ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Справа № 160/13963/23

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» до відповідача 1 Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, відповідача 2 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа    1 Комунальне підприємство «Дніпровські активи», третя особа 2 Дніпровська міська рада про визнання протиправною відмови та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1 Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, відповідача 2 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа    Комунальне підприємство «Дніпровські активи», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову та скасувати рішення Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про відмову продовження Товариству з обмеженою відповідальністю “ДніПроВіжн” строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1918/1, 1918/2, 1918/3, 1918/4, 1918/5, 1918/6, 1918/7, 1918/8, 1918/9, 1918/10, 1918/11, 1918/12, 1918/13, 1918/14, 1918/15, 1918/16, 1918/17, 1918/18, 1918/19, 1918/20, 1918/21, 1918/22, 1918/23, 1918/24, 1918/25, 1918/26, 1918/27, 1918/28, 1918/29, 1918/30, 1918/31, 1918/32, 1918/33, 1918/34, 1918/35, 1918/36, 1918/37, 1918/38, 1918/39, 1918/40, 1918/41, 1918/42, 1918/43, 1918/44, 1918/45, 1918/46,1918/47, 1918/48, 1918/49, 1918/50, 1918/51, 1918/52, 1918/53, 1918/54, 1918/55,1918/56,1918/57, 1918/58, 1918/59, 1918/60, 1918/61, 1918/62, 1918/63, 1918/64,1918/65, 1918/66, 1918/67, 1918/68, 1918/69, 1918/70, 1918/71, 1918/72, 1918/73, 1918/74, 1918/75, 1918/76,1918/77, 1918/78, 1918/79, 1918/80, 1918/81, 1918/82, 1918/83, 1918/84, 1918/85, 1918/86, 1918/87, 1918/88, 1918/89, 1918/90, 1918/91, 1918/92, 1918/93, 1918/94, 1918/95, 1918/96, 1918/97, 1918/98, 1918/99, 1918/100;

- зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради і Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1918/1, 1918/2, 1918/3, 1918/4, 1918/5, 1918/6, 1918/7, 1918/8, 1918/9, 1918/10, 1918/11, 1918/12, 1918/13, 1918/14, 1918/15, 1918/16, 1918/17, 1918/18, 1918/19, 1918/20, 1918/21, 1918/22, 1918/23, 1918/24, 1918/25, 1918/26, 1918/27, 1918/28, 1918/29, 1918/30, 1918/31, 1918/32, 1918/33, 1918/34, 1918/35, 1918/36, 1918/37, 1918/38, 1918/39, 1918/40, 1918/41, 1918/42, 1918/43, 1918/44, 1918/45, 1918/46,1918/47, 1918/48, 1918/49, 1918/50, 1918/51, 1918/52, 1918/53, 1918/54, 1918/55,1918/56,1918/57, 1918/58, 1918/59, 1918/60, 1918/61, 1918/62, 1918/63, 1918/64,1918/65, 1918/66, 1918/67, 1918/68, 1918/69, 1918/70, 1918/71, 1918/72, 1918/73, 1918/74, 1918/75, 1918/76,1918/77, 1918/78, 1918/79, 1918/80, 1918/81, 1918/82, 1918/83, 1918/84, 1918/85, 1918/86, 1918/87, 1918/88, 1918/89, 1918/90, 1918/91, 1918/92, 1918/93, 1918/94, 1918/95, 1918/96, 1918/97, 1918/98, 1918/99, 1918/100 на строк до 30 червня 2027 року та повернути продовжені на строк до 30 червня 2027 року дозволи позивачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» були видані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Відповідно до п. 23 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених   постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві, проте відповідачем 1 Листом від 01.08.2022 року № 3/2-417 було повідомлено позивача про неможливість продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Позивач вважає, що відмова Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради у прийнятті рішення про продовження дії дозволів ТОВ «ДніПроВіжн» є неправомірною через відсутність визначених законом підстав для такої відмови, а тому, зобов`язання відповідачів продовжити дію дозволів позивачу, на переконання позивача, не буде протиправним втручанням у дискреційні повноваження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Також даною ухвалою задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду по справі №160/13963/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» до відповідача 1 Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, відповідача 2 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Дніпровські активи», про визнання протиправною відмови та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнано поважними причини пропуску строку звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» з адміністративним позовом про визнання протиправною відмови та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Строк звернення поновлено.

Також ухвало від 23.06.2023 року до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Дніпровську міську раду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №160/13963/23.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень. Звернув увагу на те, що Департамент намагався не вчиняти певні дії відносно засобів зовнішньої реклами позивача під час дії дозволів та вирішити питання подальшого їх розташування після закінчення строку дії дозволів. Відповідач вважає, що позивач повинен був розуміти, що строки дії дозволів закінчуються у визначений строк, а їх продовження не є обов`язковим. Також, відповідач зауважив, що протягом останніх років у робочому порядку приймалися рішення виконавчого комітету міської ради щодо зменшення рекламоносіїв у місті Дніпрі, а тому, на думку відповідача, направляюючи позивачу лист від від 01.08.2022 вих. № 3/2-417 щодо неможливості продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, Департамент діяв відповідно до його дискреційних повноважень, встановлених законодавчими актами у сфері реклами.

Вказав, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача 1 оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами є необгрунтованими, та з урахуванням обраного позивачем способу захисту, наданих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та інших обставин цієї справи, знаходиться поза компетенцією суду.

Відповідач 2 заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені   статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України,   до суду не надав. Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачем отримано під підпис 04.07.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

01.08.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Зауважено, що відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не доускається. Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради відмовляючи у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами (у кількості 100 шт.), місця розміщення яких знаходяться в різних частинах території міста та за різними адресами, не конкретизував, не обґрунтував та не мотивував в чому саме виражається невідповідність та які саме конкретно підстави для прийняття такого рішення (фактичні і юридичні). Також, зазначено, що протягом строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами ТОВ «Дніпровіжн» не надходило жодних повідомлень, зауважень чи приписів про усунення порушень від Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради та КП «Дніпровські активи» щодо невідповідності розташування рекламних засобів за адресами у зазначених дозволах містобудівним принципам розміщення зовнішньої реклами та вимогам до зовнішньої реклами.

Треті особи будь-яких пояснень та доказів до суду не надали.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» видані наступні дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпрі: №№1918/1, 1918/2, 1918/3, 1918/4, 1918/5, 1918/6, 1918/7, 1918/8, 1918/9, 1918/10, 1918/11, 1918/12, 1918/13, 1918/14, 1918/15, 1918/16, 1918/17, 1918/18, 1918/19, 1918/20, 1918/21, 1918/22, 1918/23, 1918/24, 1918/25, 1918/26, 1918/27, 1918/28, 1918/29, 1918/30, 1918/31, 1918/32, 1918/33, 1918/34, 1918/35, 1918/36, 1918/37, 1918/38, 1918/39, 1918/40, 1918/41, 1918/42, 1918/43, 1918/44, 1918/45, 1918/46,1918/47, 1918/48, 1918/49, 1918/50, 1918/51, 1918/52, 1918/53, 1918/54, 1918/55,1918/56,1918/57, 1918/58, 1918/59, 1918/60, 1918/61, 1918/62, 1918/63, 1918/64,1918/65, 1918/66, 1918/67, 1918/68, 1918/69, 1918/70, 1918/71, 1918/72, 1918/73, 1918/74, 1918/75, 1918/76,1918/77, 1918/78, 1918/79, 1918/80, 1918/81, 1918/82, 1918/83, 1918/84, 1918/85, 1918/86, 1918/87, 1918/88, 1918/89, 1918/90, 1918/91, 1918/92, 1918/93, 1918/94, 1918/95, 1918/96, 1918/97, 1918/98, 1918/99, 1918/100, дія яких попередньо була продовжена на строк до 01.07.2022 року.

24.05.2022 року позивач звернувся до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради з заявою №24/05-1 з проханням продовжити строк дії вищевказаних дозволів на розміщення зовнішньої реклами строком на 5 років, тобто до 30.06.2027 року.

За результатами розгляду вказаної заяви листом від 01.08.2022 року № 3/2-417 Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради повідомив ТОВ «ДніПроВіжн» про неможливість продовження строку дії відповідних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, оскільки подальше розташування рекламних засобів за адресами у зазначених дозволах не відповідає містобудівним принципам розміщення зовнішньої реклами та вимогам до зовнішньої реклами.

В оскаржуваному рішенні також було зазначено, що згідно з п. 3.1.10 договору від 01.06.2021 року №1918 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, укладеного між КП «Дніпровські акиви» та ТОВ «ДніПроВіжн», позивачу необхідно буде протягом 5-ти днів після строку дії дозволу провести демонтаж рекламних засобів за актом демонтажу та відновити пошкоджені елементи благоустрою.

Позивач, вважаючи рішення відповідача 1 протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує його права, звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Частиною другою   статті 19 Конституції України   передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.

Згідно зі   статтею 1 Закону України «Про рекламу»   від 03.07.1996№270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР), зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до   статті 16 Закону №270/96-ВР,   розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

В абзаці 2 частини першої   статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV(далі - Закон № 2806-IV) передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених   законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Відповідно до підпункту 13 пункту «а» частини першої   статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997№280/97-ВР (далі   Закон №280/97-ВР), надання дозволу на розміщення реклами, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої   статті 4-1 Закону № 2806-IV,   строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Правовідносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, врегульовані Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими      постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067   (надалі по тексту - Типові правила).

Пунктами 2, 3, 5, 6 і 9 Типових правил визначено, що документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

До повноважень робочого органу, зокрема, належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Процедура розгляду заяв на одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, оформлення такого дозволу та прийняття виконавчим органом ради у встановлений строк рішення про надання дозволу передбачена у пунктах 10 - 20 Типових правил. Зокрема, пунктами 19, 20 Типових правил встановлено, що робочий орган протягом не більш як двох робочих днів з дати одержання від органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення.

Виконавчий орган ради протягом одного робочого дня з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.

Типові правила (пункт 22) встановлюють можливість відмови у наданні дозволу у разі, коли: оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам; у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу є вичерпним.

Пунктами 23, 24 Типових правил встановлено, що дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Можливість продовження дії вже виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами передбачена пунктом 29 Типових правил, за змістом якого строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Відповідно до Законів України «Про рекламу», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Типових правил рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №325 від 16.02.2004 року, було затверджено «Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі» (зі змінами) (далі - Порядок № 325).

Функції робочого органу з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпрі здійснює робочий орган, яким визначено Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради (п. 2.1 Порядку № 325).

До повноважень робочого органу Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради згідно з п. 2.3 Порядку №325 віднесено розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що робочий орган може за результатами розгляду заяви прийняти одне з двох рішень: про продовження строку дії дозволів або про відмову у такому продовженні. Можливість вчинення інших дій або прийняття рішень за результатами розгляду заяви рекламорозповсюджувача про продовження строку дії дозволів законодавством не передбачена.

Разом з цим, рішення про продовження строку дії дозволу або відмову у його продовженні робочий орган зобов`язаний прийняти протягом 10 робочих днів; право відступати від встановленого строку розгляду заяви рекламорозповсюджувача та продовжувати його Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типовими правилами № 2067 або Порядком № 325 не передбачено.

Пунктом 4.3. Порядку, встановлено, що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Строк дії дозволу не підлягає продовженню у разі наявності у розповсюджувача зовнішньої реклами заборгованості з оплати за тимчасове користування цим або іншими місцями розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, та у разі невідповідності подальшого розташування рекламного засобу на цьому місці розробленій схемі оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами або вимогам до зовнішньої реклами та принципам візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будівель м. Дніпра.

            Пунктом 7 Порядку передбачено вимоги до оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами

Пунктом 8 Порядку передбачені вимоги до зовнішньої реклами в місті Дніпрі.

Також, Порядком визначено, що у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу. робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє проце розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл. Строк дії дозволу продовжується на час, необхідний для вирішення питання про надання іншого місця.

Зі змісту листа Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від  01.08.2022 р. № 3/2-417 вбачається, що відповідач не продовжив дію дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, оскільки подальше розташування рекламних засобів за адресами у зазначених дозволах не відповідає містобудівним принципам розміщення зовнішньої реклами та вимогам до зовнішньої реклами.

Суд зазначає, що, відмовляючи у продовженні строку дії дозволів, відповідачем 1 не зазначено, яким саме містобудівним принципам та вимогам до зовнішньої реклами не відповідає розташування рекламних засобів, зокрема, визначеним у пунктах 7 та 8 Порядку № 325.

Також, суд звертає увагу, що відповідачами під час дії цих дозволів жодних зауважень стосовно невідповідності місця розташування рекламних засобів містобудівним принципам розміщення зовнішньої реклами та вимогам до зовньошньої реклами позивачу висунуто не було.

Під час судового розгляду відповідачами не надано доказів щодо недостатності чи невідповідності поданих позивачем документів, невідповідності місць розташування та типу рекламних засобів схемі розміщення рекламоносіїв, невідповідності технологічній схемі (конструктивній) схемі рекламних засобів, не надано жодного підтвердження щодо зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва стосовно кожного місця розташування рекламного засобу, повідомлення про такі зміни розповсюджувача зовнішньої реклами та надання у визначений термін інформації щодо інших рівноцінних місць та наведено інших обставин порушення позивачем Порядку №325, які б могли слугувати підставою для відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»   встановлено, що суди застосовують при розгляді справ   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Неухильне виконання зазначеної норми  Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Під час судового розгляду суд не встановив правомірних підстав для відмови позивачу у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на п`ять років. А тому, на думку суду, відповідач 1 безпідставно відмовив позивачу в продовженні терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1918/1, 1918/2, 1918/3, 1918/4, 1918/5, 1918/6, 1918/7, 1918/8, 1918/9, 1918/10, 1918/11, 1918/12, 1918/13, 1918/14, 1918/15, 1918/16, 1918/17, 1918/18, 1918/19, 1918/20, 1918/21, 1918/22, 1918/23, 1918/24, 1918/25, 1918/26, 1918/27, 1918/28, 1918/29, 1918/30, 1918/31, 1918/32, 1918/33, 1918/34, 1918/35, 1918/36, 1918/37, 1918/38, 1918/39, 1918/40, 1918/41, 1918/42, 1918/43, 1918/44, 1918/45, 1918/46,1918/47, 1918/48, 1918/49, 1918/50, 1918/51, 1918/52, 1918/53, 1918/54, 1918/55,1918/56,1918/57, 1918/58, 1918/59, 1918/60, 1918/61, 1918/62, 1918/63, 1918/64,1918/65, 1918/66, 1918/67, 1918/68, 1918/69, 1918/70, 1918/71, 1918/72, 1918/73, 1918/74, 1918/75, 1918/76,1918/77, 1918/78, 1918/79, 1918/80, 1918/81, 1918/82, 1918/83, 1918/84, 1918/85, 1918/86, 1918/87, 1918/88, 1918/89, 1918/90, 1918/91, 1918/92, 1918/93, 1918/94, 1918/95, 1918/96, 1918/97, 1918/98, 1918/99, 1918/100, порушуючи права та законні інтереси позивача.

Щодо посилань відповідача 1 на   реалізацію ним дискреційних повноважень, суд зазначає, що «дискреційні повноваження» означають можливість суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, з-поміж декількох можливих варіантів дій обрати будь-який, який з точки зору законодавства є правомірним.

Згідно з висновком Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року,   дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах  закону, можливість застосувати норми закону  та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Суд вважає, що оскільки відмова Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради у прийнятті рішення про продовження дії дозволів ТОВ «ДніПроВіжн» є протиправною через відсутність визначених законом підстав для такої відмови, а інші альтернативні варіанти для прийняття рішення у відповідача 1, кожен з яких окремо є відносно правильними, відсутні, зобов`язання відповідача 1 продовжити дію дозволів позивачу не буде протиправним втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,  метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1  статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини  Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12).

Таким чином, на основі встановлених обставин справи і з врахуванням правових позицій Верховного Суду, враховуючи те, що чинним законодавством передбачено продовження дії дозволів строком на 5 років, альтернативних   строків не визначено, суд вважає, що   належним способом захисту прав позивача   буде зобов`язання Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1918/1, 1918/2, 1918/3, 1918/4, 1918/5, 1918/6, 1918/7, 1918/8, 1918/9, 1918/10, 1918/11, 1918/12, 1918/13, 1918/14, 1918/15, 1918/16, 1918/17, 1918/18, 1918/19, 1918/20, 1918/21, 1918/22, 1918/23, 1918/24, 1918/25, 1918/26, 1918/27, 1918/28, 1918/29, 1918/30, 1918/31, 1918/32, 1918/33, 1918/34, 1918/35, 1918/36, 1918/37, 1918/38, 1918/39, 1918/40, 1918/41, 1918/42, 1918/43, 1918/44, 1918/45, 1918/46,1918/47, 1918/48, 1918/49, 1918/50, 1918/51, 1918/52, 1918/53, 1918/54, 1918/55,1918/56,1918/57, 1918/58, 1918/59, 1918/60, 1918/61, 1918/62, 1918/63, 1918/64,1918/65, 1918/66, 1918/67, 1918/68, 1918/69, 1918/70, 1918/71, 1918/72, 1918/73, 1918/74, 1918/75, 1918/76,1918/77, 1918/78, 1918/79, 1918/80, 1918/81, 1918/82, 1918/83, 1918/84, 1918/85, 1918/86, 1918/87, 1918/88, 1918/89, 1918/90, 1918/91, 1918/92, 1918/93, 1918/94, 1918/95, 1918/96, 1918/97, 1918/98, 1918/99, 1918/100 строком   на 5 років.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, така задоволенню не підлягає з огляду на те, що робочим органом з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами у м.Дніпрі є Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради,   Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради не порушено права позивача.

Відтак, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 826/9727/16 (пункти 49-53), сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз статті 245 у взаємозв`язку зі статтями   2,   5 КАС України   свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені  законом   для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини другої   статті 19 Конституції України,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією  та законами України.

Відповідно до вимог частини 1  статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України,   доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2  статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України,   належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами  статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України   передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частинами першою, другою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,   кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому, виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої та третьої    статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.    При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262   Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

                    Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» до відповідача 1 Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, відповідача 2 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа    1 Комунальне підприємство «Дніпровські активи», третя особа 2 Дніпровська міська рада про визнання протиправною відмови та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 01.08.2022 року №3/2-417 про відмову продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1918/1, 1918/2, 1918/3, 1918/4, 1918/5, 1918/6, 1918/7, 1918/8, 1918/9, 1918/10, 1918/11, 1918/12, 1918/13, 1918/14, 1918/15, 1918/16, 1918/17, 1918/18, 1918/19, 1918/20, 1918/21, 1918/22, 1918/23, 1918/24, 1918/25, 1918/26, 1918/27, 1918/28, 1918/29, 1918/30, 1918/31, 1918/32, 1918/33, 1918/34, 1918/35, 1918/36, 1918/37, 1918/38, 1918/39, 1918/40, 1918/41, 1918/42, 1918/43, 1918/44, 1918/45, 1918/46,1918/47, 1918/48, 1918/49, 1918/50, 1918/51, 1918/52, 1918/53, 1918/54, 1918/55,1918/56,1918/57, 1918/58, 1918/59, 1918/60, 1918/61, 1918/62, 1918/63, 1918/64,1918/65, 1918/66, 1918/67, 1918/68, 1918/69, 1918/70, 1918/71, 1918/72, 1918/73, 1918/74, 1918/75, 1918/76,1918/77, 1918/78, 1918/79, 1918/80, 1918/81, 1918/82, 1918/83, 1918/84, 1918/85, 1918/86, 1918/87, 1918/88, 1918/89, 1918/90, 1918/91, 1918/92, 1918/93, 1918/94, 1918/95, 1918/96, 1918/97, 1918/98, 1918/99, 1918/100.

Зобов`язати Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради оформити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1918/1, 1918/2, 1918/3, 1918/4, 1918/5, 1918/6, 1918/7, 1918/8, 1918/9, 1918/10, 1918/11, 1918/12, 1918/13, 1918/14, 1918/15, 1918/16, 1918/17, 1918/18, 1918/19, 1918/20, 1918/21, 1918/22, 1918/23, 1918/24, 1918/25, 1918/26, 1918/27, 1918/28, 1918/29, 1918/30, 1918/31, 1918/32, 1918/33, 1918/34, 1918/35, 1918/36, 1918/37, 1918/38, 1918/39, 1918/40, 1918/41, 1918/42, 1918/43, 1918/44, 1918/45, 1918/46,1918/47, 1918/48, 1918/49, 1918/50, 1918/51, 1918/52, 1918/53, 1918/54, 1918/55,1918/56,1918/57, 1918/58, 1918/59, 1918/60, 1918/61, 1918/62, 1918/63, 1918/64,1918/65, 1918/66, 1918/67, 1918/68, 1918/69, 1918/70, 1918/71, 1918/72, 1918/73, 1918/74, 1918/75, 1918/76,1918/77, 1918/78, 1918/79, 1918/80, 1918/81, 1918/82, 1918/83, 1918/84, 1918/85, 1918/86, 1918/87, 1918/88, 1918/89, 1918/90, 1918/91, 1918/92, 1918/93, 1918/94, 1918/95, 1918/96, 1918/97, 1918/98, 1918/99, 1918/100 на строк до 30 червня 2027 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3579,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 В.В. Кальник