ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2679/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 (повний текст рішення складено та підписано - 03.05.2023, суддя В.Г. Бєлік) у справі №904/2679/22

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Драгунової Жанни Миколаївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 65 351,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2022 Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Драгунової Жанни Миколаївни заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 03.10.2013 року по 14.04.2021 року у розмірі 65 351,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем щодо здійснення оплати за спожиту послугу (теплову енергію) у період з 03.10.2013 по 14.04.2021.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023, у даній справі, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що ним надавались послуги з централізованого опалення відповідачу.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь скаржника/позивача сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції хибно не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме: Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4 (далі - Порядок від 22.11.2005 № 4); Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

При відключенні від мереж централізованого опалення у споживача має бути законодавчо визначений пакет документів, а саме: - Рішення постійнодіючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади про надання дозволу на відключенні, яке оформлене протоколом; - Погоджений з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж, проект індивідуального опалення; - Затверджений постійнодіючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади акт про відключення від мереж централізованого опалення, форма якого закріплена Порядком від 22.11.2005 № 4 (копія додається).

У той же час, Відповідачем не надано акт про відключення від мереж централізованого опалення, затверджений постійнодіючою міжвідомчою комісією.

На думку скаржника, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував відповідних норм матеріального права та позиції Верховного Суду у справах щодо стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення за ситуації коли боржники здійснили самовільне від`єднання від мереж централізованого опалення без дотримання порядку встановленого Порядком № 4 від 22.11.2005.

Також, Господарський суд Дніпропетровської області ухвалюючи рішення у справі № 904/2679/22 також не застосував положення Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року.

Відповідач проігнорував свій обов`язок укласти договір купівлі-продажу з АТ «КТЦ», розрахунок теплового навантаження було здійснено відповідно до КТМ 204 Україна 244-94: Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні.

Слід зазначити, що тариф на теплову енергію затверджується Виконкомом Криворізької міської ради, про що виносяться відповідні рішення. Усі тарифи, застосовані при нарахуванні до Відповідача відображені на офіційному сайті AT «Криворізька теплоцентраль»: https://tec.dp.ua, з урахуванням відповідних рішень Виконкому Криворізької міської ради, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», Законів України «Про теплопостачання» та «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Таким чином, інформація щодо тарифів та порядку їх формування є публічною інформацією, яка міститься у вільному доступі на офіційному сайті Скаржника.

Окрім того, Скаржник був позбавлений можливості подати відповідь на відзив та захистити свої права та інтереси, оскільки про відзив дізнався лише 11.05.2023 під час ознайомлення із матеріалами справи № 904/2679/22.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2679/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2679/22.

29.05.2023 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2679/22. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 року перетворено у Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесені дані зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного Кодексу України, ПАТ "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником ДП "Криворізька теплоцентраль".

В результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-УІ, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі-Позивач, АТ "Криворізька теплоцентраль" та/або Постачальник), про що 14.05.2018 року внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-ІУ від 02.06.2005р. (зі змінами та доповненнями (далі - Закон), як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогемеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.201 І року "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтспломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", а саме об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги тепло постачання та гарячого водопостачання для будинку № 3 по вулиці Володимира Великого (колишня назва - Мелешкіна) міста Кривого Рогу є АТ "Криворізька теплоцентраль".

Фізична особа-підприємець Драгунова Жанна Миколаївна здійснює господарську діяльність у магазині " Vaillant " за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд, 3, прим, 2,

Позивач протягом періоду з 03.10.2013 року по 14.04.2021 року здійснював постачання теплової енергії на користь Відповідача - Фізичної особи Драгуновій Жанні Миколаївні без договору на таке постачання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, ідо власником нежитлового приміщення 2 за адресою: вулиця Володимира Великого (колишня назва - Мелешкіна), буд. 3 в місті Кривий Ріг є Драгунова Жанна Миколаївна.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.201! року "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтешюмережа" до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", а саме об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Таким чином, наразі виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку за адресою: вулиця Володимира Великого (колишня назва - Мелешкіна), будинок 3 у місті Кривому Розі є Позивач - АТ "Криворізька теплоцентраль".

На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради "Про початок опалювального сезону 2013-2014 років" від 11.09.2013 року № 301, "Про закінчення опалювального сезону 2013-2014 років" від 12.03.2014 року № 74, "Про початок опалювального сезону 2014-2015 років" від 17.09.2014 року № 292, "Про закінчення опалювального сезону 2014-2015 років" від 11.03.2015 року № 124, "Про початок опалювального сезону 2015-2016 років" від 09.09.2015 року № 365, "Про закінчення опалювального сезону 2015-2016 років" від 16.03.2016 року № 125, "Про початок опалювального сезону 2016-2017 років" від 14.09.2016 року № 380, "Про закінчення опалювального сезону 2016-2017 років" від 14.03.2017 року № 118, "Про початок опалювального сезону 2017-2018 років" від 11.10.2017 року № 433, "Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 років" від 14.03.2018 року № 125, "Про початок опалювального сезону 2018-2019 років" від 12.09.2018 року № 407, "Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років" від 13.03.2019 року № 134, "Про початок опалювального сезону 2019-2020 років" від 18.09.2019 року № 448, "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років" від 23.03.2020 року № 168, "Про початок опалювального сезону 2020-2021 років" від 16.09,2020 року № 466, "Про закінчення опалювального сезону 2020-2021 років" від 17.03.2021 року № 119, позивач вчасно розпочинав опалювальні сезони 2013-2021 років у м. Кривому Розі.

Факт належного виконання Позивачем -АТ "Криворізькатеплоцентраль" зобов`язання щодо постачання теплової енергії Відповідачу у період з 03.10.2013 року по 14.04.2021 року також підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого (колишня назва-Мелешкіна), будинок 3:

- Акт від 29 жовтня 2014 про підтвердження підключення житлових будинків до системи централізованого опалення;

- Акт від жовтня 2015 року про подачу теплоносія в будівлю;

- Акт від 29 жовтня 201 7 року про подачу теплоносія в будівлю;

- Акт від 13 листопада 2018 року про подачу теплоносія в будівлю;

- Акт від 21 жовтня 2019 року про подачу теплоносія в будівлю;

- Акт від 27 квітня 2020 року про припинення подачі теплоносія в будівлю.

У зв`язку із тим, що Відповідач не проявляв власної ініціативи на укладання договору, 26 лютого 2021 року Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. № 1254/30 з проханням укласти договір купівлі-продажу теплової енергії, як власнику приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, будинок 3 приміщення 2.

Лист було направлено на адресу м. Кривий Ріг. вул. Упіта, буд. 12, тобто на юридичну адресу відповідача. Вказаний лист було отримано 05 бсрезня202 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

Матеріалами справи підтверджено, що нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції квартири, загальною площею 61,1 кв.м. вбудоване в перший поверх житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешніна (нова назва - Володимира великого, буд. 3, прим. 2, з 11.10.2007 було відключено від мереж централізованого опалення (у зв`язку з проведеною реконструкцією системи опалення тепловикористальні прибори відключені від системи опалення житлового будинку) і переведено на автономне опалення (тепловикористальні прибори підключені до системи опалення нежитлового приміщення - до газового котла), що підтверджується Актом про зняття з теплового навантаження, технічні умови № 2023 від 11.10.2007 для індивідуального (автономного) опалення розроблені ДП "Криворізька теплоцентраль", технічні умови від 22.08.20007 для індивідуального (автономного) опалення розроблені УЖКХ виконавчого комітету Криворізької міської ради, витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж опалення від 22.08.2007, проект автономного опалення.

Відповідно до Розрахунку спожитої теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. З, приміщення 2 за період з 03,10.2013 року по 14.04.2021 року Відповідачу поставлено теплову енергію на загальну суму 65 351,18 грн

Як стверджує позивач, відповідач заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 03.10.2013 по 14.04.2021 не оплатив, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду для відновлення своїх порушених прав та інтересів.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою позивачем теплової енергії та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо повної його оплати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Аналогічні положення містяться у п. 3 Правил №1198, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги"

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі ст. 5 даного Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому, відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 912/2369/18.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018р. у справі № 750/12850/16-ц, від 18.03.2019р. у справі № 210/5796/16-ц.

Р азом з цим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.

Відповідна правова позиція викладена в п. п. 27, 28 Постанови Верховного Суду від 25.07.2019 р. у справі № 916/2267/17.

Відповідно до п.п. 1, 4, 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (надалі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно з пунктом 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до визначення, передбаченого Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315), опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до матеріалів справи, позивач - АТ «Криворізька теплоцентраль» протягом періоду з 03.10.2013 по 14.04.2021 здійснював постачання теплової енергії на користь відповідача - фізичної особи Драгунової Ж.М.без договору на таке постачання.

Матеріали справи свідчать також і про те, що нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції квартири, загальною площею 61,1 кв.м. вбудоване в перший поверх житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешніна (нова назва - Володимира великого, буд. 3, прим. 2 , з 11.10.2007 було відключено від мереж централізованого опалення (у зв`язку з проведеною реконструкцією системи опалення тепловикористальні прибори відключені від системи опалення житлового будинку) і переведено на автономне опалення (тепловикористальні прибори підключені до системи опалення нежитлового приміщення - до газового котла), що підтверджується Актом про зняття з теплового навантаження, технічні умови № 2023 від 11.10.2007 для індивідуального (автономного) опалення розроблені ДП "Криворізька теплоцентраль", технічні умови від 22.08.20007 для індивідуального (автономного) опалення розроблені УЖКХ виконавчого комітету Криворізької міської ради, витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж опалення від 22.08.2007, проект автономного опалення. (а.с. 58-62)

Колегія суддів констатує, що вказане нежитлове приміщення було правомірно відключено від мереж централізованого опалення.

Докази щодо самовільного приєднання відповідача до системи теплопостачання після набуття права власності на нежитлові приміщення в матеріалах справи відсутні.

У підтвердження кількості (40,99 Гкал за період з 03.10.2013 по 14.04.2021) теплової енергії, яку на думку позивача споживає відповідач на рік, позивач подав суду розрахунок споживання теплової енергії Драгунова Ж.М. (а.с. 33-35)

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують правильность проведених розрахунків позивачем. Надані акти про подачу теплової енергії не підтверджують кількість опалювальної площі, на якій позивачем надаються послуги з централізованого опалення.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо не прийняття актів про подачу теплової енергії у якості доказу споживання відповідачем теплової енергії у кількості 40,99 Гкал за період з 03.10.2013 по 14.04.2021, так як з цих акті не витікає яким чином визначена ця кількість теплової енергії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що теплова енергія, що надійшла за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешніна (нова назва - Володимира великого, буд. 3, прим. 2, за період з 03.10.2013 по 14.04.2021 виходячи з тепловіддачі опалювальних стояків, які знаходяться у приміщенні відповідача, у кількості 40,99 Гкал та була зафіксована, була розподілена між приміщеннями будинку, підключеними до централізованої системи опалення. Відповідачу ця кількість теплової енергії не була розподілена, оскільки Відповідач від`єднаний від системи централізованого опалення.

Щодо порушення норм процесуального права, а саме можливості подати відповідь на відзив, колегія суддів зазначає наступне.

27.10.2022 до Господарського суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить в задоволення позову відмовити у повному обсязі мотивуючи тим, що а ні із позивачем, а ні з його попередниками договорів на постачання теплової енергії не було через те, що попередній власник квартири у 2007 році здійснив відключення житлового приміщення від мережі центрального теплопостачання. Також відповідач просить застосувати позовну давність. В додатках до відзиву, зокрема, зазначено про докази направлення позивачу з описом вкладення даного відзиву.

На підтвердження факту надсилання відзиву з додатками позивачу додано, зокрема, бланк опису вкладення форми 107.

Бланк опису вкладення містить інформацію: про одержувача та найменування вкладення, об`єкт поштового зв`язку, відбиток календарного штемпелю місця приймання, підпису відповідальних осіб на підтвердження того, що документи прийняті до відправлення та перевірені працівником зв`язку.

Як вбачається з зазначеного опису вкладення форми 107 відправлення відбулось у жовтні 2022.

Оскаржуване рішення ухвалено 03.05.2023, отже у позивача був час на підготовку та подання відповіді на відзив, понад 6 місяців, яким позивач не скористався.

Інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2679/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2679/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Е.В. Орєшкіна