СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року                                           м. Харків                        Справа № 905/1054/22  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя  Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

від позивача – Тарасова А.Є. – на підставі довіреності від 25.08.2022; договору про надання правової допомоги від 20.02.2019;

від відповідача – Шипенко М.С. – на підставі Ордер Серії АН №1104287 від 03.01.2023;

від 1-ої третьої особи – Кухтик В.М. – на підставі довіреності від 05.12.2022 №1-3140;

від 2-ої третьої особи – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м. Краматорськ Донецької області (вх.№881Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 у справі №905/1054/22 (суддя Демідова П.В., повний текст рішення складено та підписано 18.04.2023)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд”, м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м. Краматорськ Донецької області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  Акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат", м.Часів Яр Донецької області,

про витребування з чужого незаконного володіння безпідставно набутого майна – природного газу загальним обсягом 214,054 тис. куб. м або стягнення його вартості,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення предмету позову та позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про витребування з чужого незаконного володіння безпідставно набутого майна – природного газу загальним обсягом 214,054тис.куб.м на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що предметом позову у даній справі є безпідставно набуте відповідачем, як Оператором ГРМ майно - природний газ загальним обсягом 214,054тис.куб.м.. з них: 153,796тис.куб.м – у листопаді 2018року та 60,258 тис.куб.м. у грудні 2018року, що належить позивачу, що також встановлено судовими рішеннями у справах №905/602/19 та 905/1017/20.

Для правомірного набуття зазначеного обсягу природного газу між сторонами мали бути належним чином оформлені відповідні правовідносини, зокрема, враховуючи вимоги статей 207, 208 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, та Правил постачання природного газу мав бути укладений відповідний договір, проте між сторонами у справі договірних відносин з постачання природного газу не існує, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем носять виключно характер кондиційного зобов`язання.      

Як зазначав позивач, з газотранспортної системи до газорозподільної системи фізично було закачано відповідний обсяг природного газу на точці входу з ресурсу ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд”, кінцевим споживачем якого є споживач Акціонерне товариство "Часівоярський вогнетривкий комбінат" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) за договором постачання природного газу від 25.01.2016 №42/16Г-Э-100/16 укладеному з позивачем (як постачальником природного газу), який споживач спожив у кількості, встановленій за показами лічильника відповідно до умов договору про розподіл газу від 01.01.2017 №05/-156/2017-Т укладеного з Оператором ГРМ - Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”.

Позивач стверджував, що кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі передбаченому підтвердженим постачальником обсягом, у газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення, отже, для транспортування природного газу відповідним споживачам ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” повідомляє Оператора ГТС - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" про відповідні обсяги. Таким чином, як зазначав позивач, як постачальник за договором постачання природного газу від 25.01.2016 №42/16Г-Э-100/16, у спірний період постачав споживачу - Акціонерному товариству "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природний газ, що передбачає факт закачування у газотранспортну систему відповідного обсягу газу з ресурсу ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд”.

Як вказує позивач, в газотранспортній системі фізично був в наявності газ ТОВ «ВКФ “Теплобуд”, який міг би спожити споживач Акціонерне товариство "Часівоярський вогнетривкий комбінат" у кількості, зазначеній в Актах перерахунку обсягів природного газу за листопад і грудень 2018 року складених між споживачем та Оператором ГРМ. Проте, в межах справи №905/602/19 було встановлено, що вказані акти, не є актами в розумінні статті 20 ГПК України, яка кореспондується з положеннями статті 16 ЦК України, та за своїми ознаками до таких актів не належать, оскільки безпосередньо не створюють обов`язків для сторін, оскільки складені оператором ГРМ (Відповідачем) у довільній формі та поза межами процедури, яка встановлена законодавством.

Отже, за наведених обставин, позивач вважав, що здійснений відповідачем, як Оператором ГРМ відбір природного газу з ресурсу позивача за відсутності у відповідача договірних відносин з позивачем вказує на наявність умов, що є підставою для застосування положень статей 1212,1213 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 16.01.2023 Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” заперечувало проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, просило відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, відповідач посилався на те, що відповідачем не було надано жодних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, рішення судів у справах №905/602/19 та №905/1017/20 не є преюдиціальними у даній справі, оскільки в рамках вказаних справ встановлювались та оцінювались обставини щодо фактичного обсягу природного газу поставленого ТОВ «ВКФ «Теплобуд» та спожитого ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» в розрізі правомірності/неправомірності здійснення АТ «Донецькоблгаз» перерахунку відповідних обсягів газу за період листопад-грудень 2018, а предметом даного позову є майнова вимога про витребування з чужого незаконного володіння відповідача природного газу на підставі статті 1212 ЦК України. Отже, в межах даної справи підлягають встановленню обставини вибуття із власності позивача газу та його набуття відповідачем без достатньої правової підстави.

Також, відповідач зазначав, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають до застосування в контексті спірних правовідносин, з огляду на те, що укладені між ним і ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та ТОВ «ВКФ «Теплобуд» і ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» договори є взаємозв`язаними, тому встановлення чи спростування обставин щодо правовідносин по одному з договорів матиме наслідком встановлення чи спростування обставин за  іншими договорами, при цьому спірні відносини врегульовуються відповідно до них та положень Кодексів ГТС та ГРМ.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 у справі №905/1054/22 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного Товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного Товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про витребування з чужого незаконного володіння безпідставно набутого майна – природного газу загальним обсягом 214,054 тис.куб.м; витребувано у Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд”   безпідставно набуте майно - природний газ загальним обсягом 214,054 тис.куб. м; стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” судові витрати зі сплати судового збору в сумі 39227,46грн.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський судом виходив з того, що в межах справи №905/1017/20 було встановлено факт фактичного споживання АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", як споживачем за договором розподілу газу від 01.01.2017 №05/-156/2017-Т, обсягу природного газу відповідно до даних комерційного ВОГ, у меншому розмірі ніж за даними Оператора ГРМ.

Зокрема, як встановлено Східним апеляційним господарським судом в постанові від 05.04.2021 у справі №905/1017/20 фактичне споживання природного газу АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" складає менше, за даними комерційних вузлів обліку відповідача він отримав від позивача газ у листопаді 2018 року - об`ємом 644,508 тис. куб. м., у грудні 2018 - 728 648 тис. куб. м. Таким чином обсяг природного газу в розмірі 214,054тис.куб.м., є таким, що було безпідставно донараховано споживачу оператором ГРМ.

Отже, встановлення обставин фактичного споживання третьою особою - АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природного газу у відповідному обсязі безпосередньо вказує на наявність або відсутність підстав задля повернення донарахованого обсягу газу та відповідно виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим постанова Східного апеляційного господарського суду прийнята в межах справи №905/1017/20 має преюдиціальне значення в межах розгляду даної справи, оскільки в межах цієї справи були встановлені факти необґрунтованого обліку відповідачем спожитого третьою особою (споживачем) газу в обсягах, вказаних в алокаціях та звітах.

Керуючись положення пунктів 3, 4 глави 1, пунктів 4,7 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, суд зазначив про те, що саме на Оператора ГРМ покладено обов`язок подавати достовірну інформацію щодо обсягів спожитого замовниками послуг природного газу оператору газотранспортної системи. Отже, встановивши факт споживання АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" меншого обсягу газу ніж зазначено у поданих оператору газотранспортної системи звітах, відповідач відповідно до вимог Кодексу ГТС мав скоригувати відповідні дані щодо фактичного обсягу природного газу спожитого вказаним споживачем та надати відповідні дані Оператору ГТС - Акціонерного товариства "Укртрансгаз", проте матеріали справи не містять доказів в підтвердження здійснення відповідачем будь-яких заходів, спрямованих на коригування алокації.

Крім того, враховуючи положення пункту 4 глави 6 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, яким встановлено, що якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи, та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи, то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що обсяг природного газу в розмірі 214,054тис.куб.м., який є різницею між обсягом газу переданим до газорозподільної системи та обсягом відібраним споживачем, відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи, є відбором оператора ГРМ, тобто ПАТ «Донецькоблгаз».

Враховуючи вищевикладене, що вказана різниця донарахована відповідачем споживачу - АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» в якості фактично спожитого ним газу, на підставі актів перерахунків, які не відповідають вимогам Закону, внаслідок чого не створюють будь-яких обов`язків для сторін, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ «Донецькоблгаз», безпідставно відніс зазначений обсяг природного газу споживачу, внаслідок чого занизив собі величину відбору природного газу на виробничо-технологічні витрати за рахунок ТОВ «ВКФ «Теплобуд», який є постачальником споживача.

Оскільки договір постачання природного газу укладений між ТОВ «ВКФ «Теплобуд» і ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та договір розподілу укладений між ПАТ «Донецькоблгаз» і ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» є взаємопов`язаними, саме на підставі цих договорів відповідний обсяг природного газу було передано ПАТ «Донецькоблгаз», як оператору ГРМ, задля розподілу споживачеві, проте спірний об`єм переданого газу не розподілено, підстава для донарахування, у вигляді актів перерахунку відпала, будь-яких коригуючих актів відповідачем не надано, що свідчить про безпідставне набуття спірного обсягу газу у власність (володіння) відповідача та відсутність договірних відносин стосовно цього об`єму газу між позивачем та відповідачем, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області 18.04.2023 у справі № 905/1054/22 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводами викладеним у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на рішення Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 у справі №905/1054/22; призначено справу до розгляду на "05" липня 2023 р. о 15:00           годині; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

09.06.2023 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6622), в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 у справі №905/1054/22 залишити без змін. Також, позивач просив суд провести судове засідання призначене на "05" липня 2023 о 15:00 годині в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 задоволено заяву представника ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” адвоката Тарасової А.Є. про участь у судовому засіданні у справі №905/1054/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; ухвалено провести судове засідання у справі №905/1054/22 призначене на "05" липня 2023  о 15:00 годині, за участю представника ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

28.06.2023 третьою особою - Акціонерним товариством "Укртрансгаз" подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника (вх.№7508).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 задоволено клопотання представника Акціонерного Товариства "Укртрансгаз" адвоката Кухтика В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №905/1054/22; ухвалено провести судове засідання у справі №905/1054/22 призначене на "05" липня 2023 р. о 15:00 годині, за участю представника Акціонерного Товариства "Укртрансгаз" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №905/1054/22 до "01" серпня 2023 р. до 16:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 задоволено заяву представника ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” адвоката Тарасової А.Є. про участь у судовому засіданні у справі №905/1054/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; задоволено заяву представника Акціонерного Товариства "Укртрансгаз" адвоката Кухтика В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №905/1054/22; ухвалено провести судове засідання у справі №905/1054/22 призначене на "01" серпня 2023 о 16:00 годині, за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” та Акціонерного Товариства "Укртрансгаз" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представників за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.08.2023 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Донецької області 18.04.2023 у справі №905/1054/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та 1-ої третьої особи заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду Донецької області 18.04.2023 у справі № 905/1054/22 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, 25.01.2016 між ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” (постачальник) та АТ  «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 42/16Г-Э-100/16, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно пункту 2.6. договору постачання природного газу, обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів/вузлів обліку споживача згідно діючого законодавства України.

Обсяги поставленого та розподіленого природного газу позивачу у листопаді 2018 в обсязі 798,304 м3 та у грудні 2018 в обсязі 788,906 були відображені в обліку Оператора ГРМ, Оператора ГТС, Газовому балансі України, копії листів Оператора ГТС - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" було додано до позовної заяви.

 На підставі даних Оператора ГТС - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Оператора ГРМ - Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, ТОВ «ВКФ «Теплобуд» надало АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на підпис комерційний Акт приймання – передачі 42/16Г-Э-100/16-11 від 30.11.2018 на загальну суму 9914935,68грн з ПДВ (обсяг поставленого газу у листопаді 2019 р. - 798,304 тис. м. куб.) та комерційний Акт приймання – передачі 42/16Г-Э-100/16-12 від 31.12.2018 на загальну суму 9230200,20грн з ПДВ (обсяг поставленого газу у грудні 2018 - 788,906 тис.м.куб.).

Акти були підписані Споживачем з зауваженнями щодо об`єму поставленого газу.

У відповідності до звітів про витрати природного газу по Акціонерному товариству «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та показами газових лічильників та обчислювачів «Універсал» по об`єктам «котельня ЦБТ, «ГРП 3/5», «ГРП-4» за спірний період, за даними лічильників споживача (з урахуванням нормованих втрат при транспортуванні) обсяг спожитого природного газу на промислові потреби за спірний період становив: - за листопад 2018 року - 644,508 тис. куб. м, -  за грудень 2018 року - 728,648 тис. куб. м.

В подальшому, Оператором ГРМ (відповідачем у даній справі) були складені Акти перерахунку обсягів природного газу за спірні періоди листопад-грудень 2018 року, в яких зазначено збільшення обсягу природного газу на 153,796 тис.куб.м у листопаді 2018 року, та на 60,258 тис.куб.м у грудні 2018 року. Всього за спірний період об`єм збільшено на 214,054 тис. куб.м.

На підставі цього, розрахунок за поставлений споживачу  - ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»  у листопаді-грудні 2018року було здійснено не в повному обсязі.

Позивач зазначав, що визначений Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичний об`єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об`єкту споживача (алокація) за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передається Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для включення в місячний баланс природного газу по ГТС і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей в частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

У зв`язку із вказаними обставинами, у березні 2019 ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про скасування актів перерахунку обсягів природного газу та визначення правильними об`єми спожитого природного газу у періоди з 01.11.2018 по 01.12.2018, та з 01.12.2018 по 01.01.2019.

03.07.2019 Господарським судом Донецької області було прийнято рішення у справі №905/602/19, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019р. за позовом ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про скасування актів перерахунку обсягів природного газу», згідно з яким позовні вимоги позивача було задоволено частково; визнано правильним об`єм спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу з 01.11.2018 по 01.12.2018 у розмірі 644,508 тис.куб.м., визнано правильний об`єм спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу з 01.12.2018 по 01.01.2019 у розмірі 728,648 тис.куб.м.

27.04.2020 постановою Верховного Суду рішення Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі 905/602/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про визнання правильними об`єми спожитого на промислові потреби природного газу з 01.11.2018 по 01.12.2018 у розмірі 644,508 тис.куб.м., та з 01.12.2018 по 01.01.2019 у розмірі 728,648 тис.куб.м., провадження у справі № 905/602/19 в частині задоволення позовних вимог закрито; в частині відмови позовних вимог щодо скасування актів перерахунку рішення Господарського суду Донецької області залишено без змін.

Верховний Суд у вказаній постанові, зокрема, зазначив таке:

"8.18. Що ж до позовних вимог про скасування актів-перерахунків обсягів природного газу за листопад, грудень 2018 року, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в їх задоволенні, з огляду на те, що ці акти не є актами в розумінні статті 20 ГПК України, яка кореспондується з положеннями статті 16 ЦК України, та за своїми ознаками до таких актів не належать, оскільки безпосередньо не створюють обов`язків для сторін, складені оператором ГРМ у довільній формі та поза межами процедури, яка встановлена законодавством, тому скасування таких актів не є ефективним способом захисту прав, який не передбачено ані Законом, ані договором, що виключає підстави задоволення позову в цій частині.".

У зв`язку із тим, що за результатами розгляду справи №905/602/19, не було здійснено відповідних корегувань в обліку Оператора ГРМ, Оператора ГТС, Газовому балансі України, ТОВ «ВКФ «ТЕПЛОБУД» звернулось за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до споживача АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в сумі 2724142,07грн, з якої сума основного боргу складає 2615164,92грн (вартість донарахованого об`єму природного газу на підставі актів перерахунку оператора ГРМ), сума 3% річних 108977,15грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 позовні вимоги задоволено частково;  стягнуто з АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на користь ТОВ "ВКФ "Теплобуд" основний борг у сумі 2585135,88грн, 3 % річних у сумі 107429,14грн; в решті позовних вимог відмовлено, з посиланням на часткове доведення позивачем своїх вимог.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021р залишеною без змін Верховного Суду від 26.08.2021, рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на користь ТОВ "ВКФ "Теплобуд" основного боргу у сумі 2585135,88грн, 3 % річних у сумі 107429,14грн; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в решті рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 залишено без змін.

Крім того, суд задовольнив заяву АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про поворот виконання рішення, здійснив поворот виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 у справі № 905/1017/20 шляхом стягнення з ТОВ "ВКФ "Теплобуд" на користь АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" 2732953,49грн.

Під час апеляційного перегляду справи № 905/1017/20 судом апеляційної інстанції було встановлено наступне:

«Оскільки об`єм спожитого АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" у листопаді та грудні 2018 року був визначений ним за даними комерційного ВОГ, що відповідає умовам договору постачання та вимогам пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС, тоді як позивач об`єми спожитого відповідачем за вказаний період природного газу визначив лише на підставі даних оператора ГРМ, який виходив з даних актів перерахунку обсягів природного газу за листопад і грудень 2018 року, які не створюють для сторін жодних обов`язків, то заявлені у справі позовні вимоги є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з підпунктом 11 пункту 3 глави 2 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем однією із функцій оператора ГРМ є формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об`єктах суб`єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді. За змістом пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем об`єм природного газу - кількість газу (м3), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених Кодексом. Згідно з абзацом 1 пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2.6. договору від 25.01.2016 обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів обліку АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат". Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акта до п`ятого числа місяця (абзац 4 пункту 3.5. договору від 25.01.2016).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи положення пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та умови абзацу 1 пункту 2.6. договору від 25.01.2016, укладеним між сторонами, належними доказами щодо фактичних і підтверджених обсягах спожитого газу є лише дані комерційних ВОГ та акт приймання передачі природного газу. Проте, акти приймання передачі природного газу підписані відповідачем із зауваженнями щодо фактичних об`ємів спожитого природного газу.

Оскільки акти за своєю природою є двостороннім документом, то у разі якщо одна із сторін заперечує проти відомостей, зазначених у акті, такий акт не може бути належним доказом виконання умов договору».

Також, суд апеляційної інстанції в межах справи №905/1017/20 дійшов висновку про те, що враховуючи вимоги закону, належним доказом поставки газу у правовідносинах, з яких виник спір у цій справі, є дані комерційних ВОГ, проте, постачальник (позивач) та оператор ГРМ не надали даних про фактичний обсяг поставленого (переданого) відповідачеві у листопаді- грудні 2018 року природного газу, які б були отримані саме із показників комерційних ВОГ.

Таким чином, апеляційним господарським судом було встановлено, що  відповідач безпідставно за відсутності факту порушення споживачем господарського зобов`язання здійснив донарахування необлікованого об`єму природного газу, порушив встановлений чинним законодавством порядок донарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог Кодексу ГРС.

Разом з тим, у зв`язку із тим, що ТОВ «ВКФ «Теплобуд» не отримало вартість донарахованого обсягу газу від споживача та в газовому балансі не було здійснено відповідного перерахунку об`ємів природного газу, власником якого є ТОВ «ВКФ «Теплобуд», 28.12.2022 позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення предмету позову та позовних вимог від 13.06.2023) до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про витребування з чужого незаконного володіння безпідставно набутого майна – природного газу загальним обсягом 214,054тис.куб.м на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (т.1 а.с.1-49, 107).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.7-12).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія зазначає, що за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів захисту, зазначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України , не є вичерпним, та суду надано право захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України ).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/1997/18).

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону установила інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 Цивільного кодексу України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадку, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія Цивільного кодексу України .

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Враховуючи обґрунтування заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” позовних вимог приписами статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України , судова колегія вважає за необхідне надати оцінку заявленим у межах даної справи вимогам із урахуванням норм цивільного законодавства, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України, що відповідає висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору необхідно дослідити, в першу чергу, питання підтвердження або спростування факту споживання з боку Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу в обсязі 214,054тис.куб.м.

При цьому, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування договірних відносин між позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” та відповідачем - Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, відсутність яких є обов`язковою умовою застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на правову природу спірних правовідносин та суб`єктний склад їх учасників, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, які набрали чинності 27.11.2015 (зі змінами та доповненнями).

Правові засади функціонування ринку природного газу визначені положеннями Закону України «Про ринок природного газу» (з наступними змінами і доповненнями, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 17, 18 27, 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Положеннями частини 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України „«Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацом 1-3 пункту 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Судовою колегією встановлено, що 25.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (споживач) було підписано договір постачання природного газу №42/16Г-Э-100/16, за змістом пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим договором. Газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для власних потреб. Споживач зобов`язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ, прийнятий за цим договором. Споживач є кінцевим споживачем газу.

Відповідно до пункту 3.1 договору №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016 загальна вартість 1000 куб. м договірного обсягу, що постачається у листопаді 2018 року (без урахування вартості транспортування газу) становить 12420грн з ПДВ (додаткова угода №34 від 26.10.2018), у грудні 2018 року – 11700грн з ПДВ (додаткова угода №35 від 29.11.2018).

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2019 включно. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.1 договору постачання природного газу в редакції додаткової угоди №35 від 29.11.2018).

Таким чином, правовідносини між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» (як постачальником природного газу) та третьою особою - Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (як споживачем) врегульовані положеннями договору постачання природного газу №42/16Г-Э-100/16 від 25.01.2016.

Крім того, судовою колегією встановлено, що 01.01.2017 Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» було підписано заяву-приєднання №05/-156/2017-Т до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), згідно з якою, ознайомившись з умовами типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою №2498 від 30.09.2015р. Національної комісії, що  здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, на офіційному сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет, відповідач приєднався до умов договору (персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу №56О000005BLH003).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 типового договору останній є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою №2494 від 30.09.2015р. Національної комісії, що  здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.2.1 типового договору розподілу природного газу).

Згідно з додатком №2 до заяви-приєднання до умов типового договору про розподіл природного газу «Договірні обсяги транспортування природного газу на 2018 рік» сторони визначили, що оператор ГРМ здійснює протягом 2018 року транспортування природного газу замовнику для власного споживання в обсязі 9270 тис. куб. м, зокрема, у листопаді – 950 тис. куб. м, грудні – 1000 тис. куб. м.

За змістом пунктів 5.1, 5.2, 5.3 типового договору розподілу природного газу облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.

Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

       Отже, правовідносини між відповідачем - Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (як Оператором ГРМ) та третьою особою - споживачем Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (як споживачем) врегульовані положеннями договору розподілу природного газу укладеного 01.01.2017 на підставі заяви – приєднання №05/-156/2017-Т.

Відповідно до пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ є преюдиціальністю. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Господарського суду Донецької області на розгляді перебувала справа № 905/602/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» про скасування актів перерахунку обсягів природного газу та визначення правильними об`ємів спожитого газу у період з 01.11.2018 по 01.12.2018 у розмірі 644,508тис.куб.м. та у період з 01.12.2018 по 01.01.2019 у розмірі 728,648тис.куб.м., з посиланням на порушення відповідачем умов договору розподілу природного газу, в частині визначення обсягу розподіленого природного газу на промислові потреби в період з листопада 2018року по січень 2019року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору розподілу природного газу, укладеного шляхом подання 01.01.2017 Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» заяви-приєднання №08-/156/2017-Т від 01.01.2017 до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) в частині визначення обсягу розподіленого природного газу на промислові потреби у період з листопада 2018 року по січень 2019 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 у справі №905/602/19 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 позовні вимоги задоволено частково; визнано правильним об`єм спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у період з 01.11.2018 по 01.12.2018 у розмірі 644,508 тис.куб.м; визнано правильним об`єм спожитого на промислові потреби ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу у період з 01.12.2018 по 01.01.2019 у розмірі 728,648 тис.куб.м; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Під час судового провадження судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що дані комерційних вузлів обліку газу споживача - Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» відображають фактичний об`єм (куб. м) та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єктам Публічного акціонерного товариства “Часівоярський вогнетривкий комбінат” та мають бути віднесені оператором ГРМ - Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», до акту наданих послуг та рахунку про сплату послуги розподілу природного газу. Проте, акти-перерахунку обсягів природного газу за листопад, грудень 2018 року не є актами в розумінні ст.20 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст.16 Цивільного кодексу України, та за своїми ознаками до таких актів не належать, оскільки складені оператором ГРМ у довільній формі та поза межами процедури, яка встановлена законодавством.

Вказане стало підставою для задоволення позову частково та визнання правильними об`єму спожитого на промислові потреби ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” природного газу у період з 01.11.2018 по 01.12.2018 у розмірі 644,508 тис. куб. м. та у період з 01.12.2018 по 01.01.2019 у розмірі 728,648 тис. куб. м.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 27.04.2020 у справі 905/602/19 було скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 в частині задоволення позовних вимог; закрито провадження у справі № 905/602/19 в частині задоволення позовних вимог; в іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 залишено без змін.

Відповідні висновки суду касаційної інстанції щодо скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених вимог мотивовано тим, що заявлені вимоги про визнання правильними об`ємів спожитого на промислові потреби природного газу не відповідають способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводять до поновлення порушеного права позивача.

Таким чином, судова колегія зазначає, що спір щодо дійсних обсягів спожитого відповідачем у листопаді 2018 і грудні 2018 природного газу вирішувався судами всіх трьох інстанцій в рамках справи №905/602/19, предметом судового розгляду якої була правомірність дій третьої особи - Оператора ГРМ - ПАТ “Донецькоблгаз” щодо визначення обсягу спожитого ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» природного газу не на підставі даних комерційних ВОГ і не у спосіб, що передбачений Кодексом газорозподільних систем.

Переглядаючи рішення господарського суду Донецької області і постанову Східного апеляційного господарського суду у справі №905/602/19, Верховний Суд у постанові від 27.04.2020, зазначив:

“ 8.18. Що ж до позовних вимог про скасування актів-перерахунків обсягів природного газу за листопад, грудень 2018 року, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в їх задоволенні, з огляду на те, що ці акти не є актами в розумінні статті 20 ГПК України, яка кореспондується з положеннями статті 16 ЦК України, та за своїми ознаками до таких актів не належать, оскільки безпосередньо не створюють обов`язків для сторін, складені оператором ГРМ у довільній Формі та поза межами процедури, яка встановлена законодавством, тому скасування таких актів не є ефективним способом захисту прав, який не передбачено ані Законом, ані договором, що виключає підстави задоволення позову в цій частині”.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Верховний Суд в межах справи №905/602/19 підтвердив неправомірність здійсненого відповідачем - ПАТ “Донецькоблгаз”, як Оператором ГРМ перерахунку спожитого ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” (споживачем) природного газу у листопаді, грудні 2018 року і зазначив, що ці акти перерахунку обсягів природного газу не створюють обов`язків для сторін.

Під час ухвалення оскаржуваного рішення в межах даної справи №905/1054/22 місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що рішення місцевого суду по справі №905/602/19 в частині визнання правильними об`ємів спожитого на промислові потреби ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” природного газу у період з 01.11.2018 р. по 01.12.2018 у розмірі 644,508 тис. куб. м, в період з 01.12.2018 р. по 01.01.2019 р. – 728,648 тис. куб. м скасовано постановою суду касаційної інстанції, та, як наслідок, не набрало законної сили в цій частині.

Зазначена обставина, за висновком місцевого господарського суду, свідчить про неможливість прийняття обставин, встановлених у мотивувальній частині цього судового акту по справі №905/602/19 як таких, що є преюдиційними та доводять фактичні обсяги споживання Публічним акціонерним товариством “Часівоярський вогнетривкий комбінат” природного газу у спірний період.

Проте, колегія суддів вважає зазначені посилання місцевого господарського суду необґрунтованими, зважаючи на таке.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №905/602/19, підставою для відмови у позові щодо визнання правильними об`ємів спожитого на промислові потреби ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” природного газу у період з 01.11.2018 по 01.12.2018 у розмірі 644,508 тис. куб. м, у період з 01.12.2018 по 01.01.2019 – 728,648 тис. куб. було лише те, що ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” обрало неправильний спосіб захисту свого порушеного права, який не може дане право відновити.

При цьому, оскільки позивачем було обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, то Верховним Судом не здійснювалась перевірка обґрунтованості обставини, яку було покладені в основу зазначеної позовної вимоги, а саме: обставини правильності визначення позивачем об`ємів спожитого у листопаді 2018 та грудні 2018 за даними його комерційного ВОГ.

Зважаючи на наведене, з урахуванням обставин встановлених Верховним Судом у постанові від 27.04.2020 у справі 905/602/19, судова колегія приходить до висновку, що дані, що були надані оператором ГРМ позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» та оператору ГТС - Акціонерному товариству "Укртрансгаз", не можуть вважатися фактичними даними про обсяг спожитого ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” природного газу у листопаді і грудні 2018 року, у зв`язку з чим не є доказом у розумінні вимог статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія також враховує, що з огляду на те, що за результатами розгляду справи №905/602/19 не було здійснено відповідних корегувань в обліку Оператора ГРМ, Оператора ГТС, Газовому балансі України, ТОВ «ВКФ «Теплобуд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до споживача - АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в сумі 2724142,07грн, з яких сума основного боргу складає 2615164,92грн (вартість донарахованого об`єму природного газу на підставі актів перерахунку оператора ГРМ), сума 3% річних 108977,15грн, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати спожитого природного газу через заперечення відповідачем (споживачем) обсягу поставленого природного газу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 у справі №905/1017/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплобуд» суму основного боргу – 2585135,88грн, суму 3% річних – 107429,14грн, а також судовий збір в сумі 40388,47грн; в решті вимог відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог мотивовані відсутністю доказів, які б засвідчували факт споживання відповідачем природного газу у заявлених обсягах.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №905/1017/20 залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.08.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 року скасовано в частині задоволення позову; прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено; в решті позовних вимог рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 залишено без змін.

Під час апеляційного перегляду справи №905/1017/20 судом апеляційної інстанції було встановлено наступне:

«Господарський суд першої інстанції прийняв визначені позивачем обсяги природного газу на підставі таких доказів, що були надані позивачем до позову :

- акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2018 року № 42/16Г-Є-100/16-11 від 30.11.2018 та акт приймання-передачі природного газу у грудні 2018 року № 42/16Г-Є-100/16-12 від 31.12.2018, що були складені позивачем на підставі інформації представленої Операторами ГРМ, та підписані відповідачем із зауваженнями щодо фактичних об`ємів спожитого природного газу.

- облікові данні оператора ГТС, які сформовані на підставі даних оператора ГРМ - ПАТ “Донецькоблгаз”.

Проте, враховуючи положення пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС та умови абзацу 1 пункту 2.6. договору постачання № 42/16Г-Є-100/16 від 25 січня 2016 року, належними доказами щодо фактичних і підтверджених обсягах спожитого газу є лише дані комерційних ВОГ і Акт приймання передачі природного газу.

Акти приймання передачі природного газу підписані відповідачем із зауваженням щодо фактичних об`ємів спожитого природного газу.

Оскільки акти за своєю природою є двостороннім документом, то у разі якщо одна із сторін заперечує проти відомостей, зазначених у акті, такий акт не може бути належним доказом виконання умов договору.

Отже, враховуючи вимоги закону, належним доказом поставки газу у правовідносинах, з яких виник спір у даній справі, є дані комерційних ВОГ.

Слід заначити, що ані позивачем (постачальником), ані третьою особою (оператором ГРМ) не надано даних про фактичний обсяг поставленого (переданого) відповідачеві у листопаді 2018 року і у грудні 2018 року природного газу суд, які б були отримані саме із показників комерційних ВОГ.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, складаючи комерційний акт  приймання-передачі природного газу у листопаді 2018 року № 42/16Г-Є-100/16-11 від 30.11.2018 та комерційний акт приймання-передачі природного газу у грудні 2018 року №42/16Г-Є- 100/16-12 від 31.12.2018, посилався не на дані комерційного ВОГ, а на дані оператора ГРМ.

Разом з цим, оператор ГРМ - ПАТ “Донецькоблгаз” не має комерційного ВОГ, тоді як за умовами договору розподілу (за поданою відповідачем заявою-приєднання               №05/-156/2017-Т до) облік газу здійснюється ВОГ, що належить відповідачеві.

Крім того, ані позивачем, ані третьою особою не доведено обставин втручання відповідача у роботу комерційного ВОГ та роботу комерційного ВОГ в позаштатному режимі у листопаді та грудні 2018 року, що надавало б можливість позивачу здійснити розрахунок спожитого газу за іншими, ніж показання комерційного ВОГ даними (здійснити перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу.»

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в межах справи №905/1017/20 було встановлено, що об`єми спожитого АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" у листопаді та грудні 2018 року газу були визначені останнім за даними комерційного ВОГ, що відповідає умовам договору постачання природного газу та договору розподілу природного газу, а також вимогам пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС.

Разом з тим, ТОВ “ВКФ “Теплобуд” об`єми спожитого споживачем - АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" за вказаний період природного газу були визначені лише на підставі даних оператора ГРМ - ПАТ “Донецькоблгаз”, який виходив з даних актів перерахунку обсягів природного газу за листопад і грудень актами в розумінні статті 20 ГПК України, яка кореспондується з положеннями статті 16 ЦК України, та за своїми ознаками до таких актів не належать, оскільки безпосередньо не створюють обов`язків для сторін, складені оператором ГРМ у довільній формі та поза межами 2018 року, які не створюють для сторін жодних обов`язків.

Таким чином, в межах справи №905/1017/20 також було встановлено факт фактичного споживання АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" обсягу природного газу відповідно до даних комерційного ВОГ, у меншому розмірі ніж за даними оператора ГРМ.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, апелянт зазначає, що обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, зокрема вибуття із власності позивача природного газу та його набуття відповідачем без достатньої правової підстави за рахунок позивача, не досліджувались в рамках судових справ №905/602/19 та №905/1017/20, як і факти фізичного закачування відповідного обсягу газу, а також факт фізичної наявності у позивача природного газу у відповідному об`ємі тому рішення судів у цих справах не є преюдиціальними.

Судова колегія зазначає, що статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.

Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 09.03.2023 у справі  №925/1456/20.

Колегія суддів вважає, що встановлення обставин фактичного споживання третьою особою - АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" природного газу у відповідному обсязі безпосередньо вказує на наявність або відсутність підстав задля повернення донарахованого обсягу газу та відповідно виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим постанова Верховного Суду у справі №905/602/19 та постанова Східного апеляційного господарського суду прийнята в межах справи №905/1017/20 мають преюдиціальне значення в межах розгляду даної справи, оскільки в межах даних справ були встановлені факти необґрунтованого обліку відповідачем - ПАТ “Донецькоблгаз” спожитого третьою особою - ПАТ «Часовояворівський вогнетривкий комібнат» газу в обсягах, вказаних в алокаціях, звітах та актах перерахунку обсягів природного газу.

В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує обставини викладені в письмових поясненнях Оператора ГТС – АТ «Укртрансгаз», а саме щодо того, що у листопаді – грудні 2018 року для споживача – ПАТ «Часовояворівський вогнетривкий комбінат» було підтверджено місячні номінації/реномінації замовнику послуг транспортування, що є постачальником, ТОВ «ВКФ «Теплобуд» в обсязі 680,000тис.куб.м та 740,00тис.куб.м., на підтвердження чого до вказаних пояснень було додано відповідні копії алокацій Оператора ГРМ з додатками з яких вбачається наступне.

Так, зокрема, відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Донецькоблгаз” за листопад 2018 (т.1 а.с.126-127), підтверджений обсяг номінацій ТОВ “ВКФ Теплобуд” складає 4  566,200тис.куб.м, фактичний обсяг за місяць – 5261,565тис.куб.м, які згідно додатку до алокації розподілені ПАТ “Донецькоблгаз” у відповідному обсязі на кожного споживача, в тому числі АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", фактичний обсяг якого визначено у розмірі 798,304тис.куб.м.

Згідно з алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Донецькоблгаз” за грудень 2018 (т.1 а.с.136-137), підтверджений обсяг номінацій ТОВ “ВКФ Теплобуд” складає 5174,720тис.куб.м, фактичний обсяг за місяць – 5023,389тис.куб.м, які згідно додатку до алокації розподілені ПАТ “Донецькоблгаз” у відповідному обсязі на кожного споживача, в тому числі АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", фактичний обсяг якого визначено у розмірі 788,906тис.куб.м.

Зазначені документи складені та підписані  відповідачем в особі начальника управління обліку газу та АРГ “ПАТ “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” і скріплені печаткою юридичної особи.

Відповідно до пункту 8 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/місячній номінації/ реномінації (в редакції Кодексу ГТС від 15.06.2018).

За підсумками розрахункового періоду (місяця) Оператор ГРМ формує за кожним споживачем (у тому числі щодо об`єктів побутових споживачів) дані про його (їх) фактичне споживання природного газу (алокацію) та у порядку, визначеному Кодексом ГТС, передає їх до Оператора ГТС. Визначені Оператором ГРМ об`єми (обсяги) споживання природного газу по об`єктах споживача є обов`язковими у відносинах між постачальником та Оператором ГТС при наданні послуг з балансування та співставленні тідтвердженого обсягу природного газу по об`єктах споживачів (затвердженої номінації) та того фактичного споживання (алокації). (пункт 2 глави 2 розділу XII Кодексу ГРС).

Виходячи з того, що споживач - ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» фактично приєднаний до газорозподільної системи Оператора ГРМ - ПАТ «Донецькоблгаз» та відбір природного газу здійснює через таку газорозподільну мережу, то саме до компетенції ПАТ «Донецькоблгаз» входить зняття даних з приладів обліку та саме він, як Оператор ГРМ є джерелом формування даних про фактичні обсяги споживання, які є обов`язковими для позивача - ТОВ “ВКФ “Теплобуд”  та Оператора ГТС - АТ «Укртрансгаз».

Передані Оператором ГРМ дані про обсяги фактичного споживання відображені в обліку Оператора ГТС, водночас доведені до відома позивача- ТОВ “ВКФ Теплобуд”, з яких вбачається, зокрема, що його споживач ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» відібрав обсяг природного газу в більшому розмірі, ніж було підтверджено на нього номінацію, внаслідок чого, в силу положень п. 8 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС, алокація фактичного обсягу ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» здійснена на позивача - ТОВ “ВКФ Теплобуд”, в результаті чого останній, незалежно від його волі, вважається особою, за рахунок якої відбулось споживання перевищених обсягів.

З урахуванням того, що отримані від відповідача - ПАТ «Донецькоблгаз» , як Оператора ГРМ дані про фактичні обсяги споживання є обов`язковими для позивача, останній не впливає на виникнення обставин щодо перевищення обсягів споживання, від нього залежить лише подальше врегулювання утвореного небалансу або за рахунок власного ресурсу або за рахунок отримання послуги балансування.

В даному випадку у листопаді - грудні 2018 року весь фактично спожитий обсяг природного газу всіма споживачами позивача- ТОВ “ВКФ Теплобуд”  закритий за рахунок придбання ним обсягів природного газу на віртуальній торговій точці (ВТП) та одночасно за рахунок підняття з підземних сховищ (ПСГ) власного ресурсу, що підтверджується відповідними звітами, відповідно до яких фактичний обсяг передачі природного газу дорівнює обсягу надходження (т.1 а.с.123-125, 128-135,138-146).

Визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку триродного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником (пункт 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС).

Згідно з пунктами 3, 4 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних  (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором газотранспортної системи та доводиться ним до відома замовника послуг транспортування природного газу у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу.

Оператор газорозподільної системи надає оператору газотранспортної системи інформацію, необхідну для надання замовникам послуг транспортування природного газу згідно з цим Кодексом, у тому числі з метою проведення оператором газотранспортної системи процедури алокації. Інформація повинна надаватись оператором газорозподільної системи в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором. (п.п.4, 7 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи).

Отже, за наведених обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що саме на оператора ГРМ покладено обов`язок подавати достовірну інформацію щодо обсягів спожитого замовниками послуг природного газу оператору газотранспортної системи.

Як встановлено Східним апеляційним господарським судом в постанові від 05.04.2021 у справі №905/1017/20 фактичне споживання природного газу АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" складає менше, за даними комерційних вузлів обліку відповідача він отримав від позивача газ у листопаді 2018 року - об`ємом 644,508 тис. куб. м., у грудні 2018 - 728 648 тис. куб. м.

Зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду в межах справи №905/1017/20 також вбачається, що судом було встановлено той факт, що акти перерахунку обсягів природного газу за листопад і грудень 2018 року, складені ПАТ “Донецькоблгаз” в обсязі, які також відображені у алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Донецькоблгаз” за листопад та грудень 2018, не створюють обов`язків для сторін, оскільки не відповідають вимогам, встановленим для таких актів.

Виходячи з наведеного встановивши факт споживання АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" меншого обсягу газу, ніж зазначено в поданих оператору газотранспортної системи звітах, відповідач відповідно до вимог Кодексу ГТС мав скоригувати відповідні дані щодо фактичного обсягу природного газу спожитого означеним споживачем та надати відповідні дані оператору ГТС, проте матеріали справи не містять доказів в підтвердження здійснення відповідачем будь-яких заходів, спрямованих на коригування алокації.

Отже, обсяг природного газу в розмірі 214,054тис.куб.м., є таким, що безпідставно донарахований споживачу- АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат",  Оператором ГРМ - ПАТ «Донецькоблгаз» .

Пунктом 4 глави 6 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, визначено, що весь обсяг природного газу, відібраний у точці виходу до газорозподільної системи, підлягає розподілу на відповідних замовників послуг транспортування природного газу шляхом визначення алокації. Оператор газотранспортної системи визначає попередню щодобову алокацію відборів замовника послуг транспортування природного газу на основі інформації, отриманої згідно з цим розділом, та даних Реєстру споживачів постачальника.

Якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи, та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи, то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи.

Якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи, та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему), є меншим за сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи, то оператор газотранспортної системи пропоційно зменшує остаточний розрахунковий обсяг по відборах, що не вимірюються щодобово, з цієї газорозподільної системи.

Враховуючи зазначене, обсяг природного газу в розмірі 214,054тис.куб.м., який є різницею між обсягом газу переданим до газорозподільної системи відповідача- ПАТ “Донецькоблгаз” та обсягом відібраним споживачем - АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи, є відбором Оператора ГРМ, тобто ПАТ “Донецькоблгаз”.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на недоведеність факту фізичного закачування ТОВ “ВКФ “Теплобуд” відповідного обсягу газу з точки входу його ресурсу та відповідно здійснення його відбору відповідачем, з огляду на те, що відповідно до положень п.7 глави 6 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника, та відноситься на нього оператором газотранспортної системи до моменту припинення постачання природного газу такому споживачу в установленому порядку.

Таким чином, враховуючи наявність укладеного між ТОВ “ВКФ “Теплобуд” та АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" договору постачання природного газу, алокація відборів природного газу АТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" свідчить про такій відбір від постачальника- ТОВ “ВКФ “Теплобуд”.

Враховуючи той факт, що природний газ загальним обсягом 214,054 тис.куб.м. є відбором відповідача - ПАТ “Донецькоблгаз”, оскільки складає різницю між обсягом газу переданим до газорозподільної системи та обсягом відібраним споживачем, а з матеріалів справи вбачається, що вказана різниця донарахована відповідачем споживачу - АТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” в якості фактично спожитого ним газу, на підставі актів перерахунків, які не відповідають вимогам Закону, внаслідок чого не створюють будь-яких обов`язків для сторін, що свідчить про безпідставність здійснення такого нарахування, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач безпідставно відніс зазначений обсяг природного газу споживачу, внаслідок чого занизив собі величину відбору природного газу на виробничо-технологічні витрати за рахунок ТОВ “ВКФ “Теплобуд”, який є постачальником споживача.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, доказів на підтвердження спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.

Судова колегія також враховує, що договір постачання природного газу укладений між ТОВ “ВКФ “Теплобуд” і ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” та договір розподілу укладений між ПАТ “Донецькоблгаз” і ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” є взаємопов`язаними, саме на підставі цих договорів відповідний обсяг природного газу було передано ПАТ “Донецькоблгаз”, як оператору ГРМ, задля розподілу споживачеві, проте спірний об`єм переданого газу не розподілено, підстава для донарахування, у вигляді актів перерахунку відпала, що свідчить про безпідставне набуття спірного обсягу газу у власність (володіння) відповідача та відсутність договірних відносин стосовно цього об`єму газу між позивачем та відповідачем.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта відносно недоведення позивачем належними та допустимими доказами споживання спірного газу відповідачем, з огляду на те, що відповідач, як Оператор ГРМ за змістом глав ХІІ Кодексу газотранспортної системи є власником всієї інформації про подачу та відбір природного газу, складає алокації, звіти, у зв`язку з чим саме він має можливість належними доказами спростувати факт споживання газу в спірному обсязі.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В умовах особливого статусу, повноважень та можливостей відповідача, як Оператора ГРМ, судова колегія не погоджується з позицією апелянта про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач не надав доказів споживання газу відповідачем.  

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи надані позивачем докази, в умовах встановлених у справах №905/1017/20 та №905/602/19 обставин, а також приймаючи до уваги положення глави 6 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо доведення позивачем обставин, на які останній посилався як на підставу своїх позовних вимог та відповідно вважає обґрунтованим та законним висновок господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Теплобуд” про витребування з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” безпідставно набутого майна – природного газу загальним обсягом 214,054 тис.куб.м. в порядку статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 у справі №905/1054/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 у справі №905/1054/22 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.08.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                    В.В. Лакіза

Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна  

Суддя                                                                                           Л.М. Здоровко