УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

 02 серпня 2023 року                                                                                   справа № 580/3728/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Каліновської А.В.,          

за участю:

секретаря судового засідання – Шапошник Я.О.,

представника позивача  - Юрченка В.О. (згідно з ордером),

представника відповідача – Добровольського А.В.  (за довіреністю),

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Медведівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до суду до Медведівської сільської ради  (далі – відповідач), в якому просить:

-          визнати протиправною бездіяльність Медведівської сільської ради  щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  площею 2 га від 24.02.2020 за № 59;

-          зобов`язати Медведівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою  щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  площею 2 га від 24.02.2020 за № 59.

У призначений день та час, у судове засідання прибули представники учасників справи.

У судовому засіданні 02.08.2023, представник Медведівської сільської ради  підтримав раніше подане клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що позивач звернулась за захистом свого порушеного права із пропуском строку звернення до суду, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засідання заперечував проти  залишення позовної заяви без розгляду та зазначив, що позивач 24.02.2020 подала до Медведівської сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  площею 2 га, яка зареєстрована в журналі реєстрації заяв за № 59. 17.01.2022 позивач звернулась до Медведівської сільської ради із заявою щодо повідомлення  про час та місце проведення чергової сесії, на якій буде розглядатися вказана заява.  Оскільки, відповіді не було надано, 10.06.2022 позивач звернулась до відповідача із проханням повідомити про результати розгляду заяви. 08.07.2022 Медведівська сільська рада листом  № 08.07.22/258/02-09 повідомила, що заява ОСОБА_1 від 24.02.2020 взагалі не зареєстрована, а тому на сесію сільської ради не винесена. Крім того, земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 просила надати дозвіл на розроблення проекту станом на день подання нею заяви взагалі не була комунальною власністю. 23.03.2023 також було направлено адвокатський запит із проханням надати копії рішень, прийнятих відповідачем по суті заяви від 24.02.2020. Листом від 27.03.2023 відповідач надав відповідь на адвокатський запит. Отже за твердженням представника позивача про бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 24.02.2020, стало відомо лише 27.03.2023, із відповіді на адвокатський запит, а тому строк звернення до суду не пропущено.

Заслухавши пояснення представників учасників справи  та вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Медведівської сільської ради  щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.02.2020, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Спір у цій справі стосується бездіяльності Медведівської сільської ради  щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  площею 2 га від 24.02.2020.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі – ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Частинами 1, 2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.  Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, особи, які бажають отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, подають зазначений вище пакет документів.

Однак, у ч. 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема, надати дозвіл або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 24.02.2020 подано до Медведівської сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  площею 2 га, яка зареєстрована відповідачем 24.02.2020  в журналі реєстрації заяв за вх. № 59.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Зважаючи на те, що позивачу станом на 24.03.2020 (місячний строк, що сплинув після звернення із заявою від 24.02.2020) Медведівською сільською радою не було надано, а ні дозволу, а ні мотивованої відмови, то про порушення її прав та інтересів щодо розгляду заяви від 24.02.2020 позивач дізналась 25.03.2020, то ж у останньої виникли підстави для звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами, в період з 25 березня 2020 року по 25 вересня 2020 року (включно). Але у встановлений законом строк позивач не звернулася з відповідним позовом до суду. З позовної заяви встановлено, що лише 17.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до Медведівської сільської ради із заявою про повідомлення про час та місце проведення чергової сесії, на якій буде розглядатися вказана заява.           Крім того, позивач також не звернулась до суду із вказаним позовом у шестимісячний строк з 17.01.2022.

Не дивлячись на те, що з дня подачі позивачем заяви від 24.02.2020 до Медведівської сільської ради минуло більше трьох років до Черкаського окружного адміністративного суду позивач  з даним позовом звернулась 16.05.2023, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства.  

Таким чином позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Суд звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п.47 рішення).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Частиною  3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду,  з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного,  враховуючи, що ні позивачем, ні його представником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом,  суд приходить до висновку про залишення позову ОСОБА_1 до Медведівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду.

Керуючись статтями 240, 243, 248, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Медведівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, що передбачені ст.ст.295 – 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                        Альона КАЛІНОВСЬКА

Повний текст ухвали складено 07.08.2023.