УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5564/13-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 48 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Косигіної Л.М., Худякова А.М.,

при секретарі Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що з 18 серпня 1995 року до 29 липня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2

29 січня 1999 року відповідачі уклали договір міни, відповідно до якого обміняли належну їм квартиру на незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, готовність якого становила 62%.

В подальшому вказаний житловий будинок був розподілений на дві частини, одну з яких за власні кошти та власними зусиллями відбудовувала позивачка разом з чоловіком. Будівельні роботи в іншій частини проводились за рахунок коштів і праці позивачки та всіх відповідачів.

Спільними зусиллями сторін також були зведені господарські споруди біля вказаного будинку.

Оскільки дане домоволодіння істотно збільшилось у вартості, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 1/8 частину будівельних матеріалів, використаних при будівництві спірного житлового будинку та господарських будівель, а також стягнути із ОСОБА_2 вартість 1/8 частини вказаних будівельних матеріалів.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Зокрема, вказує, що обсяг будівельних робіт, виконаних під час її перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, а також вид, кількість та вартість будівельних матеріалів, використаних для закінчення будівництва спірного житла, підтверджені належними та допустимими доказами ( технічними паспортами на даний житловий будинок, видатковими накладними, чеками, актами виконаних робіт, висновком судової експертизи та показами свідків).

Вказані докази залишились поза увагою суду першої інстанції.

Суд прийшов до помилкового висновку про необгрунтованість розміру належної їй частки у будівельних матеріалах, адже подружжя ОСОБА_1 набуло право спільної сумісної власності на ? частину будівельних матеріалів. Таким чином, вона має право на 1/8 їх частину.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши, що проектна документація не була виготовлена. На даний час будівельні роботи закінчені, однак спірний житловий будинок не введений в експлуатацію.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не визнали апеляційну скаргу та пояснили, що позивачка не брала участі у будівництві спірного житла. Всі будівельні матеріали та роботи, пов'язані із закінчення будівництва, були придбані та виконувались виключно за їх рахунок.

На думку представника ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не ставила питання про визнання певної частки будівельних матеріалів спільним сумісним майном.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів істотного збільшення цінності спірного будинку внаслідок спільних затрат подружжя, а також затрат позивачки за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до ст.25 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, якщо майно, яке було власністю одного із подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічна норма закріплена й у ст. 62 СК України, згідно з якою, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 12 серпня 1995 року по 29 липня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2

29 жовтня 1999 року відповідачі обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_1 на незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність якого становила 62%, розташований в АДРЕСА_2. Вказана обставина підтверджується договором міни, посвідченим 29 жовтня 1999 року приватним нотаріусом Лубяковою Г.М. та зареєстрованим в реєстрі за №5368.

Сторони в судовому засіданні пояснили, що будівництво вказаного житла закінчене. Однак, доказів про прийняття в експлуатацію спірного житлового будинку суду не надано.

Матеріали справи містять накладні, квитанції, рахунки та чеки, які свідчать про придбання будівельних матеріалів за час перебування позивачки та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, виданих на ім'я останнього , а також ОСОБА_4

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили, що будівництво вказаного житлового будинку здійснювалось за рахунок спільних трудових та грошових затрат позивачки та її чоловіка, а також за рахунок трудових затрат родичів ОСОБА_1

Судом також встановлено, що між сторонами тривалий час існує спір щодо права користування вказаним житловим будинком.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11 січня 2012 року позивачку та її неповнолітнього сина вселено у даний житловий будинок.

Згідно з висновком судової будівельно - технічної експертизи №198/06-2015 від 16 червня 2015 року вартість будівельних матеріалів, які були використані при виконанні будівельно-монтажних робіт в період з 1999 року по 2009 рік по будівництву (реконструкції) спірного житлового будинку, станом на момент дослідження становить 321358 грн.

Вартість 1/8 частини будівельних матеріалів, використаних для будівництва (реконструкції) даного житла протягом 1999-2009 років, становить 40170 грн.

Аналіз змісту ст. 24 КпШС України та ст. 62 СК України свідчить про те, що для застосування вказаних положень слід виходити з того, що збільшення вартості майна повинно відбутись саме внаслідок затрат подружжя або одного з них, та суттєвою ознакою є істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не надала належних доказів того, що внаслідок її спільних з ОСОБА_2 трудових і грошових затрат відбулось істотне збільшення вартості спірного житлового будинку.

При цьому, сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді: