КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 752/18698/22-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8475/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Мазурик О.Ф., Шкоріна О.І.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, з ОСОБА_2 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року,

встановив:

у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.

09 січня 2023 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня досягнення сином повноліття, з 22 грудня 2022 року до досягнення ним 23 років, за умови продовження навчання.

13.02.2023 ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що в наказі неправильно зазначено дату дня досягнення повноліття ОСОБА_3 - 22 .12.2022, вказана дата не є датою подання заяви ОСОБА_1 , в заяві ОСОБА_1 не було вказано доказів, якими вона обґрунтовує обставини на підтвердження своїх вимог, аліменти на утримання неповнолітнього сина були стягнуті з нього по 26.12.2022 включно, а тому заяву слід було залишити без розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення, яким його заяву задовольнити, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 26.12.2022 ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вказала, що син перебуває на її утриманні, батько сину фінансової допомоги не надає, син навчається на 1 курсі денної форми навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, починаючи з дня досягнення сином повноліття, тобто з 22 грудня 2022 року і до досягнення ним 23 років за умови продовження навчання.

09 січня 2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня досягнення сином повноліття, з 22 грудня 2022 року до досягнення ним 23 років, за умови продовження навчання.

За заявою ОСОБА_1 про виправлення описки в судовому наказі, ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року було виправлено описку в судовому наказі та правильно зазначено період, з якого присуджено до стягнення аліменти - з 26 грудня 2022 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що наведені в заяві обставини не можуть бути підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок суду першої інстанції зроблено з дотриманням норм процесуального права.

В ст. 161 ЦПК України закріплено, що судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 170 ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно із положеннями частин другої - п`ятої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене, зокрема, для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

При цьому особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій статті 161 ЦПК України, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (частина друга статті 161 ЦПК України).

Процесуальним законодавством встановлено право особи, яка заявляє вимогу про стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, самостійно обирати спосіб захисту своїх прав, свобод чи законних інтересів в судовому порядку, а саме в наказному або спрощеному позовному провадженні.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України).

З положеннями статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків в утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей (статті 180-184 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

В п. 16 постанови Пленуму ВС України №14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяви в порядку наказного провадження» зазначено, що виданий судовий наказ не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, крім випадків, передбачених ЦПК України, а також у касаційному порядку, проте може бути переглянутий у зв`язку з нововиявленими обставинами (частина перша статті 361 ЦПК) або за процедурою, передбаченою статтею 105-1 ЦПК України. Вказана стаття передбачала розгляд заяви про скасування судового наказу.

Разом з тим, згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Таким чином, судовий наказ про стягнення аліментів, виданий на підставі п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, може бути скасований лише у порядку перегляду його за нововиявленими обставинами.

Доводи, про які зазначав ОСОБА_2 в своїй заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме - неправильне визначення дати, з якої підлягають стягненню аліменти, перевірені судом першої інстанції. Виправлення помилки окремим процесуальним документом не свідчить про порушення норм процесуального права.

В свою чергу, посилання ОСОБА_2 на неправильне зазначення дати, з якої мають бути стягнуті аліменти - 26.12.2022, по яку було стягнуто з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , можуть бути підставою для подання ним відповідної заяви про виправлення помилки.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме нездійснення судом першої інстанції перевірки матеріального становища та стану здоров`я платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результат інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, з посиланням на положення ст. 182, 198-201 СК України, не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, ще не підлягає виконанню.

Перевірка таких обставин здійснюється судом при зверненні до суду з вимогами про стягнення аліментів в позовному провдженні.

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У матеріалах справі відсутні докази про звернення ОСОБА_2 із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 170 ЦПК України.

Подане ОСОБА_2 клопотання про ухвалення постанови, якою позбавити ОСОБА_1 права на стягненя в судовому порядку аліментів з ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 до досягнення ним 23-річного віку за умови продовження ним навчання в зв`язку з виявленими і доведеними фактами свідомого введення в оману суду першої інстанції групою осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу судового наказу не може бути розцінено як введення суду в оману.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді