4-с/754/73/23

Справа № 754/3269/20

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Нагорної М.В.,

представника заявниці ОСОБА_1 ,

суб`єкта оскарження Жиглій В.М. , .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві скаргу ОСОБА_3 на дії Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій Валентини Миколаївни, стягувач: Деснянська районна в місті Києві державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця в особі свого представника - Адвоката Дворніцького О.Б. звернулася до суду зі скаргою щодо визнання дій Головного державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30.06.2022, ухвалення постанови від 30.06.2022 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору на суду 13 000 грн. та постанови від 11.04.2023 року про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на суму 3 400 грн. неправомірними; скасування постанов Головного державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30.06.2022 року; про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору на суду 13 000 грн.; про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на суму 3 400 грн. від 11.04.2023 року.

Заява обґрунтована тим, що 30.06.2022 року Головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавочго листа виданого 09.06.2022 року Деснянським районним судом м. Києва про виселення: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з безпідставно займаного приміщення - квартири АДРЕСА_1 ..

30 червня 2022 року Головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. ухвалено постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору на суду 13 000 грн. по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 від 30.06.2022.

11 квітня 2023 року Головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. ухвалено постанову про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на суму 3 400 грн. по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 від 30.06.2022.

Про ухвалені постанови заявниці стало відомо лише 26.05.2023 року, про що остання засвідчила своїм підписом в приміщенні Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Причиною ухвалення постанови про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на суму 3 400 грн. по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 від 30.06.2022. стало те, що ОСОБА_3 не виконувала рішення суду.

Таким чином, на думку заявниці ухвалені Головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. постанови неправомірні та підлягають скасуванню.

Отже, на підставі викладених обставин, заявниці звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 12.06.2023 року прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання в справі.

Одночасно судом було витребувано від Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій Валентини Миколаївни матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1.

У судовому засіданні представник заявниці заявлені вимоги підтримав, в своїх поясненнях посилався на обставини викладені в скарзі.

У судовому засіданні Головний державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. у судовому засіданні заперечувала проти вимог скарги, посилаючись на ту обставину, що ними було здійснено всі заходи щодо виконання скаржником рішення суду, однак будь-якої дій з її сторони не було.

Представник стягувача - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, на адресу суду направили заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вислухавши пояснення представника заявника, особу дії якої оскаржуються, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги та відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що 30.06.2022 року Головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавочго листа виданого 09.06.2022 року Деснянським районним судом м. Києва про виселення: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з безпідставно займаного приміщення - квартири АДРЕСА_1 ..

30 червня 2022 року Головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. ухвалено постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору на суду 13 000 грн. по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 від 30.06.2022.

11 квітня 2023 року Головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М. ухвалено постанову про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на суму 3 400 грн. по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 від 30.06.2022.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа ухвалює постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до п.16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною третьою цієї статті зазначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідано до ст. ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення «Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №5011-33/18786-2012, Постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №327/378/16-ц, Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №2-н-148/09.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою ухвалення постанови про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на суму 3 400 грн. по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 від 30.06.2022. стало те, що ОСОБА_3 не виконувала рішення суду. А саме, за вимогою державного виконавця добровільно не виселелилася з квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного суду від 16.02.2023 про залишення без змін рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.01.2022 та постанови Київського апеляційного суду від 30.08.2022 яке набрало законної сили, а відтак заявниця повинна була виконати вказане рішення та виселитися з вищевказаної квартири.

Як вбачається з наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження, заявниця тривалий час не виконувала рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що твердження заявниці щодо неправомірності дій державного виконавця не знайшли свого об`єктивного підтвердження, суд вважає, що скарга є безпідставною, а відтак в її задоволенні відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 76-81, 89, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_3 на дії Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій Валентини Миколаївни, стягувач: Деснянська районна в місті Києві державної адміністрації- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 02.08.2023.

Суддя: