В И Р О К

іменем України

02 серпня 2023 року м. Шаргород

Справа №152/909/23

Провадження №1-кп/152/90/23

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом від 30.06.2023 року, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020150000093 08.05.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не військовозобов`язаного, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, раніше судимого 17.07.2003 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 07.03.2007 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 17.07.2007 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки вісім місяців; 19.04.2012 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 07.07.2016 року Ямпільським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; 09.12.2016 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 27.01.2017 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк п`ять років два місяці; 09.02.2017 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років; 10.05.2017 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців; 28.11.2017 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років дев`ять місяців; звільненого 09.07.2021 року із Стрижавської ВК Вінницької області (№81) на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2021 року умовно-достроково на шість місяців 14 днів,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

з участю сторін кримінального

провадження -

зі сторони обвинувачення:

прокурора у кримінальному

провадженні - прокурора

Шаргородського відділу

Жмеринської окружної

прокуратури - ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_3 в середині квітня 2023 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у лісозахисній смузі на околиці м. Могилів-Подільський, виявив картонну коробку, в якій знаходилися два корпуси гранати РГД-5, один корпус гранати РГН, один корпус гранати Ф-1 і запали до них в розібраному стані, та, розуміючи, що виявлені предмети є бойовими припасами, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, вирішив забрати їх собі. Після цього, в порушення вимог п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року за №2471-ХІІ (з наступними змінами), відповідно до якого зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси не можуть перебувати у власності громадян, взяв знайдену картонну коробку з виявленими двома корпусами гранати РГД-5, одним корпусом гранати РГН, одним корпусом гранати Ф-1 і запалами до них в розібраному стані та переніс їх до будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав, вчинивши таким чином їх незаконне придбання та зберігання.

В подальшому, у кінці квітня 2023 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), у ОСОБА_3 виник умисел на збут виявлених боєприпасів. Для цього він перевіз громадським транспортом картонну коробку з двома корпусами гранати РГД-5, одним корпусом гранати РГН, одним корпусом гранати Ф-1 і запалами до них в розібраному стані для подальшого зберігання до бетонного мосту, що розташований ліворуч на відстані приблизно 100 метрів від дороги сполученням «Шаргород-Джурин» та на відстані приблизно 500 метрів від с. Гибалівка у напрямку руху до с. Джурин Жмеринського району Вінницької області, де незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

05.06.2023 року приблизно о 11 годині 40 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, перебуваючи на польовій дорозі поблизу кафе-бару «Фортуна», що знаходиться в с. Гибалівка Жмеринського району Вінницької області, на відстані 30 метрів від дороги сполученням «Шаргород-Джурин», збув легендованій особі ОСОБА_6 за грошові кошти в сумі 4000 грн. корпус гранати РГД-5 з маркуванням 214 84 Т, корпус гранати РГД-5 з маркуванням РГД-5 11 12 58 Т, запал типу УЗРГМ з маркуванням 2-77-УЗРГМ 583, запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 79-87 УЗРГМ 583.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/10384 ВТХ від 23.06.2023 року, два металеві предмети еліпсоподібної форми зеленого кольору із гладкими поверхнями із маркувальними позначеннями «?-214-84Т» та «РГД-5 11-12-58 Т» є двома корпусами наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «79-87 УЗРГМ 583» є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2» промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «2-77 УЗРГМ 583» є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ» промислового виготовлення військового призначення. Металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею із маркувальним позначенням «? НОМЕР_1 » в конструктивному поєднанні із металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «2-77 УЗРГМ 583» є наступальною осколковою гранатою РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу. Металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею із маркувальним позначенням « НОМЕР_2 » в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «79-87 УЗРГМ-2 583» є наступальною осколковою гранатою РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/10383 ВТХ від 27.06.2023 року, металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею із маркувальним позначенням «107 14-79 Т» - є корпусом оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет сферичної форми із гладкою поверхнею та маркувальним позначенням «РГН 254-41-89» - є корпусом наступальної ручної гранати РГН промислового виготовлення військового призначення. Два металевих предмети циліндричної форми із зигзагоподібними пластинами з маркувальними позначеннями «172-78-УЗРГМ-2 583» та «66-88 УЗРГМ-2 11» на внутрішній поверхні важеля маркування «386-130-88» - є двома підривачами «Уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ-2» промислового виготовлення військового призначення. Металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею з маркувальним позначенням «107 14-79 Т» в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми з зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «66-88 УЗРГМ-2 11» на внутрішній поверхні важеля маркування «386-130-88» - є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання, збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч.1 ст.263 КК України і викладене в обвинувальному акті від 30.06.2023 року.

Прокурор Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, про що обвинуваченим подано до суду відповідну заяву (а.с.60).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч.1 ст.263 КК України і викладене в обвинувальному акті від 30.06.2023 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати…

При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.

Так, будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, зазначив, що добровільно приймав участь у всіх слідчих діях та надав показання щодо обставин, способу вчинення кримінального правопорушення, зазначив, що виявляє жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення, готовий нести призначене судом покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що у квітні 2023 року їздив до свого знайомого у с. Воєводчинці, та, повертаючись звідти додому, на околиці м. Могилів-Подільський вирішив іти в с. Абрамівська Долина, де проживає, пішки. По дорозі він зайшов у лісосмугу, у якій виявив старе дерево черешні з дуплом, з якого виглядала картонна коробка. Він вирішив подивитися, що знаходиться у коробці. Підійшовши до дерева, він вийняв коробку і в ній виявив гранати та запали до них, кожна з яких була завернута у папір разом із запалом. Він вирішив забрати гранти з запалами собі, поклав їх з коробкою у власний пакет та приніс до домоволодіння своєї покійної бабусі, що знаходиться в АДРЕСА_2 , де залишив зберігати в приміщенні літньої кухні, щоб потім продати. Також, він вирішив поїхати до свого знайомого ОСОБА_7 в м. Шаргород, але приїхавши, від батька останнього дізнався про смерть знайомого, кілька днів проживав у будинку знайомого, після чого поїхав додому в с. Абрамівська Долина. При цьому, він поїхав на автомобілі таксі, яким керував ОСОБА_6 . На автомобілі він доїхав до с. Березівка. По дорозі він запитав водія таксі, чи не бажає він купити у нього гранати, на що останній погодився. Він залишив свій номер мобільного телефона водію та взяв номер телефона останнього і вони домовилися здзвонитися. На початку травня він перевіз автобусом коробку з гранатами та запалами і заховав поблизу с. Гибалівка, в чагарниках під бетонним мостом, але із ОСОБА_6 йому не вдалося зустрітися, так як останній перебував на роботі. Про зустріч із ОСОБА_6 він домовився на 05.06.2023 року, а також домовився про ціну однієї гранати з запалом - 2000 грн. При цьому, ОСОБА_6 повідомив, що купить дві гранати. Вийшов з автобуса на повороті у напрямку с. Гибалівка він пішки дійшов до місця, де заховав гранати, взяв із коробки дві гранати з запалами, поклав до кишені і пішов до місця біля кафе «Фортуна» в с. Гибалівка, про яке йому по телефону повідомив ОСОБА_6 . Знайшовши ОСОБА_6 у автомобілі на ґрунтовій дорозі неподалік кафе, він сів у автомобіль, передав останньому гранати та отримав від нього гроші в сумі 4000 грн. Після цього він вийшов з автомобіля та попрямував у м. Шаргород, але за 50 метрів від місця продажу боєприпасів був затриманий поліцією. Поліції він видав грошові кошти, а також повідомив, де знаходиться місце зберігання решти гранат з запалами. Що знайдені ним у лісосмузі предмети є гранатами, він здогадався, оскільки раніше їх ніколи не бачив. Дозволу на зберігання, носіння, збут боєприпасів він не має.

ОСОБА_3 запевняє суд, що щиро кається, не вчинятиме кримінальних правопорушень, просить його суворо не карати.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, а саме: носіння, зберігання, придбання, збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, зокрема, в середині квітня 2023 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у лісозахисній смузі на околиці м. Могилів-Подільський, ОСОБА_3 виявив картонну коробку, в якій знаходилися два корпуси гранати РГД-5, один корпус гранати РГН, один корпус гранати Ф-1 і запали до них в розібраному стані, та, розуміючи, що виявлені предмети є бойовими припасами, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, вирішив забрати їх собі. Після цього, в порушення вимог п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року за №2471-ХІІ (з наступними змінами), відповідно до якого зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси не можуть перебувати у власності громадян, взяв знайдену картонну коробку з виявленими двома корпусами гранати РГД-5, одним корпусом гранати РГН, одним корпусом гранати Ф-1 і запалами до них в розібраному стані та переніс їх до будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав, вчинивши таким чином їх незаконне придбання та зберігання.

В подальшому, у кінці квітня 2023 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), у ОСОБА_3 виник умисел на збут виявлених боєприпасів. Для цього він перевіз громадським транспортом картонну коробку з двома корпусами гранати РГД-5, одним корпусом гранати РГН, одним корпусом гранати Ф-1 і запалами до них в розібраному стані для подальшого зберігання до бетонного мосту, що розташований ліворуч на відстані приблизно 100 метрів від дороги сполученням «Шаргород-Джурин» та на відстані приблизно 500 метрів від с. Гибалівка у напрямку руху до с. Джурин Жмеринського району Вінницької області, де незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

05.06.2023 року приблизно о 11 годині 40 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, перебуваючи на польовій дорозі поблизу кафе-бару «Фортуна», що знаходиться в с. Гибалівка Жмеринського району Вінницької області, на відстані 30 метрів від дороги сполученням «Шаргород-Джурин», збув легендованій особі ОСОБА_6 за грошові кошти в сумі 4000 грн. корпус гранати РГД-5 з маркуванням 214 84 Т, корпус гранати РГД-5 з маркуванням РГД-5 11 12 58 Т, запал типу УЗРГМ з маркуванням 2-77-УЗРГМ 583, запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 79-87 УЗРГМ 583.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/10384 ВТХ від 23.06.2023 року, два металеві предмети еліпсоподібної форми зеленого кольору із гладкими поверхнями із маркувальними позначеннями «?-214-84Т» та «РГД-5 11-12-58 Т» є двома корпусами наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «79-87 УЗРГМ 583» є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2» промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «2-77 УЗРГМ 583» є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ» промислового виготовлення військового призначення. Металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею із маркувальним позначенням «? НОМЕР_1 » в конструктивному поєднанні із металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «2-77 УЗРГМ 583» є наступальною осколковою гранатою РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу. Металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею із маркувальним позначенням « НОМЕР_2 » в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «79-87 УЗРГМ-2 583» є наступальною осколковою гранатою РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/10383 ВТХ від 27.06.2023 року, металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею із маркувальним позначенням «107 14-79 Т» - є корпусом оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет сферичної форми із гладкою поверхнею та маркувальним позначенням «РГН 254-41-89» - є корпусом наступальної ручної гранати РГН промислового виготовлення військового призначення. Два металевих предмети циліндричної форми із зигзагоподібними пластинами з маркувальними позначеннями «172-78-УЗРГМ-2 583» та «66-88 УЗРГМ-2 11» на внутрішній поверхні важеля маркування «386-130-88» - є двома підривачами «Уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ-2» промислового виготовлення військового призначення. Металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею з маркувальним позначенням «107 14-79 Т» в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми з зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «66-88 УЗРГМ-2 11» на внутрішній поверхні важеля маркування «386-130-88» - є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу.

Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування за ч.1 ст.263 КК України суд вважає вірною.

З правового висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.07.2021 року у справі №220/1985/19 вбачається, що диспозицією ч.1 ст.263 КК передбачено, що кримінально караним є носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Визначення, що міститься у частині 1 статті 263 КК - «без передбаченого законом дозволу», є одним із елементів гіпотези норми, який - поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України, - визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції частини першої статті 263 КК.

До того ж, з правового висновку Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі №161/3885/16-к вбачається, що диспозицію частини першої статті 263 КК не можна вважати бланкетною, оскільки вона не посилається на інші закони чи нормативні акти у визначенні заборонених діянь, а визначає їх у своєму тексті. Відповідно до цього положення забороняються: «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». Власне ця заборона і є диспозицією частини першої статті 263 КК, яка супроводжується визначеними в цьому ж положенні санкціями.

Відсилка до іншого «закону» міститься не в диспозиції цієї норми, а у формулюванні умови, яка визначає, коли її диспозиція може бути застосована: «без передбаченого законом дозволу». Якщо «дозвіл» відсутній умова виконана, і діє диспозиція частини першої статті 263 КК, тобто заборона «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». Навпаки, наявність відповідного дозволу свідчить про відсутність передбаченої законом умови, за якої диспозиція цього положення може бути застосована.

Також, Верховний Суд зазначає, що умови, що визначають застосування диспозиції норми, в теорії права відносять до гіпотези норми. Таким чином, слова у частині першій статті 263 КК «без передбаченого законом дозволу» визначають один із елементів гіпотези норми, який поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України, визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції частини першої статті 263 КК.

Як встановлено судом з показань обвинуваченого, ОСОБА_3 не мав жодного дозволу на носіння, зберігання, придбання чи збут бойових припасів.

До того ж, з роз`яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26.04.2002 року за №3 вбачається, що бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.

Крім того, з роз`яснень, що містяться в п.11 указаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці. Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Також, з роз`яснень, що містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26.04.2002 року за №3 вбачається, що незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

До того ж, з роз`яснень, що містяться в п.16 указаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст.263 КК України.

ІІ. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, мотиви суду щодо призначення покарання.

З правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 07.12.2021 року у справі №617/775/20 вбачається, що призначення за вироком суду покарання завжди передбачає конкуренцію інтересів обвинуваченого щодо уникнення чи мінімізації негативних правових наслідків для себе й інтересу держави, який полягає у притягненні винної особи до кримінальної відповідальності в міру її вини. Зазначене зумовлюється юридичною природою покарання як передбаченого законом обмеження прав і свобод засудженого, що згідно зі ст.50 КК застосовується за вироком суду з метою кари, виправлення особи і запобігання вчиненню нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1 ст.50 КК). Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч.2 ст.50 КК).

У ст.65 КК встановлено загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (ч.1). А у ч.2 ст.65 КК сформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого винній особі має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з вимог ч.5 ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, що передбачене ч.1 ст.263 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному. Цю обставину, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом`якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 09.10.2018 року справі №756/4830/17-к вбачається, що щире каяття - це психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчинення інших дій, спрямованих на розкриття злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна вважати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти відображення в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, з правового висновку Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 року у справі №557/970/21 вбачається, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винним своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які йому ставляться в провину, а отже, характеризує поведінку винної особи після вчинення злочину суто з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, характеризується тим, що суб`єкт справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити й об`єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя. Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. З огляду на викладене вище, щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності.

Суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, оскільки упродовж досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений визнав вину, добровільно надав показання про факти та обставини вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №288/1158/16-к вбачається, що під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся. До того ж доведеність винуватості ґрунтується, у тому числі, й на зізнавальних показаннях самого ОСОБА_3 , що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, яка не зазначена у обвинувальному акті, як активне сприяння обвинуваченого в розкритті кримінального правопорушення.

Обставиною, обтяжуючою покарання обвинуваченого, суд вважає рецидив злочинів, відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України, оскільки ОСОБА_3 вчинив вказане нове кримінальне правопорушення, маючи непогашені судимості за умисні кримінальні правопорушення, зокрема, він був засуджений 17.07.2003 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 07.03.2007 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 17.07.2007 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки вісім місяців; 19.04.2012 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 07.07.2016 року Ямпільським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; 09.12.2016 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; 27.01.2017 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк п`ять років два місяці; 09.02.2017 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років; 10.05.2017 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців; 28.11.2017 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років дев`ять місяців; звільнений 09.07.2021 року із Стрижавської ВК Вінницької області (№81) на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 01.07.2021 року умовно-достроково на шість місяців 14 днів (а.с.144-148, 151-174).

За місцем проживання в с. Абрамівська Долина Могилів-Подільського району ОСОБА_3 характеризується Чернівецькою селищною радою задовільно, як особа, що проживає з батьками, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності (а.с.142).

За місцем проживання в м. Шаргород виконавчим комітетом Шаргородської міської ради ОСОБА_3 характеризується як особа, що проживає без реєстрації місця проживання в АДРЕСА_3 , не працює, не одружений, з середньою освітою, щодо нього відсутні інші відомості (а.с.143).

ОСОБА_3 на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога Чернівецької районної лікарні - не перебуває, що вбачається із довідок лікарні від 17.05.2023 року (а.с.140, 141).

Таким чином, з урахуванням обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, з врахуванням ставлення ОСОБА_3 до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вчинив кримінальне правопорушення при обтяжуючій обставині (рецидив злочинів), суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.263 КК України.

При цьому, суд призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Зазначений висновок суду узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування вимог ст.ст.69 та 75 КК України при призначенні ОСОБА_3 покарання.

ІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.

Прокурор в судовому розгляді просив залишити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід незмінним у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_3 утримується під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Шаргородського районного суду від 07.06.2023 року, згідно з якою запобіжний захід застосовано на строк 60 днів, тобто з 11.50 години 05.06.2023 року до 11.50 години 03.08.2023 року включно, з визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (а.с.188-190).

У зв`язку із наведеним суд вважає за необхідне залишити незмінним запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_3 під вартою до набрання цим вироком суду законної сили.

У роз`ясненнях, що містяться у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та в п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», звернуто увагу судів на необхідності точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.

Так, відповідно до вимог ст.532 КПК України, вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Отже, початок строку відбування покарання ОСОБА_3 повинен рахуватися з дня набрання цим вироком законної сили.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Частиною 2 ст.197 КПК України встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті…

Виходячи з аналізу норм КПК України, КК України, ЗУ «Про попереднє ув`язнення, суд дійшов до переконання про необхідність зарахування у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення у розрахунку: день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 в період з 05.06.2023 року перебуває під вартою в рамках означеного кримінального провадження.

Отже, підлягає зарахуванню у строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення останнього у рамках цього кримінального провадження з 05.06.2023 року по день набрання цим вироком суду законної сили з розрахунку: день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 07.06.2023 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. купюрами по 500 грн. кожна, серіями: АЕ 0734169, СД 6512923, ЗБ 3728426, ХИ 9200431, АГ 6612613, ХВ 0039265, ГА 1226685, ГА 9100135; на мобільний телефон марки «Redmi 9A»; на сигарети «Bond»; на картонну коробку із написом «М`ясорубка», що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, з метою збереження речових доказів, шляхом заборони користуватися та розпоряджатися ними до прийняття законного рішення в кримінальному провадженні №12023020150000093 від 8 травня 2023 року з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 263 КК України (а.с.76-77).

Згідно з ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.96-2 КК України встановлено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з ч.5 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З повідомлення від 19.05.2023 року Управління карного розшуку ГУНП у Вінницькій області вбачається, що грошові кошти у сумі 4000 грн. використовувалися для проведення оперативної закупівлі боєприпасів та виділені для цього ГУНП у Вінницькій області з видатків спеціального призначення (а.с.69).

Таким чином, згідно з п.3 ч.1 та ч.5 ст.96-2 КК України, вказані грошові кошти не підлягають спеціальній конфіскації, оскільки підлягають поверненню власнику (законному володільцю) - ГУНП у Вінницькій області.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, арешт, накладений на грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. купюрами по 500 грн. кожна, серіями: АЕ 0734169, СД 6512923, ЗБ 3728426, ХИ 9200431, АГ 6612613, ХВ 0039265, ГА 1226685, ГА 9100135; на мобільний телефон марки «Redmi 9A»; на сигарети «Bond»; на картонну коробку із написом «М`ясорубка» - підлягає скасуванню.

Відповідно до постанови слідчого від 05.06.2023 року визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, приєднано до матеріалів кримінального провадження грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. купюрами по 500 грн. кожна, серіями: АЕ 0734169, СД 6512923, ЗБ 3728426, ХИ 9200431, АГ 6612613, ХВ 0039265, ГА 1226685, ГА 9100135; на мобільний телефон марки «Redmi 9A»; сигарети «Bond»; картонну коробку із написом «М`ясорубка» та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області; визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження корпус гранати РГД-5 з маркуванням 214 84 Т, корпус гранати РГД -5 з маркуванням РГД-5 11 12 58 Т, запал типу УЗРГМ з маркуванням 2-77-УЗРГМ 583, корпус гранати РГН з маркуванням 254-41-89, корпус гранати Ф-1 з маркуванням 107-14-79 Т, запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 2-79-87 УЗРГМ 583, запал УЗРГМ-2 з маркуванням 66-88 УЗРГМ-2 11 на внутрішній поверхні важеля маркування 386-130-88, запал УЗРГМ-2 з маркуванням 172-78-УЗРГМ-2 583, які передано на зберігання до ВВТС ГУНП у Вінницькій області (а.с.70-71).

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно з ч.9 ст.100 КК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується (п.3); гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п.5).

Таким чином, речові докази - мобільний телефон марки «Redmi 9A», сигарети «Bond», власником яких є обвинувачений ОСОБА_3 і які були вилучені в останнього у ході затримання (а.с.175-178), слід повернути ОСОБА_3 ; картонну коробку із написом «М`ясорубка» слід знищити; грошові кошти в суті 4000 грн. слід повернути власнику (законному володільцю) - ГУНП у Вінницькій області.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення судових вибухово-технічних експертиз у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертами Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України проведено 23.06.2023 року вибухово-технічні експертизи і надано висновок за №СЕ-19/102-23/10384-ВТХ, вартість експертизи становить 7170 грн., та 27.06.2023 року висновок за №СЕ-19/102-23/10383-ВТХ, вартість експертизи становить 7648 грн. (а.с.85-105, 82, 114-136, 111).

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 7170 грн. та 7648 грн. на залучення експертів з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.1 ст.263 КК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, та засудити його до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки п`ять місяців.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання законної сили цим вироком залишити попередній - тримання під вартою.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 05.06.2023 року по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання цим вироком суду законної сили.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи - Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України: 7648 (сім тисяч шістсот сорок вісім) гривень за проведення вибухово-технічної експертизи від 27.06.2023 року №СЕ-19/102-23/10383-ВТХ та 7170 (сім тисяч сто сімдесят) гривень за проведення вибухово-технічної експертизи від 23.06.2023 року №СЕ-19/102-23/10384-ВТХ.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 07.06.2023 року на грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень купюрами по 500 (п`ятсот) гривень кожна, серіями: АЕ 0734169, СД 6512923, ЗБ 3728426, ХИ 9200431, АГ 6612613, ХВ 0039265, ГА 1226685, ГА 9100135; на мобільний телефон марки «Redmi 9A»; на сигарети «Bond»; на картонну коробку із написом «М`ясорубка» - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки «Redmi 9A», сигарети «Bond» - повернути ОСОБА_3 ; картонну коробку із написом «М`ясорубка» - знищити; грошові кошти в суті 4000 (чотири тисячі) гривень - повернути власнику (законному володільцю) - ГУНП у Вінницькій області; корпус гранати РГД-5 з маркуванням 214 84 Т, корпус гранати РГД-5 з маркуванням РГД-5 11 12 58 Т, запал типу УЗРГМ з маркуванням 2-77-УЗРГМ 583, корпус гранати РГН з маркуванням 254-41-89, корпус гранати Ф-1 з маркуванням 107-14-79 Т, запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 2-79-87 УЗРГМ 583, запал УЗРГМ-2 з маркуванням 66-88 УЗРГМ-2 11 на внутрішній поверхні важеля маркування 386-130-88, запал УЗРГМ-2 з маркуванням 172-78-УЗРГМ-2 583 - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий - суддя ОСОБА_1