ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року           справа №200/1183/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 р. у справі № 200/1183/23 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про   визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                                ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – позивач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01.03.2023 за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”; зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, проіндексованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, з урахуванням індексації, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням сплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року задоволенні позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01.03.2023 за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, проіндексованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, з урахуванням індексації, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням сплачених сум.

Відповідач, не погодившись рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що частиною 7 статті 43 Закону № 2262 встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Судом першої інстанції не враховано норми Закону України «Про державний бюджет», а саме абзац 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет» № 2629-VIII від 23 листопада 2018 року, згідно з яким розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2019 року - 1497 гривень, з 01 липня 2019 року - 1564 гривні, з 01 грудня - 1638 гривень. Абзац 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет» №294-ІХ від 14 листопада 2019 року - розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2019 року - 1638 гривень, з 01 липня 2019 року - 1712 гривень, з 01 грудня - 1769 гривень. Абзацом 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет» №1082-ІХ від 15 грудня 2020 року встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2021 року - 1769 гривень, з 01 липня 2021 року - 1854 гривні, з 01 грудня 2021 року - 1934 гривні. Абзацом 8 статті 7 Закону України «Про державний бюджет» № 1928-ІХ від 02 грудня 2021 року встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 липня 2022 року — 2027 гривень, з 01 грудня 2022 року - 2093 гривні.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 03 липня 2018 року по справі № 554/8998/16-а та в постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 553/3616/16-а.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за вислугу років з 03.12.2011 та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Донецькій області.  

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №200/2206/22, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №200/2206/22: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років з 01.04.2019; зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.04.2019 на підставі довідки Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.06.2021 року № ФС-97514/09/01/779 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з урахуванням раніше проведених виплат.

ГУ ПФУ в Донецькій області, розглянувши звернення ОСОБА_1 від 08.01.2023 листом від 06.02.2023 роз`яснило, що з січня 2023 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 складає 27 814,18 грн. Доплата до пенсії за період з 01.04.2019 по 31.12.2022 – 341 428,58 грн. Виплата коштів на виконання рішення суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Листом від 10.03.2023 ГУ ПФУ в Донецькій області на звернення ОСОБА_1 від 10.02.2023 повідомило, що повторно переглянуло пенсійну справу заявника щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №200/2206/22 в частині проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 09.06.2021 № ФС-97514/09/01779 з урахуванням 80% сум грошового забезпечення та виплати пенсії без обмеження розміру пенсії. На виконання рішення суду здійснено перерахунок у розмірі 24 302,85 грн. з врахуванням 80% грошового забезпечення на підставі довідки, виданої Донецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з 01.04.2019.  

Згідно наявного у матеріалах справи протоколу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.01.2023 проведеного на підставі рішення суду підсумок пенсії складає 27 814,18 грн. До вказаної суми включено індексацію (19043 * 0,140 = 2 666,02) та індексацію збільшення пенсії на 25 % - 5 427,26 грн.

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.03.2023 підсумок пенсії складає 27 814,18 грн. До вказаного розміру включено індексацію (19043 * 0,140 = 2 666,02) та індексацію збільшення пенсії на 25 % - 5 427,26 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії – 24 302,85 грн.

Розпорядженням про перерахунок пенсії з 01.03.2023 позивачу перераховано розмір пенсії з урахуванням індексації за 2022 рік та 2023 рік, підсумок пенсії з надбавками 29 314,18 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 24 302,85 грн.  

Згідно протоколу від 26.04.2023 ОСОБА_1 нараховано індексацію базового ОСНП 2022 (23 803,75 * 0,140) 3 332,53 грн. та індексацію базового ОСНП 2023 (27 136,28 * 0,197) 1500,00 грн. Загальний розмір пенсії 24 302,85 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2023 на підставі Постанови № 168 знову застосовано обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII, десятьма  прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

 Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб,   які мають особливі заслуги перед   Батьківщиною), призначених (перерахованих)   відповідно до  Митного кодексу України,  законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", Про Кабінет   Міністрів   України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Про пенсійне забезпечення", Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

 Водночас  Законом № 3668-VI  внесено зміни у  статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції  Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII(в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно із пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII.

Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №  2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів дійшла висновку, що вони суперечать одна одній.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

 Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

При цьому, розвиваючи зазначені юридичні позиції викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, „юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття „виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією „За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що „органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії „Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішень Конституційного Суду України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19,від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21.

Згодом відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, від 08 листопада 2022 року у справі №580/6636/21, від 06 березня 2023 року у справі № 1340/6235/18.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

 Викладене свідчить  про протиправність дій відповідача щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром.

У зв`язку з викладеним, позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру призначеної пенсії.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що рішення суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи скарги їх не спростовують.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                             ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 р. у справі № 200/1183/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 р. у справі № 200/1183/23   - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 02 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач:                                                                           Е.Г. Казначеєв

Судді:                                                                                              А.А. Блохін

                                                                                                        І.В. Геращенко