Справа № 521/8246/23

Номер провадження:1-кп/521/1341/23

У Х В А Л А

03 серпня 2023 року                                                м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря         ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),                

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду м. Одеси, кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 12.02.2023 року за № 12023231020000215, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Малиновському районному суді м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 20.08.2023 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які виправдовують застосування вказаного запобіжного заходу не зменшилися, підстав для скасування чи зміни обраного судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який немає, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5   проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначив що обвинувачений має постійне місце проживання і може находитись під домашнім арештом.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт перший статті п`ятої Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, суд ураховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Під час розгляду клопотання можливість для зміни запобіжного заходу на більш м`який не встановлена. Достатніх відомостей про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, немає, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього судом не встановлено.

Таким чином, залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправного діяння, в якому він обвинувачується і щодо якого останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення; достатність підстав вважати, що ОСОБА_4 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованому кримінальному правопорушенні, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи наведені прокурором в судовому засіданні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд вважає, що обґрунтовано доведеним є наявність в діях обвинуваченого ризиків передбачених ч.1, 3, 5 ст.177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальне покарання у вигляд позбавлення волі строком від 8 до 15 років позбавлення волі. Крім того, може незаконно впливати на потерпілого і свідків, оскільки перебуваючи на свободі, не маючи запобіжного заходу, знаючи їх місце проживання, зможе впливати на них з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують його як підозрюваного, тим самим він матиме можливість уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Також, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не працює, вживає наркотичні речовини та є особою схильною до застосування насильства.

Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_4 , у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу, судді надано не було. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, та не здатність забезпечити належне виконання обвинуваченим обов`язків.

Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки немає підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.

Щодо можливості застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..

Поряд з цим положеннями п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З урахуванням обставин справи та враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який вчинений із застосуванням насильства (розбій), суд вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави у кримінальному провадженні.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою на шістдесят днів.

Керуючись ст.ст 31, 314-316, 177, 178, 183, 194, 17, 199 КПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити до обвинуваченого ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, без визначення розміру застави, до 01.10.2023 р. включно.

Копію ухвали направити в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1