Справа № 367/168/15-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д.С.

Провадження № 22-ц/780/3347/15 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.

Категорія 46 15.09.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці, -

в с т а н о в и л а :

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 0,0354 га, яка розташована у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2014 року укладеного між нею і відповідачкою ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4

З урахуванням того, що із вказаною земельною ділянкою розташовані земельні ділянки відповідачів, доступ до її земельної ділянки з дороги загального користування можливий виключно через земельні ділянки відповідачів, які перешкоджають у проході та проїзді через їх земельні ділянки. З метою вирішення даної проблеми позивачка звертався до відповідачів з відповідним листом проте відповіді на нього не отримав, тому просила встановити на свою користь безстроковий земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволений. Встановлений безстроковий, земельний сервітут на користь ОСОБА_3 щодо земельної ділянки ОСОБА_4 який дає право проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці площею 0,0125 га. кадастровий номер НОМЕР_1.

Крім того, встановлений безстроковий, земельний сервітут на користь ОСОБА_3 щодо земельної ділянки ОСОБА_2 який дає право проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці площею 0,0376 га. кадастровий номер НОМЕР_2.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що суд, встановивши сервітут щодо всієї площі двох земельних ділянок, допустився порушення вимог ч.4 ст.98 ЗК України щодо здійснення сервітуту способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, оскільки таке встановлення сервітуту перешкоджатиме відповідачам використовувати належну їм земельну ділянку за її цільовим призначенням. Крім того, апелянт послалася що позивачка не надала доказів на підтвердження необхідності встановлення сервітуту і саме таким, а не іншим способом.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, заперечення позивачки проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року №11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Так судом встановлено, що позивачка є власницею земельної ділянки площею 0,0354 га кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджено відповідними свідоцтвами.

Позивачка, звертаючись до суду з даним позовом посилалась на те, що відповідачі безпідставно не надають їй право земельного сервітуту, чим порушують її інтереси та права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення потреб позивачки щодо користування її земельною ділянкою неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Однак при вирішенні спору суд першої інстанції на вказані положення уваги не звернув та не врахував, що позивачкою ОСОБА_3 не доведено позовних вимог, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.

У матеріалах справи відсутні докази того, що нормальне використання позивачкою своєї земельної ділянки, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачка також не довела, що задоволення її потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що позивачка не зверталася до неї з вимогою або пропозицією щодо встановлення сервітуту, а відтак відсутні підстави для вирішення даного спору у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи відсутність у справі доказів на підтвердження позову, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для його задоволення.

У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :