Справа № 595/1474/23

Провадження № 2-з/595/7/2023

У Х В А Л А

02 серпня 2023 року

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бучацького районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

01 серпня 2023 року одночасно з подачею до суду позовної заяви представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Пасічник А.З. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та зареєстрований за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 лютого 2009 року, вартість якого становить 675300 грн; 14/100 нежитлову будівлю, яка розташована по АДРЕСА_1 , та зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2012 року, вартість якої становить 275100 грн; автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», 1997 року випуску, об`єм двигуна 4000 куб. см, який зареєстрований за відповідачем 02 грудня 2012 року, вартістю на даний час орієнтовно 6075 доларів США; автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 куб. см, який зареєстрований за відповідачем 22 листопада 2011 року, вартістю на даний час орієнтовно 12850 доларів США; транспортний засіб ПР GS-01, 2009 року випуску (гідроцикл), який зареєстрований за відповідачем 29 квітня 2010 року, вартістю на даний час орієнтовно 4000 доларів США; автомобіль марки «Audi Q7», 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб. см, який зареєстрований за відповідачем 23 липня 2021 року, вартістю на даний час орієнтовно 13666 доларів США.

Необхідність забезпечення позову вмотивована тим, що є підстави вважати, що дане майно, яке є спільною сумісною власністю сторін, без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, так як відповідач схильний до протиправної поведінки. Відтак, у разі невжиття заходів забезпечення позову відчуження майна відповідачем без згоди позивача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про поділ майна подружжя.

Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       Розгляд заяви згідно ст.153 ЦПК України здійснюється судом без повідомлення учасників справи.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта №321793784 від 02 лютого 2023 року, 05 лютого 2009 року зареєстроване право власності на будинок, загальною площею 209,2 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , видане виконкомом Бучацької міської ради 05 лютого 2009 року. Також, за даними наведеного вище витягу, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 14/100 частки нежитлової будівлі, загальною площею 264,7 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВРХ №083923 (Р №797) від 21 серпня 2012 року.

За даними рішення другого пленарного засідання десятої сесії восьмого скликання Бучацької міської ради Тернопільської області №2725 від 20 травня 2022 року, яке долучене до матеріалів цивільної справи, вулицю ОСОБА_3 , яка знаходиться в центральній частині міста Бучач перейменовано на вулицю Ліни Костенко.

Як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області) №31/19-П-103а.з. від 04.11.2022 на адвокатський запит №30/10-1 від 30.10.2022, згідно ЄДР МВС, станом на 04 листопада 2022 року та станом на 25 березня 2017 року, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані наступні транспортні засоби:

-«Audi Q7», 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб. см, дата реєстрації: 23 липня 2021 року (зареєстрований станом на 04.11.2022);

-«Jeep Grand Cherokee», 1997 року випуску, об`єм двигуна 4000 куб. см, дата реєстрації: 02 грудня 2012 року (зареєстрований станом на 25.03.2017 та 04.11.2022);

-«Volkswagen Tauran», 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 куб. см, дата реєстрації: 22 листопада 2011 року (зареєстрований станом на 25.03.2017 та 04.11.2022);

-ПР GS-01, 2009 року випуску (гідроцикл), дата реєстрації: 29 квітня 2010 року (зареєстрований станом на 25.03.2017 та 04.11.2022).

Згідно із ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Пункт 6 передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як вбачається із заяви, позивач просить накласти арешт на майно, яке набуте у шлюбі, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та зареєстрований за відповідачем 05 лютого 2009 року; 14/100 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за відповідачем 21 серпня 2012 року; автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», 1997 року, який зареєстрований за відповідачем 02 грудня 2012 року; автомобіль марки «Volkswagen Transporter», який зареєстрований за відповідачем 22 листопада 2011 року; транспортний засіб ПР GS-01, 2009 року випуску (гідроцикл), який зареєстрований за відповідачем 29 квітня 2010 року; а також автомобіль марки «Audi Q7», який зареєстрований за відповідачем 23 липня 2021 року, тобто після розірвання шлюбу між сторонами, проте позивач вважає такий спільною сумісною власністю подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 березня 1985 року, який розірвано рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області 25 березня 2017 року. Між сторонами виник спір з приводу поділу спільного майна подружжя, яке зареєстроване завідповідачем, оскільки домовленості про добровільний розподіл спільного майна подружжя між сторонами не досягнуто.

Відтак, житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 ; 14/100 частин нежитлової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», 1997 року випуску, об`єм двигуна 4000 см.куб., автомобіль марки «Volkswagen Tauran», 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 см.куб., транспортний засіб ПР GS-01, 2009 року випуску (гідроцикл), набуті сторонами під час шлюбу.

       Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

       З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань позивача вбачається, що предметом позову по даній справі є нерухоме та рухоме майно, яке підлягає поділу.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що між сторонами існує спір, зважаючи на те, що позивач в порядку поділу майна просить визнати за нею право власності на частину спірно майна, належність нерухомого майна відповідачу, суд приходить до висновку, що існує реальна ймовірність, що відповідачем ОСОБА_2 можуть вживатися дії щодо відчуження третім особам спірного майна, що в подальшому може унеможливити та/або утруднити виконання рішення суду.

Проте, слід зазначити, що у прохальній частині заяви, окрім іншого, позивач просить накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 куб. см, який зареєстрований за відповідачем 22 листопада 2011 року, в той час як згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області) №31/19-П-103а.з. від 04.11.2022 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб «Volkswagen Tauran», 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 куб. см, дата реєстрації: 22 листопада 2011 року. Вказане свідчить про допущені розбіжності, які позбавляють суд можливості накладення арешту на транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», 2005 року випуску, про який ідеться у заяві про забезпечення позову.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль макри «Audi Q7», 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб. см, який зареєстрований за відповідачем 23 липня 2021 року, тобто після розірвання шлюбу з позивачем, оскільки заявником належним чином не обґрунтовано його доцільність та суд позбавлений можливості перевірити обставини, на які позивач посилається, обґрунтовуючи свої вимоги.

       Разом із цим, суд звертає увагу на наступне.

       Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

       Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

       Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

       З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги також й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При обранні заходу забезпечення позову суд бере до уваги, що накладення арешту на майно, що полягає в забороні користування даним майном, є неспівмірним з заявленими позовними вимогами, так як передбачає, в тому числі, можливість заборони користування майном. Разом з тим, така правомочність власника не може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а ефективно захистити права позивача зможе саме заборона його відчуження.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, оцінюючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити частково, накласти арешт шляхом заборони відчуження на: житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та зареєстрований за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 лютого 2009 року; 14/100 частин нежитлової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 , та зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2012 року; автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», 1997 року випуску, об`єм двигуна 4000 куб. см, який зареєстрований за відповідачем 02 грудня 2012 року; транспортний засіб ПР GS-01, 2009 року випуску (гідроцикл), який зареєстрований за відповідачем 29 квітня 2010 року. У задоволенні інших вимог заяви слід відмовити.

Суд вважає, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження є співмірним, достатнім та в той же час не буде порушувати прав відповідача.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з вимогами ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.149-153, ст. 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича, про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №595/1474/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на:

- житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26351086, який 05 лютого 2009 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 ;

- 14/100 частки нежитлової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37396028, що 07 грудня 2012 року зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 ;

- автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», 1997 року випуску, об`єм двигуна 4000 куб. см, який зареєстрований за відповідачем 02 грудня 2012 року;

- транспортний засіб ПР GS-01, 2009 року випуску (гідроцикл), який зареєстрований за відповідачем 29 квітня 2010 року.

У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома, а також Бучацькому відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повна ухвала складена 02 серпня 2023 року.

Суддя                                         І. І. Тхорик