Справа № 610/191/22

№ 2/183/3100/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дубовенко І.Г.. за участю секретарі судового засідання Максименко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області порядку спрощеного позовного провадження без цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «БАЛЦЕМ», третя особа - Головне управління Держпраці у Харківській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и в:

27 січня 2022 року позивач звернулась до Балаклійського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 34457,83 грн.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Зобов`язано відповідача надати докази у справі. Встановлено строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розпорядженням Голови Верховного Суду України від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Балаклійського районного суду Харківської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

11 травня 2023 року цивільна справа надійшла на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді від 18 травня 2023 року цивільну справу прийнято до провадження. Справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Зобов`язано відповідача надати докази у справі.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що з 21 січня 2021 року (наказ про прийом № 57/21-П від 13 січня 2021 року) по 01 грудня 2021 року (наказ про звільнення № 475/21-З від 01 грудня 2021 року) вона працювала у ПрАТ «БАЛЦЕМ» на посаді распіраторника 4-го розряду в цеху помелу цементу. З 01 вересня 2021 року по момент звільнення заробітну плату їй виплачено не було, внаслідок чого утворилася заборгованість з виплати заробітної плати. Також не проведено повного розрахунку при звільненні, а саме: не виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. Позивач неодноразово усно зверталася до відповідача з вимогою виплатити заробітну плату та проведення остаточного розрахунку при звільненні, однак ніяких дій з боку відповідача не вчинено, остаточний розрахунок при звільнення не проведено, також не видано і довідки про розмір заборгованості.

В грудні 2021 року відповідачем позивачу виплачено частину заборгованості за серпень 2021 року. 14 січня 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву про виплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за час затримки у виплаті середньої заробітної плати з урахуванням індексу зростання цін, а також видання довідки про суму заборгованості по заробітній платі та інших документів. Згідно з заявою позивач просила: надати обґрунтування підстав затримки у виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а також не проведення повного розрахунку при звільненні; в найкоротші строки здійснити повний розрахунок, провівши виплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2021 року по 01 грудня 2021 року, грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за час затримки у виплаті середньої заробітної плати з урахуванням індексу зростання цін, та інші виплати, які належали до виплати під час звільнення; надати у вигляді довідки інформацію про нараховані, виплачені та не виплачені суми при звільненні, з повним помісячним та поденним розшифруванням кожної позиції (виокремленням різних складових); видати довідку про загальну суму заборгованості по виплаті заробітної плати, довідку про середній заробіток (середньоденний та середньомісячний), інформацію про кількість днів невикористаної відпустки та про розмір нарахованої при звільненні грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки, завірену належним чином копію наказу про прийом на роботу, завірену належним чином копію наказу про звільнення з роботи, оформлену належним чином виписку з колективного договору. Позивачем направлено вищевказану заяву на адресу відповідача з описом вкладення у лист з оголошеною цінністю.

20 січня 2022 року позивачем отримано лист від відповідача вих. № 151/БАЛЦЕМ-24/22 від 19 січня 2022 року, адресований у відповідь на його заяву від 14 січня 2022 року «Про виплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати». Згідно з вищевказаного листа позивачеві було надано довідку про доходи за вересень 2021 року-грудень 2021 року, копію наказу про прийняття на роботу та копію наказу про припинення трудового договору. Однак вказаний лист та додані до нього матеріали не містять інформації про суму заборгованості по заробітній платі. При цьому не надано і окремої довідки про суму невиплаченої заробітної плати, розмір якої вказано у розрахунковому листі за грудень 2021 року.

Позивачем від органу Пенсійного фонду України отримано довідку за формою ОК-7, згідно з якою вбачається те, що внески відповідачем станом на дату отримання довідки сплачено по вересень 2021 року. Факт наявності заборгованості з боку відповідача підтверджується розрахунковими листами за період з вересня по грудень 2021 року. У виданому розрахунковому листі за грудень 2021 року вказано, що борг за підприємством на кінець місяця становить 34457,83 грн, з яких компенсація відпустки - 8316,9 грн. Вказана інформація, на думку позивача, є належним підтвердженням наявності як самої заборгованості, так і її розміру.

Відзиву на позовну заяву від відповідача у встановлений суддею в ухвалі про відкриття провадження строк, з урахуванням ухвали про прийняття справи до провадження - не надходило, у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвали суддів завчасно отримані відповідачем.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Позивачем направлено заяву про розгляд справи за її відсутності. позов підтримує, просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, що беруть участь у справі. фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Суд, дослідивши підстави позову, а також докази у справі в їх сукупності, прийшов до наступних висновків, а саме.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

З копії трудової книжки позивача, вбачається, що вона перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «БАЛЦЕМ» з 21 січня 2021 року (наказ про прийом № 57/21-П від 13 січня 2021 року) по 01 грудня 2021 року (наказ про звільнення № 475/21-З від 01 грудня 2021 року) вона працювала у ПрАТ «БАЛЦЕМ» на посаді распіраторника 4-го розряду в цеху помелу цементу.

З копії наказу № 475/21-З від 01 грудня 2021 року про звільнення позивача за п. 1 ст. 36 КЗпП України вбачається визнання роботодавцем факту наявності компенсації за 18 днів відпустки.

У відповідності до ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалою суду у відповідача витребувані докази у виді довідки про загальну суму заборгованості по виплаті заробітної плати за період, за який вона утворилася, довідку про середній заробіток позивача, однак у встановлений законодавством строк витребувані докази не надані. Причини ненадання суду не пояснені.

Позивачем у позові вказано, а відповідачем не спростовано належними доказами, що в день звільнення позивача - 01 грудня 2021 року відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів.

17 січня 2022 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій повідомляла про невиплату їй сум, належних при звільненні, порушення її прав та просила: надати обґрунтування підстав затримки у виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а також не проведення повного розрахунку при звільненні; в найкоротші строки здійснити повний розрахунок, провівши виплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2021 року по 01 грудня 2021 року, грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за час затримки у виплаті середньої заробітної плати з урахуванням індексу зростання цін, та інші виплати, які належали до виплати під час звільнення; надати у вигляді довідки інформацію про нараховані, виплачені та не виплачені суми при звільненні, з повним помісячним та поденним розшифруванням кожної позиції (виокремленням різних складових); видати довідку про загальну суму заборгованості по виплаті заробітної плати, довідку про середній заробіток (середньоденний та середньомісячний), інформацію про кількість днів невикористаної відпустки та про розмір нарахованої при звільненні грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки, завірену належним чином копію наказу про прийом на роботу, завірену належним чином копію наказу про звільнення з роботи, оформлену належним чином виписку з колективного договору. Позивачем направлено вищевказану заяву на адресу відповідача з описом вкладення у лист з оголошеною цінністю.

19 січня 2022 року відповідачем надано позивачу відповідь на заяву вих. № 151/БАЛЦЕМ-24/22, згідно з яким позивачу надано довідку про доходи № 42 за вересень 2021 року - грудень 2021 року, копію наказу про прийняття на роботу та копію наказу про припинення трудового договору. При цьому не надано і окремої довідки про суму невиплаченої заробітної плати, розмір якої вказано у розрахунковому листі за грудень 2021 року.

З довідки про доходи № 42 від 19 січня 2022 року вбачається нарахування відповідачем позивачу заробітної плати за вересень 2021 року у сумі 13630,26 грн; за жовтень 2021 року у сумі 11984,85 грн, за листопад 2021 року 9311,03 грн, за грудень 2021 року 8417,05 грн. Загальна сума доходу за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року становить 43343,19 грн. Відомостей про виплату нарахованого довідка не містить.

У виданому розрахунковому листі за грудень 2021 року вказано, що борг за підприємством на кінець місяця становить 34457,83 грн, з яких компенсація відпустки - 8316,9 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 статті 94 КЗпП України передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Положеннями ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та № 71378/10, а також справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини, заява № 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, наданими позивачем доказами та фактом ненадання доказів, витребуваних судом відповідачем, судом установлено, що позивача було звільнено із займаної посади в ПрАТ «БАЛЦЕМ» 01 грудня 2021 року. Однак станом на момент звільнення роботодавець мав заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати за вересень - грудень 2021 року. При цьому, відповідачем не виконано обов`язок щодо виплати всіх сум, належних позивачу при звільненні.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустку» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустку» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустку», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустку» передбачено, що щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина 1 статті 6 Закону).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі у сумі 34457,83 грн (без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати), з яких компенсація відпустки складає 8316,9 грн - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставкою, визначеною п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви фізичною особою у розмірі 1 % від задоволення вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову.

Враховуючи те, що 1% від розміру задоволених вимог є меншим за мінімально встановлену Законом України «Про судовий збір» ставкою, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «БАЛЦЕМ», на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 вересня 2021 року по 01 грудня 2021 року в в сумі 34457 (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 83 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства «БАЛЦЕМ», на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення в частині виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - приватне акціонерне товариство «БАЛЦЕМ»; код ЄДРПОУ 00293060; місцезнаходження за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Цемзаводське шосе, 3;

третя особа - Головне управління Держпраці у Харківській області, код ЄДРПОУ 39779919, місцезнаходження: вулАлчевських, 40, м.Харків, 61002.

Повне рішення суду складено і підписано 24 липня 2023 року.

Суддя І.Г.Дубовенко