Ухвала

31 липня 2023 року

м. Київ

справа № 686/10628/21

провадження № 61-11175ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якому уточнивши позовні вимоги, просив усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом внесення зміни в технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 6825083600:01:001:1029, в частині зовнішніх меж цієї земельної ділянки зі сторони суміжного землевласника ОСОБА_1 із довжинами зовнішніх меж земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:01:001:1029, яка належить ОСОБА_3 , які наявні в Державному земельному кадастрі, до довжин зовнішніх меж земельної ділянки визначених в Державному акті на право приватної власності на землю серії І-ХМ № 007787 від 26 грудня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1153.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 0,1230 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:0086, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка позивача, загальною площею 0,1230 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:0086, була сформована внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,255 га, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АБ № 576113, виданого на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом від 15 травня 2006 року № 3-1000 після смерті ОСОБА_6 . У Державному акті зазначено, що земельна ділянка з однієї сторони (літери Б-А) межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 . Інша земельна ділянка, площею 0,1320 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1189, яка була сформована внаслідок поділу, належить ОСОБА_4 . Довжина межі з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 становить 74 м, довжина межі з земельною ділянкою ОСОБА_4 - 55,47 м.

Після набуття за договором купівлі-продажу від 14 травня 2010 року позивачем у власність земельної ділянки, площею 0,1230 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:0086, для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру за замовленням позивача було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно з якою межі земельної ділянки, площею 0,1230 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:0086, визначені наступним чином: від А до Б - землі загального користування (довжина межі 19,54 м); від Б до В - землі ОСОБА_4 (довжина межі 55,47 м); від В до Г - землі загального користування (довжина межі 23,60 м); від Г до А - землі ОСОБА_3 (довжина межі 73,97 м).

Позивачу стало відомо про порушення його права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:01:001:0086, що полягає в позбавленні його права володіння, користування та розпорядження нею в повному обсязі, так як згідно з інформацією, яка міститься в Державному земельному кадастрі належна йому земельна ділянка перетинається на 99,1071% з сусідньою земельною ділянкою, кадастровий номер 6825083600:01:001:1029, що належить відповідачу ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 володіє земельною ділянкою на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХМ № 007787 від 26 грудня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1153. В Державному акті визначений план зовнішніх меж земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,242 га, наступним чином: від А до Б - землі загального користування (довжина межі 27,7 м), від Б до В - землі ОСОБА_6 (довжина межі 77 м), від В до Г - землі загального користування (довжина межі 34 м), від Г до А - землі ОСОБА_7 (довжина межі 97,5 м).

При цьому, в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої на замовлення відповідача ОСОБА_3 в 2014 році, визначено координати земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:01:001:1029, з неправильно визначеними межами земельної ділянки, а саме:

від А бо Б - землі загального користування (довжина межі 30,81 м, що на 3,11 м більше, ніж визначено державним актом),

від Б до В - землі ОСОБА_8 (довжина межі 72,23 м, що на 4,77 м менше, ніж визначено державним актом),

від В до Г-землі загального користування (загальна довжина межі 30,26, що на 3,74 м менше, ніж визначено державним актом):

від Г до А - землі ОСОБА_7 (довжина межі 83,32 м, що на 14,18 м менше, ніж визначено державним актом).

Тобто, при встановленні координат та зовнішніх поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:001:1029 були допущені помилки, що призвело до зміщення земельної ділянки вправо.

Під час реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:01:001:1029, належної відповідачу ОСОБА_3 , в Державному земельному кадастрі необхідно було враховувати координати вже зареєстрованої земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:01:001:1189, належній ОСОБА_4 , та площі і межі належної позивачу земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:01:001:0086, яка на той період часу не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, але фактично існувала в натурі.

Таким чином координати меж земельної ділянки та координати поворотних точок земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:01:001:1029, належної відповідачу ОСОБА_3 , визначені без врахування конфігурації та координат належної позивачу земельної ділянки,кадастровий номер 6825083600:01:001:0086.

Вказана невідповідність меж земельної ділянки призвела до того, що в Державному земельному кадастрі земельна ділянка, кадастровий номер 6825083600:01:001:1029 не відповідає існуючим межам земельної ділянки при перенесенні координат в натурі (на місцевості) та зміщена по координатах, фактичне розміщення цієї ділянки не відповідає її геодезичним координатам, зазначених в Державному земельному кадастрі. Крім того, помилки в координатах сусідньої земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:01:001:1029 призвели до того, що позивач позбавлений можливості володіти своєю земельною ділянкою, кадастровий номер 6825083600:01:001:0086 в повному обсязі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 22 липня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Остапчуком О. О., на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про усунення перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справа № 686/10628/21 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук