ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023Справа № 910/8582/23

Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА»

про стягнення 127 779,07 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» про стягнення 127 779,07 грн заборгованості, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із оплати теплової енергії за договором № 5500044 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.10.2014.

Крім того, позивач просить зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за вказаним договором за період з моменту винесення рішення суду у даній справі до моменту погашення боргу на суму 127 779,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8582/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.06.2023 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

27.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на електронну адресу, вказану ним у позові.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/8582/23 від 06.06.2023 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана його представником 13.06.2023, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (найменування якого було змінено на Акціонерне товариство «К.Енерго») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500044 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- податкові накладні (платнику податку);

- акт приймання-передавання товарної продукції.

Підпунктом 2.3.1. п. 2.3 Договору встановлено обов`язок споживача дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до п. 3 Звертання-доручення, що є невід`ємною частиною Договору - по приладах обліку.

Згідно з п. 4 Додатку № 2 до Договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця.

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ «Печерськ» за адресою: вул. Курганівська, 4 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передачі товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 30.05.2015 (п. 4.1. Договору). Відповідно до п. 4.7. Договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Додатками до Договору № 1-7, 11 сторони визначили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи та порядок розрахунків, схему розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, технічні характеристики теплових мереж та систем, умови припинення подачі теплової енергії, підписали акт розмежування меж балансової належності теплових мереж та систем та експлуатаційної відповідальності сторін та довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання, довідку щодо даних по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальника, доповнили реквізити сторін за договором.

Як вбачається із Додатків №№ 6, 7 до Договору, постачання теплової енергії здійснювалось по особовому рахунку № НОМЕР_1 (вул. Саперно-Слобідська, 24).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію, за ним утворилася заборгованість за період з 01.09.2017 по 01.12.2017, яка станом на 01.05.2023 становить 127 779,07 грн, що підтверджується обліковою карткою за вересень 2017 року, обліковою карткою за жовтень 2017 року, обліковою карткою за листопад 2017 року відповідно до Договору, довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.ЕНЕРГО» теплоенергію за Договором за період з 01.10.2014 по 01.01.2021 та розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію відповідно до Договору.

При цьому, своє звернення із даним позовом до відповідача позивач обґрунтовує тим, що останній є правонаступником прав АТ «К.ЕНЕРГО» за Договором згідно з результатами аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 з придбання майна банкрута - АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71.

Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», який діє від імені та в інтересах ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» на підставі договору про надання правової допомоги № 3609/Юр від 17.06.2022, звернувся до відповідача з вимогою від 19.07.2022 № 1211 про сплату заборгованості у розмірі 127 779,07 грн, у додатках до якої перелічено наступні документи: рахунок на оплату заборгованості, копія акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, витяг з Додатку № 1 до акту придбання майна, копія протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 від 14.09.2021, копія довіреності представника на право підпису.

У відповідь відповідач листом від 02.09.2022 № 349 повідомив про відсутність станом на серпень 2022 року у останнього заборгованості по договору постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500044, у зв`язку з чим просив надати підтверджуючі документи, на підставі яких виставлена вимога щодо сплати заборгованості.

Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» на вищевказаний лист відповідача надав відповідь листом від 03.11.2022 № 02-14/2865, у додатках до якого перелічено такі документи: довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К. ЕНЕРГО» теплоенергію за договором № 5500044, дублікат акту приймання-передавання товарної продукції за вересень-листопад 2017 року, акт звіряння розрахунків між ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» та ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» станом на 01.10.2022.

Також матеріали справи містять вимогу позивача від 06.02.2023 № 0602 про сплату заборгованості у розмірі 127 779,07 грн, адресовану відповідачу, однак, як доказів направлення відповідачу вищезазначеного листа від 03.11.2022 № 02-14/28650, так і вказаної вимоги від 06.02.2023, матеріали справи не містять.

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав непідтвердження позивачем належними та допустимими доказами невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, оскільки не надано копії актів звірки між сторонами та первинних документів (актів виконаних робіт, податкових накладних) за спірний період, а надані документи не містять реквізитів відповідача, а також відсутні докази їх передання відповідачу. Крім того, відповідачем заявлено про пропуск строку позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Додатком № 2 до Договору затверджено тариф на теплову енергію ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ, а саме: із житловими організаціями для опалення та гарячого водопостачання - 295,17 грн/Гкал.

У матеріалах справи наявна підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» за договором від 07.10.2014 № 5500044, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 127 779,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Вказане також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за Договором в повному обсязі суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, питання процесуального правонаступництва врегульовані ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Таким чином, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, являє собою перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

За змістом ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (позивач), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до позивача від АТ «К.ЕНЕРГО» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Отже, за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі і на заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» за Договором № 5500044 від 07.10.2014 в розмірі 127 779,07 грн, що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні № UA-PS-2021-08-10-000016-3 по Лоту 71, який відбувся 25.08.2021.

Судом зазначається, що результати аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, як і відсутні заперечення відповідача з приводу зазначених обставин правонаступництва, а відтак суд дійшов висновку, що позивач є новим кредитором за Договором № 5500044 від 07.10.2014 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 127 779,07 грн.

Оцінюючи заперечення відповідача проти позовних вимог, суд зазначає, що в силу положень п. 9 Додатку № 2 до Договору, обов`язок з отримання первинних документів (рахунків - фактур, актів приймання - передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник постачальнику.

Разом з цим, суд звертає увагу, що стверджуючи про відсутність в матеріалах справи первинних документів саме первісної сторони Договору, відповідач жодних доказів на підтвердження того, що у період з 01.09.2017 по 01.12.2017 не отримував від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» теплову енергію, а також на спростування обсягів теплової енергії, зазначених у наданих позивачем дублікатах облікових карток за спірний період та заборгованості у сумі 127 779,07 грн, суду не надав.

Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази які б підтверджували іншу суму заборгованості або взагалі спростовували б її наявність.

У свою чергу, позивачем на підтвердження наявності заборгованості відповідача було надано довідку про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» за договором № 5500044 від 07.10.2014, яка підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго», згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 127 779,07 грн.

Суд звертає увагу, що вищевказана Довідка про стан розрахунків містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором, що не спростовано відповідачем, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Факт порушення відповідачем умов Договору № 5500044 від 07.10.2014 в частині здійснення оплати за спожиту теплову енергію у період з 01.09.2017 по 01.12.2017 підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в рахунок погашення наявної заборгованості у розмірі 127 779,07 грн.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» за період з 01.09.2017 по 01.12.2017, відповідно строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, виходячи зі статей 257, 261 Цивільного процесуального кодексу України, мав сплинути 01.09.2020.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який неодноразово продовжувався та станом на момент ухвалення даного рішення є скасованим.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, якими строк дії воєнного стану продовжувався та востаннє продовжено до 15.11.2023.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» заборгованості у розмірі 127 779,07 грн.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання органу (особу), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за Договором за період з моменту винесення рішення суду у справі до моменту погашення боргу відповідачем на суму 127 779,07 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що це право суду, а не обов`язок при прийнятті рішення зазначати в ньому про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.

Так, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 127 779,07 грн, втім вимог про нарахування відсотків або пені у позові не заявлено.

З огляду на те, що у суду відсутні достовірні, беззаперечні відомості щодо того, що рішення суду не буде виконано відповідачем та те, що позивачем заявлено лише стягнення основного боргу без відсотків і пені, суд не вбачає підстав для зобов`язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту винесення рішення суду у справі до моменту погашення боргу відповідачем на суму 127 779,07 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» (Печерський узвіз, 19, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 36520848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 32826328) заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500044 від 07.10.2014 в розмірі 127 779,07 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.08.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко