П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 990/38/22

Провадження № 11-18заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

за участю:

секретаря судового засідання -Зейфман І. М.,

представників ОСОБА_1 - Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,

представника Вищої ради правосуддя - Шевчука А. О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (судді Стародуб О. П., Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Рибачук А. І., Чиркін С. М.) у справі № 990/38/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 11 січня 2022 року №17/0/15-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (далі - рішення від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22); визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП № 6/0/18-22 від 17 січня 2022 року про залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва (далі - ухвала № 6/0/18-22 від 17 січня 2022 року) та зобов`язати відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку.

2. На обґрунтування вимог у частині протиправності рішення ВРП від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22 позивачка зазначила, що таке прийняте на підставі пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) за відсутності фактичних підстав для застосування цієї норми, оскільки Верховною Радою України вже було прийняте рішення за поданням Вищої ради юстиції. При цьому оскаржуване рішення не містить мотивів щодо факту вчинення нею істотного дисциплінарного проступку. Відповідачем здійснено її повторне переслідування з повторним застосуванням санкції без наведення в оскаржуваному рішенні жодних мотивів.

3. На переконання позивачки, відповідачем порушена процедура прийняття рішення від 11 січня 2022 року №17/0/15-22 в частині дотримання строків притягнення судді до відповідальності та розгляду питання про звільнення за її відсутності.

4. Обґрунтовуючи протиправність ухвали № 6/0/18-22 від 17 січня 2022 року, позивачка зазначила, що вона є наслідком протиправної поведінки ВРП, яка полягає в бездіяльності та порушенні строку розгляду заяви про відставку, ухваленні протиправного рішення ВРП від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22, яке є єдиною підставою для її прийняття, а тому така підлягає скасуванню. Позивачка звертає увагу, що в результаті ухвалення оскаржуваної ухвали її протиправно позбавлено права на відставку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

6. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що у ВРП були передбачені законом підстави для розгляду питання звільнення позивачки з посади судді та прийняття рішення від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22 про її звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки норми Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) та Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР) у редакціях, чинних на момент вчинення позивачкою дій, які Вища рада юстиції розцінила як порушення суддею присяги, не передбачали обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги. Запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

7. Оскільки підставою для звільнення позивачки з посади судді слугувало рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16, яке було предметом судового розгляду, та рішенням Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 800/17/17 (800/268/16), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні позову про визнання його незаконним та скасування, то відповідно до вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) факт порушення позивачкою присяги судді та правомірність цього рішення Вищої ради юстиції не потребують доказування. Таким чином, обставини вчинення позивачкою проступку були встановлені рішенням Вищої ради юстиції і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про її звільнення на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

8. Обов`язок ВРП прийняти рішення за наслідками розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії та подання Вищої ради юстиції передбачено Законом України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII), який визначає спеціальну процедуру застосування відповідних заходів і не передбачає можливості зупинення чи першочергового вирішення питання відставки судді. Після скасування в судовому порядку постанови Верховної Ради України рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення позивачки з посади судді залишалось чинним і підлягало розгляду уповноваженим органом в силу приписів Закону № 1188-VII та Закону № 1798-VIII.

9. Оскільки станом на час постановлення ВРП ухвали про залишення без розгляду заяви позивачки про звільнення з посади судді у відставку вона вже була звільнена з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, то, постановляючи оскаржувану ухвалу, ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і протиправної бездіяльності при розгляді питання про звільнення позивачки з посади судді у відставку на підставі поданих нею заяв не допустила.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

10. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

11. Зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII, оскільки неприйняття рішення та ненастання наслідків є різними за своїм змістом та природою поняттями.

12. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неправильно застосував положення пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, частини другої статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Формальне посилання на чинність рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 не звільняє ВРП від обов`язку ухвалення повноцінного вмотивованого рішення. Чинним законодавством не встановлено, що істотний дисциплінарний проступок та порушення присяги є однаковими поняттями.

13. На переконання позивачки, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права в частині визначення та застосування строків притягнення до відповідальності. Відсутність строку для прийняття рішення про звільнення не виправдовує втручання в права позивачки.

14. Наголошує на неповному з`ясуванні обставин справи в частині перевірки та встановлення обставин дотримання принципу подвійного притягнення до відповідальності.

15. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 55 Закону № 1798-VIII, оскільки не врахував, що ця норма дозволяє зупинити розгляд відставки виключно у випадку наявності на розгляді в Дисциплінарній палаті ВРП заяви або скарги. Натомість у цьому випадку такі правовідносини не настали, а лише було передано на повторний розгляд подання Вищої ради юстиції, яке не було на розгляді Дисциплінарної палати.

16. Звертає увагу на недотримання Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваного судового рішення положень статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки порушення законодавчо визначеного строку суперечить основним принципам демократичної держави та Конституції України.

Рух апеляційної скарги

17. Ухвалою від 09 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за цією скаргою та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 990/38/22.

18. Ухвалою від 23 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

19. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

20. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з їх урахуванням сформував правильні висновки, згідно з якими саме до повноважень ВРП належить вирішення питання щодо звільнення судді у разі, якщо воно не було вирішено Верховною Радою України на підставі подання Вищої ради юстиції, а також щодо правомірності оскаржуваних рішення та ухвали відповідача. Зауважує, що зміст оскаржуваного рішення ВРП від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22 містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків (рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16). Також звертає увагу, що ухвала ВРП № 6/0/18-22 від 17 січня 2022 року прийнята за результатами належного дослідження та розгляду відповідних матеріалів та з дотриманням всіх приписів законодавства, а позивачкою не наведено обґрунтованих доказів про наявність підстав для визнання її протиправною та скасування.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

21. Суд першої інстанції установив, що Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів обласних та Київського міського судів України» від 21 листопада 1992 року № 2815-XII ОСОБА_1 обрана членом Київського міського суду.

22. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 26 грудня 2002 року № 413-IV ОСОБА_1 обрана безстроково на посаду судді Апеляційного суду міста Києва.

23. 13 жовтня та 10 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Тимчасова спеціальна комісія) звернулись експерт Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» Берко С. Т. та заступник Генерального прокурора України Шокін В. М. із заявами про проведення спеціальної перевірки суддів Апеляційного суду міста Києва, в тому числі ОСОБА_1 , на підставі пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII.

24. Позивачка 24 листопада 2014 року подала заяву про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України (відмітка про дату реєстрації заяви відсутня), яка направлена до Вищої ради юстиції згідно із супровідним листом Апеляційного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року № 633/0318/14 та зареєстрована у Вищій раді юстиції 26 листопада 2014 року за вх. № 542/0/6-14.

25. На підставі висновку Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновку Тимчасової спеціальної комісії від 10 червня 2015 року №57/02-15 Вища рада юстиції 31 березня 2016 року прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги, яке в подальшому скасоване постановою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2016 року (справа № 800/268/16).

26. Постановою Верховного Суду України від 22 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції у справі № 800/268/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

27. Рішенням Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 800/17/17 (№ 800/268/16), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

28. 06 червня 2016 року Вища рада юстиції внесла до Верховної Ради України подання «Про звільнення суддів з посад» у зв'язку з порушенням присяги суддів, у тому числі позивачкою. У поданні зазначено, що таке прийнято на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16.

29. 29 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1626-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

30. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 800/528/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 грудня 2019 року) позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1626-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

31. Листом від 29 жовтня 2021 року № 04-26/17-2021/334383 Верховна Рада України надіслала ВРП подання Вищої ради юстиції від 06 червня 2016 року № 53/0/12-16 про звільнення, зокрема, судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.

32. 17 листопада 2021 року позивачка подала до ВРП заяву про звільнення її у відставку з посади судді на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

33. 11 січня 2022 року ВРП прийняла рішення № 17/0/15-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

34. 17 січня 2022 року ВРП прийняла ухвалу № 6/0/18-22 про залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку у зв`язку з прийнятим 11 січня 2022 року рішенням ВРП.

35. Вважаючи рішення ВРП № 17/0/15-22 від 11 січня 2022 року та ухвалу ВРП № 6/0/18-22 від 17 січня 2022 року протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулась до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

38. Частиною першою статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року) передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

39. Відповідно до положень частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.

40. Згідно із частиною першою статті 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.

41. Порядок звільнення судді з посади на той час регулювався Законом № 2453-VI.

42. Відповідно до статті 111 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

43. 08 квітня 2014 року прийнято Закон № 1188-VII, який визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.

44. Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.

45. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв`язку з їх участю у таких акціях.

46. Частиною другою статті 7 вказаного Закону визначено, що висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення цього строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному КАС України. Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов`язковим для розгляду Вищою радою юстиції.

47. 30 вересня 2016 року набрали чинності закони України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до яких ВРП надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ щодо всіх суддів.

48. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі -у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року) та пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

49. Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

50. Пунктом 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII встановлено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

51. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII Вища рада юстиції внесла подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

52. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

53. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

54. За змістом частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

55. Абзацом другим частини третьої цієї статті передбачено, що суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

56. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

57. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

58. У цій справі позивачка оспорює, зокрема, рішення ВРП від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22, яким її звільнено з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Це рішення постановлене ВРП як органом, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

59. Як установив суд першої інстанції, про засідання ВРП 11 січня 2022 року, на якому було ухвалено це рішення, позивачка була повідомлена 31 грудня 2021 року, відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду її питання, матеріали про звільнення розглянуто відповідно до вимог абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII.

60. Як убачається з витягу з протоколу засідання ВРП від 11 січня 2022 року № 1 та ксерокопії оскаржуваного рішення ВРП, це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма членами, які брали участь у його ухваленні.

61. Таким чином, відсутні підстави, визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

62. Як правильно встановив суд першої інстанції, фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття рішення ВРП від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22, викладено в рішенні Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги. Підставою для ухвалення вказаного рішення в частині позивачки стали допущені нею порушення норм чинного законодавства України під час постановлення у лютому 2014 року ухвал про залишення без змін ухвал слідчих суддів про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту. У цьому рішенні Вища рада юстиції встановила, що судді апеляційного суду, зокрема суддя ОСОБА_1 , не дотрималися присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Допущені суддями порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у їхній об'єктивності та неупередженості.

63. Позивачка оскаржила це рішення Вищої ради юстиції до суду. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 800/17/17 (800/268/16), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні цього позову.

64. Постановляючи ці рішення, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду та Велика Палата Верховного Суду погодились із висновком Вищої ради юстиції про те, що грубі порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1 , порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя і були правильно кваліфіковані як порушення присяги. Стягнення у вигляді внесення подання Вищої ради юстиції про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому та виправданим з огляду на негативні наслідки, зумовлені невиконанням суддею вимог процесуального закону. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду та Велика Палата Верховного Суду визнали обґрунтованим висновок Вищої ради юстиції про те, що ОСОБА_1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту, не забезпечила всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин у цих справах і вирішення їх відповідно до закону, та дійшли висновку щодо правомірності рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді за порушення присяги. Також у цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про дотримання Вищою радою юстиції строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

65. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

66. Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

67. Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт порушення позивачкою присяги судді та правомірність рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді за порушення присяги не потребують доказування.

68. Ураховуючи наведене, рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 є чинним, його правомірність у зазначеній частині встановлена судом у межах розгляду справи № 800/17/17 (800/268/16), а відтак обставини, викладені в ньому, які були підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими компетентним органом, зокрема Вищою радою юстиції, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) -обраним / застосованим.

69. Відповідно до положень статті 131 Конституції України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Вищою радою юстиції) Вища рада юстиції у подальшому внесла до органу, який обрав позивачку на посаду судді безстроково, а саме до Верховної Ради України, подання про звільнення ОСОБА_1 з посади за порушення нею присяги.

70. Верховна Рада України розглянула зазначене подання та прийняла Постанову від 29 вересня 2016 року № 1626-VIII, якою позивачку звільнено з посади судді.

71. При цьому Верховна Рада України не мала повноважень переоцінювати зроблені в рішенні Вищої ради юстиції висновки про порушення суддею присяги, встановлювати факти порушень чи обирати вид відповідальності, оскільки це було віднесено до виключних повноважень Вищої ради юстиції.

72. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 800/528/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 грудня 2019 року) визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1626-VIII.

73. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під час розгляду вказаної справи суд не надавав оцінки обставинам, у зв'язку з якими зроблено висновок про порушення позивачкою присяги судді, а дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи із встановлення судом порушень Верховною Радою України порядку адміністративної процедури розгляду питання про її звільнення з посади судді.

74. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18 (пункт 67) сформувала висновок, що в разі визнання судом незаконним рішення / дій, прийнятого / вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді, чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим.

75. За таких обставин процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання Вищої ради юстиції стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.

76. Зважаючи на викладене, внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1626-VIII цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.

77. Подібний висновок наведений у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 800/5/17, згідно з яким скасування судом постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді (яка фактично є кадровим рішенням) має наслідком відновлення стадії розгляду подання, внесеного Вищою радою юстиції відповідно до її рішення.

78. Таким чином, скасування Постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення її на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16, а тому відповідно до пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади, яка правомірно розглянула подання Вищої ради юстиції відносно позивачки. Передання на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII на розгляд ВРП подань Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, згідно з якими до набрання чинності конституційних змін щодо правосуддя не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, спрямоване на те, щоб процес (правовідносини), розпочатий до того, як змінилося законодавство (у цій сфері), був завершений з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.

79. Ураховуючи наведене, а також те, що вид відповідальності відносно позивачки у спірних правовідносинах був застосованим / обраним Вищою радою юстиції шляхом прийняття рішення від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16, відповідач у спірних правовідносинах виключно реалізував свої повноваження щодо звільнення суддів, якими на момент прийняття вказаного рішення Вищої ради юстиції була наділена Верховна Рада України щодо суддів, обраних безстроково.

80. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 990/86/22.

81. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з прийняттям законів № 1401-VIII та № 1402-VIII відповідальність за дії, з якими Вища рада юстиції пов`язувала внесення подання про звільнення позивачки, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились.

82. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

83. За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, застосовується дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

84. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивачки щодо відсутності в оскаржуваному рішенні обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки обставини вчинення нею проступку були встановлені рішенням Вищої ради юстиції, яке було предметом окремого судового розгляду, таким обставинам надано оцінку в рішеннях Верховного Суду у справі № 800/17/17 і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

85. При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в пункті 77 постанови від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, згідно з якою немає підстав вважати, що ВРП притягнула позивачку до відповідальності повторно (за одне і те ж), адже вид відповідальності щодо неї вже обрала Вища рада юстиції своїм рішенням, відповідач же реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу).

86. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного в цій справі рішення ВРП рішення Верховного Суду у справі № 800/17/17, прийняте за наслідками оскарження рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення позивачки, було чинним, а тому ВРП була позбавлена можливості ревізувати дисциплінарне провадження щодо неї. При цьому у ВРП були передбачені законом підстави для розгляду питання звільнення позивачки з посади судді та прийняття оскаржуваного рішення.

87. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що норми Закону № 2453-VI та Закону № 22/98-ВР у редакціях, чинних на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які Вища рада юстиції розцінила як порушення суддею присяги, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

88. Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) внесено зміни до Закону № 22/98-ВР, які набрали чинності 27 лютого 2015 року, та викладено Закон № 2453-VI в новій редакції, яка набрала законної сили з 28 березня 2015 року.

89. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

90. За приписами частини четвертої статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

91. Таким чином, правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які могли бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), які набрали чинності з 28 березня 2015 року.

92. Тобто застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII).

93. Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов`язана з розділом VI Закону № 2453-VI і має застосовуватися в поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

94. У такому випадку після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.

95. Ураховуючи на викладене, запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

96. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № П/800/310/17, від 05 квітня 2018 року у справі № 800/523/17, від 07 червня 2018 року у справі № 11-272сап18 та від 21 червня 2018 року у справі № 11-78сап18.

97. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18 дійшла висновку, що саме з моменту прийняття Вищою радою юстиції вказаного рішення обставини, які були підставою для висновку про наявність у діях судді ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним / застосованим.

98. Як убачається з матеріалів справи, дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені нею як слідчим суддею у лютому 2014 року. Вища рада юстиції прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги 31 березня 2016 року, а відтак це рішення прийнято Вищою радою юстиції в межах визначеного строку. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під час розгляду цієї справи судом першої інстанції правильно враховано, що законність вказаного рішення констатував суд під час розгляду справи № 800/17/17 (800/268/16).

99. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що приводом для передачі подання Вищої ради юстиції щодо позивачки на розгляд ВРП були положення пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, які встановлюють особливу процедуру звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України на перехідний період. У цих правовідносинах не передбачено розгляду скарги чи заяви Дисциплінарною палатою.

100. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВРП, ухвалюючи рішення від 11 січня 2022 року № 17/0/15-22, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. Оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення позивачки з посади судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

101. Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали ВРП № 6/0/18-22 від 17 січня 2022 року про залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва та зобов`язання відповідача розглянути її заяви про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

102. Як установив суд першої інстанції, заява про проведення спеціальної перевірки щодо позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII надійшла до Тимчасової спеціальної комісії 13 жовтня 2014 року і скерована на розгляд Вищої ради юстиції після відновлення роботи в червні 2015 року.

103. Подання Вищої ради юстиції від 06 червня 2016 року № 53/0/12-16 про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги Верховна Рада України надіслала до ВРП листом від 29 жовтня 2021 року № 04-26/17-2021/334383.

104. Першу заяву про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України позивачка подала 24 листопада 2014 року (направлена до Вищої ради юстиції згідно із супровідним листом Апеляційного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року № 633/0318/14 та зареєстрована у Вищій раді юстиції 26 листопада 2014 року за вх. № 542/0/6-14), а наступну заяву про відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України - 17 листопада 2021 року.

105. Відповідно до частини третьої статті 109 Закону № 2453-VI заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

106. За змістом частин першої та другої статті 7 Закону № 1188-VII за результатами перевірки суддів Тимчасова спеціальна комісія ухвалює висновок, який повинен бути обґрунтованим і який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції. Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення даного строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному КАС України.

107. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для вирішення питання про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило невідповідність судді займаній посаді, і, як наслідок, звільнення судді з посади виникли раніше, ніж позивачка виявила бажання звільнитись у відставку.

108. Подібний підхід до вирішення питання розгляду заяви судді про відставку застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 червня 2021 року у справі № 9901/46/20.

109. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що раніше вже висловлювала свою позицію щодо правовідносин, які стосуються розгляду ВРП питання про звільнення судді у відставку за одночасної наявності обставин, що можуть свідчити про неналежну поведінку судді. Зокрема, зазначила, що у випадку розгляду дисциплінарної скарги на дії судді та одночасного подання таким суддею заяви про звільнення його у відставку пріоритетному застосуванню підлягає норма, яка передбачає зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підстави до закінчення розгляду наявних дисциплінарних скарг на дії цього судді. Тим самим право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотриманням високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19, провадження № 11-646заі19).

110. Суд першої інстанції правильно врахував ту обставину, що протягом періоду з квітня 2014 року до червня 2015 року повноваження Вищої ради юстиції було припинено.

111. Обов`язок ВРП прийняти рішення за наслідками розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії та подання Вищої ради юстиції передбачений Законом № 1188-VII, який визначає спеціальну процедуру застосування відповідних заходів і не передбачає можливості першочергового вирішення питання відставки судді. Таким чином, після прийняття Вищою радою юстиції рішення про внесення подання про звільнення позивачки з посади судді та його задоволення Верховною Радою України підстави для звільнення її з посади судді у відставку на підставі її заяви були відсутні. Після скасування в судовому порядку постанови Верховної Ради України рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення позивачки з посади судді залишалось чинним і підлягало розгляду уповноваженим органом в силу приписів законів № 1188-VII та № 1798-VIII.

112. Крім того, частиною третьою статті 55 Закону № 1798-VIII ВРП наділено правом зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

113. Аналогічно до наведеної норми пунктом 15.8 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням цього органу від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), передбачено, що розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути зупинено ВРП на час розгляду скарги або заяви, але не більше ніж на дев`яносто днів.

114. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком члена ВРП Іванової Л. Б. від 07 грудня 2021 року за результатами розгляду заяв та доданих до них матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку зупинено розгляд питання про звільнення позивачки у зв`язку з поданням заяв про відставку.

115. Відповідно до пункту 15.7 Регламенту якщо на момент розгляду ВРП питання про звільнення судді (за загальними обставинами) суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член ВРП - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.

116. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що чинне законодавство не передбачає можливості прийняття ВРП рішення про звільнення з посади судді одночасно з кількох підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Станом на час постановлення ВРП ухвали про залишення без розгляду заяви позивачки про звільнення з посади судді у відставку вона вже була звільнена з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, що виключає можливість розгляду по суті поданої нею заяви про звільнення з посади судді у відставку.

117. При цьому наведене не свідчить про порушення ВРП права позивачки на відставку, адже таким правом суддя може скористатися, якщо до подання відповідної заяви вона не допустила дій, які зумовлюють ухвалення компетентними органами рішення про звільнення з посади судді з інших підстав.Таке обмеження переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві з огляду на те, що пільги й переваги, які мають судді у відставці, є невід`ємною складовою суддівського статусу, який, своєю чергою, передбачає належне та добросовісне здійснення суддею своїх повноважень.

118. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 990/86/22.

119. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана ухвала відповідача прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

120. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

121. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

122. Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, то апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

123. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

124. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді: Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук Є. А. Усенко Г. Р. Крет Н. В. Шевцова Л. М. Лобойко