УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 Справа №607/17024/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, представників потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду об`єднаних кримінальних проваджень №12021211040000459, стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України та №1202121104000365, стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України,

                                        встановив:

Прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці.

У поданому клопотанні зазначено: «У період часу з 9 години 00 хвилин 6 квітня 2021 року по 13 годину 20 хвилин 6 квітня 2021 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно та за попередньою змовою, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли у приміщення квартири АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали 2 ноутбуки, годинники, ювелірні вироби, грошові кошти у національній та іноземній валюті, чим спричинили матеріальну шкоду ОСОБА_9 на загальну суму 276 156 гривень.

Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211040000459 від 6 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, у період часу з 8 години 00 хвилин 6 квітня 2021 року по 14 годину 00 хвилин 6 квітня 2021 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно та за попередньою змовою, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли у приміщення квартири АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали ювелірні вироби та грошові кошти у національній валюті, чим спричинили матеріальну шкоду ОСОБА_10 на загальну суму 6 436, 26 гривень.

Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211040000460 від 6 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Постановою прокурора Тернопілсьької окружної прокуратури ОСОБА_11 від 07 квітня 2021 року матеріали досудових розслідувань за №1201211040000460 від 06 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та №12021211040000460 від 06 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, об`єднано в одне провадження та об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно №12021211040000459.

7 квітня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України.

7 квітня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України.

21 вересня 2021 року, у зв`язку із встановлення обставин вчинених кримінальних правопорушень, винесено постанову про зміну правової кваліфікації кримінального провадження № 12021211040000459 від 6 квітня 2021 року, в частині епізоду за фактом викрадення майна ОСОБА_9 , з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України.

21 вересня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

21 вересня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

21 вересня 2022 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області направлено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Окрім того, у період часу з 15 год. 50 хв. по 18 год. 20 хв. 24 березня 2021 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно та за попередньою змовою, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей, проникли у приміщення квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали грошові кошти у національній та іноземній валюті, чим завдали потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на суму 42 772, 90 грн.

Відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за №12021211040000365 від 25 березня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Також, у період часу із 13 години 32 хвилини по 14 годину 00 хвилин 23 березня 2021 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно та за попередньою змовою, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей, проникли у тамбурне міжквартирне приміщення, а саме, з якого здійснюється вхід до квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , звідки таємно викрали 3 пари чоловічого взуття, чим спричинили ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 2 500 гривень.

Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211040000368 від 25 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

21 жовтня 2021 року матеріали досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021211040000365 від 25 березня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та № 12021211040000368 від 25 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України об`єднано в одне провадження, якому присвоєно єдиний № 12021211040000365.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.

02.11.2021 до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст.185 КК України.

Відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 30.08.2022, вищезгадані кримінальні провадження за №12021211040000459 та №12021211040000365 об`єднано в одне.

Досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів для обвинувачення: ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України – таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинена повторно.

Наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Так, із врахуванням реального існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2021 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого завершується о 23 год. 59 хв. 29 червня 2023 року.

Проте, станом на даний час, продовжують існувати обґрунтовані підстави для продовження дії раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підставою до продовження відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, за які передбачено покарання у виді волі на строк від трьох до шести років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:

1) переховуватись від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Пунктом 58 рішення ЄСПЛ по справі «Олександр Макаров проти Росії» від 12.05.2009 визначено, що суд також має враховувати тяжкість висунутого обвинувачення, особу підозрюваного або обвинуваченого, рід занять, вік, стан здоров`я, сімейний стан та інші обставини. Так, існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, зокрема, позбавлення волі до шести років, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Крім того він ніде не працює, офіційних доходів не отримує, стійкий до спокуси заволодіти чужим майном;

2) незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на ще недопитаних в судовому засіданні свідків у даному кримінальному провадженні, особисті дані яких йому добре відомі, оскільки вони не були засекречені під час здійснення досудового розслідування та інформація про які міститься в матеріалах кримінальних проваджень, з якими обвинувачений ознайомлений, адже, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може впливати на них, чинити відповідний тиск, шляхом погрози, може схиляти до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на хід судового розгляду;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

До моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_4 довготривалий час ніде не працював, не мав постійного джерела доходу, тому є підстави вважати, що він продовжуватиме свою злочинну діяльність, з метою особистого незаконного збагачення.

Вказані обставини, в цілому, свідчать про те, що визначенні в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ризики не зменшились, а продовжують існувати та виправдовують подальше його застосування, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 , під вартою, на даний час не здобуто.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

В даному випадку, наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, якому притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, що свідчить про те, що перебуваючи на волі він може продовжувати свою злочинну діяльність, тому це вказує на підвищену його суспільну небезпеку як особи.

Обгрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м`яких запобіжних заходів: застосування застави, домашнього арешту чи особистого зобов`язання щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки зважаючи на відсутність у нього соціальних зв`язків, постійного місця роботи та офіційних джерел доходів, останній не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та продовжуватиме злочинну діяльність.»

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 пояснила, що подане клопотання підтримує в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив стосовно задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням, згідно з яким просить змінити обраний щодо нього запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання. Обгрунтовуючи клопотання посилається на те, що ризики зазначені у клопотанні прокурора є необґрунтованими, не підтверджуються жодними доказами та на даний час зменшились. Зазначає, що під час досудового розслідування він не вживав заходів щодо будь-якого впливу на свідків чи потерпілих, жодного разу не спілкувався з ними. На слідчі дії він не може впливати з об`єктивних причин. Також немає жодних підстав вважати, що він буде переховуватися від свідків. Крім того, просить звернути увагу на те, що стан його здоров`я за час перебування під вартою суттєво погіршився (глаукома правого та лівого ока) та йому необхідна медична кваліфікована допомога.

Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання обвинуваченого.

Представники потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора.

Ознайомившись із клопотаннями сторін, наявними матеріалами судового провадження, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України – крадіжка, поєднана з проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинена повторно, що слідує із реєстру матеріалів досудового розслідування долученого до обвинувального акту. Однак суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальше його продовження щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не зменшились та продовжують існувати зокрема:

- ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, зокрема, позбавлення волі до шести років, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Крім того він ніде не працює, офіційних доходів не отримує, стійкий до спокуси заволодіти чужим майном;

- ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки він ніде не працює, офіційних доходів не отримує, тому може продовжити злочинну діяльність, з метою особистого збагачення.

       Також у клопотанні прокурор посилається на наявність ризику того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), зокрема, чинити на них відповідний тиск, шляхом погрози схиляти до дачі неправдивих показань чи зміни показань на свою користь. При цьому, враховуючи те, що свідки у даному кримінальному провадженні на даний час допитані, тому суд вважає посилання прокурора на наявність вказаного ризику безпідставними.

ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

       Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено, а тому суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав, для продовження строку тримання під вартою.

       Доказів існування інших обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду не надано, тому клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання, суд вважає безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.

Зокрема, посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на незадовільний стан здоров`я суд також оцінює критично, оскільки у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22.06.2023 року Чортківської міської медичної частини №26, а саме у п.8 зазначено, що стан здоров`я ОСОБА_4 відповідає наявним у нього хронічних захворювань. У разі погіршення стану здоров`я ув`язненому ОСОБА_4 буде надана відповідна невідкладна медична допомога.

       Інші обставини, на які посилається обвинувачений, як на підставу для зміни раніше обраного йому запобіжного заходу, а саме те, що він перебуває у цивільному шлюбі та перебування на його утриманні дитини, не спростовують наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України і враховуючи вимоги ст.ст. 178, 201 КПК України, не є підставами для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт чи особисте зобов`язання.

Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведене прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов`язків.

Суд оцінюючи всі докази у їх сукупності вважає, що у даному випадку реальне існування ризиків, які не є абстрактними та ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, оскільки він своїми умисними злочинними діями завдав матеріальної шкоди потерпілим, порушивши право приватної власності.

З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 стану здоров`я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв`язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м`яких не буде здатен запобігти існуючим ризикам.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, 8, 22, 94, 177, 178, 182, 183, 198, 315 КПК України, суд -                                        

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання – відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.

        ОСОБА_4 продовжити строк тримання під вартою на 2(два) місяці до 27 серпня 2023 року.

       Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

       Строк дії ухвали закінчується 27 серпня 2023 року в 23 год. 59 хв.

       Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

       На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.        

Головуючий суддяОСОБА_1