ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2612/23 Справа № 219/13704/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

02 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача:                         ОСОБА_2 ,

суддів:         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря:                         ОСОБА_5 ,

прокурора:                                 ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)

захисника:                                 ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відео конференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 19 червня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 19 червня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 серпня 2023 року.

Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник та оскаржив в апеляційному порядку, в апеляційний скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 . На обґрунтування своїх вимог вказує, що як прокурором так і судом не обґрунтовано наявність заявлених ризиків. Звертає увагу, що кримінальне провадження розглядається судом більше двох років, за цей період ОСОБА_8 неодноразово продовжувався строк тримання під вартою, при цьому змісти клопотань прокурора є ідентичними, вказане свідчить, що суд взагалі не аналізує, ані наявність ризиків, ані необхідність існування запобіжних заходів, становище обвинуваченого, факт відсутності у справі доказів існування заявлених ризиків.

Вказує, що позбавлення особистої свободи обвинуваченого здійснюється не для забезпечення кримінального провадження, а носить автоматичний характер, оскільки застосований запобіжний захід жодним чином не використовується для досягнення цілей кримінального провадження, а натомість спричиняє виключно тривалість строків зн6аходження особи під вартою.

Вказує, що суд обґрунтував продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 шаблонними фразами про наявність ризиків, однак ні сторона обвинувачення, ні суд не вказали, яким саме чином, обвинувачений може перешкодити кримінальному провадженню та впливати на свідків, та яких саме свідків, враховуючи, що місце знаходження їх невідомо навіть прокурору. Також не обґрунтовано, з яких підстав суд вважає, що обвинувачений буде переховуватись від суду, враховуючи законодавчу заборону виїзду з країни. Також не доведено жодного наміру перешкодити кримінальному провадженню.

Звертає увагу, що тривалий час з грудня 2021 року, суд лише продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_8 , розгляд кримінального провадження по суті не здійснює.

Наголошує, що ОСОБА_10 з аналогічними доводами звернувся до ЄСПЛ та рішенням від 22.06.2023 року ЄСПЛ констатував порушення п. 3 ст. 5 Конвенції, у зв`язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Від обвинуваченого клопотань про бажання приймати участь у судовому засіданні, на адресу апеляційного суду не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе проводити судове засідання за відсутністю обвинуваченого та за участю захисника та прокурора.

Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 , ч. 2 ст. 185 КК України.

30 грудня 2020 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений   ОСОБА_10 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста, у зв`язку з чим  прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, правильно прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо на даний час застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховано характер скоєного кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, дані про особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, дітей на утримані не має, отже не має стійких соціальних зв`язків, раніше судимий за аналогічні умисні злочини у сфері обігу наркотичних засобів та за злочини проти власності, вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою.

Також, колегією суддів, враховано наявність ризиків, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи, що за інкримінований йому злочин передбачено покарання до 8 років позбавлення волі; вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи його схильність до вчинення протиправних діянь, оскільки неодноразово засуджувався до реальної міри покарання, однак на шлях виправлення не став та вчинив інші умисні злочини; незаконно впливати на учасників кримінального провадження, оскільки у суду відсутні дані про допит усіх свідків та необхідності допиту експертів, спеціалістів, у зв`язку із тим, що з`ясування обставин та перевірка їх доказами під час судового розгляду не завершена.

Колегія суддів зазначає, що заявлені ризики є вкрай вірогідними та на даний час дають беззаперечні підстави для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.

Колегія суддів, погоджується з надмірною тривалістю розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 , однак вказане не є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, оскільки враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та наявність ризиків, дають підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

Отже, доводи захисника не спростовують висновків суду про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів вважає, що у ОСОБА_9 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність заявлених ризиків.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407,  422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 19 червня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді