Справа № 758/4272/23

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» зазначає, що 21.04.2015 ОСОБА_1 (надалі - відповідачка) уклала з позивачем договір б/н, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши заяву, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Представник позивача посилається на те, що станом на 10.03.2023 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 72 300,08 грн, яка складається з: 61 384, 56 грн - заборгованість за кредитом та 10 915,52 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки накористь позивача заборгованість у розмірі 72 300,08 грн за кредитним договором б/н від 21.04.2015 та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.04.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі з призначенням судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала, зазначивши, що заборгованість утворилась не з її вини, а в результаті шахрайських дій третіх осіб та несанкціонованого списання коштів з її рахунка. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представником позивача надано відповідь на відзив відповідачки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі. Просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, а матеріали, що є у справі, є достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою 21.04.2015 було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Судом встановлено, що анкета-заявка підписана відповідачкою 21.04.2015.

Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 10.03.2023 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 72 300,08 грн, яка складається з: 61 384, 56 грн - заборгованість за кредитом та 10 915,52 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідачка не заперечує, що з 2015 року є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, розпоряджається коштами по платіжній картці «Універсальна» № НОМЕР_1 на підставі угоди № SAMDNWFC00016618669 від 21.04.2015.

Разом з тим відповідачка зазначає у відзиві, що невідомі особи шахрайськими діями несанкціоновано списали кошти з її рахунку, внаслідок чого утворилась зазначена позивачем заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в її користуванні знаходяться декілька карток, в тому числі і № НОМЕР_2 «Універсальна», до якої прив`язаний її фінансовий номер телефону.

29.05.2022 о 16 год. 56 хв. відбулося списання грошей з рахунку по картці НОМЕР_2 (угода № SAMDNWFC00016618669 від 21.04.2015 двома платежами по 30 304,99 грн на загальну суму 60 609,98 грн.

Крім того, за перерахунок грошових коштів було списано банком відсотки у розмірі 2 424,40 грн. А тому всього 29.05.2022 з картки ОСОБА_1 було списано 63 034,38 грн, що підтверджується довідками про видачу готівкових коштів, виданими АТ КБ «Приватбанк» від 13.06.2022.

Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 20.06.2022 № 20.1.0.0.0/7-220620/383, оскаржувані операції на суму 63 034,38 грн 29.05.2022 за рахунком позивачки, було здійснено шляхом списання коштів проведеною системою PUMB так як було введено данні карти на сайті (CVV код, термін дії карти, пароль з смс).

Доказів проведення переказу грошових коштів в сумі 63 034,38 грн через додаток Приват24 матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві від 06.06.2022, до Подільського управління поліції надійшло звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо заволодіння її грошовими коштами шляхом обману, яка зареєстрована до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень 29.05.2022 № 15480 та приєднана до зазначеного кримінального провадження.

Досудовим розслідуванням також встановлено, у Подільському районі міста Києва невстановлені особи, шляхом обману та зловживання довірою громадян за допомогою використання комп`ютерної та електронно- обчислювальної техніки, використовуючи різні інтернет-сайти здійснюють неправомірні дії щодо заволодіння чужим майном громадян. Крім цього встановлено, що 29.05.2022 невстановлені особи, діючи шахрайським шляхом, заволоділи грошовими коштами на загальну суму 63000,38 коп, які належать ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаному кримінальному провадженні визнано потерпілою. На даний час у зазначеному кримінальному провадженні №12022100070000068 триває досудове розслідування.

Про вказану подію відповідачка відразу повідомила АТ КБ «Приватбанк».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2346-III) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону № 2346-III вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до Закону № 2346-III користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 37.2. Закону № 2346-III на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 2 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.

Емітент під час видачі електронного платіжного засобу зобов`язаний проінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу.

Користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень - пункт 1 Розділу VI.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з рахунку, відкритого на її ім`я, оскільки 29 травня 2022 року переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку відповідачки, здійснено без використання платіжної карти.

Відповідно і нарахування кредитором на суму оскаржуваних операцій процентів за користування кредитом, а також процентів, що погашені за рахунок кредиту, у розмірі 10 915,52 грн, є безпідставним та не підлягають присудженню для сплати позичальником ОСОБА_1 .

Твердження позивача АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідачка ОСОБА_1 своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка давала змогу ініціювати платіжні операції, оскільки вона особисто передала інформацію третім особам щодо свого мобільного пристрою, відкрила посилання, надіслане шахраями та прийняла дзвінок на її телефон, суд відхиляє, оскільки відповідачка зауважувала, що будь-яких смс-повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» з кодом підтвердження на номер її мобільного телефону не надходило. Крім того, ОСОБА_1 одразу звернулася до контакт-центру банку з вимогою про блокування платіжних карток. Також з довідки Подільського УП ГУНП м. Києва вбачається, що у Подільському районі міста Києва невстановлені особи, шляхом обману та зловживання довірою громадян за допомогою використання комп`ютерної та електронно- обчислювальної техніки, використовуючи різні інтернет-сайти здійснюють неправомірні дії щодо заволодіння чужим майном громадян.

Позиція банку в даному випадку є передбачуваною тому, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що вони є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідачкою не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570);

- відповідачка - ОСОБА_1 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_3 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ