Справа № 175/3523/23

Провадження № 2/175/932/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 липня 2023 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Заборський В.О., перевіривши відповідність вимогам Цивільного процесуального кодексу України позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що під час спільного проживання з відповідачкою, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . Восени 2021 року відносини між ними припинилися, відповідачка виїхала з його квартири, а спільна дитина ОСОБА_3 , за домовленістю сторін залишився проживати разом з ним за місцем його реєстрації. На теперішній час відповідачка проживає з іншим чоловіком, з сином вона не спілкується, хоча позивач не створює жодних перешкод у їх спілкуванні. Дитина знаходиться на повному забезпеченні позивача, він та його батько займаються вихованням, лікуванням дитини, забезпечують всіма необхідними та належними умовами для її розвитку та навчання. Крім того, позивач працює, за місцем роботи характеризується позитивно, отримує гідну заробітну плату, має у приватній власності квартиру, в якій облаштована дитяча кімната для сина, існують всі необхідні меблі, іграшки, книги, навчальні приладдя.

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Перевіривши матеріалами позовної заяви, вважаю за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху з таких підстав.

Так, статтями 15, 16 ЦК України та статтею 4 ЦПК України кожній особі надано право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Тобто, фактичною передумовою судового розгляду справи є наявність спору про право (для справ позовного провадження). Спір повинен мати правовий характер, тобто стосуватися прав, обов`язків, свобод чи інтересів конкретної особи.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви, а статтею 177 цього Кодексу - документи, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Дослідивши зміст позовної заяви, судом встановлена відсутність в ній обґрунтування та викладу обставин щодо визначення місця проживання дитини з батьком, при цьому, не зазначено, яким чином відповідачка порушує право позивача, за захистом якого виникла необхідність звернутися до суду, що свідчить про відсутність спору між сторонами у цій частині.

Суд зазначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Так, у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21 грудня 2007 року вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) вказано, що «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло. За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами».

Звернувшись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини позивач зазначив, що наразі до органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради ним подано заяву про проведення обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання батька та дитини.

Щодо порядку вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої та другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акту обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Суд також зазначає, що у разі наявності спору щодо визначення місця проживання дитини, предметом доказування у цих справах, зокрема, є: той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні; факти порушення одним з батьків обов`язків щодо виховання та розвитку дитини (ухилення від виконання батьківських обов`язків, фізичні покарання дитини, будь-які види експлуатації дитини); факти використання одним з батьків форм та методів виховання, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; факти звернення матері, батька дитини або самої дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; факти здійснювання батьківських прав всупереч інтересам дитини.

До позовної заяви про визначення місця проживання дитини з позивачем, необхідно додати докази, зокрема, крім тих, що позивач долучив: висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків; акти обстеження матеріальних і житлово-побутових умов кожного з батьків (осіб, що претендують на виховання дитини), документи, що підтверджують право власності на житло; довідки і характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дітей, поведінки за місцем роботи і за місцем проживання; довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника); медичні довідки; довідка і характеристики дитини і батьків з освітніх установ, які отримані останнім часом і є актуальними на час звернення до суду.

Крім того, позивачем в позовній заяві в якості третьої особи визначено Адміністрацію Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Тобто, належною третьою особою по даній категорії справ повинен бути Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет відповідної ради, а не Адміністрація.

Таким чином, зазначене вище по тексту цієї ухвали суду, позивачу необхідно врахувати для усунення недоліків позовної заяви та на виконання вимог пунктів 2, 5, 8 частини третьої статті 175, частини п`ятої статті 177 ЦПК України, подати до суду позовну заяву у новій редакції, із зазначенням у якості третьої особи належного органу опіки та піклування (участь якого при розгляді спору щодо визначення місця проживання дитини є обов`язковою), із викладеними обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з ним, зазначивши докази, що підтверджують обставини, вказані на обґрунтування таких вимог.

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції, з урахуванням вимог частини першої статті 177 ЦПК України, виклавши обставини, якими обґрунтовуються її вимоги щодо необхідності визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком у судовому порядку, зазначивши і надавши докази, що підтверджують обставини, які підлягають доказуванню під час розгляду справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом строку, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали.

У разі якщо у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Заборський