ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. Справа № 910/12005/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - ОСОБА_1.

відповідача - Руденко О.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 (повне рішення складено 02.05.2023)

та апеляційну скаргу Гаражного кооперативу "Вигурівщина"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 (повне рішення складено 15.05.2023)

у справі №910/12005/22 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Гаражного кооперативу "Вигурівщина"

про визнання недійсними та скасування рішень позачергових загальних зборів, оформлених протоколом №1 від 11.09.2021.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Гаражного кооперативу "Вигурівщина" про визнання недійсними та скасування рішень позачергових загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Вигурівщина", оформлених протоколом №1 від 11.09.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю порушень відповідачем ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та п. п. 9.1-9.15 статуту Гаражного кооперативу "Вигурівщина" під час проведення 11.09.2021 позачергових загальних зборів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12005/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 (повне рішення складено 02.05.2023) у справі №910/12005/22 у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

24.04.2023 Гаражний кооператив "Вигурівщина" звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 розгляд вказаної заяви призначено на 08.05.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 (повне рішення складено 15.05.2023) у справі №910/12005/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу "Вигурівщина" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6750,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2023, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено приписи процесуального закону, рішення ухвалено за умов невідповідності висновків, викладених судом, встановленим обставинам справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Зокрема, позивач вказує на те, що судом першої інстанції в порушення приписів процесуального закону не виконано обов`язок щодо збереження в матеріалах справи оригіналу протоколу загальних зборів, не залучено до участі у справі у якості третьої особи приватного нотаріуса Кузьменко Л.М. та безпідставно відмовлено задоволенні клопотань про долучення до матеріалів справи заяв свідків та виклик їх в судове засідання для допиту.

Окрім цього, в тексті апеляційної скарги позивачем викладено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме:

- нотаріальної заяви свідка ОСОБА_2 ;

- нотаріальної заява свідка ОСОБА_3 ;

- заяви свідка ОСОБА_1 ;

- скріншоту фото з відеозапису оспорюваних зборів на 2 хв. 31 сек.;

- копії технічного запису судових засідань у справі на диску;

- аудіозапису всіх судових засідання на флеш-носії та відеозапису оспорюваних зборів;

- копій актів Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 про відсутність звуку при відтворенні аудіозапису судових засідань;

- фотокопії оригіналу протоколу зборів від 11.09.2021;

- фотокопії засвідченого розшитого протоколу на 26 аркушах.

Окремо позивачем до апеляційної скарги також додано клопотання про виклик свідків у судове засідання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/12005/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12005/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено її до розгляду на 27.06.2023, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на клопотання про долучення доказів і виклик свідків.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023, Гаражний кооператив "Вигурівщина" подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67500,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення порушено приписи процесуального права, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а викладені у рішенні висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції, безпідставно зменшивши заявлений до стягнення розмір судових витрат, фактично, звільнив ОСОБА_1 від свого обов`язку довести не співмірність витрат на правничу допомогу, чим мотивував останнього продовжувати участь у судових спорах шляхом оскарження ухваленого рішення.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 апеляційну скаргу Гаражного кооперативу "Вигурівщина" у справі №910/12005/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргою Гаражного кооперативу "Вигурівщина" у справі №910/12005/22, об`єднано її в одне провадження зі скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023, призначено до розгляду на 27.06.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

До суду 16.06.2023 Гаражним кооперативом "Вигурівщина" подано відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні.

Також у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що складатиме 30000,00 грн. Відповідач зазначив, що докази понесення таких витрат будуть надані суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У призначене засідання суду з`явився позивач та представник відповідача.

При цьому, позивач зазначив, що має намір подати відзив на апеляційну скаргу Гаражного кооперативу "Вигурівщина", строк подання якого згідно ухвали суду від 14.06.2023 не закінчився.

З урахуванням викладеного, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 18.07.2023.

10.07.2023 позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу Гаражного кооперативу "Вигурівщина", у якому ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та всі судові витрати у справі покласти на відповідача.

Поряд з цим, до відзиву позивачем також додано клопотання про визнання обов`язковою явки у судове засідання керівника Гаражного кооперативу "Вигурівщина" ОСОБА_4 з метою надання ним пояснень по суті спору.

У судове засідання 18.07.2023 з`явився позивач та представник відповідача.

Судом поставлено на обговорення клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів, виклик у судове засідання свідків та виклик у судове засідання керівника відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_1 підтримав заявлені клопотання та просив їх задовольнити, натомість представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотань.

Апеляційний суд, проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань про долучення до матеріалів справи доказів, виклик у судове засідання свідків та виклик ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Апеляційний суд зазначає, що частина поданих позивачем доказів наявна у матеріалах справи та подавалася останнім до суду першої інстанції.

Так, в матеріалах справи є заяви свідків, які позивач повторно просить долучити до матеріалів справи, копія протоколу загальних зборів, а також відеозапис зборів. При цьому, питання щодо прийняття до розгляду вказаних доказів вирішувалося судом під час розгляду справи в суді першої інстанції. Отже, оцінка правомірності дій суду першої інстанції при розгляді поданих позивачем клопотань буде надана під час розгляду доводів його апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо копій актів та звукозапису судових засідань, колегія суддів вказує на те, що наведені матеріали не є доказами у розумінні приписів процесуального закону, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення. До того ж, як акти, так і звукозапис судових засідань долучено місцевим господарським судом до матеріалів справи.

Щодо клопотання про виклик свідків у судове засідання, а також клопотання про виклик у судове засідання керівника відповідача ОСОБА_4 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Частиною 9 ст. 252 ГПК України визначеному, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

З огляду на наведені положення процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків.

Щодо виклику у судове засідання керівника відповідача ОСОБА_4 , то апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання з огляду на присутність у судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Після розгляду судом заявлених клопотань позивачем та представником відповідача надано пояснення по суті поданих апеляційних скарг.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до довідки вих. №24/06 від 21.06.2017 ОСОБА_1 є членом Гаражного кооперативу "Вигурівщина", що знаходиться по вул. Електротехнічна, 74, в Деснянському районі міста Києва та займає капітальний гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Рішенням зборів уповноважених членів Гаражного кооперативу "Вигурівщина", оформленим протоколом №7 від 19.11.2016 затверджено статут Гаражного кооперативу "Вигурівщина".

Відповідно до п. 1.1 статуту відповідача Гаражний кооператив "Вигурівщина" заснований відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про кооперацію" та інших чинних законодавчих актів України.

Кооператив створено за рішенням загальних зборів 24.01.1988 та зареєстровано рішенням Дніпровської районної ради народних депутатів №55 від 26.01.1988 (п. 1.2 статуту).

Відповідно до п. 3.1 статуту відповідача кооператив створено з метою надання послуг по організації та наступній експлуатації гаражів, зберіганню та обслуговуванню транспортних засобів членів кооперативу за рахунок їх внесків, задоволенню економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.

У відповідності до п. п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.7 та 6.8 статуту член кооперативу має право: обирати і бути обраним до органів управління кооперативу (правління і ревізійної комісії); приймати участь особисто чи через уповноваженого (представника) у вирішенні статутних питань діяльності кооперативу, загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу, працювати в комісіях, виконувати окремі завдання кооперативу; вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі органів управління та посадових осіб; звертатися до правління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб. Порядок звернення та отримання відповідної інформації членами кооперативу регулюється чинним законодавством України.

Згідно з п. п. 6.14.1, 6.14.4 та 6.14.9 статуту члени кооперативу зобов`язані дотримуватись вимог статуту та внутрішніх нормативних документів (положення, інструкції, правила внутрішнього розпорядку тощо) кооперативу та виконувати рішення органів управління кооперативу; брати участь у витратах на придбання, ремонт, експлуатацію майна кооперативу, що знаходиться в загальному користуванні його членів; самостійно ознайомлюватися з прийнятими в кооперативі поточними постановами, рішеннями, оголошеннями тощо, а також з особистою фінансовою заборгованістю перед кооперативом.

Розділом 8 статуту визначено, що управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, відкритості, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу. Виконавчим органом управління кооперативу є правління кооперативу. Для опрацювання окремих питань на загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу, а також в період між ними правління кооперативу може утворювати спеціальні комісії з членів кооперативу та залученням фахівців як консультантів, які не є членами кооперативу. Контролюючим органом кооперативу є ревізійна комісія.

Пунктом 9.1 статуту визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До виняткової компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження нової редакції статуту кооперативу та прийняття рішень про ліквідацію та реорганізацію кооперативу (п. 9.2 статуту).

Згідно з п. 9.3 статуту відповідача кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі. У виняткових випадках (хвороба, відрядження), якщо член кооперативу не може особисто прийняти участь у роботі загальних зборів кооперативу, своє рішення відносно питань визначених в п. 9.2 цього статуту він викладає письмово, завіряє нотаріально або головою кооперативу і передає через голову кооперативу або уповноваженого кооперативу або довірену особу на загальні збори кооперативу.

У відповідності до п. 9.5 статуту додатково до компетенції загальних зборів, а також виключно до компетенції зборів уповноважених членів кооперативу належить: визначення організаційної та виконавчої структури кооперативу, затвердження внутрішніх положень, інструкцій та правил, внесення змін до них; обрання та відкликання членів виконавчих органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, а також відповідно до вимог та порядку обрання чи звільнення голови кооперативу; заслуховування та затвердження звітів органів управління і контролю кооперативу; затвердження розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, при необхідності та за згодою більшості членів кооперативу залучення кредитів; затвердження річного фінансового звіту та балансу кооперативу, розподіл доходів та покриття збитків; затвердження рішень щодо володіння, користування, розпорядження майном кооперативу; утворення спеціальних комісій з використання сторонніх (найманих) фахівців як консультантів, залучення аудиту, тощо; затвердження змін до статуту.

Пунктом 9.7 статуту визначено, що чергові загальні збори або збори уповноважених членів кооперативу скликаються правлінням кооперативу або головою кооперативу, у разі потреби, але не рідше 1 разу на рік. За результатами діяльності кооперативу за календарний рік збори проводяться не пізніше 3 місяців після закінчення фінансового року.

Позачергові загальні збори або збори уповноважених членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу за власною ініціативою, на вимогу ревізійної комісії за результатами перевірки і виявлення значних недоліків в діяльності кооперативу та його органів управління або на вимогу не менше 1/3 членів кооперативу, якщо цього вимагають інтереси кооперативу і вирішення їх в компетенції цих зборів (п. 9.8 статуту).

Відповідно до п. 9.9 статуту повідомлення про проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу має бути винесене на дошку оголошень кооперативу за місцем його знаходження та/або інтернет-сайті кооперативу не пізніше 20 діб до дати їх проведення, а для позачергових - не пізніше 10 діб до дати їх проведення. За рішенням правління та при наявності для цього коштів в кооперативі може бути проведена додаткова персональна поштова розсилка повідомлень членам (уповноваженим) кооперативу щодо запланованих загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу.

У повідомленні про проведення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу вказується:

- повне найменування та місце знаходження кооперативу;

- дата та час проведення зборів;

- перелік питань, включених до порядку денного;

- час початку та закінчення реєстрації членів кооперативу для участі у зборах;

- порядок ознайомлення членів кооперативу з документами та інформаційними матеріалами, пов`язаними з порядком денним;

- адреса, строк та умови внесення пропозицій, зауважень чи інформаційних матеріалів щодо порядку денного зборів.

Пунктом 9.10 статуту передбачено, що не пізніше як за 20 діб до дати проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу і за 10 діб до дати проведення позачергових зборів кожен член кооперативу може запропонувати включення додаткових питань до порядку денного, а також висунути кандидатів до обрання складу органів управління кооперативу. Пропозиції щодо членів кооперативу, які на встановлену дату їх внесення володіють у сукупності понад 10 відсотків голосів від загальної кількості членів кооперативу, не можуть бути відхилені правлінням кооперативу.

Згідно з п. 9.11 статуту про зміни, що сталися у порядку денному загальних зборів, не пізніше ніж за 10 діб до проведення зборів правління кооперативу повідомляє членів кооперативу інформацією на дошці об`яв та шляхом надсилання їм цієї інформації листами за місцем їх проживання при наявності для цього коштів в кооперативі.

У відповідності до п. 9.12 статуту загальні збори членів кооперативу правомочні (легітимні) вирішувати питання, якщо на них присутні більше (половини) його членів, а збори уповноважених за наявності не менше 2/3 (дві третини) уповноважених. Наявність кворуму визначається один раз на момент завершення реєстрації членів кооперативу, які прибули для участі у зборах. Кожний член кооперативу чи уповноважений член кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі. Представники членів кооперативу на загальних зборах діють на підставі доручень членів кооперативу, завірених нотаріально або головою кооперативу.

Відповідно до п. 9.13 статуту рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу щодо прийняття або внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього, реорганізацію або ліквідацію кооперативу в межах їх повноважень вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75% членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу.

Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу приймається відкритим голосуванням шляхом підняття спеціальних карток або з використанням бюлетенів для голосування. Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу є обов`язковим для всіх членів кооперативу. Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу фіксується протоколами, що ведуться, реєструються та обліковуються у відповідності до Правил внутрішньої господарської діяльності (п. п. 9.14 та 9.15).

Згідно з п. п. 10.1 та 10.2 статуту виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова кооперативу, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Правління підзвітне загальним зборам (зборам уповноважених) членів кооперативу і несе відповідальність за роботу кооперативу та її відповідність статутним вимогам кооперативу. Члени правління у кількості не менше трьох обираються із членів кооперативу, які не порушують вимоги цього статуту, загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу на строк 5 років. Загальна кількість членів правління кооперативу повинна бути не менше 3осіб, в тому числі голова кооперативу.

Відповідно до п. п. 11.1 та 11.2 статуту голова кооперативу обирається з членів кооперативу загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу на термін 5 років. Голова кооперативу на загальних зборах членів кооперативу обирається чи звільняється від своїх обов`язків відкритим голосуванням у порядку, визначеному цим статутом, якщо на них присутні більше половини його членів, простою більшістю голосів. На зборах уповноважених голова кооперативу вважається вибраним чи звільненим, якщо участь у голосуванні прийняло не менше 75% від загальної кількості уповноважених членів кооперативу, простою більшістю голосів.

У відповідності до п. п. 12.1 та 12.2 статуту відповідача ревізійна комісії кооперативу веде контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу. Ревізійна комісія обирається загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу. Ревізійна комісія обирається з числа членів кооперативу терміном на 5 років в кількості 3 осіб. Члени правління не можуть бути членами ревізійної комісії.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2021 відбулися позачергові загальні збори членів Гаражного кооперативу "Вигурівщина", результати яких оформлені протоколом №1.

За результатами зборів прийнято наступні рішення:

- обрано головою зборів членів кооперативу ОСОБА_4 , а ведення протоколу доручено секретарю в особі ОСОБА_5 ;

- звільнено голову кооперативу ОСОБА_6 у зв`язку з виходом його з членів кооперативу та закінчення строку його повноважень на посаді голови кооперативу, а також виключено його з підписантів у відомостях у ЄДР;

- обрано головою кооперативу ОСОБА_4 ;

- обрано головою лічильної комісії ОСОБА_7 , а членами лічильної комісії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

- обрано головою спостережної ради ОСОБА_10 ;

- прийнято до складу членів гаражного кооперативу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;

- обрано та затверджено новий особовий склад правління гаражного кооперативу, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ;

- ухвалено кошторис на 2022 рік;

- доручено новому голові та членам правління підготувати та подати до розгляду наступними загальними зборами членів кооперативу нову редакцію статуту, зобов`язано ОСОБА_4 , як нового керівника кооперативу, особисто або через третіх осіб, терміново здійснити необхідні дії для державної реєстрації змін щодо керівника, підписантів, інших відомостей та даних кооперативу у ЄДР, ЄДРПОУ, інших реєстрах та базах даних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Поряд з цим, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що, підробивши протокол №1 від 11.09.2021, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 зареєстрував себе самопроголошеним головою кооперативу. Позивач вказує на те, що позачергові загальні збори членів Гаражного кооперативу "Вигурівщина" взагалі не відкривалися у зв`язку з відсутністю кворуму, оскільки на збори з`явилися лише 174 члени кооперативу. Вказане підтверджується відеозаписом зборів, викладеним у мережі Інтернет, під яким зазначено про присутність 210 членів, що суперечить відомостям, вказаним у протоколі, про участь у зборах 496 членів з 897 членів.

Позивач зазначає, що із вказаного відеозапису вбачається, що через відсутність кворуму на зборах не проводилося їх відкриття, затвердження порядку денного, розгляд питань порядку денного, обрання на посаду голови ОСОБА_4 , а також не проводилося обрання жодних керівних органів кооперативу. Натомість, надавалися лише рекомендації члену кооперативу ОСОБА_10 , який був секретарем загальних зборів, оформити належним чином протокол цих зборів та зареєструвати зміну керівника Гаражного кооперативу "Вигурівщина" у державного реєстратора.

Окрім цього, позивач вказує на те, що відповідно до протоколу №1 від 11.09.2021 обрано голову спостережної ради та лічильну комісію всупереч вимогам статуту, якими не передбачено таких органів управління.

Також позивач зазначає, що оспорюваними рішеннями порушені його корпоративні права, визначені Законом України "Про кооперацію" та статутом кооперативу, зокрема, право обиратися та бути обраним до органів управління кооперативом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 07.12.2022 у справі №754/12402/18 зупинено провадження за клопотанням ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, а тому істинними мотивами пред`явлення даного позову є не захист порушеного права, а бажання уникнути відповідальності за несплачену спожиту електричну енергію та помста голові кооперативу ОСОБА_4 внаслідок особистих неприязних стосунків з ним. При цьому, до цього часу від жодного з членів кооперативу не надходило будь-яких скарг щодо неправомірності проведення загальних зборів 11.09.2021.

Відповідач також зауважив на тому, що наданий позивачем відеозапис від 11.09.2021 не можна вважати належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки вказаний відеозапис має очевидні ознаки монтажу (переривання, обрізання відеофайлу та об`єднання окремих частин відеофайлів), не має прив`язки до часу доби та не фіксує саму подію загальних зборів. При цьому, вказаним відеозаписом зафіксовано попереднє спонтанне голосування за декілька кандидатур на посаду голови кооперативу, за підсумками якого з очевидністю присутні на той момент не надали переваги кандидатурі в особі позивача. Водночас, відповідач зазначає, що ані статут кооперативу, ані Закон України "Про кооперацію" не передбачає обов`язкової відеофіксації проведення загальних зборів, а тому відсутність такого відеозапису чи неповнота не може ставити під сумнів правомірність та достовірність проведення загальних зборів.

Поряд з цим згідно позиції відповідача, відповідно з п. 9.15 статуту Гаражного кооперативу "Вигурівщина" рішення загальних зборів фіксується саме протоколом. З наявного протоколу від 11.09.2021 вбачається, що загальна кількість членів кооперативу становить 897 осіб, а присутні на зборах були 496 членів, що підтверджується додатком до протоколу з підписами присутніх. Вказана кількість осіб становить 55,30%, що цілком відповідає вимогам статуту та Закону України "Про кооперацію", а тому твердження позивача про відсутність кворуму є безпідставними.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, встановив, що на позачергових загальних зборах 11.09.2021 були присутні 496 членів кооперативу. Вказане підтверджується підписами таких членів у додатку №1 до протоколу, що складає більше половини його членів, а отже оспорювані позачергові збори були правомочні вирішувати питання порядку денного. При цьому, судом відхилено посилання позивача на відеозапис, як на доказ в підтвердження обставин присутності на зборах іншої кількості членів, оскільки ані статутом, ані Законом України "Про кооперацію" не передбачено визначення кількості членів, присутніх на зборах, за допомогою відеозапису. Поряд з цим, така обставина підтверджується особистими підписами кожного члена кооперативу.

При цьому, судом також встановлено, що для прийняття рішень з порядку денного, які не пов`язані із внесенням безпосередніх змін до статуту, достатня проста більшість голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на загальних зборах.

Також судом відхилено посилання позивача на підробку протоколу №1 від 11.09.2021, оскільки жодних доказів на підтвердження наведеного ОСОБА_1 не надано.

Як наслідок, за висновками суду позивачем не доведено факту порушення його корпоративних прав як учасника Гаражного кооперативу "Вигурівщина", та факту прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму.

Після ухваленого судового рішення у встановлений процесуальний строк до Господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67500,00 грн.

Позивач подав до місцевого господарського суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у якому заперечив проти задоволення вказаних вимог, посилаючись на те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67500,00 грн є неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними відносно предмету спору.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву позивача, зазначив, що з наданих Гаражним кооперативом "Вигурівщина" документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Судом також враховано, що заявлений відповідачем до стягнення розмір судових витрат значно перевищує орієнтований розмір витрат, зазначений відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також те, що жодних доказів оплати відповідачем професійної правничої допомоги, як і узгодження строку оплати таких витрат у розмірі 67500,00 грн, до матеріалів справи не надано. За висновками суду, з огляду на характер спірних правовідносин, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 6750,00 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову, а також щодо зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу до суми 6750,00 грн та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо розгляду спору по суті та апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарського кодексу України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3 ГК України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст. 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст. 93 ГК України).

Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього кодексу, інших законодавчих актів.

Зазначені норми кореспондуються з нормами ст. ст. 83, 85 та 86 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень ст. ст. 2, 6 та 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про кооперацію").

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

З урахуванням вищевикладеного, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Пунктом 9.1 статуту відповідача визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Згідно з п. 9.5 статуту, який кореспондується зі ст. 15 Закону України "Про кооперацію", до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, обрання та відкликання членів виконавчих органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, а також відповідно до вимог та порядку обрання чи звільнення голови кооперативу.

З наведених положень вбачається, що однією зі складових корпоративних прав є правомочність члена кооперативу на участь в управлінні кооперативом, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах членів кооперативу. Вказані права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо член кооперативу не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні кооперативом.

Пунктом 9.9 статуту відповідача визначено, що повідомлення про проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу має бути винесене на дошку оголошень кооперативу за місцем його знаходження та/або інтернет-сайті кооперативу не пізніше 20 діб до дати їх проведення, а для позачергових - не пізніше 10 діб до дати їх проведення. За рішенням правління, та при наявності для цього коштів в кооперативі, може бути проведена додаткова персональна поштова розсилка повідомлень членам (уповноваженим) кооперативу щодо запланованих загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу. В повідомленні про проведення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу вказується: повне найменування та місце знаходження кооперативу; дата та час проведення зборів; перелік питань, включених до порядку денного; час початку та закінчення реєстрації членів кооперативу для участі у зборах; порядок ознайомлення членів кооперативу з документами та інформаційними матеріалами, пов`язаними з порядком денним; адреса, строк та умови внесення пропозицій, зауважень чи інформаційних матеріалів щодо порядку денного зборів. Не пізніше як за 20 діб до дати проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу і за 10 діб до дати проведення позачергових зборів кожен член кооперативу може запропонувати включення додаткових питань до порядку денного, а також висунути кандидатів до обрання складу органів управління кооперативу.

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" визначено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу:

- не менше третини його членів;

- спостережної ради;

- ревізійної комісії (ревізора);

- органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

У відповідності до п. 9.12 статуту відповідача загальні збори членів кооперативу правомочні (легітимні) вирішувати питання, якщо на них присутні більше (половини) його членів, а збори уповноважених за наявності не менше 2/3 (дві третини) уповноважених. Наявність кворуму визначається один раз на момент завершення реєстрації членів кооперативу, які прибули для участі у зборах. Кожен член кооперативу чи уповноважений член кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі. Представники членів кооперативу на загальних зборах діють на підставі доручень членів кооперативу, завірених нотаріально або головою кооперативу.

Відповідно до п. 9.13 статуту рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу щодо прийняття або внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього, реорганізацію або ліквідацію кооперативу, в межах їх повноважень, вважається прийняти, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу.

Пунктами 9.14 та п. 9.15 статуту відповідача передбачено, що рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу приймається відкритим голосуванням шляхом підняття спеціальних карток або з використанням бюлетенів для голосування. Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу є обов`язковим для всіх членів кооперативу. Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу фіксується протоколами, що ведуться, реєструються та обліковуються у відповідності до Правил внутрішньої господарської діяльності.

Отже, з наведених у сукупності положень Закону України "Про кооперацію" та статуту відповідача вбачається, що належним доказом на підтвердження факту прийняття рішень загальними зборами є саме протокол таких зборів, яким фіксуються обставини, зокрема, щодо як кількості членів, присутніх на зборах, так і кількості голосів членів, які підтримали певне рішення.

Як вбачається з протоколу №1 загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Вигурівщина" від 11.09.2021, на позачергових загальних зборах були присутні 496 членів кооперативу, що підтверджується підписами таких членів у додатку №1 до протоколу. Вказана кількість присутніх складає більше половини членів кооперативу, оскільки загальна кількість членів становить 897 осіб, а отже оспорювані позачергові збори були правомочні вирішувати питання порядку денного.

При цьому, судом правомірно відхилено посилання позивача на відеозапис зборів, що міститься в мережі Інтернет, як на доказ в підтвердження обставини присутності іншої кількості членів, оскільки участь у зборах 496 членів кооперативу підтверджується саме підписами таких членів у додатку №1 до протоколу. Натомість, ані статутом, ані положеннями Закону України "Про кооперацію" не передбачено визначення кількості членів, присутніх на зборах, за допомогою відеозапису.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" і викладено її у новій редакції, фактично, впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами докази, суд застосовує поряд зі ст. 79 ГПК України стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце.

Як наслідок, надані відповідачем докази щодо наявності кворуму на оспорюваних зборах є більш вірогідними, ніж докази, надані ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вказує на те, що оспорювані рішення загальних зборів членів кооперативу є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Для юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (ст. ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15 Закону України "Про кооперацію"). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.03.2020 у справі №922/756/19, 21.04.2020 у справі №927/411/19 та 05.05.2020 у справі №916/1996/19.

Поряд з цим, з оспорюваних рішень вбачається, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та п. 9.13 статуту відповідача для прийняття таких рішень, які не пов`язані із внесенням безпосередніх змін до статуту, достатня проста більшість голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах, за які проголосували одноголосно усі 496 членів кооперативу.

При цьому, посилання позивача на те, що на загальних зборах обрано голову спостережної ради та лічильну комісія, всупереч вимогам статуту, яким не передбачено таких органів управління, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки з рішень вбачається обрання не органів управління, таких як спостережна рада та лічильна комісія, а осіб, які здійснювали безпосередній контроль за проведенням зборів, зокрема, шляхом підрахунку голосів та веденням таких зборів, що жодним чином не суперечить ані положенням статуту, ані Закону України "Про кооперацію".

Судом також правомірно відхилено посилання позивача на підробку протоколу №1 від 11.09.2021, оскільки жодних доказів на підтвердження наведеного позивачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, судом враховано, що протокол загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Вигурівщина" №1 від 11.09.2021 викладено на нотаріальному бланку, а справжність підписів головуючого загальними зборами та секретаря зборів засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Л.М.

В той же час, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд повинен з`ясовувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватися при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого товариства і його інших учасників, тобто дотримуватися балансу інтересів учасників товариства і самого товариства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.

Водночас, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, звертаючись з даним позовом до суду, позивачем жодним чином не доведено порушення його прав і законних інтересів прийняттям оспорюваних рішень загальних зборів учасників Гаражного кооперативу "Вигурівщина", оформлених протоколом №1 від 11.09.2021.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що рішення загальних зборів учасників Гаражного кооперативу "Вигурівщина", оформлені протоколом №1 від 11.09.2021, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України та статуту щодо порядку проведення загальних зборів, за наявності кворуму для прийняття рішень та за відсутності порушення корпоративних прав позивача на участь в управлінні кооперативом.

Як наслідок, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заявленого позову.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача в частині неправильного застосування судом норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених судом, встановленим обставинам справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, спростовуються встановленими вище обставинами, а тому колегією суддів відхиляються.

Поряд з цим, позивач також посилається на порушення місцевим господарським судом приписів процесуального закону, а саме:

- в порушення ст. 92 ГПК України судом не виконано обов`язок щодо збереження в матеріалах справи оригіналу протоколу загальних зборів;

- в порушення ст. 50 ГПК України судом не залучено до участі у справі у якості третьої особи приватного нотаріуса Кузьменко Л.М.;

- судом безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні його клопотань про долучення до матеріалів справи заяв свідків та виклик їх в судове засідання для допиту.

Натомість, апеляційний суд вважає наведені доводи необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Щодо безпідставної, на переконання позивача, відмови у задоволенні його клопотань про долучення до матеріалів справи заяв свідків та виклик їх в судове засідання для допиту слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати суду докази разом з поданням позовної заяви.

Отже, позивач зобов`язаний був подати усі наявні у нього докази, пов`язані з предметом спору, у тому числі і заяви свідків, разом з першою заявою по суті справи, якою є позовна.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів вказує на те, що наведені положення у їх сукупності передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2022 вже після відкриття провадження у справі позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 та клопотання про витребування доказів. 19.12.2022 представником позивача два подано клопотання про виклик свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

За наслідками розгляду клопотань позивача про виклик свідків, суд першої інстанції відмовив у задоволенні поданих клопотань, постановивши протокольну ухвалу.

Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не було подано заяв осіб, яких він просив викликати в судове засідання.

В подальшому, 28.12.2022 позивачем подано власну заяву свідка, а 20.01.2023 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_2 та виклик його в судове засідання.

Суд, за результатами судового засідання відмовив у задоволенні клопотань позивача про долучення заяв свідків та виклик свідка ОСОБА_2 , оскільки ч. 4 ст. 88 ГПК України визначено, що заява свідка, у якій за змістом ч. 1 ст. 88 ГПК України письмово викладаються показання свідка, має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів, які позивач подає у строк, визначений ч. 2 ст. 80 ГПК України, а саме разом з поданням позовної заяви.

Отже, оскільки вказані клопотання та докази були подані позивачем з порушенням процесуального строку, місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у їх задоволенні шляхом постановлення протокольної ухвали. При цьому, у позовній заяві позивач не повідомляв суд про те, що він не може подати заяви свідків з наведенням відповідних причин, з яких такі докази не можуть бути подані у зазначений строк, та наданням доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Також, 20.02.2023 позивачем подано клопотання про виклик у судове засідання голови Гаражного кооперативу "Вигурівщина".

Вказане клопотання також правомірно залишено судом без розгляду шляхом постановлення протокольної ухвали в судовому засіданні 20.02.2023 у зв`язку з його поданням поза межами встановленого процесуальним законом строку.

При цьому, у судовому засіданні 20.02.2022 поставлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.04.2023 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_3 та виклик його в судове засідання.

За результатами дослідження у судовому засіданні 17.04.2023 поданого позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка та виклик свідка, судом залишено його без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, про що постановлено протокольну ухвалу.

Так, відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 ГПК України).

Частиною 4 ст. 88 ГПК України визначено, що заява свідка, у якій за змістом ч. 1 ст. 88 ГПК України письмово викладаються показання свідка, має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Позивач подає докази у строк, визначений ч. ч. 2 ст. 80 ГПК України разом з поданням позовної заяви.

Натомість, які правомірно зазначено місцевим господарським судом, заява свідка подана позивачем до суду під час розгляду справи по суті, тобто поза межами встановленого законом строку. В свою чергу, наведені позивачем обґрунтування причин пропуску строку на подання такої заяви, судом визнано поважними, оскільки такі причини перебували у виключній залежності від волевиявлення ОСОБА_1 .

Щодо порушення судом положень ст. 92 ГПК України та не виконання обов`язку збереження в матеріалах справи оригіналу протоколу загальних зборів.

Так, до матеріалів справи Гаражним кооперативом "Вигурівщина" у відповідності до ч. 2 ст. 91 ГПК України надано належним чином засвідчену копію оспорюваного протоколу загальних зборів. При цьому, в судовому засіданні 17.04.2023 судом оглянуто оригінал такого протоколу та повернуто його представнику відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частинами 5 та 6 цієї статті передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ГПК України оригінали письмових доказів зберігаються у суді в матеріалах справи.

Поряд з цим, судом не було витребувано у відповідача оригінал протоколу, оскільки останнім було надано належним чином засвідчену копію такого доказу і суд в судовому засіданні оглянув оригінал протоколу.

Тому, у суду першої інстанції був відсутній обов`язок щодо збереження оригіналу протоколу в матеріалах справи.

З приводу доводів скаржника, що в порушення ст. 50 ГПК України судом не залучено до участі у справі у якості третьої особи приватного нотаріуса Кузьменко Л.М.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у позовній заяві зазначено у якості третьої особи приватного нотаріуса Кузьменко Л.М., однак не заявлено клопотання про залучення її до участі у справі та жодним чином не обґрунтовано, на яких підставах вказану особу належить залучити до участі у справі.

При цьому, суд першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та при підготовці справи до розгляду також не встановив, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки приватного нотаріуса Кузьменко Л.М.

Наведені обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про відсутність порушення процесуального закону.

З урахуванням усього вищезазначеного, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Щодо стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу та апеляційної скарги Гаражного кооперативу "Вигурівщина" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023.

Судом встановлено, що у своїй першій заяві по суті спору відповідачем зазначено, що Гаражний кооператив "Вигурівщина" очікує понести під час розгляду справи в суді першої інстанції судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Водночас, звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67500,00 грн відповідачем до суду першої інстанції надано наступні докази:

- договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16.12.2022;

- додатковий договір №1 від 16.12.2022;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.04.2023 на суму 67500,00 грн;

- анотований звіт №1 від 21.04.2023 на суму 67500,00 грн.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що заявлені відповідачем витрати є неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними відносно предмету спору, а також істотно перевищують попередній розрахунок таких витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3 та 4 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Колегія суддів також зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Судом першої інстанції враховано заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись ч. ч 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, з наданих відповідачем доказів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

При цьому, судом також враховано, що заявлений відповідачем до стягнення розмір судових витрат значно перевищує орієнтований розмір витрат, зазначений відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також те, що жодних доказів оплати відповідачем професійної правничої допомоги, як і узгодження строку оплати таких витрат у розмірі 67500,00 грн, до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Окрім цього, апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що покладення на позивача судових витрат у заявленому відповідачем розмірі становитиме надмірний тягар для ОСОБА_1 , який є особою пенсійного віку.

У зв`язку з цим, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 6750,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Гаражним кооперативом "Вигурівщина".

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг та розподіл судових витрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі №910/12005/22 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги ОСОБА_1 та Гаражного кооперативу "Вигурівщина" не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

При цьому, розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Гаражного кооперативу "Вигурівщина" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Гаражного кооперативу "Вигурівщина" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі №910/12005/22 залишити без змін.

3. Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.07.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов