ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1737/23 Справа № 205/6710/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача                 ОСОБА_2

суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання                 ОСОБА_5

прокурора                                         ОСОБА_6

захисника                                         ОСОБА_7

підозрюваного                                 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який має неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

       Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2023 року клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Західної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_10 , було задоволено та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 серпня 2023 року включно, з визначенням застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 107 360 гривень.

       Рішення суду обґрунтовано тим, що в провадженні ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12023041690001003 від 30.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

       30.06.2023 о 02.15 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

       Судом було зазначено, що слідчим у клопотанні та доданих документів з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

       Також слідчий суддя при вирішенні даного клопотання врахував, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_8 під загрозою застосування покарання за кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене; може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показань; вчинити інші кримінальні правопорушення.

       Таким чином слідчий суддя дійшов висновку, що сукупність викладених обставин свідчать про недоцільність застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, що забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання вищевказаним ризикам. Разом з цим, застава у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 107 360 гривень, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

       В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2023 року та постановити нову, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

       В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції ретельно не перевірив доводи прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та доводи щодо обрання йому більш м`якого запобіжного заходу. Поза увагою суду залишилась наявність тих фактів, що підозрюваний ОСОБА_8 , має постійне місце проживання, усталені соціальні зв`язки, на його утриманні перебуває неповнолітня дочка. Він запевнив суд, що не буде ухилятися від явки до суду та правоохоронних органів, не буде здійснювати тиск та вплив на свідків та жодними діями не буде перешкоджати встановленню істини по справі. ОСОБА_8 повністю визнає себе винуватим у інкримінованому правопорушенні та має на меті укласти угоду про визнання винуватості. Ці обставини, на думку захисника, є безумовними підставами для обрання відносно нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, бо сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

       Заслухавши доповідь головуючого судді, думку підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

       Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

       Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       У відповідності до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

       Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

       Так, під час судового розгляду слідчий суддя належним чином з`ясував, що в провадженні ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12023041690001003 від 30.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

       30.06.2023 року о 02.15 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

       Наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного злочину, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, в їх взаємозв`язку та сукупності, а саме протоколамим допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; протоколом огляду місця події за адресою: м. Дніпро, просп. Свободи 79; довідкою №185 про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 30.06.2023, щодо запалу типу УЗРГМ; довідкою №186 про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 30.06.2023 року щодо корпусу гранати типу «Ф-1»; протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України.

       Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

       Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

       Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_8 під загрозою застосування покарання за кримінальне правопорушення та з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань в суді; вчинити інші кримінальні правопорушення, об`єктивно існують з огляду на встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення і особу підозрюваного. Тож, для запобігання зазначеним ризикам слідчий суддя визнав за необхідне застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність зазначених прокурором у клопотанні та встановлених судом ризиків не підлягають задоволенню.

Така позиція суду першої інстанції цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

       Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

       Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, характеризуючі підозрюваного, а доводи захисника щодо неврахування судом характеризуючих його підзахисного обставин, зазначених в апеляційній скарзі, які, на думку апелянта, можуть бути підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, апеляційний суд не вважає такими, що можуть вплинути на обгрунтований висновок слідчого судді відносно наявності підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .

       Не може не погодитись колегія суддів і з обґрунтованим висновком слідчого судді щодо розміру визначеної ОСОБА_8 застави, а саме 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 107 360 гривень, позаяк саме такий розмір застави здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

       Обставини ж, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів враховує, однак вважає, що вони не спростовують висновків слідчого судді про ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту. До того ж, ці обставини існували і на момент вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.

Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження №12023041690001003, у межах якого було постановлено оскаржувану ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 липня 2023 року, закінчене, та 25 липня 2023 року передано з обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, застосовуються під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Оскільки дане кримінальне провадження вже знаходиться в суді першої інстанції, за правилами ст. 331 КПК України зміна, скасування або обрання запобіжного заходу цій особі здійснюються судом, що розглядає справу.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про зміну чи скасування щодо ОСОБА_8 оскаржуваного запобіжного заходу у межах повноважень слідчого судді, що тягне відмову у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту.

       З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

       Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

               ____________________         _____________ ______________

                ОСОБА_2                 ОСОБА_4         ОСОБА_3