Номер провадження: 11-кп/813/1826/23

Справа № 522/16201/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали кримінального провадження №12022162510001153 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Мукачево, Закарпатської області, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, без постійного місця проживання на території м. Одеси, раніше неодноразово судимого,

обвинуваченого за ч.4 ст.186 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Флорешти, Республіки Молдови, громадянина Республіки Молдови, із середньою освітою, непрацюючого, без постійного місця проживання на території м. Одеси, раніше судимого,

обвинуваченого за ч.4 ст.186 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Іллінці, Іллінецького району, Вінницької області, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території м. Одеси, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.4 ст.186 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився с. Великокомарівки, Великомихайлівського району, Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання на території м. Одеси, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

обвинуваченого за ч.4 ст.186 КК України,

встановив:

Приморським районним судом м. Одеси розглядається кримінальне провадження №12022162510001153 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_5 та обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про зміну запобіжних заходів, задоволено клопотання прокурора та, в порядку ст.331 КПК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою кожному з обвинувачених, строком до 03.09.2023 року.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції послався на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений може вдатися до спроб переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; перебуваючи на волі, може вчинити нові злочини. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які б були перешкодою для продовження відносно кожного з обвинувачених найсуворішого запобіжного заходу судом не встановлено. Крім того, суд вважав за необхідне не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Не погоджуючись з ухвалою судузахисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду в частині рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту. Захисник посилається на те, що обвинувачений не має на меті переховуватись від суду та здійснювати інші дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, має міцні соціальні зв`язки, з червня 2020 року по квітень 2021 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях. Захисник звертає увагу, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, але судом фактично не здійснюється належний судовий розгляд, а лише розглядаються клопотання прокурора про продовження заходів забезпечення кримінального провадження.

Апеляційні скарги стосовно інших обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до суду апеляційної інстанції не надходили, а тому законність ухвали місцевого суду перевіряється в межах поданої апеляційної скарги.

Судовий розгляд проведений за відсутності обвинуваченого та захисника, які не заявляли клопотання про особисту участь під час розгляду поданої апеляційної скарги.

Прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явився, клопотань про здійснення розгляду в його присутності не заявляв.

Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Колегія суддів вважає, що в умовах воєнного стану відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.

За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.422-1 КПК, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або обирає запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.

З матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який відносяться до категорії тяжкого, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тяжкістю покарання, яке може загрожувати ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду та вдатися до вчинення інших злочинів.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.

Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, а також продовження існування ризиків можливого переховування останнього від суду, та можливості вчинення інших злочинів, виправдовують продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу та дають апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Посилання сторони захисту на відсутність ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду заслуговує на увагу, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 може здійснити спроби переховування від суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, навіть з огляду на можливе призначення покарання, яке слід буде відбувати реально.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Колегією суддів не виключається можливість вчинення ОСОБА_8 іншого злочину, з огляду на надані матеріали провадження останній не працевлаштований та вчинив грабіж в умовах воєнного стану групою осіб, із застосуванням насильства з особами які раніше неодноразово судимі, зокрема злочини проти власності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Крім того, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, в даному випадку п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де визначено, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.

Апеляційний суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема: участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, однак зазначає, що з моменту повномасштабного вторгнення РФ на територію України не здійснив дій щодо продовження контракту в ЗСУ та стати на захист країни, крім того з моменту взяття під варту не звертався до прокурора з клопотанням про зміну запобіжного заходу та вступу до ЗСУ, обравши при цьому інший спосіб заробітку - здійснення грабежу групою осіб. Дані обставини викликають сумніви у міцності соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_8 та не дає підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який як просить захисник.

Враховуючи зазначені обставини апеляційний суд вважає, що на теперішній час відсутні дані, які б могли переконати суд у тому, що будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечать його належну процесуальну поведінку.

При цьому, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи захисника щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, а тому місцевий суд на законних підставах не визначав розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та захисником апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_8 під вартою.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого у вчиненні ним тяжкого злочину із застосуванням насильства, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені місцевим судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 року, якою ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4