ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року           справа №200/1194/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 200/1194/23 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 056650008412 від 15.02.2023;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу за вислугу років періоди роботи з 01.09.1984 по 19.09.1984 на посаді учня штукатура-маляра в Іультинському будівельно-монтажному управлінні ЧС "Магаданцветметстрой" об`єднання "Северовостокзолото"; з 20.09.1984 по 04.11.1987 на посаді робітника в житлово-комунальному відділі "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна"; з 04.11.1987 по 13.12.1992 на посаді лаборанта 2 розряду в котельному цеху з шкідливими умовами праці "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Ленина"; з 14.12.1992 по 04.11.1994 на посаді старшого інспектора у відділі кадрів "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна"; з 21.05.1996 по 31.08.1996 на посаді машиністки в Іультинському ГОКЕ за трудовою угодою в "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна" відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу за вислугу років період навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 в у професійному міському училищі № 43 м. Авдіївка;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву № 2874 від 26.10.2022 позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

В обгрунтування позову зазначено, що у лютому 2023 року позивач звернулась з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням пенсійного органу від 15.02.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Рішення пенсійного органу є протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача на соціальний захист.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.02.2023 № 056650008412.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.02.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 , до страхового стажу роботи із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців періоди роботи з 01.09.1984 по 19.09.1984, з 20.09.1984 по 04.11.1987, з 04.11.1987 по 31.12.1990.

Зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 13.12.1992, з 14.12.1992 по 04.11.1994, з 21.05.1996 по 31.08.1996.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат по справі, зокрема, стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Як тимчасовою угодою від 15.01.1993, так і Законом № 1058 не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01.01.1991. Тому відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991.

Крім того, з 23.12.2022 набрав чинності Закон від 01.12.2022 № 2783-ІХ “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”. Отже, починаючи з 23.12.2022, правові відносини з РФ та республікою Білорусь зупинені, а тому будь-які документи, видані цими державами, не приймаються.

За наданими позивачем доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.2022, оскільки дата заповнення дубліката не відповідає даті прийняття на роботу згідно запису № 1.

Не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис заступника директора по навчально виробничій роботі.

Також не зараховано період роботи з 20.09.1984 по 04.11.1994, у тому числі з урахуванням пільгового обчислення період з 20.09.1984 по 31.12.1991, відповідно до уточнюючої довідки № 04-16/14-363 від 18.04.2019, оскільки пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відсутнє проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

До страхового стажу Позивача зараховано період трудової діяльності з 23.12.1981 по 31.08.1984 в “Авдіївському коксохімічному заводі ім.50-річчя СССР” відповідно до довідки № 01-2/63 яка видана ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (ПРАТ “АКХЗ”) та періоди роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Таким чином, підтверджений документами страховий стаж позивача становить 23 роки 03 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058.

Також суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд” матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд”.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.02.2023 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 15.02.2023 № 056650008412 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 23 роки 3 місяці 10 днів.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано: - всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.2022;

- не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис заступника директора по навчально-виробничій роботі.

Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності та періоду навчання необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637;

- не зараховано період роботи з 20.09.1984 по 04.11.1994 відповідно до уточнюючої довідки № 04-16/14-363 від 18.04.2019, оскільки пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058). Строки призначення пенсії визначаються відповідно до ст.45 Закону № 1058.

При цьому: - до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991; - заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч. 1 ст. 40 Закону № 1058; - для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії.

Документи необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст. 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.

За даними реєстру застрахованих осіб позивачу зараховано всі періоди трудової діяльності, зокрема, з 01.12.2001. Заявник не працює з 30.01.2023.

Диплом серії НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_2 , свідчить, що позивач 01.09.1980 вступила в професійно-технічне училище № 43 м. Авдіївка, а 21.07.1981 закінчила повний курс технічного училища за професією провідник пасажирських вагонів поїздів далекого слідування.

Свідоцтво про шлюб від 26.09.1981 НОМЕР_3 (актовий запис № 329) свідчить, що позивач після укладення шлюбу має прізвище ОСОБА_3 .

Відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_2 , оформленої Виробничим підрозділом “Маріупольське вагоне депо” Філії “Пасажирська компанія” АТ “Українська залізниця”, періоди роботи позивача:

Запис 1 з 01.09.1980 по 22.07.1981 навчалася у професійному міському училищі № 43 м. Авдіївка;

Запис 2-3 з 22.07.1981 по 24.11.1981 призначена провідником пасажирських вагонів до Вагонного ДЕПО Донецької залізниці;

Запис 4-5 з 23.12.1981 по 31.08.1984 працювала лаборантом хіманалізу по вугіллю та коксу 2 розряду Центрально-заводської лабораторії на Авдіївському Коксохімзаводі;

Запис 6-7 з 01.09.1984 по 19.09.1984 прийнята учнем штукатура-маляра переводом з Авдіївського Коксохімзавода;

Запис 8 з 20.09.1984 по 04.11.1987 прийнята до житлово-комунального відділу робочої Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім. Леніна;

Запис 9 з 04.11.1987 переведена в котельний цех лаборантом 2 розряди зі шкідливими умовами праці Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім. Леніна;

Запис 10 з 14.12.1992 переведена до відділу кадрів старшим інспектором Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім. Леніна;

Запис 11 з 04.11.1994 звільнено зі скорочення чисельності штату працівників, п. 1 ст. 33 КзпП РФ;

Запис 12 з 21.05.1996 по 31.08.1996 працювала друкаркою на Іультинському ГЗК з трудової угоди до Іультинського гірничозбагачувального комбінату ім. Леніна;

Запис 13-14 з 26.06.2002 прийнято провідником пасажирського вагона 3 розряду за контрактом у Локомотивне депо Ясинувата-Західне Донецької залізниці; 01.08.2006 звільнено за переведенням до вагонного депо станції Маріуполь за згодою керівників, п.5 ст.36 КЗпП України;

Запис 15 з 04.08.2006 прийнята провідником пасажирського вагону (в потягах дальнього та міського сполучення) по контракту в порядку переводу за згодою керівників з Локомотивного депо Ясинувата-Західне;

Запис 16 з 28.01.2008 переведена провідником пасажирського вагона (в потягах дальнього сполучення, фірмових, міжнародних) по контракту;

Запис 17 з 07.07.2011 переведена провідником пасажирського вагону у резерв провідників 2 групи по контракту;

Запис 20 з 01.12.2015 переведена провідником пасажирського вагона резерву провідників дільниця з обслуговування пасажирських вагонів на шляху прямування на умовах контракту структурний підрозділ "Маріупольське вагонне ДЕПО" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного Акціонерного Товариства "Українська залізниця";

Запис 23 з 01.04.2022 зарахована до особового складу виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо Запоріжжя - 1 (філії "Пасажирська компанія" Акціонерного Товариства "Українська залізниця") виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя - 1" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного Товариства "Українська залізниця";

Запис 24 з 24.08.2022 звільнена в зв`язку з переведенням в Виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" п. 5 ст. 36 КЗпП України виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя - 1" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця";

Запис 25 з 01.09.2022 прийнята на роботу в цех резерву провідників на посаду провідник пасажирського вагона по контракту до 30.11.2022, у зв`язку з переведенням виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця";

Запис 27 з 30.01.2023 звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по віку виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Довідкою № 01-2/63 ПрАТ “Авдіївського коксохімічного заводу” підтверджується, що позивач працювала на “Авдіївському коксохімічному заводі ім. 50-річчя СРСР” 23.12.1981 Центрально заводська лабораторія 2го розряду та звільнена 31.08.1984 по ст. 36 п. 5 КЗпП України з переводу в Іультинський БМУ, записка про звільнення від 30.08.1984 № 167.

Довідка № 04-16/14-363 від 18.04.2019, видана Муніципальною казенною установою “Адміністративно-господарська служба, Єдина чергово-диспетчерська служба, архів міського округу “Егвенкінот”, свідчить, що в архівному фонді Іультинського гірничозбагачувального комбінату, що знаходився на території Чукотського автономного округу, що відноситься до районів Крайньої Півночі, до 1992 року у складі Магаданської обл., за наказами, особовими рахунками та особистими картками. Т-2 значиться ОСОБА_1 .

Також у довідці зазначена інформація, що підтверджує трудовий стаж позивача з 20 вересня до 01 жовтня 1984 року. З 02.06.1984 зап.пр. № 231 від 01.10.1984 працювала прибиральницею ЖКВ, лаборантом котельного цеху, а також друкаркою, інспектором оздоблення кадрів на період відпусток основного працівника по 04.11.1994. Наказ № 228 від 28.04.1994 звільнено після відпустки за три роки зі скорочення чисельності штату працівників, п. 1 ст. 33 КзпПр РФ. Працювала за трудовими договорами з 10.10.1984 до 23.11.1993.

Підставою зазначено АФ № 29, опис № 2, справи №№ 566, л. 77-81; 638, л. 55-58. Накази по особовому складу, особисті карточки ф. Т-2, особові рахунки.

Користується усіма пільгами, передбаченими Законом для осіб, працювавши в районах Крайньої Півночі. Чукотський автономний округ розташований в районі Крайньої Півночі з екстремальними природно-кліматичними умовами.

Також на підтвердження трудового стажу, позивачем надано довідку від 18.04.2019 № 04-16/14-364 про заробітну плату.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що сумніви пенсійного органу щодо роботи позивача не можуть нівелювати відомості трудової книжки, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні дубліката трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Оцінка суду.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як визначено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом .

Згідно частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Згідно з пунктами 1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 17 Постанови № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Тобто, страховий стаж встановлюється на підставі записів трудової книжки і, лише в разі її відсутності або відсутності записів в ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, наведені норми чинного законодавства свідчать про великий обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

При цьому норми пенсійного законодавства не містять повноважень органів Пенсійного фонду щодо визнання недійсними трудових книжок.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у редакції, чинній на час оформлення дубліката трудової книжки (далі - Інструкція) особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Як свідчать матеріали справи, всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.2022 не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача.

Суд звертає увагу, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача та первинних документів, на підставі яких записи були внесені до дубліката трудової книжки.

У дублікаті трудової книжки позивача від 21.07.2022 серії НОМЕР_2 дійсно наявні записи про роботу з 01.09.1980 по 30.01.2023, коли позивач навчалась та працювала на різних посадах. Дублікат трудової книжки містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.

Всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.

Виявлені відповідачем недоліки в заповненні дубліката трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до дубліката трудової книжки позивача, а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні.

Між тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.

Таким чином, суд першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до трудового стажу позивача періоди її трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.2022.

Крім того, позивачем надано довідки, уточнюючі особливий характер робіт на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії: довідку №01-2/63 ПрАТ “Авдіївського коксохімічного заводу”, довідки № 04-16/14-363 від 18.04.2019, видані Муніципальною казенною установою “Адміністративно-господарська служба, Єдина чергово-диспетчерська служба, архів міського округу “Егвенкінот”.

Таким чином, суд першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, маючи великий обсяг повноважень щодо перевірки страхового стажу позивача при визначення її права на пенсію, не вчинив жодних дій, передбачених Порядком № 22-1 для такої перевірки.

Щодо не зарахування відповідачем страхового стажу періодів навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Згідно пункту “д” статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту”, завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійної (професійно-технічної) освіти з метою: забезпечення громадянам України, у тому числі особам з особливими освітніми потребами, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійної (професійно-технічної) освіти та закладів професійної (професійно - технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.

Як свідчить наданий позивачем диплом, вона з 01.09.1980 по 21.07.1981 навчалася в професійно-технічному училищі № 43 м. Авдіївка, закінчила повний курс професією провідник пасажирських вагонів поїздів далекого слідування.

Диплом засвідчений підписами директора училища, головою екзаменаційної комісії та печаткою, підпис заступника директора по навчально-виробничій роботі відсутній.

Також в дублікаті трудовій книжці позивача містяться записи про навчання позивача (запис № 1).

Між тим, як зазначалося вище, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

Отже, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981.

Щодо зарахування позивачу до страхового стажу в пільговому обчисленні періодів роботи з 01.09.1984 по 19.09.1984; з 20.09.1984 по 04.11.1987; з 04.11.1987 по 13.12.1992; з 14.12.1992 по 04.11.1994; з 21.05.1996 по 31.08.1996 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону № 1058 суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на підставах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто для пільгового обчислення страхового стажу передбачена можливість надавати вказані документи за вибором особи.

Відповідно до статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із ст.1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991.

У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації.

Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із п.1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення, згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.031992).

Отже, Тимчасова угода та Закон № 1058 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.01.1991.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 17.01.2023 справа № 211/1910/17, від 08.07.2021 у справі № 459/2778/16-а.

Враховуючи викладене, роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців до 01.01.1991 періоди її роботи з 01.09.1984 по 19.09.1984, з 20.09.1984 по 04.11.1987, з 04.11.1987 по 31.12.1990.

А періоди роботи з 01.01.1991 по 13.12.1992, з 14.12.1992 по 04.11.1994, з 21.05.1996 по 31.08.1996 повинні бути зараховані на загальних підставах до страхового стажу позивача.

Зазначені періоди роботи підтверджені записами в трудовій книжці позивача, довідками № 04-16/14-363 від 18.04.2019, від 18.04.2019 № 04-16/14-364, виданими компетентними органами РФ, які підтверджують роботу та заробітну плату позивача в районах Крайньої Півночі.

Є неприйнятними посилання відповідача на припинення з 01.01.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки спірні правовідносини виникли до припинення участі України в Угоді, тобто довідки компетентних органів РФ видані 18.04.2019, а Законом від 01.12.2022 № 2783-ІХ легалізації підлягають офіційні документи, видані з 27.12.2022.

Також позивачем трудовий стаж на території РФ набутий до 02.12.2022.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі № 826/7778/17.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн представником позивача надано до суду: договір про надання правової допомоги від 02.03.2023 № 18/03/23 укладений між адвокатським бюро “Молчанової Наталії” та позивачем.

Згідно п.1.1 договору, адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядки та у строки обумовлені Сторонами у договорі. У п.1.2 договору, перелічено послуги які надаються за цим договором, та обумовлено що відповідно до узгоджених Сторонами доручень. У п. 4.2 договору вказано, що за правову допомогу, передбачену у в п. 1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги складає 2000,00 грн за годину роботи. Згідно з п. 3.1. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Тобто, договір складено на надання правової допомоги на певний термін, и стосується будь яких узгоджених Сторонами доручень.

Позивачем надано акт надання послуг по договору від 02.03.2023, в якому зазначено короткій зміст послуг: ознайомлення з документами, складання позовної заяви про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання вчинити певні дії, формування та подання позову до суду, представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції. За даним актом підлягає сплаті 15000,00 грн.

Також надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.03.2023 № 16/03 про оплату на суму 10000,00 грн.

Оскільки предмет спору в цій справі не є складним, справа не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, акт надання послуг по договору не містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом із зазначенням кількості витраченого часу на виконання, отже сума витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн не є належним чином обґрунтованою, тому суд першої інстанції з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру, дійшов правильного висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому, з урахуванням часткового задоволення позову, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                           ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 200/1194/23 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 200/1194/23 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 03 серпня 2023 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2023 року.

Головуючий суддя                                                                                І.Д. Компанієць

Судді                                                                                                    А.В. Гайдар

                                                                                                    Е.Г. Казначеєв