Справа № 1-56/2009 р.                                                              Вх.02.02.2009 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        19 лютого 2009 року Рахівський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючої – судді Бліщ О.Б.

                при секретарі – Павлюк А.В.

 з участю: прокурора – Цинайко Н.І.

                  потерпілого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, сезонного робітника, неодруженого (проживає у фактичних шлюбних відносинах), раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

          Підсудний ОСОБА_2, 01 січня 2009 року, близько 14.00 години, в с. Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області, на подвір’ї будинку №30 розташованого по вул. Воз’єднання, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті побутової сварки, умисно наніс декілька ударів сокирою по нозі та  тулубу своєму братові ОСОБА_1, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді рубаної рани передньої поверхні лівого колінного суглобу, рубаної рани поперекового відділу хребта з переломом остистого відростка L5.

    В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою у скоєному визнав повністю та показав суду, що 01 січня 2009 року, він, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, братами ОСОБА_1, Миколою, Дмитром та сестрами ОСОБА_4 і ОСОБА_5, знаходилися у своєму будинку, розташованому по вул. Воз’єднання №30, в с. Верхнє Водяне. Вони святкували початок Нового року, вживали алкогольні напої. Він поставив на зарядку свій мобільний телефон у свою кімнату. Сидячи за столом, побачив, що його брат ОСОБА_1 взяв телефон і вийшов з ним на вулицю. Вийшовши за ОСОБА_1 на вулицю, між ними виникла сварка, в процесі якою він забрав від брата телефон та забіг на подвір’я їхнього будинку. Побачивши, що ОСОБА_1 забіг  за ним, налякався, що той його може побити, тому схопив сокиру. Так як ОСОБА_1 хотів нанести йому удар ногою, він автоматично, захищаючись, вдарив брата лезом сокири по лівій нозі. Від отриманого удару ОСОБА_1 впав на землю, а він в свою чергу наніс потерпілому сокирою ще один удар по спині.  Після отриманих ударів ОСОБА_1 звівся на ноги та втік на вулицю, а він зайшов у будинок і заховав сокиру під шафу. ОСОБА_6 його сестра ОСОБА_5 взяла сокиру та винесла її кудись на двір. Заявлений цивільний позов визнає, однак просить суд врахувати, що на його утриманні знаходяться 3 неповнолітніх дітей-сиріт, його сестри та брат, проживає він у важкому матеріальному стані, потерпілий також проживає з ним в одному будинку, та також перебуває на  його утриманні. У вчиненому розкаюється просить не карати його суворо.    

          Потерпілий ОСОБА_1, будучи допитаним в судовому засіданні, ствердив, що дійсно, 01 січня 2009 року, в процесі виниклої сварки, отримав від свого брата – ОСОБА_2 тілесні пошкодження середньої тяжкості, які той спричинив йому сокирою. Під час події і він, і підсудний знаходилися у стані алкогольного сп’яніння. Заявляє цивільний позов в сумі 1000 гривень, як моральну шкоду, пояснити в чому вона полягає не може.

          Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що підсудний являється її співмешканцем. Разом з ними проживають брати та сестри ОСОБА_2, які осиротіли, і він, як старший брат опікується ними. 01.01.2009 року між підсудним ОСОБА_2 та його братом ОСОБА_1 виникла сварка, через те, що ОСОБА_1 без дозволу взяв мобільний телефон, належний ОСОБА_2. Момент, коли ОСОБА_2 наніс удари Юрієві вона не бачила, але дійсно ОСОБА_1 після сварки з різаними ранами забрала швидка допомога. Обидва брати були п’яні, поскільки святкували Новий рік.

          Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовилася від дачі показів, на підставі ст.63 Конституції України.

          Свідок ОСОБА_5, будучи допитаною в ході досудового слідства, ствердила, що  підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються її рідними братами. 01 січня 2009 року, вони всією сім’єю відмічали Новий рік, брати вживали спиртні напої. Іван поставив на зарядку свій мобільний телефон у свою кімнату та повернувся до них за стіл. ОСОБА_6, нічого не кажучи, взяв телефон ОСОБА_2 і вийшов з ним на вулицю. Побачивши це, ОСОБА_2 вийшов слідом за ним. На вулиці між ними виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_2 схопив на ОСОБА_6 сокиру. ОСОБА_6 вона побігла за іншим братом – Миколою, щоб той розборонив їх. Повернувшись з Миколою, побачила, що ОСОБА_6 переліз через пліт та впав. Вони відразу викликами йому швидку допомогу, так як ОСОБА_6 скаржився на сильний біль у спині. Коли брата забрала швидка, вона взяла сокиру, яку ОСОБА_2 приніс у будинок та викинула в кущі.

    Окрім повного визнання вини підсудним ОСОБА_2, винність його у вчиненому доведена перевіреними в ході судового слідства матеріалами справи:

-   протоколом усної заяви про злочин, із якого вбачається, що 01 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в Рахівський РВ УМВС України в З/о про скоєння щодо нього злочину його рідним братом ОСОБА_2 ( а.с.3);

-   протоколом огляду від 01.01.2009 року місця виявлення сокири на ділянці біля автодороги по вул. Воз’єднання в с. Верхнє Водяне, та самої виявленої сокири (а.с.4-5);

-    фото таблицею до протоколу огляду від 01.01.2009 року (а.с.6-8);

-   актом судово-медичного освідчення №8 від 06.01. – 08.01.2009 року стверджено, що на момент судово-медичного освідчення у ОСОБА_1 виявлені тілесні пошкодження у вигляді рубаної рани передньої поверхні лівого колінного суглобу, рубаної рани поперекового відділу хребта з переломом остистого відростка L5. Дані тілесні пошкодження виникли внаслідок дії твердого гострого предмету, яким могла бути сокира, по ударному механізму спричинення, вкладаються в строк пригоди, що мала місце 01.01.2009 року та кваліфіковані як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості (а.с.19-20);

-   протоколом огляду речового доказу – сокири, фото таблицею на якій зображено загальний вигляд речового доказу ( а.с.30, 31);

-   висновком експерта №20 від 16 січня 2009 року стверджено, що у ОСОБА_1 виявлені тілесні пошкодження у вигляді рубаної рани передньої поверхні лівого колінного суглобу, рубаної рани поперекового відділу хребта з переломом остистого відростка L5. Дані тілесні пошкодження виникли внаслідок дії твердого гострого предмету, яким могла бути сокира, по ударному механізму спричинення, вкладаються в строк пригоди, що мала місце 01.01.2009 року та кваліфіковані як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості (а.с.48);

-   висновком спеціальної медичної наркологічної експертної комісії №20 від 12.01.2009 року стверджено, що ОСОБА_2 примусового лікування від алкоголізму не потребує (а.с.56);

-   повідомленням Рахівської ЦРЛ по вартість лікування потерпілого ОСОБА_1 у травматологічному відділенні Рахівської ЦРЛ (а.с.77-79).

     Дослідивши матеріали справи,  суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

           Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_1 в сумі  1000 гривень, як моральну шкоду, на думку суду слід відхилити, як нічим не обґрунтований.

            Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Рахівської районної лікарні, в сумі 435 гривень 86 копійок, затрачених Рахівською районною лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_1, в травматологічному відділенні, слід задовольнити, стягнувши вказані кошти з підсудного на користь лікувальної установи.

           Судові витрати відсутні.

           Речовий доказ: сокиру, яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області (а.с.32), по вступу вироку в законну силу слід знищити.

           Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує як пом’якшуючі обставини те, що він  раніше не судимий, вину свою у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, проживає у важких матеріально-побутових умовах, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, опікуном та піклувальником яких він являється.

            Обтяжуючою обставиною у відношенні підсудного суд враховує скоєння ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

            Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, особу винного, його щире розкаяння, думку потерпілого який просив не карати підсудного суворо, суд вважає за доцільне призначити підсудному покарання у виді обмеження волі, що прямо передбачено в санкції ч.1 статті 122 КК України за цей злочин, однак, враховуючи, що виправлення підсудного можливе без відбування покарання,  застосувати до нього правила ст.75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

            Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

            ОСОБА_2 визнати винним за ст. 122 ч.1 КК України та призначити покарання  – 1 (один) рік обмеження волі.

            На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного за цим вироком, якщо він протягом  1 (одного) року  іспитового строку не вчинить нового злочину.

            Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній – підписку про невиїзд.

            Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь Рахівської районної лікарні 435 (чотириста тридцять п’ять) гривень 86 копійок затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_1 у Рахівській ЦРЛ, переказавши вказані кошти на р/р 35423002002276 УДК в Закарпатській області, м. Ужгород, код 01992624, МФО 812016.

            Речовий доказ – сокиру, яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу – знищити.

            На вирок може бути внесена апеляція в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                      Головуюча:  О.Б. Бліщ

З оригіналом вірно:

Суддя Рахівського районного суду:                              О.Б. Бліщ