СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 року                                                             Справа № 480/3432/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3432/23 за позовом ОСОБА_1  до Головного управління Національної поліції в Сумській області  про визнання бездіяльності та відмови протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього грошового забезпечення,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до  Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

3. Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за ввесь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 жовтня 2021 року по день фактичного розрахунку з позивачем.

Крім того, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що він проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 року. При цьому зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому має бути виплачена відповідачем. У зв`язку з чим, позивач звертався до відповідача з заявою щодо виплати індексації та перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації. У відповідь відповідач відмовив позивачу в задоволенні його заяви.

Крім того, позивач вважає, що має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з невиплатою йому індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.05.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ГУ НП в Сумській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу, оскільки фінансування та виплата індексації грошового забезпечення поліцейських ГУ НП в Сумській області проводиться з 01.11.2017 після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою доповнено абзац п`ятий Порядку такою категорією як поліцейські.

Одночасно відповідач зазначає, що індексація є компенсаційною виплатою, гарантованою державою та не є складовою грошового забезпечення. А тому у ГУНП в Сумській області відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення індексації для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідач зазначає, що при проведенні розрахунків належної до виплати суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд має, зокрема, встановити розмір недоплаченої суми, визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Також представник відповідача вважає, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн не відповідає вимогам розумності і співмірності (а.с. 19-31).

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, 29.06.2023 відповідачем надано суду додаткові докази по справі (а.с. 37-43).

Суд, розглянувши справу, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України.

Наказом відповідача від 07.10.2021 № 439 о/с, позивача було звільнено зі служби в поліції з 11.10.2021 за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) (а.с. 8).

Як вбачається з розрахункових листів за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення позивача (а.с. 39-43).

На звернення представника позивача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, відповідач повідомив, що грошові кошти на проведення нарахування та виплату індексації за вказаний період Національною поліцією не виділялись, тому таке нарахування не проводилось.

Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована позивачу згідно вимог чинного законодавства, підстав для її перерахунку з урахуванням сум індексації грошового забезпечення немає (а.с. 9-10).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 а також відмову в перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, включивши до її складу суму індексації, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає  Закон № 580-VІII.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частинами першою, п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-111) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 (у редакції до 24 жовтня 2017 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку; - стипендії; - оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; - грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; - розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; - суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); - суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, яка набрала чинності 24 жовтня 2017 року, внесено зміну до пункту 2 Порядку № 1078, та доповнено абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Аналізуючи правові норми Закону № 2017-ІІІ та Закону № 1282-ХІІ, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 94 Закону № 580-VІII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідачем у відзиві не заперечується та обставина, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Суд наголошує, що, згідно зі статтями 18, 19 Закону № 2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати. А тому, враховуючи, що частиною п`ятою статті 94 Закону № 580-VIII, на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, суд доходить висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з  07.11.2015 по 31.10.2017.

Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до внесення змін до Порядку № 1078, є необґрунтованими, оскільки Закон № 580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок № 1078.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.01.2021 у справі № 160/35/20.

Отже відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення позивачу, у зв`язку з чим є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Сумській області у здійсненні перерахунку позивачу розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми, суд зазначає наступне.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону № 1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку.

Відповідно до п. 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 620/561/20.

Таким чином, оскільки перед звільненням індексація нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, про що свідчать копії розрахункових листів за 2019-2021 роки (а.с. 39-43), підстави вважати такі виплати одноразовими видами грошового забезпечення відсутні.

При цьому, як вбачається судом із розрахунку нарахування одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні (а.с. 11), індексація не входила до складових грошового забезпечення, установлених на день звільнення, з яких проведено нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі 25%, що також не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Отже, суд визнає, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим належним та достатнім способом захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не включення до складу грошового забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги індексації та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Сумській області здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації у складі грошового забезпечення та здійснити виплату суми перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.10.2021 по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

За частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, у день звільнення позивача 11.10.2021, відповідачем не виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та одноразова грошова допомога при звільненні з урахуванням індексації.

Не заперечуючи право позивача на виплату середнього заробітку за невчасно виплачені суми грошового забезпечення, суд зауважує, що оскільки у цій справі встановлювалось право особи на нарахування та виплату спірної грошової суми, яка визначена не була, позовна вимога про нарахування та виплату середнього заробітку за невчасно виплачену індексацію та одноразової грошової допомоги при звільненні у повному розмірі заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались (відповідач не здійснив обчислення розміру індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації за спірний період), а отже задоволенню не підлягає.

Зазначене узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013, правовою позицією Верховного Суду, сформованою в постанові від 21.01.2021 у справі № 160/35/20 та практикою Другого апеляційного адміністративного суду, постанова від 26.10.2022 по справі № 480/3077/21, постанова від 07.06.2023 по справі № 480/2060/22.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: договір про надання правової допомоги № 02/81-23 від 06.04.2023 (а.с. 12), акт про прийняття-передачу наданих послуг (а.с. 13), відповідно до якого адвокатом надано юридичні послуги: складання позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – 800 грн; та складання адвокатського запиту до ГУНП в Сумській області – 200 грн. Всього до сплати 1000 грн.

Також позивачем надано квитанцію від 13.04.2023 про сплату суми понесених витрат 1000,00 грн (а.с. 5).

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує, що такий вид правової допомоги, як складання адвокатського запиту до ГУНП в Сумській області, не може вважатися часом витраченим для надання правової допомоги по справі, оскільки такі дії спрямовані не на надання правової допомоги щодо розгляду та вирішення адміністративної справи.

Доказів складання процесуальних документів в процесі судового розгляду (заяв, скарг, пояснень, відповідей, тощо) представником позивача матеріали справи не містять.

Суд також враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем, як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, досліджені судом докази щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 800,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

                                                        В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності та відмови протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього грошового забезпечення – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області (вул. Г. Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, 40000, ЄРДПОУ 40108777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не включення до складу грошового забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області (вул. Г. Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, 40000, ЄРДПОУ 40108777) здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 800 грн витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Г. Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, 40000, ЄРДПОУ 40108777).

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                   А.Б. Діска