ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2535/23 Справа № 208/3148/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12023041160000090

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 серпня 2023 року, включно.

Визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 214 720 грн та покладено на обвинуваченого, у разі внесення застави, відповідні процесуальні обов`язки.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та 1його захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою - відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що обвинувачений не має постійного офіційного місця роботи, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв`язків, при наявності обґрунтованої підозри та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, суд прийшов до висновку про наявність ризики втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

Судом враховано, що по справі не допитано жодного свідка, отже існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинені злочини.

Крім того, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий за злочини проти власності, на теперішній час йому інкримінується вчинення п`яти умисних кримінальних правопорушень, тобто останній не дотримується норм суспільної мораль та загальноприйнятих правил поведінки, отже може вчинити новий злочин.

Захисник не погодилась з даним рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що на момент затримання обвинувачений працював неофіційно, має постійне місце проживання та реєстрацію, на утриманні залишилась малолітня дитина 2016 року народження.

Вважає, що зазначені в ухвалі суду ризик, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не підтверджені жодними належними доказами, тому застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотання прокурора.

Зазначає, що враховуючи військовий стан в країні, обвинувачені не мають можливості при загрозах ракетного обстрілу ховатись в бомбосховищах.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється апеляційним судом за відсутності захисника обвинуваченого та прокурора, які клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не направляли, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Під час апеляційного перегляду справи обвинувачений підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Під час судових дебатів підтримав свою позицію.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши надані матеріали та обговоривши скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд зазначає таке.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12021041160000090 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України.

Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яке оскаржуваною ухвалою від 15 червня 2023 року було задоволено.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Апеляційний суд вважає, що на час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , як згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів; особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення корисливих злочину проти життя та здоров`я, до затримання офіційно працевлаштований не був, тобто не мав законних джерел доходів, відсутність міцних соціальних зв`язків; стадію судового розгляду - ще не допитано жодного свідка, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки існує ймовірність настання ризиків у вигляді переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора ретельно перевірив доводи про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі "Самойлович проти України" (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Водночас, враховуючи те, що на цей час, судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне, звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.

Твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 409, 422-1 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст. 186 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

____________________ ____________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4