ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" грудня 2012 р. Справа № 5019/1659/12
За позовом Демидівської районної державної лікарні ветеринарної медицини смт. Демидівка Демидівського району Рівненської області
до Боремельської сільської ради с. Боремель Демидівського району Рівненської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласного бюро технічної інвентаризації м. Рівне
про визнання права власності на майно
Суддя Кочергіна В.О.
Представники сторін:
позивача ОСОБА_2 - за довіреністю №189 від 08.10.2012р.
відповідача не з'явився
третьої особи не з'явився
В судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Демидівська районна державна лікарня ветеринарної медицини смт. Демидівка Демидівського району Рівненської області звернулась до суду з позовом до Боремельської сільської ради с. Боремель Демидівського району Рівненської області про визнання права власності за державою Україна на майно - одноповерхове адміністративне приміщення Боремельської дільниці ветеринарної медицини, загальною площею 189,9м2 , що знаходиться по вул. Горохівська, 65а, с. Боремель, Демидівського району.
В обгрунтування позовних вимог позивач повідомив про неможливість оформлення права користування на земельну ділянку під об'єктом нерухомості до формлення права власності на об'єкт нерухомості. Зазначив, що згідно довідки Боремельської сільської ради №02-26/192 від 29.05.2012р. земельна ділянка площею 0,69га закріплена за Демидівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини.
Відповідач у відзиві на позов повідомив, що не заперечує проти визнання права власності за Демидівською районною державною лікарнею ветеринарної медецини, просить суд розглянути справу без участі його представника.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 обласне бюро технічної інвентаризації м. Рівне проти позовних вимог заперечує. 17.12.2012 року на адресу суду направила клопотання про проведення розгляду справи за відсутності її представника.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливим розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Згідно довідки Демидівської районної державної лікарні ветеринарної медицини №52 від 04.10.2012р. на балансі Демидівської районної державної лікарні ветеринарної медицини знаходиться адміністративне приміщення Боремельської дільниці ветеринарної медицини.
Рішенням ОСОБА_1 обласного бюро технічної інвентаризації від 18.09.2012р. №48 відмовлено Демидівській районній державній лікарні ветеринарної медицини у реєстрації права власності на будівлю - дільниці ветеринарної медицини в с. Боремель по вул. Горохівській Демидівського району через відсутність правовстановлюючих документів, а саме: акту державної комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.
На підтвердження користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля Боремельської дільниці ветеринарної медицини, яка знаходиться по вул. Горохівська, 65а, с. Боремель, Демидівського району., ветлікарнею до позову додано довідку Боремельської сільської ради № 02-26/192 від 29.05.2012 р.
Згідно інформаційної довідки Комунального підприємства "ОСОБА_3 міське бюро технічної інвентаризації" №2325/1 від 15.11.2012р., наданої на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2012р. на об'єкт нерухомості, загальною площею 189,9 кв.м., що знаходиться в с. Боремель, Демидівського району, право власності не зареєстроване.
Правовстановлюючих документів на спірне майно сторонами у справі під час її судового розгляду не надано.
Позивач вважаючи, що відмова ОСОБА_1 обласного бюро технічної інвентаризації в реєстрації права власності перешкоджає реалізації його права просить суд захистити останнє шляхом його визнання.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Відповідно до ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання права власності на будівлю Вовковиївської дільниці ветеринарної медицини. При цьому право власності позивач просить суд визнати за державою Україна в особі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.
Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Повноваження Демидівської районної державної лікарні ветеринарної медицини визначаються Законом України "Про ветеринарну медицину", Положенням про Демидівську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженим начальником управління ветеринарної медицини у Демидівському районі 01.12.2010р. (далі - Положення).
Згідно Положення, Демидівська районну державну лікарню ветеринарної медицини відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та протиепізоотичних заходів. Ветлікарня підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в Демидівському районі.
При цьому, ні в Законі України "Про ветеринарну медицину", ні в Положенні не визначено повноваження Демидівської районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо представництва держави або Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України у відносинах набуття чи захисту права власності, в тому числі щодо подання позовів про визнання права власності в інтересах держави в особі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №464/2011, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України (Держветфітослужба України), в інтересах якої фактично пред'явлено позов Демидівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, державного нагляду (контролю) за племінною справою у тваринництві.
Частиною 12 пункту 5 Положення про Держветфітослужбу України визначено, що Держветфітослужба України з метою організації своєї діяльності здійснює відповідно до законодавства управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Держветфітослужби України.
Суд зауважує, що вказаним Положенням визначено повноваження Держветфітослужби України лише щодо управління об’єктами державної власності, а не повноваження щодо набуття права власності, які з урахуванням змісту ст.170 Цивільного кодексу України, можуть встановлюватись лише законами, а не іншими нормативними актами.
Позивачем не надано суду доказів в підтвердження повноважень на представництво держави чи Держветфітослужби щодо подання позовів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положення ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кореспондуються з нормами, закріпленими у ст.1 Господарського процесуального кодексу України (Право на звернення до господарського суду), відповідно до якої, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на таке, суд не вбачає у позивача права заявляти вимоги про визнання права власності за іншою юридичною особою публічного права чи державою та критично оцінює вимоги ветлікарні про визнання права власності за державою в особі ветеринарної та фітосанітарної служби України.
Стосовно доводів позивача про порушення його права власності шляхом відмови у державній реєстрації останнього судом враховується таке.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Статтею 1 Першого Протоколу від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, державами-учасниками узгоджено положення щодо захисту власності. Перший Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифіковано Україною 11.09.1997 р.
Так, відносно захисту власності держави-учасники домовились про таке:
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
З метою здійснення контролю за користуванням майном державою визначено організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав на нерухоме майно, які відображено в нормах Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 (далі-Тимчасове положення).
Пунктами 2.1, 2.2 Тимчасового положення, передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема, одним з яких є свідоцтво на право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.
Тимчасовим положенням встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3. Тимчасового положення).
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п.1.4. Тимчасового положення).
Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
З наданої позивачем відповіді РОБТІ №814 від 18.09.2012 року вбачається, що в порушення п. 6.1. Тимчасового Положення, ветлікарнею не подано реєстратору документів, необхідних для оформлення права власності (акт про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки; акт про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію). А тому, в даному випадку має місце порушення порядку реєстрації права власності на нерухоме майно, що стало причиною відмови РОБТІ.
Водночас позов подано до сільської ради, а не до РОБТІ.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відзиві відповідач не заперечує проти позовних вимог, не оспорює право власності позивача на будівлю Боремельської дільниці ветеринарної медицини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сільською радою, до якої пред’явлено позов, не вчинено дій, які б свідчили про оспорювання чи невизнання права власності на спірний об’єкт нерухомості, а відмова реєстратора в оформленні такого права пов'язана з недотриманням ветлікарнею встановленого порядку оформлення даного права.
За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачем права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно згідно зі статтею 392 ЦК України, оскільки право позивача не порушено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13 лютого 2012 року про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року у справі № 11/188.
Позивачем не доведено порушення саме сільською радою його суб’єктивного цивільного права власності на спірний об’єкт нерухомості, оскільки вбачається відсутність у останнього будь-яких власних претензій на предмет спору, а тому, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ветлікарні задоволенню не підлягають.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові Демидівської районної державної лікарні ветеринарної медицини смт. Демидівка Демидівського району Рівненської області до Боремельської сільської ради с. Боремель Демидівського району Рівненської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласного бюро технічної інвентаризаціїм. Рівне про визнання права власності на майно відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.12.2012р.
Суддя Кочергіна В.О.
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (Демидівський район, смт. Демидівка, вул. 17 Вересня, 84);
3 - відповідачу рекомендованим (Демидівський район, с. Боремель, вул. Першотравнева, 64);
4 - ОСОБА_1 обласному бюро технічної інвентаризації.