У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 753/14193/16-к

провадження № 51-4837ск19

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_4 ,

встановила:

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Житомира, жительку АДРЕСА_1 , раніше не судиму, визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2019 року цей вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року зазначену ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

За результатом нового апеляційного розгляду ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення Київської міської клінічної лікарні № 1, що по вул. Харківське шосе, 121 в

м. Києві, 10 вересня 2010 року, перебуваючи на чергуванні, відповідно до п. 3.9 «Посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога акушерського відділення Київського центру репродуктивного здоров`я КМКЛ», затвердженої 2 січня

2008 року, та відповідно до п. 2.3 Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджених Наказом МОЗ України № 620 від 29 грудня 2003 року (зі змінами), провела загальний огляд вагітної ОСОБА_5 , яку було переведено із палати патології вагітності 2-го акушерського відділення КМКЛ

№ 1 родильного залу 10 вересня 2010 року.

В ході огляду ОСОБА_4 , всупереч вимогам п. 2.3. вищезазначених Методичних рекомендацій, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, не вжила заходів до передбаченого в наказах всебічного обстеження вагітної, а саме не провела обов`язковий замір розмірів тазу вагітної, прийняла не вірний план ведення пологів у ОСОБА_5 - через природні родові шляхи. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 20 хв. у ОСОБА_5 народився хлопчик ОСОБА_6 , який внаслідок невірного ведення ОСОБА_4 пологів, отримав пологову черепно-мозкову травму у вигляді двобічних кефалогематом тім`яних кісток з переломом правої, з крововиливом під оболонки та в речовину головного мозку, від якої ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Отримані новонародженим тілесні ушкодження, наслідком яких стала смерть останнього, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із невстановленням діагнозу вузького тазу ОСОБА_5 та прийняття ОСОБА_4 невірного плану ведення пологів, через неналежне виконання професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.

Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 140 КК України як неналежне виконання своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 і призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, прокурор стверджує, що усупереч вимогам статей 84-89, 94, 370, 374, КПК України судом першої інстанції не надано всебічної, повної і неупередженої оцінки доказам у кримінальному провадженні на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, а у вироку суд фактично вдався до переліку частини досліджених доказів без їх системного аналізу. При цьому судом застосовано вибірковий підхід і за хибних мотивів надано необґрунтовану перевагу висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 17, 18/18 від 08.06.2018, яка не встановила причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_4 у ході здійснення нею професійних обов`язків та суспільно небезпечними наслідками, що настали, у виді смерті новонародженої дитини. Водночас конкретних підстав для відхилення первинного висновку судово-медичної експертизи № 137 від 09.04.2013, яка вказала на наявність такого зв`язку, суд у вироку не навів. Даючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, відмінну від їх оцінки судами, прокурор вважає виправдання ОСОБА_4 у пред`явленому їй обвинуваченні безпідставним. Крім того, вказує на те, що є неприпустимим посилання суду першої інстанції при прийнятті рішення на висновки спеціалістів, оскільки такі не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України. Також зазначає, що у справі відсутній технічний запис судового засідання від 26.12.2018, у якому було проголошено вирок, а апеляційний суд формально погодився з висновками суду першої інстанції, не надавши належної правової оцінки доводам в апеляційній скарзі прокурора.

Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_4 у пред`явленому їй обвинуваченні, суд послався на те, що в судовому засіданні об`єктивно не було встановлено причинного зв`язку між обраним нею планом ведення пологів, наданням медичної допомоги потерпілій

ОСОБА_5 та настанням смерті новонародженої дитини останньої, відтак не було доведено наявність в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.

Не погодившись з таким рішенням суду, прокурор, а також потерпілі у справі звернулися з апеляційними скаргами на виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_4 .

Зі змісту ухвали апеляційного суду видно, що наведені в касаційній скарзі прокурора доводи, які за змістом аналогічні доводам його апеляційної скарги, були предметом ретельної перевірки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а вирок стосовно ОСОБА_4 без змін, апеляційний суд навів у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції сумлінно перевірив представлені сторонами докази, обґрунтовано призначив у справі повторну комісійну судово-медичну експертизу, навів у вироку детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному із них і їх сукупності у взаємозв`язку із зазначенням підстав виправдання та мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення.

Під час апеляційного розгляду з метою перевірки доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення у частині невідповідності висновків місцевого суду про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_4 та настанням смерті новонародженої дитини фактичним обставинам кримінального провадження апеляційним судом були повторно допитані обвинувачена, потерпіла і свідки. Вважаючи обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині призначення та проведення у цьому кримінальному провадженні під час судового розгляду повторної комісійної судово-медичної експертизи із залученням спеціалістів у галузі акушерства, гінекології та променевої діагностики, лікарів-інфекціоністів, неонатологів, дитячих травматологів та патологоанатомів, які не залучалися під час проведення первинної експертизи, колегія суддів повторно дослідила такий висновок (№ 17, 18/18 від 08 червня 2018 року) та допитала експертів, які брали участь у складі експертної комісії.

Як було встановлено судом, виміри тазу потерпілої здійснювалися принаймні тричі під час вагітності до початку пологів і жоден лікар, фіксуючи в медичній документації розміри тазу в анатомічному аспекті, не зазначив про наявність у потерпілої анатомічно вузького тазу. Всі допитані в суді експерти пояснили, що анатомічні розмірі тазу жінки протягом життя за відсутності травмування кісток тазу практично не змінюються, а діагноз клінічно вузький таз можливо поставити лише під час пологів. При наявності у породіллі клінічно вузького тазу неможливе народження дитини природнім шляхом без сторонньої допомоги. Також із показань свідків та даних медичної документації судом було встановлено, що усупереч твердженню сторони обвинуваченнячерговий лікар-акушер ОСОБА_4 у пологовому залі оглянула потерпілу, зробила необхідні заміри, у тому числі й провела виміри тазу, а відповідні показники були внесені акушеркою в історію пологів. Пологи були нормальні, методи видавлювання дитини або щипці не застосовувались.

Допитаний в суді апеляційної інстанції з метою роз`яснення первинного висновку експерта № 137 від 09 квітня 2013 року голова експертної комісії - начальник Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, лікар судово-медичний експерт вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_7 висновки цієї експертизи не підтримав та пояснив, що додатково вивчивши ті медичні дані, які викладені в експертизі та дослідженнях, він встановив, що потерпіла спостерігалася декількома акушерами-гінекологами під час усього періоду вагітності, всі лікарі зазначили результати стандартних обстежень жінки, в тому числі розміри тазу, які є незмінними та надають можливість прийняти рішення про тактику ведення пологів. Всі лікарі, спостерігаючи за потерпілою на різних етапах вагітності, вимірювали розміри тазу, а вони практично є однаковими, і дають підстави для висновку, що немає перешкод для її фізіологічних пологів. Пологи у потерпілої проходили фізіологічно в терміни, які прийнятні в даній ситуації, дитина народилася після восьми годин після початку пологової діяльності, що є нормою, другий період також пройшов нормально, після закінчення фізіологічного процесу народилася дитина. Отже у акушера-гінеколога не було підстав вважати, що у жінки може бути патологія з боку кісткового тазу, і ті виміри, які зробили лікарі, це підтверджують, показань для кесарева розтину в даному випадку не було.

Як зазначив свідок ОСОБА_7 , доповідачем по цій експертизі був експерт ОСОБА_8 та вся інформація ним, як головою комісії, була сприйнята з його слів, але вважає, що цей випадок є складним, тому необхідно було залучити для консультацій вузьких спеціалістів, в тому числі лікарів неонатолога та спеціаліста з променевої діагностики. Причиною смерті дитини є травма, яка виникла в процесі пологів, експертна комісія розглядала цю травму виключно в контексті наявності у потерпілої анатомічно та клінічно вузького тазу. Між тим, травмування голівки дитини в основному відбувається не кістками тазу, а м`яким тазом, його дном, або м`язами, які стискають голівку дитини, бо в іншому випадку вона взагалі не зможе пройти через тазові кістки. Оскільки ними була допущена помилка в питанні наявності у потерпілої вузького тазу, оцінка дій акушера-гінеколога в експертному висновку є невірною. Що стосується можливості інфікування дитини, що експерт зазначив, що такого питання вони не досліджували взагалі. Допитаний судом експерт ОСОБА_8 надав суперечливі свідчення з цього приводу.

Встановивши неповноту і неузгодженість даних, які містяться у висновку первинної судово-медичної експертизи, судом було прийнято обґрунтоване рішення про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи із залученням вузькопрофільних спеціалістів, що відповідає меті забезпечення повноти і всебічності судового розгляду.

Згідно з даними висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 17, 18/18 від 08 червня 2018 року експертна комісія не встановила причинного зв`язку між обраним планом ведення пологів, наданням медичної допомоги лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_4 потерпілій та настанням смерті її новонародженої дитини, а пологову травму у дитини (підапоневратичні крововиливи, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи, ушкодження тім`яної кістки у вигляді «лінійної тріщини 25 мм») слід розцінювати лише як супутній фактор, що міг сприяти погіршенню стану дитини після її народження, але це жодним чином не пов`язано з розмірами тазу потерпілої, у якої в періоді пологів не було клінічно вузького тазу. Допитані з приводу зазначеного висновку члени експертної комісії роз`яснили, що причина смерті новонародженого - гостре порушення гемодинаміки у життєво важливих органах, обумовлене генералізацією внутрішньоутробної інфекції з розвитком інфекційно-токсичного шоку, встановленої на підставі дослідження ряду медичних документів матері, з урахуванням дослідження плаценти, клініко-лабораторних показників стану дитини після народження та судово-гістологічного дослідження, які докладно описані у висновку експертизи. Встановлена пологова травма дитини не призвела до її смерті, а внутрішньоутробне інфікування дитини, внаслідок чого вона фізично нездоровою увійшла в процес пологів, тому і виник дистрес плоду, що підтверджується даними медичної документації жіночої консультації, акушерського стаціонару (записи про те, що протягом першого триместру вагітності жінка перенесла ГРВІ, є носієм TORCH-інфекції, цитомегаловірусу та герпес вірусу, дослідження плаценти свідчать про наявність ознак запального процесу) та показниками дитини після народження. У потерпілої була виявлена прихована, що рідко зустрічається, анатомічна диспропорція кісток тазу, яку, враховуючи її незначний ступінь, не було можливим виявити під час обмірів тазу при зовнішньому дослідженні тазоміром та яка не є анатомічно вузьким тазом і підставою для проведення кесарева розтину. В обмінній картці пацієнтки не було жодних даних для проведення кесарева розтину, в медичних документах були лише посилання на наявні у потерпілої інфекції, що також не є підставою для кесарева розтину. Що стосується процесу пологів, під час якого і може бути встановлений клінічно вузький таз, то таких клінічних ознак в медичній документації не вказано, отже у лікаря акушера-гінеколога не було підстав для підозри щодо невідповідності голівки плода до тазу матері. Про відсутність такої диспропорції свідчить також те, що плід народився самостійно. Коли є диспропорція, то пологи взагалі зупиняються. Причина черепно-мозкової травми дитини пов`язана не з особливостями тазу матері та діями лікаря, які були на всіх етапах пологів вірними, а з внутрішньоутробним інфікуванням та хворобливим станом дитини, при запаленні порушується кровообіг і відбуваються процеси, які впливають на всі органи, у тому числі на кісткову систему. Тріщина в тім`яній кісточці дитини не могла утворитися внаслідок дій лікаря, тім`яні кісточки у плода заходять одна за одну і в нормальних пологах, кефалогематоми утворюються внаслідок природних процесів при пологах, оскільки голівка плода, проходячи через порожнину тазу, контактує з кістками. Травму неможливо розглядати без дослідження стану дитини, а спрогнозувати чи відбудеться травма в пологах за відсутності очевидних патологій жодний лікар не може.

У висновку також наведені розміри тазу потерпілої, виходячи з даних мультиспіральної комп`ютерної томографії, яка була проведена через рік після пологів, та зроблено висновок про те, що у ОСОБА_5 за даними додаткового інструментального дослідження не було ознак анатомічно вузького тазу, а мала місце прихована, що рідко зустрічається, анатомічна диспропорція кісток тазу з незначним (1см) зменшенням одного з його додаткових розмірів, запідозрити яку у лікаря акушера-гінеколога не було достатніх підстав, та при виявленні це не було показанням для ведення пологів не в природній спосіб, а шляхом кесарева розтину. Проаналізувавши у висновку показання до операції кесарева розтину, експерти дійшли висновку, що таких у пологах

ОСОБА_5 не було ні на жодному етапі пологів, а дистрес плода наприкінці (в положенні голівки «врізується») ІІ періоду пологів був показанням для проведення епізіотомії. Операція кесарів розтин на цьому етапі пологів була протипоказана через надзвичайну травматичність як для плоду, так і для матері, та не сприяла уникненню родової травми, а тільки поглиблювала б її. Експертною комісією зроблено висновок про те, що причиною смерті новонародженої дитини ОСОБА_5 стало гостре порушення гемодинаміки у життєво важливих органах, обумовлене генералізацією внутрішньоутробної інфекції з розвитком інфекційно-токсичного шоку. Пологова травма у дитини сталася внаслідок поєднання двох несприятливих факторів - індивідуальних особливостей тазу матері, які не могли бути розпізнані в допологовий період, та зниження адаптивних можливостей плода, обумовлених внутрішньоутробним інфікуванням. Враховуючи характер та обсяг пологової травми, відсутність об`ємних крововиливів над, під тверду оболонку й відсутність ознак дислокації мозкових структур, пологову травму у новонародженої дитини слід розцінити лише як супутній фактор, що міг сприяти погіршенню стану дитини після її народження, проте не був ведучим чинником у настанні смерті.

Таким чином, судами попередніх інстанцій була надана належна оцінка висновкам обох судово-медичних експертиз, за результатами якої перевагу обґрунтовано було надано висновку повторної комісійної експертизи, оскільки вона проведена із залученням спеціалістів у галузі акушерства, гінекології та променевої діагностики, її висновки підтверджуються об`єктивними медичними даними та узгоджуються із сукупністю інших досліджених доказів.

Даючи оцінку доводам апеляційних скарг сторони обвинувачення про недопустимість як доказів висновків спеціалістів № 285/13 від 13 та 15 серпня 2013 року, апеляційний суд у своїй ухвалі обґрунтовано вказав на те, що такі висновки дійсно не входять до передбаченого ст. 84 КПК України переліку процесуальних джерел доказів, однак у контексті обставин цієї справи вони жодним чином не впливають на остаточний висновок суду щодо невинуватості ОСОБА_4 .

Зі змісту касаційної скарги прокурора убачається, що зазначені у ній доводи по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які вже були досліджені та яким надана відповідна правова оцінка, прокурор не посилається, а фактично викладає власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судами.

Стосовно відсутності в матеріалах справи звукозапису судового засідання суду першої інстанції від 26.12.2018, в якому було проголошено вирок, то аргументи прокурора у цій частині не вказують на те, що відсутність зазначеного звукозапису істотним чином вплинула на повноту і об`єктивність судового розгляду та/або перешкодила ухваленню законних, обґрунтованих судових рішень у цьому кримінальному провадженні.

Також колегією суддів не виявлено інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були безумовними підставами для скасування оскаржених вироку та ухвали стосовно ОСОБА_4 .

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня

2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3