Ухвала

Іменем України

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 204/1806/23

провадження № 51-4615 ска 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року адвокату

ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку

на апеляційне оскарження вказаної постанови місцевого суду щодо ОСОБА_5 ,

а апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.

У касаційній скарзі адвокат порушує питання про перевірку зазначеної постанови апеляційного суду у касаційному порядку.

Мотиви Суду

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права,

як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,

що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

У Кодексі України про адміністративні правопорушення, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов`язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Так, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення,

є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 ст. 294 КУпАП).

Тобто обмеження права на касаційне оскарження вказаних судових рішень першої

та апеляційної інстанцій у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 цього Кодексу, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Даний висновок узгоджується з міжнародними актами та практикою Європейського суду з прав людини.

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено

в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал

про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного

чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після

їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана

на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя та виходячи

з основних засад судочинства, вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.

З цих підстав та, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст. 428 КПК України,

Суд постановив:

Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня

2023 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3