Рівненський апеляційний суд

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченої – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019180190000706 від 13.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, –

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року задоволено клопотання прокурора Рокитнівського відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_5 та продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16 вересня 2023 року.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що прокурором жодним чином не підтверджено ризики, наведені в клопотанні, які стали підставою продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що сторона обвинувачення має обов`язок доводити належними та допустимими доказами наявність обґрунтованої підозри та ризиків, при чому такі обставини мають бути щоразу новими. Також вказує, що тяжкість вчиненого злочину в жодному випадку не може слугувати визначальною та єдиною підставою для тривалого тримання особи під вартою.

Наголошує, що у обвинуваченої ОСОБА_6 наявні стійкі соціальні зв`язки, має люблячу сім`ю, підтримує зв`язок з рідною сестрою, бабусею, прагне виховувати свої дітей. Зазначає, що в разі зміни запобіжного заходу на будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавлення волі, сестра обвинуваченої виявила намір та бажання матеріально забезпечувати ОСОБА_6 до поки вона не знайде собі роботу, а також оплачувати вартість проїзду на судові засідання та в зворотньому напрямку.

Просить скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою обрати до обвинуваченої більш м`яким запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 або інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої та її захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти її задоволення, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст.404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі та, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченої під вартою.

Зокрема встановлено, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: показаннями свідків, протоком огляду місця події, протоколом затримання обвинуваченої, протоколами особистого обшуку, висновками експерта та іншими даними.

Також колегія суддів бере до уваги тяжкість інкримінованого обвинуваченій злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, особу обвинуваченої, яка скоїла злочин проти життя близького родича, позбавлена в судовому порядку батьківських прав на 4 дітей, самоусунулася від виховання останніх.

Зазначені обставини в сукупності свідчать, що заявлені ризики є реальними і продовжують існувати, тому суд обґрунтовано продовжив обвинуваченій строк тримання під вартою.

Також існує ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків, оскільки на даний час розгляд кримінального провадження розпочато спочатку, не допитані ще свідки сторони обвинувачення, які через страх помсти можуть боятися давати свідчення про відомі їм обставини скоєного злочину.

Крім того встановлено, що обвинувачена неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів корисливого характеру, зокрема, востаннє засуджена за вироком Рокитнівського районного суду Рівненської області від 15.01.2020 року за ч.ч.1,2,3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст.75 КК України була звільнена від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки. Вказаний факт свідчить про можливість продовження злочинної діяльності обвинуваченою ОСОБА_6 .

Доводи обвинуваченої та захисника, що стороною обвинувачення не надано належних доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а до обвинуваченої можливо застосувати більш м`який запобіжний захід обговорені колегією суддів, проте з урахуванням висунутого обвинувачення та особи обвинуваченої, суд прийшов до висновку, що інший запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний нівелювати заявлені ризики та забезпечити її належну процесуальну поведінку.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що тривале перебування ОСОБА_6 під вартою є невиправданим колегія суддів вважає необґрунтованими, позаяк при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченого, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Судом апеляційної інстанції враховуються дані, які позитивно характеризують особу обвинуваченої, однак з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про необхідність продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останньої більш м`яких запобіжних заходів не вбачається, оскільки лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом, має забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.

Таким чином, під час розгляду клопотання прокурора з`ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченій обраного запобіжного заходу, порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019180190000706 від 13.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 – без задоволення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3