно).

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок. 

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це прокурора або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти такі обов`язки:

- прибувати до прокурора чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави. 

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Вручити копію ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 09 серпня 2023 року.

Головуюча: ОСОБА_1