ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4269/23 Справа № 204/6593/21 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про припинення протиправних дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2021 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" про припинення протиправних дій та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він є споживачем послуг по постачанню електроенергії, жителем та власником квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 .

При цьому, коли робилися зміни постачальників електроенергії, його ніхто про це не питав.

26 січня 2007 року він підписав Договір №9314270, відповідно до умов якого визначено: «9.1. Цей договір укладаються на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважаються продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із Сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення».

Будь-яких інших договорів з КП «Дніпропетровські міські електричні мережі» він не підписував.

Вказав, що звертається до суду за захистом своїх прав споживача електричної енергії, бо ділки, які заволоділи майном комунального підприємства повністю змінили схему постачання електроенергії та встановили монополію на цю послугу, зробили зміну Статуту комунального підприємства на Товариство з обмеженою відповідальності без згоди власника - Територіальної Громади районів міста Дніпра, що є грубим порушенням діючого законодавства України і почали грабувати громадян районів міста піднімаючи необґрунтовано тарифи, не реєструючи нормативно-правові акти у Мін`юсті.

Він є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг по постачанню електроенергії. При цьому, сам він не підписував жодних договорів з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та йому навіть ніхто не пропонував підписати інший договір з цим постачальником.

Разом з цим, вказує, що він отримував квитанції на оплату електроенергії і регулярно, до 01 лютого 2021 року сплачував послуги за постачання електроенергії, доки розмір тарифів з постачання електроенергії не перейшов розумну межу.

Тому він, разом з іншими громадянами та журналістами вирішили припинити плату протиправному угрупуванню ділків з 01 лютого 2021 року та, написали їм вимогу про повернення їм украдених у них коштів по необґрунтованих тарифам, які не мають жодної юридичної сили.

Перед поданням позову, він листом №0422-1/21 від 22 квітня 2021 року намагався вирішити питання щодо підписання акту взаєморозрахунків по платежам за послуги постачання електроенергії, але з боку ТОВ «Дніпровські електричні послуги», не дивлячись на те, що до вказаного акту взаєморозрахунків у восьми додатках ним було надані належні документи і докази для його підписання, останнім були проігноровані, чим, вважає, що було порушено його права, що надані йому Конституцією і діючим законодавством України.

Вважає, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» грубо порушує діюче законодавство України, Закон України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки ця юридична особа не має права надавати громадянам територіальних громад районів міста Дніпра житлово-комунальні послуги по постачанню електроенергії громадянам територіальних громад районів міста. Такі права надаються тільки комунальним підприємствам створеним органами районних територіальних громад. Зміна Статутів комунальних підприємств може проводитися тільки після затвердження власником, а власниками у місті Дніпро являються територіальні громади районів міста Дніпро. У цієї юридичної особи такого дозволу нема і статут територіальні громади районів не затверджували. Фінансові документи квитанції на оплату послуг до нього приходять без підписаного між ними Договору. Ця юридична особа, яка надає квитанції на оплату послуг не є уповноважена власником Чечелівською територіальною громадою, яка таким правом може наділити тільки комунальне підприємство, яке буде створено районною радою, а гроші від оплати за постачання електроенергії споживачам жителям цього району будуть надходити у бюджет Чечелівської районної ради, а не ділкам та шахрайським групам, які крадуть гроші жителів м. Дніпра. При цьому зазначає, що такі права не може надавати міська рада, так як вона не власник на території міста, а управитель, а наділити такими правами може лише рада через проведення місцевих референдумів у кожному районі міста Дніпра.

Вважає, що всі тарифи з середини 2016 року, якими керувалася ця злочинна група не мають юридичної сили, бо акти якими вони введені, не зареєстровані у Мін`юсті, що є порушенням ст.117 і ст.8 Конституції України.

Тому, просив суд: припинити дії відповідача, які порушують його права на достатній рівень життя, який впав в результаті значного, не обґрунтованого підвищення тарифів на електроенергію для комунальних послуг Кабінетом міністрів (КМУ) в порушення ст. 8 і ст. 117 Конституції України, без реєстрації нормативно-правових актів КМУ у Мін`юсті, якими підвищували тарифи, які були з вересня 2016 року до січня 2021 юридично не дійсними. У зв`язку з чим, прохає суд припинити дії відповідача, який порушує його право, наданого йому Конституцією України та, зобов`язати відповідача відшкодувати йому завдані своїми діями з вересня 2016 року збитки, у сумі 15288 гривень. Признати право позивача - споживача комунальних послуг на недопущення звуження їх змісту та обсягів встановлених ст. 22 і ст. 48 Конституції України, Постановою Верховної Ради України № 512-XI від 18 березня 1999 р. та прийняти рішення про примусове виконання відповідачем своїх обов`язків по зменшенню плати за електроенергію позивачу - споживачу цієї комунальної послуги по постачанню електроенергії, згідно наданих ним документів, на які вказуються у Постанові ВР України №512 XIIIV і його акту звірки взаєморозрахунків, зробленого на виконання вимог цієї постанови. Припинити дій відповідача, які порушують права позивача та інших споживачів комунальної послуги ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» постачання громадянам України електроенергії, яке не є комунальним підприємством і яке змінило правовідносини між позивачем - споживачем послуг по постачанню електроенергії, бо цим займалося комунальне підприємство згідно закону «Про місцеве самоврядування», та незаконно зайняло його місце, без проведення місцевих референдумів Територіальних громад районів міста Дніпра. Просить суд відновлення становища, яке існувало до порушення, бо це прерогатива місцевого самоврядування яке саме створює комунальні підприємства і контролює їх роботу та стає між виробниками електроенергії і споживачами, не дає знущатися з людей, бо не обґрунтованих тарифів тоді ніхто не нав`яже споживачам електроенергії. Стягнути з відповідача на його користь заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 20000 гривень, за завдані клопоти і страждання, а також за те, що з 2016 року відповідач знущався з його сім`ї, зробив їх злиднями та своїми листами «щастя» постійно заставляв жити в напрузі в пошуку грошей на оплату юридично недійсних тарифів на електроенергію та відшкодуванню досудових витрат у розмірі 2 100 гривень.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про припинення протиправних дій та зобов`язання вчинити дії - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року.

У відзиві ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є уповноваженим власником кв. АДРЕСА_2 , в якій він зареєстрований з 31 жовтня 2006 року, що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №21511 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 28 листопада 2018 року (а. с. 21).

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.116), ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (ідентифікаційний код юридичної особи 42082379), зареєстроване 20 квітня 2018 року та має такі видами економічної діяльності: 35.14- торгівля електроенергією (основний); 78.30 - інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 85,32 - професійно-технічна освіта; 46,71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.12 - діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 35.23 - торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Відповідно до наказу ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» №3-К від 25 жовтня 2018 року (а.с.117) директором ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» призначено Ю.Б. Федька.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є споживачем електроенергії, яка постачається йому шляхом надання послуг з її постачання відповідачем.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законом України «Про ринок електричної енергії», що набрав чинності 11 червня 2017 року, визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», що прийнятий Верховною Радою України 22 вересня 2016 року, НКРЕКП було наділено повноваженням здійснювати прийняття нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції, в тому числі, здійснювати державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, діяльності постачання електроенергії.

Приписами п.74 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.

При цьому, п.77 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що роздрібний ринок електричної енергії (далі - роздрібний ринок) - система відносин, що виникають між споживачем електричної енергії та електропостачальником у процесі постачання електричної енергії, а також іншими учасниками ринку, які надають пов`язані з постачанням електричної енергії послуги.

Також, п.93 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Разом з цим, п.96 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Зазначено, що відповідно до вимог ч.1 ст.45 цього Закону, на сьогоднішній день розподіл електричної енергії здійснюються операторами системи розподілу, а постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором, постачання електричної енергії споживачу.

Приписами ч.5 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, 14 березня 2018 року НКРЕКП було прийнято Постанову №312, якою затверджено Правила, що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача про порушення відповідачем його прав, починаючи з вересня 2016 року, є безпідставними, оскільки з 01 січня 2019 року постачальником універсальних послуг з постачання електричної енергії для побутових споживачів Дніпропетровської області визнано ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги».

Пунктом 2 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14 березня 2018 року №312 (у редакції від 28 грудня 2018 року) визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною з додатку до цієї постанови.

При цьому, пунктом 8 вказаної Постанови встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до вимог п.1.2.8. вказаних Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Згідно із вимогами п.13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної - про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Разом з цим зазначає, що при укладенні публічного договору приєднання, сторона, яка приєднується до запропонованого договору, не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, споживачі, які після 01 січня 2019 року продовжили споживання електричної енергії та не направили заперечення щодо договірних умов в цілому чи частково, вважаються такими, що приєдналися до умов договору про постачання електричної енергії побутовому споживачу облікованому на сайті постачальника.

Договір про постачання електричної енергії споживачу опубліковано в засобах масової інформації, зокрема у газеті «Вісті Придніпров`я» від 06 листопаду 2018 року №84 (1984), а також розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» https://dnep.com.ua та «Yasno» wttps://www.dp.yasno.com.ua/).

Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та самими сторонами під час розгляду справи, що позивач по січень місяць 2021 року включно користувався послугами відповідача з електропостачання та, справно й регулярно за них сплачував.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення факту, що позивач, як споживач послуг відповідача, приєднався до умов договору постачання універсальних послуг з електропостачання, а відтак, сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими відповідач надавав позиву послуги з електропостачання, а позивач був зобов`язаний сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що з січня 2019 року, коли відповідач почав надавати свої послуги з електропостачання, позивачем не було надано на його адресу заяву-відмову від отримання таких послуг, а навпаки останній продовжив отримувати послуги відповідача з електропостачання, при цьому, регулярно та справно сплачуючи за них (по січень 2021 року включно) грошові кошти, що підтверджує факт його приєднання до умов договору постачання універсальних послуг відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача про те, що він жодних договорів з відповідачем не укладав, є необґрунтованими та такими, що спростовані матеріалами справи.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, п.3 ч.2 ст.3 вказаного Закону, визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Так, постановою НКРЕКП № 220 від 26 лютого 2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 березня 2015 року №231/26676 затверджено тарифи на електроенергію для населення.

На засіданні Регулятора 06 січня 2021 року було прийнято рішення про визнання тарифів, затверджених Постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220 такими, що втратили чинність.

При цьому, 28 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №483» №1325, згідно з якою з 01 січня до 31 березня 2021 року встановлено фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні 1 гривні 68 копійок за 1 кВт год. Дана Постанова зареєстрована у Міністерстві юстиції України 04 січня 2021 року за №102514/2021.

Крім того, Постановами Кабінету Міністрів України №238 від 24 березня 2021 року, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29 березня 2021 року за №103850/2021), №439 від 28 квітня 2021 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06 травня 2021 року за №104741/2021), №659 від 29 червня 2021 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 31 липня 2021 року за №105783 2021), №767 від 28 липня 20212021, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2021 року за №106386/2021), №859 від 11 серпня 2021 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 19 серпня 2021 року за №106720/2021) були внесені зміни до Постанови №483, тим самим було продовжено дію фіксованих цін на електричну енергію для побутових споживачів до 30 вересня 2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 №859, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 19 серпня 2021 року за №106720/2021, з 01 жовтня 2021 року встановлені нові тарифи на електроенергію для населення в залежності від місячних обсягів споживання.

Таким чином, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не є організацією, яка встановлює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що позивач є споживачем послуг відповідача, за які він регулярно та справно сплачував грошові кошти (по січень 2021 року включно), що підтверджує факт його приєднання до умов договору постачання універсальних послуг відповідача, враховуючи те, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не є організацією, яка встановлює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, при цьому, беручи до уваги те, що позивачем у встановленому Законом порядку тарифи на електроенергію для населення не оскаржено, нормативно-правові акти, якими вони встановлені скасованими, недійсними чи неконституційними не визнані, а позовні вимоги не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з цим у їх задоволенні слід відмовити.

Разом із цим, враховуючи, що інші вимоги позивача є по суті похідними вимогами від первісної вимоги, яка в судовому порядку під час розгляду справи не знайшла свого підтвердження та не була доведена стороною позивача належними, достатніми та допустимими доказами, натомість у повному обсязі спростована стороною відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право позивача не є таким, що порушене відповідачем, а відтак похідні вимоги також не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що в рішенні надано недостовірну інформацію про ОСОБА_2 , який підписував усі листи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надано наказ №3-К від 25 жовтня 2018 року відповідно до якого директором ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» призначено Ю.Б.Федька (а.с.117), що підтверджує повноваження директора на підписання документів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не є юридичною особою та не має права здійснення постачання електричної енергії споживачу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані щодо державної реєстрації товариства 20.04.2018 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На виконання положень Закону України «Про ринок електричної енергії» відбулось юридичне відокремлення діяльності оператора системи розподілу від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (обленерго), у тому числі, шляхом створення електропостачальника.

Так, постачальники електричної енергії за регульованим тарифом, які постачали електричну енергію споживачам на закріплених територіях до 31.12.2018 та отримали ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, з 01.01.2019 набули статусу операторів системи розподілу, які здійснюють розподіл електричної енергії споживачам власними електричними мережами.

У зв`язку з наведеним, створені окремі самостійні підприємства, на які покладено функції зі здійснення постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону на сьогодні розподіл електричної енергії здійснюється операторами системи розподілу, а постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками (ст. 56 Закону).

Частиною 1 ст.56 Закону встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постановою Національної комісії. що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Таким чином, з 01.01.2019 та по теперішній час ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» провадить господарську діяльність з постачання електроенергії споживачу на підставі вишезазначеної ліцензії.

Поряд із цим, державою на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» покладена функція з надання універсальної послуги побутовим та малим непобутовим споживачам.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» встановлює власні тарифи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до 01.07.2019 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» здійснювало постачання електричної енергії населенню за тарифами, затвердженими постановою НКРЕКП від 26.02.2015 №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.03.2015 за №231/26676.

Механізм формування цін на електричну енергію для побутових та малих непобутових споживачів під час надання універсальних послуг встановлений Порядком формування цін на універсальні послуги, затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1177.

Згідно із пунктом 2. 1 Порядку №1177, у рамках покладання спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів випуск електричної енергії побутовим споживачам здійснюється постачальником універсальних послуг за фіксованими цінами.

У зв`язку із тим, що станом на 30.06.2019 діяли тарифи передбачені постановою НКРЕКП від 26.02.2015 №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», відповідно до 01.01.2021 при здійсненні розрахунків з побутовими споживачами ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» застосовувались саме вказані тарифи.

28 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 р. №483» №1325, згідно із якою встановлено з 01 січня до 31 березня 2021 року фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні 1,68 грн. за 1 кВт*год.

Таким чином, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» з 01.01.2019 постачало електричну енергію споживачам, у тому числі позивачу, за тарифами, встановленими вищезазначеними нормативно-правовими актами, які прийняті уповноваженими на це органами та зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а тому твердження позивача є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» є саме постачальником електричної енергії, а не суб`єктом нормотворення та, відповідно, не має повноважень на видання нормативно-правових актів, у останнього не виникає обов`язку та необхідності у їх реєстрації.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» проігнорувало його право скористатися постановою Верховної Ради України від 18.03.1999 №512-XIV, на підставі якої він здійснив розрахунки, які надавалися ним у додатках до позовної заяви, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.3 постанови Верховної Ради України від 18.03.1999 №512-XIV, виконання Постанови Верховної Ради України «Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України» покладається на Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Жодним діючим нормативно-правовим актом не визначений обов`язок чи можливість електропостачальника змінювати затверджені Кабінетом Міністрів України тарифи на електричну енергію.

Натомість, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» зобов`язане постачати електричну енергію побутовим споживачам за фіксованими цінами, встановленими додатком 3 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 №483.

Отже, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не має права змінювати ціни на електричну енергію для побутових споживачів.

Таким чином, виконання Постанови законодавчо не покладене на підприємства, водночас, обов`язок виконувати цю Постанову покладений на Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а тому у ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» немає обов`язку виконувати дану Постанову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що постачання електричної енергії може здійснюватися виключно підприємствами, що перебувають y власності територіальних громад, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законами або іншими нормативно-правовими актами, на які посилається позивач, не передбачене повноваження органів місцевого самоврядування встановлювати тарифи на електричну енергію.

Натомість, встановлення тарифів на електричну енергію, зокрема, для населення, як було зазначено вище, належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Таким чином, постачальником електричної енергії може бути юридична особа незалежно від форми власності, яка отримала ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Як зазначалось вище, Товариство має відповідну ліцензію, видану постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №429, у зв`язку з чим має право вільно та на законних підставах провадити господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова