ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2530/23 Справа № 191/3008/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_2

суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря                 ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року про відмову у задоволенні подання начальника ДУ “Синельниківська ВК № 94” про умовно-дострокове звільнення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, до затримання не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, відбуваючого покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2017 року за ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років. Вказаним вироком зараховано у строк призначено покарання період попереднього ув`язнення, відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України, з 15.11.2015 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі

Встановила:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні подання начальника ДУ “Синельниківська ВК № 94” про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .

Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.

Засуджений не погодився з таким рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього положення ст. 81 КК України та звільнити умовно-достроково від відбування призначеного покарання.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вимоги ст. 81 КК України застосовуються до засудженого, який своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, зокрема слід ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання.

Під час апеляційного перегляду справи, засуджений підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог засудженого, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.

В судових дебатах учасники провадження підтримали свої позиції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали та апеляційні доводи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Згідно із ч.2 ст.81КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.

Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.

Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.

На переконання колегії суддів, наведених вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2015 року за ч.1 ст. 115, із застосуванням вимог ч.5 ст. 72 КК України, у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Початок строку: 15.11.2015 року.

Кінець строку: 11.03.2024 року.

Перебуваючи в СІЗО м. Дніпра з 18.11.2015 року ОСОБА_7 характеризувався негативно, мав 2 стягнення, заохочень не мав.

З 09.08.2017 року відбуває покарання в ДУ “Синельниківська виправна колонія (№ 94)”. Працевлаштований на дільниці “ЗБВ” по переробці полієтилену, до праці ставиться добре.

За час відбування покарання характеризується добре, має 2 стягнення, які погашені у передбаченому законом порядку. Має 6 заохочень.

Дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання.

Відносини в колективі засуджених будує із засудженими позитивної спрямованості, адекватно реагує на критику своєї поведінки.

За характером спокійний та врівноважений. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.

Відповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, вбачає суспільну необхідність у їх виконанні.

Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування.

До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться завжди сумлінно.

Підтримує зв`язки з рідними шляхом листування, побачень, отримує посилки та передачі.

Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу: “Повернення”, етапи програми виконує самостійно.

На профілактичному обліку не перебуває.

Виконавчого листа не має.

15.03.2019 року комісією установи було розглянуто питання можливості зміни умов тримання засудженого ОСОБА_7 та було відмовлено, як особі, що не стає на шлях виправлення.

16.11.2020 року ОСОБА_8 було відмовлено у застосуванні до нього вимог ст. 82 КК України щодо заміни відбутої частини покарання більш м`яким, як особі, що не стала на шлях виправлення.

15.01.2021 року комісією установи засудженому було відмовлено у застосуванні до нього вимог ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення, як особі, що не довела своє виправлення.

Колегія суддів зазначає, що на час вирішення питання про застосування до засудженого ОСОБА_7 положень ст. 81 КК України, останній відбув 2/3 частин призначеного йому покарання, що об`єктивно не є достатнім для досягнення щодо нього мети кримінального покарання, з урахуванням скоєних діянь та відомостей про особу засудженого, а невідбута ним частина покарання є значною за тривалістю.

Апеляційний суд акцентує увагу і на тому, що відповідно до довідки про заохочення і стягнення на засудженого ОСОБА_7 , останній має 6 заохочень, з яких 2 — у 2019 році, 2 — у 2020 року, та по 1 заохоченню у 2021 та 2022 роках. Має 4 стягнення, отриманих ним у 2016, 2017, 2018, 2019 роках.

На думку колегії суддів, вказане не свідчить про доведення ОСОБА_7 свого виправлення та про його готовність до звільнення з виправної установи.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність відмови у задоволення клопотання начальника установи відбування покарань та звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання умовно-достроково.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалене відповідно до вимог закону, на які, зокрема, посилається засуджений в своїй апеляційній скарзі. Будь-яких даних, які могли б вплинути на прийняте судом рішення, апелянтом зазначено у скарзі не було та під час судового розгляну не надано.

Порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення під час апеляційного перегляду справи не встановлено.

Ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року про відмову у задоволенні подання начальника ДУ “Синельниківська ВК № 94” про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 — залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

       ____________________        ____________________         ____________________

ОСОБА_2                 ОСОБА_3 ОСОБА_4